“Камінь” – військовослужбовець, який пройшов шлях від бойових підрозділів до роботи в ІТ-напрямку за цивільною спеціальністю. Маючи менеджерський досвід до мобілізації, він шукав можливості оновити свої знання та пригадати те, що забулось під час служби, аби виконувати свою роботу ще краще.
Beetroot Academy привернула його увагу завдяки спеціальній програмі безоплатного навчання для військовослужбовців та ветеранів/-ок, яку він помітив у соціальних мережах. Важливим критерієм для нього було одразу використовувати отримані знання на практиці. Тож переглянувши програму курсу Проєктний менеджмент в ІТ, він подав заявку на навчання.
Навчальний процес дуже сподобався. Він особливо відзначив професіоналізм викладача Олексія Кравченка, який завжди був на зв'язку та консультував з приводу додаткових запитань. "Курс виявився максимально практичним – усе, що ми вивчали, я використовую щодня", – каже випускник.
Гнучкий вечірній розклад та можливість переглядати записи занять зробили навчання комфортним навіть при напруженому графіку військової служби. А група з однодумців, де також навчались військовослужбовці, ветерани та члени їхніх сімей, створила приємну атмосферу.
“Камінь” та його побратими, повернувшись в тиловий підрозділ, помітили, що військовим часто складно знайти інформацію про доступні можливості підтримки, тож самостійно розробили рішення цієї проблеми.
Перед початком проєкту команда опиралась на дослідження потреб військових. Державних досліджень на цю тему небагато, тож вони опирались на найбільш авторитетні ветеранські організації (Veteran Hub, Принцип). Так вони дізнались основні категорії потреб військових, а далі почався пошук організацій, готових до співпраці.
“Камінь” на проєкті – проєктний менеджер, хоча виконує й інші менеджерські задачі (менеджер контенту, Product Owner). Під час розробки платформи дуже допоміг Київський Національний Університет ім. Т. Шевченка – команда залучила від них волонтерів задля роботи з контентом. “Та й загалом усі організації, згадані на платформі теж нас підтримують і допомагають”, – каже “Камінь”.
Сьогодні платформа "На зв'язку" пропонує близько 100 перевірених послуг та можливостей. Серед них – медична реабілітація, юридична та психологічна підтримка, освітні та кар'єрні можливості. Особливу популярність має інтерактивна мапа знижок для військових. Вона постійно росте, адже користувачі лишають пропозиції нових локацій. “Військовим дуже приємно усвідомлювати, що тил підтримує та прагне допомогти”, – зізнається “Камінь”, говорячи про цей розділ.
Платформа вже має реальні успішні кейси – наприклад, допомогла військовослужбовцям знайти необхідні реабілітаційні центри для лікування складної травми. До речі, Beetroot Academy також представлена на платформі як надійний освітній партнер для військової спільноти.
Команда платформи має амбітні плани розвитку, серед них – розширення бази локальних ініціатив. “Камінь” та його команда прагнуть перетворити платформу на повноцінну екосистему підтримки військових, де кожен зможе знайти необхідну допомогу та ресурси.
На прохання “Каменя” ми також ділимось корисними посиланнями з читачами:
Ми пишаємось історією “Каменя” та раді бути дотичними до створення таких важливих соціальних проєктів. Для нас честь бути партнером платформи “На звʼязку” та підтримувати захисників України через якісну освіту. Дякуємо всім за довіру!
Якщо ви військовослужбовець чи ветеран/-ка і мрієте про розвиток в ІТ-сфері, запрошуємо приєднатися до нашої наступної групи безоплатного навчання!
Від імені "Каменя" висловлюємо подяку компанії Youcontrol за підтримку у реалізації даного проєкту.
До початку навчання я був досить пересічною людиною в плані карʼєри, працював менеджером у компанії, яка, як і багато інших бізнесів, закрилась під час пандемії. Робота мені не надто подобалась, найгірше було те, що я був привʼязаний до місця. Тож я почав шукати іншу роботу в часи ковіду у Варшаві, а тут із пошуком роботи є свої особливості. Наприклад, важко влаштуватися за спеціальністю, бо українські дипломи не приймають. Ступінь у менеджменті, що я здобув уже тут, могла підійти хіба що для роботи в ресторані.
Врешті-решт, я пішов на доставку Glovo, де на той момент була дуже непогана зарплата, ще й бонусом я дуже люблю їздити на велосипеді, тож мені це був прям метч. Там же я і спробував ось цей стиль фрилансу, коли ти сам вирішуєш, коли і скільки ти працюєш, і мені це сподобалось. Однак на доставці ти довго не протримаєшся, а повертатись у менеджмент мені не хотілось. Тож я зрозумів, що час опанувати нову для себе сферу.
Здається, це завжди було в мені, тільки я не знав, як його правильно назвати і втілити. У дитинстві, памʼятаю, я міг годинами дивитися на обкладинку журналу Х3М (Екстрим), розглядати підбір картинок та типографію. Згадуються і мої роки в Києві, коли працював фотографом — я міг годинами редагувати фото та клеїти відео. Я робив багато такого: то постер, то цікава обробка фото, і мені це подобалось. Хотілося знайти щось таке, що поєднувало б у собі творчість та буквальне створення з нуля, і мій знайомий підказав, що варто спробувати UX/UI дизайн.
Я досить незвичний випадок, здається, адже я прийшов не зовсім із нуля: на попередніх курсах я встиг уже попрацювати з Figma і опанувати основні техніки, мені скоріше потрібен був сертифікат-підтвердження. Менше з тим, навчанням я дуже задоволений. Я дізнався, що Академія активно підтримує та навчає різні категорії суспільства, зокрема жінок, людей з інвалідністю та ветеранів і ВПО. Не було питання ані до ціни, ані до програми чи тривалості — усе, що я зміг проглянути на сайті, мені підходило.
Моя викладачка Катя — дуже крута спеціалістка та приємна людина, з якою було в кайф навчатись. Вона давала нам не просто суху схему, а показувала нюанси: якщо не вистачає часу, то скороти оце, а ось тут насправді ми робимо інакше. Вона ділилася реальними кейсами індустрії та давала практичні поради, як ця сфера працює насправді, а не «на папері» й давала власні приклади робіт — і це дуже круті знання, які будуть цінними саме для новачків. Так вони після курсів вийдуть на ринок праці підготованими до різних сценаріїв роботи.
Ще класний був формат навчання в невеликих групах. От взяти групу 30+ людей, де викладачам банально не стає часу для кожного окремо. Я можу тільки уявити, як складно насправді буває вести клас, де багато людей — який же з тебе вийде дизайнер, коли єдиним коментарем про твою роботу буде «добре-погано»? А тут ми всі мали змогу висловитись, а Катя могла приділити персональну увагу та час кожному студенту/студентці.
Роботу я знайшов уже після закінченню курсів, бо навчання я поєднував із фул-тайм роботою і банально не встигав займатися пошуком. Хоча я і розсилав своє CV, я не вірю, що для новачків воно працює, тож я шукав додатково в різних групах в Telegram та Facebook, і так натрапив на пропозицію розробити дизайн сайту для продажів автомобілів. Їм сподобалась одна з моїх робіт із курсу, яку я, по суті, використав як шаблон під час дизайну їхнього сайту — це був мій перший комерційний досвід.
А ось ще одна повчальна історія про те, що завжди треба перевіряти компанію, з якою плануєте співпрацювати. Мене якось знайшла компанія, яка обіцяла круті умови праці, а завдання, які озвучили, були, як на мене, легкими. Я теж почав копати, хто вони — виявилось, що, хоча зареєстровані вони в Дубліні, засновники — два росіяни, які від початку повномасштабного вторгнення виплатили своїм працівникам (в тому числі росіянам) грошову компенсацію як постраждалим. Мене це тригерило і я відмовився від пропозиції. Тому знову раджу свідомо обирати роботу та досліджувати ваших потенційних роботодавців.
Я лишився на фрилансі й працював із різними проєктами: від банерів до лендингів. Ними я відточив свої навички та запустив «сарафанне радіо», яке і привело мене до моїх постійних проєктів. Наразі я у двох компаніях на аутсорсі (на парт-таймі виконую ті завдання, які компанія не може закрити власними силами) та ще маю кілька фріланс-проєктів. В одну компанію, де я досі працюю, я прийшов, коли вони були ще тільки стартапом, і це був ризик. Пів року я працював безкоштовно, але мені подобалась ідея: це був додаток для біженців у Німеччині, який допомагав впоратись із місцевою бюрократією. Плюс 90 % команди спілкуються англійською, і це додаткова практика мови.
Мій підхід до роботи звучить як забагато й це може підійти не всім — це окей, мені це просто по-справжньому подобається. Коли ти в компанії (навіть на парт-таймі), твої задачі стають рутиною, а фриланс допомагає мені отримувати новий досвід і підкидує неочікувані челенджі, за які я радо берусь. Тож раджу розглянути фриланс не як тимчасову опцію, а як постійний варіант роботи. Особисто я рекомендую йти на Fiverr, там у вас будуть шанси як у новачків, бо на Upwork, наприклад, буде важко пробитись.
Зі сферою ІТ я був знайомий ще до курсу в Академії. Спочатку вирішив спробувати себе у ролі програміста, теж пройшов навчальні курси в іншій великій українській школі, але воно не склалось. Через пів року я подумав, що варто спробувати ще якісь напрямки, і почав знову досліджувати ІТ-професії.
Довго обирав між дата аналітиком (все-таки я вже мав досвід програмування) та діджитал маркетингом. Врешті-решт обрав друге, бо сьогодні це одна з найбільш перспективних галузей в ІТ, але тут почався другий етап: у цифровому маркетингу сьогодні багато спеціалізацій, і яку саме обрати, я не знав. Стало зрозуміло, що перш ніж визначатись із вузьким напрямком, варто спробувати їх усі. Але в Україні дуже мало шкіл, які пропонують ось такий огляд різних сфер – насправді більшість курсів розроблені конкретно під SMM чи таргетинг.
Переглянувши програму та порівнявши відгуки, я зупинився на навчанні в Beetroot Academy, і своїм вибором я задоволений. Тут дуже круті викладачі, з досвідом щонайменше 5 років, які радо діляться порадами та кейсами зі студентами. Приємно, що вони також відкриті до спілкування: ти можеш написати їм в особисті з питанням і отримати відповідь в заздалегідь обговорені строки. Також відчувається, наскільки вони заряджені на викладання та зацікавленні в нашому навчанні. Це мотивує і самому старатись, і ставити питання, й робити всі завдання на максимумі.
Я дуже задоволений програмою, адже все так, як я і хотів – є можливість попрацювати з різними сторонами маркетингу та відповідними інструментами. Ще перед стартом курсу почав думати, що може мені сподобається PPC (Рay Рer Сlick, тобто налаштування контекстної реклами) та SEO (Search Engine Optimization, щоби сайт займав якомога кращі позиції, коли його “гуглять”) – і так воно і вийшло. Темп занять мені теж сподобався, два заняття на тиждень було якраз.
Оля, моя викладачка, окрім навчання та роботи ще й зуміла виділити час для роботи з благодійною організацією Час Є. Вона та ще кілька волонтерів створили для них сайт та почали просувати його, а потім, вигравши грант від Google, Оля залучила мене та ще одного студента для роботи над контекстною рекламою й просуванням сайту.
Це був мій перший некомерційний досвід, який я одразу ж вписав у своє резюме. До того ж це ще раз підтвердило мою думку, що саме РРС і буде моїм основним напрямком діяльності. Тож ми разом із Ярославом, другим студентом, який погодився працювати над сайтом, самостійно організували співпрацю, будували стратегії, обговорювали ідеї та ставили один одному задачі. Це була класна симуляція робочого процесу, адже новачку без досвіду рідко коли дадуть попрацювати з реальними бюджетами. Тож дуже круто, що ще під час навчання в Академії я отримав змогу це спробувати та пізніше представити як практичний досвід.
На співбесіди я почав ходити за два місяці до закінчення курсу. Вирішив, що корисно буде спробувати свої сили, поглянути, чого від мене очікують та за потреби підтягнути це на навчанні.
Тож я почав активно надсилати своє резюме на різні вакансії для РРС спеціалістів. На інтервʼю ходив десь раз на тиждень, виконував тестові завдання та спілкувався з рекрутерами. Це була гарна практика – як себе представити, про що говорити, ще й дослідив ринок зсередини. Навіть була вже пропозиція роботи, однак я сумнівався у компанії й тому відмовився.
Я вже навіть подумав поки повернутись до своєї попередньої роботи, доки шукаю позицію РРС спеціаліста. Аж тут за тиждень після того, як я закинув своє резюме на work.ua, мені подзвонили. Сказали, що бачили моє CV на сайті й хочуть запросити на співбесіду. Я погодився, і далі весь процес йшов швидко: спочатку був дзвінок з HR, через годину після нього – із власником компанії. Так я і отримав позицію SEO-спеціаліста у Vela.
Ось те, що, як мені здається, варто робити початківцям, які шукають роботу:
Ну і звичайно, приймайте зважене рішення щодо напрямку майбутньої роботи та обирайте те, що вам дійсно подобається.
Ще до того, як я замислився про курси дизайну, я вже працював у цій сфері, спершу в Berge, а потім у Brickland як креативний продюсер і 3D-художник. Я був задоволений своєю посадою і повною зайнятістю в галузі, яка мені подобається.
Однак я хотів покращити своє розуміння того, що і для кого створюю. Мені було цікаво глибше зрозуміти процес дизайну, особливо з точки зору замовника, знати, який сенс стоїть за дизайном і як зробити його зручним і зрозумілим. Я хотів, щоб мої дизайнерські рішення були не лише привабливими, але й змістовними та доступними. Так я почав розмірковувати про курс дизайну і прийшов до Академії.
В мене був доволі конкретний запит на інсайти, практичний досвід та широкий спектр знань з фокусом на користувацькому досвіді. І я радо можу сказати, що в Beetroot Academy я знайшов те, що треба. Мій викладач Алекс проводив заняття згідно з навчальною програмою, водночас приділяючи час нашим запитанням і побажанням. Він також ділився своїм досвідом та робочими інсайтами, що було для мене дуже цінно.
Я вже навчався в міжнародній школі раніше, тож було досить легко знайти спільну мову з іншими студентами. Проте варто відзначити дружню атмосферу, яка склалася в нашій групі. Наш викладач також був відкритий до порад та відгуків, тож я міг поділитися своїм досвідом роботи в іншій гілці дизайну.
Я стикався з викликами під час курсу, адже UX-частина була для мене складнуватою. Однак мені дуже сподобався UI — він допоміг мені зрозуміти, як дивитися на процес проєктування з іншої точки зору. Найбільше мене вразило те, що потрібно розглядати користувацький досвід як безпечне місце для аудиторії й запитувати себе, що є комфортним і звичним для клієнта. Тож я вважаю, що моє навчання в Академії було успішним і я знайшов, що шукав. Я навчився аналізувати процес проєктування та зосереджуватись на тому, що відчуватимуть інші під час використання додатків чи сайтів, які я створюю.
Мені пощастило, адже моя подруга – UI/UX дизайнерка та навчалась в Beetroot Academy, тож вона допомогла розібратись з тим, хто такі фронт-енд/бек-енд розробники, дизайнери та проджект менеджери. Окрім того, я сама додатково читала про різні ролі в ІТ та намагалась підібрати собі щось, що мені буде цікаво вивчати. Найбільше мене привабив саме UI/UX дизайн, а після перегляду сайту та відгуків вирішила, що теж хочу навчатись в Академії.
Курс почався 31 січня 2022 року, тобто за три тижні до повномасштабного вторгнення. В той час моє навчання стало для мене краплею «нормальності» у цій новій реальності. Наші уроки починались із банального «Ти як?», викладач переконувався, чи всі можуть продовжити заняття, а ми з одногрупниками підтримували один одного, бо всі ми були розкидані по різних куточках світу. Я знаходилась з дитиною у Великобританії, і мати змогу просто поговорити на початку заняття давало сили продовжувати. Ми й досі всі продовжуємо спілкуватись у соцмережах та підтримуємо один одного. Я рада, що моє навчання пройшло з такими людьми із приємним вайбом.
Після закінчення навчання я оформила профіль LinkedIn та виставила свій випускний проєкт, розміщений на Behance. Я також відмітила, що є випускницею курсів Beetroot Academy, і офіційний акаунт Академії лайкнув та прокоментував мій пост. І це допомогло просунути мій проєкт далі, адже інші випускники Академії теж побачили його і прокоментували, і так охоплення піднялось аж до 7000. Завдяки такому просуванню до мене почали приходити рекрутери зі різних міжнародних компаній із пропозиціями роботи.
Через три тижні після публікації до мене звернувся випускник Академії, який працював проєктним менеджером у німецькій компанії та запропонував мені співпрацювати. Спочатку це був фриланс, моїм завданням було зробити редизайн сайту, з чим я успішно впоралась. Так склалось, що в компанії якраз відкрилась позиція UI/UX дизайнера і в планах були різні проєкти, тож мені запропонували фул-тайм роботу.
До того, як отримати пропозицію від випускника Академії, я шукала роботу на ринку Великобританії. Як і всюди, британський ринок праці зараз складний, тож якщо просто відгукуватись на вакансії на сайтах, можна загубитись серед сотень шукачів. Ось два моменти, на які я раджу звернути увагу зі свого досвіду:
Із розвитком ШІ наразі у Великобританії в багатьох компаніях перший етап скринінгу ваших CV проводять не рекрутери, а спеціальні програми. Тому важливо, аби резюме мало усі ключові слова та релевантні навички, за якими машина зможе визнати вас гарним кандидатом. Уважно читайте вимоги, вказані у вакансіях, та трохи змінюйте CV відповідно до них.
Можливо, це теж повʼязано із розвитком ШІ, але human touch сьогодні теж стає ефективним способом для виділення з-поміж інших кандидатів. Я придбала собі преміум акаунт в LinkedIn та на етапі пошуку роботи сама писала рекрутерам компаній, і кожне моє повідомлення, як і резюме, було персоналізовано: я вказувала імʼя людини, до якої звертаюсь, свої сильні сторони та чим саме можу бути корисною компанії (тут я теж вказувала назву).
До початку роботи в ІТ я понад сім років працювала у видавничій справі та комунікаціях. Мені подобалося писати, але я вирішила, що настав час спробувати щось нове. Зміна кар'єри мене заінтригувала і довго думати про сферу, що цікавить, не довелося. Це був UI/UX дизайн, зокрема його частина про користувацький досвід. На роботі я мала нагоду спробувати дизайн для соціальних мереж та PR-матеріалів. Крім того, на той час моя компанія вже впроваджувала деякі методи UX-мислення для брейнштормів.
Процес UX-мислення мене захопив, адже він допомагає розбивати великі, складні завдання на менші та досяжні. Тож я вирішила, що хочу дослідити цю тему більше і вивчати дизайн. У мене вже було трохи досвіду з ІТ-тематикою завдяки моїй магістерській роботі. Коли я активно шукала курс, колега порадила мені Beetroot Academy. Вона також вивчала там UI/UX дизайн і була дуже задоволена.
Я мала великий запит на навчання вживу, з людьми. В інтернеті є безліч передзаписаних уроків без наставництва та перевірки завдань. Я ж хотіла мати "реальних" одногрупників (навіть якщо ми спілкуємось онлайн) та викладача. Я шукала живі заняття, оскільки це місце, де можна ставити запитання, практикуватись і набувати досвіду. Beetroot Academy пропонує саме такі курси і це, як на мене, величезна перевага. Сайт Академії також зіграв свою роль при виборі місця навчання. Він добре продуманий, з інтуїтивно зрозумілою подачею інформації. Це допомогло мені довіряти бренду і бути впевненою у своєму виборі.
Я мала на меті знайти роботу в UX-дизайні і на це пішло майже 4 місяці. Основним викликом було вписатися в спільноту — коли вже є багато крутих UX-дизайнерів і ти лише починаєш, дуже складно виділитися серед інших кандидатів. Коли я почала шукати роботу, то була націлена виключно на роль UX-дизайнерки.
Та згодом я зрозуміла, що слід подумати про свій досвід і спробувати поєднати його з новими навичками, зробити свою кандидатуру виразнішою. На попередній роботі мені дуже подобалося писати тексти, тож я вирішила більше зосередитися саме на цій частині. Як виявилося, UX-тексти справді підходять мені найбільше. Тож я змінила свою ціль, уточнивши бажану роль, і зараз працюю UX-райтеркою в Nexer Group. Завдяки моїм професійним навичкам, що поєднують знання UX-дизайну, досвід написання текстів та комунікації, я тепер створюю контент для маркетингових та СММ-інструментів.
.jpg)
До 24 лютого 2022 я працювала репетитором фізики та математики. Однак потім багато що змінилось, в тому числі й мій фінансовий стан. Я переїхала в іншу країну та усвідомила, що моєї заробітної плати не вистачає для життя. Однак навіть не це стало основним поштовхом для зміни карʼєри.
Як і багато хто, я переосмислила свої пріоритети й на що я витрачаю час. Нарешті захотіла приділити увагу тому, що завжди мені було цікаво, а саме Пайтону. Ще в університеті я мала окремий курс, де нам дали непогану базу, тож з основами цієї мови розробки я вже була знайома. Мені подобалось, що відносно інших мов у ній простіший синтаксис, та й взагалі хотілось в ній докладно розібратись. Тож я вирішила, що саме час спробувати свої сили та серйозно взятись за вивчення Пайтону.
Про Академію я чула ще в університеті, і коли прийшов час вибору курсів, вона одразу ж стала кандидатом. Спершу я порівнювала програми різних шкіл, бо я не хотіла заглиблюватись у веброзробку. Багато де це основний фокус курсу, де вивчається Пайтон, тож я шукала програму, де це буде лише дотичною темою, як це і є в Академії.
Своїм вибором я задоволена і досі. Зараз, вже після завершення навчання та досвіду в індустрії, я розумію, як гарно складена програма та підібрані теми. У мене на курсі було два викладачі, і вони робили все, аби кожен студент зрозумів тему: зупинялись, пояснювали вдруге, наводили додаткові приклади. Дуже сподобались підбірки додаткових матеріалів до кожного уроку – усе зрозуміло, якісно та в одному місці.
Друга половина курсу припала на постійні відключення світла, але тепер я і на це дивлюсь позитивно. Навіть у такій непростій ситуації в Академії все було чітко організовано: постійний контакт з викладачами та координатором групи, можливість перенести заняття за домовленістю тощо. Взагалі, уся комунікація, як з викладачами, так і з менеджерами Академії від початку і до кінця була приємною, я з радістю рекомендую саме ці курси для опанування нової професії.
Одразу після закінчення курсу я зосередилась на додатковому навчанні. Мене цікавив напрямок Data Science, тож я пройшла ще курс машинного навчання, а паралельно надсилала резюме та моніторила вакансії, адже спочатку я планувала влаштуватись на роботу в компанію. Доводилось виконувати багато тестових завдань, але це був гарний практичний досвід. Завдяки одному з таких завдань, коли я працювала з ChatGPT, я заглибилась в теми штучного інтелекту та великих мовних моделей.
Під час цього проєкту я припинила пошук роботи, адже вся моя увага та час були приділені йому. Наразі я працюю як фриланс розробниця та фокусуюсь саме на проєктах, повʼязаних з ШІ чи машинним навчанням. Це гарна можливість отримувати комерційний досвід та розширювати навички й портфоліо, і також це альтернатива фултайм роботі в компанії. На мою думку, саме на фрилансі можна отримати багато досвіду за коротший час, адже часто ти працюєш з різними завданнями та проєктами.
Початківцям варто гарно оформити свій профіль в LinkedIn: вказати всі необхідні дані, досвід роботи, резюме, приклади проєктів – і все якомога детальніше, бо з мого досвіду це 75% успіху. На LinkedIn також можна шукати собі проєкти, і раджу не боятись відгукуватись на пропозиції від іноземних компаній. Звичайно, для цього варто підтягнути англійську, для цього пройдіть додатковий модуль в Академії, який включений у курс, та намагайтесь частіше використовувати англомовні ресурси.
Далі, варто постійно покращувати своє резюме та здобувати релевантний досвід. Шукайте спочатку некомерційні проєкти, для цього питайте поради у ваших викладачів в Академії, слідкуйте за тематичними групами у Facebook та LinkedIn. Подумайте також, який конкретно напрямок для вас цікавий. Я, наприклад, від початку знала, що не хочу занурюватись у веброзробку, а до машинного навчання та ШІ прийшла вже згодом. Тож порефлексуйте над вашим минулим досвідом та вподобаннями, так буде легше шукати проєкти й ви точно працюватимете з цікавими задачами.
Також, коли будете відгукуватись на проєкт, важливим бонусом стане супровідний лист – він виділяє вас на ще етапі відбору резюме і презентує вас як спеціаліста. Тому обовʼязково навчіться вірно його складати, з цим може допомогти модуль карʼєрного консультування після основного курсу в Академії, де рекрутери та HRʼи переглянуть його та допоможуть покращити.
До того, як почати працювати в ІТ сфері, я в основному працювала в адміністрації. На мою думку, це був цінний досвід, оскільки там я здобула хороші навички комунікації та тайм-менеджменту. Крім того, завдяки моєму високому рівню англійської мови, в якийсь момент мене підвищили до посади менеджера з продажу. Однак було зрозуміло, що це не та кар'єра, у якій я прагну розвиватись. Тому я замислилась про привабливу сферу інформаційних технологій.
Ще закінчуючи навчання в університеті, я почала шукати курси та навчальні програми. Багато з них пропонують самостійний формат навчання без контролю та перевірки виконаних завдань. І хоча та, яку я якось закінчила, мала хорошу програму, мені хотілося більшого. Мені бракувало викладача чи наставника, який би керував моїм навчанням та практичними завданнями. Це був мій основний запит, який зрештою і привів мене до Beetroot Academy.
Озираючись назад, я бачу, наскільки злагодженим був процес навчання з самого початку. Ми завжди мали підтримку від нашого викладача та координатора групи, а заняття проходили невимушено та цікаво. Олександр, наш викладач, знаходив час, щоби пояснити кожну концепцію і робив це простими словами. Оскільки наша група була невеликою, він міг приділити час і увагу кожному: допомогти із завданнями, відповісти на запитання, поділитися порадою. Я впевнена, що праця, яку він вклав у групу і в кожного з нас, дійсно допомогла всім як у навчанні, так і в подальшому пошуку роботи.
Програма курсу насичена, вона пропонує багато знань і практичних навичок для засвоєння. Чесно кажучи, я не використовую все, чого навчився, на своїй теперішній роботі (хоча не можу сказати, що колись мені це не знадобиться). Але я дуже ціную те широке розуміння, яке отримала в Академії. Я відчуваю, що в ІТ сфері дуже важливо розуміти, про що говорять інші люди. Тож, вже знаючи дещо завдяки курсу та уважно слухаючи, я маю чудовий фундамент, на якому можна надалі будувати свою діяльність.
Після закінчення курсу я одразу ж зайнялася пошуком роботи. Я добре знала про складну ситуацію на ринку, тому була готова бути терплячою, але наполегливою. Я робила все як завжди: розсилала резюме та супровідні листи, активно підписувалася на різні спільноти та групи у Facebook та LinkedIn. Люди там зазвичай шукають трейні або джуніорів, готових працювати над проєктами за невеликі гроші (або взагалі безплатно), щоби отримати необхідний досвід роботи. Це те, що я і робила – чудовий спосіб додати до свого резюме більше прикладів практичних навичок.
Чесно кажучи, моя нинішня пропозиція роботи – це просте везіння. Коли я була у поїздці в США, я вимкнула свій європейський номер телефону. Але одного вечора мені спало на думку увімкнути його знову – і я побачила, що представник компанії Level.works зв'язався зі мною в LinkedIn. Вони закривали вакансію, на яку я подала заявку, і запросили мене на співбесіду. Тож ось ще одна порада: не вимикайте телефон і час від часу перевіряйте електронну пошту та соціальні мережі, щоби не пропустити пропозицію.
Я думаю, що я отримала свою роботу завдяки тому, що я гармонійно вписалася в компанію. Мої цінності та підхід до роботи ідеально відповідали їхньому баченню. Мені здається, що зараз недостатньо говорять про те, що ви повинні продемонструвати не лише свої професійні навички, але й те, як ви впишетеся в компанію. Ви будете членом команди, а в сучасному світі злагодженість робочого процесу та хороша комунікація є однаково важливими.
Я не хочу сказати, що ваші практичні навички та знання не мають значення. На моїй другій співбесіді з QA-лідом у мене було кілька тестових завдань. Однак вони мали на меті перевірити, чи маю я аналітичний склад розуму, а не провести іспит на знання всього, що я знаю. Тому, виконуючи подібні завдання, не бійтеся ділитися своїми думками, оскільки це покаже ваш досвід краще, ніж ви думаєте.
За ці три місяці я зрозуміла кілька речей, які можуть бути корисними для тих, хто зараз шукає роботу:
До роботи розробника я працював у сімейній компанії з продажу іграшок. Мою позицію важко назвати одним словом, я робив усе: працював на складі, відвозив товар, був менеджером – робив усе й одразу. Коли через пандемію магазин певний час не працював, що позначилось на моєму фінансовому стані, я задумався про зміну роботи. Сфера ІТ привабила саме через гнучкий графік та можливість працювати віддалено, тож я вирішив пошукати, чим я можу зайнятись та де варто навчатись.
Я міг би довго гортати рекламу та розбиратись з різними курсами (адже про сферу я знав дуже мало), якби не мій знайомий. Саме він порадив мені Академію та сказав, що кращої освіти він ще не бачив. Як людині, яка мала досвід роботи й навчання в інших ІТ академіях України, його рекомендація багато важила. Порівнявши програми та переваги кількох шкіл, я дослухався до його поради. За його ж рекомендацією я обрав курс Front-end розробки.
Повномасштабне вторгнення припало на початок мого навчання в Академії. Тоді все було заплутано і ніхто не знав, що і як буде. Тож ми взяли паузу на кілька місяців. Після відносної стабілізації ситуації з нами зв'язались координатори груп і запропонували дві опції: продовжити навчання за узгодженим графіком чи доєднатись до пізніших груп. Я був серед тих, хто обрав перший варіант і таким чином закінчив курс влітку 2023.
Попри перешкоди, спричинені війною, навчання в Академії повністю задовольнило мої очікування. Мені пощастило мати талановитого викладача, який горів своєю роботою. Він постійно готував додаткову інформацію та активності, що посилювали основну програму. Ще круто мати координатора групи, до якого завжди можна було звернутись за допомогою. Усі організаційні питання вирішувались швидко саме завдяки йому. Окремою приємністю було отримати мерч від Академії – тоді він підняв мені настрій, та я й досі ношу свою футболку.
Ще під час навчання в Академії я оформив профіль LinkedIn за всіма порадами та активно слідкував за сайтами вакансій. Однак знайти щось там мені не вдавалось, і через три місяці я прийшов за порадою до викладача. У мене зʼявилась ідея поки перейти на фріланс і я спитав його думку щодо цього. Однак він запропонував мені дещо інше: пройти додаткове навчання з Angular і працювати з ним над його проєктами.
Місяць я вчився, потім почав виконувати завдання від викладача. Оскільки це не була повноцінна робота й оплата була відповідною, я продовжував працювати на складі вдень. А вночі я опановував новий фреймворк та працював над запропонованими проєктами. Викладач був суворий до моїх результатів і часто просив виправити чи переробити – це стало для мене потужним розвитком. Окрім того, я не припиняв поглиблювати теми, які ми вивчали на курсі. JavaScript, здається, ніколи не закінчується, там постійно оновлення чи незнайомі тобі моменти. Тож я читав статті та практикувався самостійно.
Так я працював з моїм викладачем пів року. Я непогано опанував Angular, однак не переставав шукати справжню роботу. Тож коли побачив вакансію для Angular розробника у невелику латвійську компанію eWawe, вирішив подати своє резюме. Я виконав тестове, після чого зі мною звʼязався рекрутер, аби призначити технічне інтервʼю.
Пізніше я дізнався, що з 100+ тестових вони обрали десять кандидатів, і я був у трійці кращих. Власне, після технічної співбесіди мені й запропонували посаду в їхній компанії, яку я з радістю прийняв. Я й досі працюю тут, зараз вже на позиції Full-stack розробника, поступово рухаючись до рівня Middle. Голова компанії дуже гарно відгукується про свій досвід роботи з українцями, з дванадцяти людей в компанії нас вісім. Він зазначає високий рівень знань та якісне виконання завдань.
По-перше, не припиняйте навчання, навіть якщо здається, що все зрозуміло. Той же JavaScript – нескінченна тема, яку після базового курсу ще вчити й вчити. А до того ж скільки інших фреймворків ще існує, скільки підходів, не перелічити.
По-друге, ретельно готуйся саме до технічної співбесіди. Софт скіли важливі, це правда, але на посаду розробника тебе не візьмуть лише за приємну комунікацію та гарний тайм менеджмент. Я мав кілька провальних бесід тільки тому, що впадав у ступор та не міг згадати відповідь на просте питання, яке я точно знаю. Тож тренуйтесь та прокачуйте свої технічні навички.
І по-третє, уважно оформлюйте своє резюме. Рекрутери переглядають сотні таких документів, тому важливо, щоби ваше CV розкривало вас як технічного спеціаліста. Включайте ключові слова, дотримуйтесь чіткої структури та дослухайтесь порад від викладачів Академії й карʼєрних консультантів.
Усе своє життя, аж до закінчення магістратури, я була впевнена, що сфера, в якій я хочу працювати – це мистецтво. Я вивчала історію мистецтва і планувала працювати з музеями, дослідниками та критиками. І все ж, саме після закінчення магістратури, я зрозуміла, що це зовсім не те, чим я хочу займатися. І я запанікувала. Я відчувала тиск суспільства, яке вимагало, щоб я влаштувала своє життя і була впевнена в тому, чого хочу, і мала кар'єру, у якій досягла успіху.
Я почала йти від протилежного і спробувала скласти список речей, які я точно не хочу робити, це здалося мені гарною стратегією. І поки я шукала щось, що могло б мене зацікавити, мій чоловік запропонував спробувати UX/UI дизайн – а я тоді навіть не знала, що це таке. Він пояснив, що знайшов Beetroot Academy, переглянув її курси та відгуки і подумав, що це може мене зацікавити. Тож я сама провела невелике дослідження і зрозуміла, що це дійсно та сфера, яка мені до душі. Все інше відбулося дуже швидко, я прийшла до Beetroot Academy й одразу ж почала навчатися.
Навчання в Академії було чудовим, і я сумую за тими днями. Хоча воно було досить інтенсивним, з трьома заняттями на тиждень, мені пощастило з викладачами. Вони щиро любили свою роботу і нас, своїх студентів. Ще одним бонусом було те, що у мене була невелика група. Це давало змогу кожному висловитися, презентувати свою роботу та отримати особистий зворотний зв'язок.
Структура курсу була чіткою, і ми досить добре її дотримуватися. Мені також сподобалися бонуси, як кар'єрні консультації, які допомогли з такими базовими речами, як резюме, супровідний лист та профіль на LinkedIn. Проте, як продовжували повторювати викладачі, потрібно було вчитися самостійно і вчитися багато. Тож я відвідувала різноманітні вебінари про техніки проходження співбесіди та поради щодо покращення свого резюме – все, що могла знайти. Я також пройшла кілька менторських програм, які дали мені уявлення про шведський ринок праці, що є дуже важливою темою для мене як для іноземки.
Я почала шукати роботу в середині курсу, а наприкінці потрапила на стажування в якості UX/UI дизайнерки в невеликий стартап-проєкт. Це був цікавий досвід, оскільки команда дизайнерів складалася лише з мене та ще однієї людини, і я мала свободу та простір для роботи та навчання на практиці. Єдиним недоліком було те, що це не оплачувалося, і через деякий час я набралася сміливості попрощатися з цим оточенням і почала шукати справжню роботу.
Проте шведський ринок праці – це непросте середовище. Я помітила, що якщо компанія не знає тебе, твій бекграунд і те, на що ти здатен, вона навіть не дасть тобі шансу. А іноземцю ще важче зробити так, щоб тебе помітили, не маючи жодних зв'язків і нікого, хто міг би тебе порекомендувати. Я пройшла через багато співбесід і відмов, але я чудово розуміла, що для того, щоб отримати найкращий результат від навчання, я повинна щось активно робити. Тож я надсилала більше заявок і проходила більше співбесід.
Через деякий час я все ще не могла знайти роботу. Я відчувала, що мені потрібна порада, допомога або просто кілька слів підтримки, і звернулася до людей, яким довіряла, до моїх викладачів з Академії.
Те, що сталося далі, я вважаю дивом: мій викладач UI модулю сказав, що компанія, в якій працює його дружина, зараз шукає UX-дизайнера. Він запропонував зв'язатися з нею, що я і зробила. Вона погодилася передати моє резюме та портфоліо своєму артдиректору – і з цього моменту все пішло як належить. Мені все ще потрібно було пройти всі етапи співбесіди та продемонструвати свій досвід, але тепер у мене була людина, яка мене підтримала та порекомендувала.
За винятком нетворкінгу, я б сказала, що шлях до роботи мрії – це постійне навчання. І найкращий метод – практикуватись і просити зворотного зв'язку. Це може бути страшно, і ти іноді можеш відчувати розчарування, але це також єдиний спосіб по-справжньому вчитися на своїх помилках.
Під час навчання у тебе є можливість звернутися за порадою до старшого спеціаліста, який готовий допомогти й скерувати тебе. Довірся їм, адже їхній досвідчений погляд може точно визначити твої зони росту та вдосконалення. Також я рекомендую знайти наставника, щоб отримати практичний досвід на ринку праці. Зрештою, UX/UI дизайн, як і будь-яка інша сфера, постійно зростає і розвивається, і щоби бути хорошим фахівцем, необхідно йти в ногу з часом.
Мій карʼєрний шлях був досить різноманітний і зараз я усвідомлюю, що набутий досвід наче сам привів мене до вибору нової професії. Я починала з викладання англійської офлайн, а потім вирішила попрацювати моделлю за кордоном. Так я не тільки покращила навички комунікації англійською, це був мій перший досвід у ролі посередника між клієнтом та компанією. Я навчилась комунікувати з замовниками, визначати їхні потреби та опрацьовувати референси, аби я та агенція, де я працюю, створили для них відповідний продукт. Окрім того, оскільки я працювала з країнами Азії, я змогла навчитись знаходити підхід до представників іншої культури з їхніми цінностями та поглядами на життя й ведення бізнесу.
Після того я знову повернулась до викладання, цього разу вже онлайн, і саме тоді звернула свою увагу на сферу ІТ. Мені було цікаво спробувати свої сили у нетехнічних спеціальностях, адже я вже мала гарно розвинуті софт навички комунікації й роботи із замовниками та добре володіла англійською. Дослідивши різні напрямки, вирішила, що найбільше мені та моїм навичкам пасують Бізнес-аналіз та QA. Зупинилась я на Бізнес Аналізі, мені сподобалось, що він поєднує клієнта і команду та сприяє їхній ефективній співпраці.
Але почалась війна, і я так і не почала навчання. Довелось працювати перекладачем, багато переїжджати містами України – було складно у це додати навчання. Я намагалась опанувати нову професію самостійно: багато читала статей й книг за темою, а за порадою знайомої записалась на безкоштовні курси Бізнес аналізу. Однак, читаючи Карла Вігерса, було складно розібратись з темою, а після свого першого курсу я зрозуміла, що прагну вчитись далі.
Мене не лякало, що у курсу велика програма та доведеться багато вивчати. Я хотіла виділятися серед інших кандидатів на ринку, а віддалена робота дала змогу активно вчитися та опрацьовувати додаткові матеріали.
Я вважаю, що для комфортного та ефективного навчання викладач має тобі подобатись. І мені з цим пощастило: моя викладачка дуже відповідально ставилась до курсу, гарно спланувала наші уроки, а також додавала матеріали від себе, ділилась досвідом та кейсами з роботи. А ще вона підготувала для нас невеликі “шпаргалки” в Miro до кожного уроку, вони стали у пригоді під час повторення та підготовки до інтервʼю.
Навчання в Академії мені приємно згадувати: у нас була структурована програма, цікаві заняття, а також приємна атмосфера між студентами та викладачкою.
Після закінчення курсу місяць я просто відпочила, адже ми завершили навчання влітку, коли було мало вакансій на роль Бізнес-аналітика. Наприкінці вересня почала відправляти резюме, яка я зробила ще на курсі. Тоді ж створила і сторінку в LinkedIn, як мені і радили. Думала, що активно розвиваю її, додаючи 10-15 людей на день. І LinkedIn за це заблокував мене на тиждень.
Загалом я відправила десь 100+ резюме на Djuni та DOU. Було багато відмов, оскільки у мене не було комерційного досвіду, але вдалось піти на дві співбесіди. Я розуміла ситуацію на ринку, тож не надто засмучувалась, коли мені відмовляли. Разом з цим, я відчувала, що мені ще дечого бракує. Тож я знову взяла паузу та повернулась до Академії, цього разу придбала курс QA manual аби розширити свої технічні знання та отримати нові навички для резюме.
Під час навчання на курсі QA мені на LinkedIn написав власник компанії Acupower LTD і поцікавився, чи я ще шукаю роботу. Головною умовою їх була гарна англійська. Я пройшла співбесіду з цікавими питаннями та кейсами, після чого мене взяли. Також, паралельно зі стажуванням у компанії, я кожні два тижні зідзвонювалась з ментором з академії, аби покращувати мої знання і перспективи.
Чергова зміна роботи показала, що я втомилась від рекрутингу
До того, як стати дизайнеркою, я будувала карʼєру у сфері рекрутингу. Однак чергова зміна роботи довела мені, що я втомилась від того, чим займаюсь зараз. Рекрутинг — це цікаво, проте відчувши, що ця сфера не запалює мене, я вирішила спробувати щось нове. Попри страх починати кар'єру з нуля, свій вибір я зупинила на дизайні, адже сфера виглядала перспективною.
Шукаючи де навчатися, я вибирала між кількома найкращими ІТ-академіями України, але зупинилась саме на Beetroot Academy. На рішення вплинули позитивні відгуки на Google та DOU, а також зворотний зв'язок від випускників академії, яким я писала з проханням розповісти про їх досвід через LinkedIn. Я почала навчання в січні, за місяць до початку повномасштабного вторгнення.
За мій випускний проєкт мене взяли на поточну роботу
Час навчання в Академії я згадую з великим теплом. Саме тут я отримала базові, ґрунтовні знання – фундамент для подальшого розвитку у сфері. Багато хто з моїх одногрупниць вже також знайшли роботу – ми й досі періодично тримаємо зв'язок та обмінюємось досвідом. А ще мені дуже пощастило з викладачкою, вона стала для мене прикладом того, як правильно ділитись фідбеком, що є дуже цінною навичкою для майбутньої роботи.
Найбільше в навчанні мені сподобався командний проєкт, за яким ми робили Behance кейс. До речі, саме завдяки йому мене згодом і взяли на роботу. Але, звичайно, були й складнощі. Командна робота потребувала розвинутого софт скілу комунікації, адже треба було вчитися домовлятися та знаходити спільні рішення, щоби зробити випускний проєкт гідного рівня. Дуже цінним було також здобуття навичок роботи з Figma – основним технічним інструментом дизайнера. Ці вміння є невіддільною частиною моєї роботи й зараз.
Академія підтримувала та допомагала навіть після закінчення навчання
Пошук роботи у мене зайняв рік. Не скажу, що було легко – мене демотивувала кількість відгуків на одну вакансію та загальна ситуація на ринку. Однак, оскільки я була частиною комʼюніті випускників, то мала змогу взяти участь у багатьох ініціативах Академії, що допомогли мені прокачати себе як спеціаліста та кандидата. Участь у менторській програмі, на приклад, я вважаю одним з вирішальних кроків в успішному пошуку роботи. Ментор допоміг мені ставити цілі та досягати їх.
Завдяки Академії я також покращила своє резюме, навчилась писати супровідні листи, щоби виділити своє CV з-поміж інших. Також в чаті випускників я зайшла некомерційний проєкт, до якого долучилась. Участь в таких проєктах – чудова опція для новачків набратись досвіду та розширити портфоліо. Власне, на співбесіді на свою поточну роботу я показувала дві свої роботи: випускний командний проєкт з курсу, та некомерційний. Всі знання, здобуті під час та після навчання допомогли мені таки отримати омріяну пропозицію про співпрацю. Тож тепер я працюю на позиції Junior UI/UX Designer у компанії Nerdysoft.
Моя історія – це приклад того, як попри всі складнощі потрібно продовжувати рухатись в напрямку свого покликання. Тим, хто починає, я раджу користуватися можливостями, що вам пропонує Академія: відвідуйте заходи, активно знайомтеся з новими людьми, беріть участь в менторських програмах та виконуйте некомерційні проєкти. Усе це дасть вам найголовніше – практичний досвід та навички, які вам знадобляться на новій роботі.
Агенція розвивалася, база клієнтів збільшувалася, спочатку це були полтавські компанії, згодом ми вийшли на національний рівень. Yoda Consult надавала піар-послуги на умовах аутсорсу. Нашими клієнтами, наприклад, були лідери аграрного ринку, газового ринку, паливо-мастильного ринку.
Згодом я зрозумів, що настав час рухатися далі, а саме, на зовнішні ринки. До того ж хотілося попрацювати в продукті, відчути овнерство та мати можливість сказати, що ось це твоя робота і ти це зробив. Я обрав IT саме за те, що працювати можна з будь-якої точки світу, не треба, наприклад, відправляти команду кудись, як у випадку з продакшеном.
Окрім того, я фанат Насіма Талеба, зокрема його книги «Антикрихкість». І для мене важлива ця антикрихкість – розуміння того, що за будь-яких непередбачуваних подій ти все одно залишишся у безпеці, у плані роботи у тому числі.
До того ж я розумів, що за 7 років я надто сильно приріс до агенції, приріс до соціальних мереж, до тих умінь, які в мене були. І потрібно з цим щось робити. Перехід в ІТ, рух до чогось нового, туди, де немає жодного досвіду, де немає якихось навичок, знайомств – це і був мій особистий челендж.
Мені був вже майже 31 рік, коли я вирішив змінити професію. І для початку я проконсультувався зі знайомою – Тетяною Бойченко, яка працює Chief People Officer у Beetroot. Вона порадила не думати про вік, але тримати в голові три складові успіху: фінансову подушку, англійську мову та pet-проєкти.
І це справді геніальна порада, яку я тепер і сам всім раджу. Це речі, які максимально важливі для того, щоб рухатися в ІТ.
В мене була стратегія: я звільнявся з роботи в травні 2021 року, і до кінця року в мене залишалося 7 місяців. Я порахував, що в середньому зможу в день виділяти 6-7 годин активного розумового часу на навчання, тож до кінця року в мене є 1000 годин.
Я вирішив, що витрачу ці 1000 годин на навчання, нічого при цьому не заробляючи. Але якщо за 7 місяців не отримаю роботи аналітиком, то, мабуть, це не моє, і я повернуся до комунікацій.
Розглядаючи різні професії у сфері IT, я звернув увагу саме на дата-аналітику. Чому? Тому що я, як кажуть, data geek – мені подобається працювати з даними, я себе хочу максимально оцифрувати. Наприклад, за допомогою гаджетів, я оцінюю свій сон – чи добре я сплю, біг – наскільки покращується моя швидкість, кількість споживання кисню тощо.
В мене не було великого бекграунду в аналітиці, але було зацікавлення. Коли працювали з соцмережами замовників, зрозуміло, що доводилося аналізувати якісь цифри: охоплення, вартість кліку, переходу. Але все це було на такому собі дитячому рівні у порівнянні з дата-сетами, які важать сотні гігабайт.
Враховуючи, що я живу в Полтаві, то само собою зрозуміло, чому я обрав Beetroot Academy. Я бачив, коли компанія відкривалася, як вона далі розвивалася, до того ж знав одного з засновників – Андреаса Флодстрома. На той час, за масштабами Beetroot Academy була найпершою школою для айтівців, де ти приходиш і бачиш величезні офіси, і там працює та навчається купа людей. Взагалі в мене сфера IT довгий час асоціювалася саме з Beetroot Academy.
У 2016 році я навіть встиг тут закінчити курс з фронтенду. На той час заняття проходили офлайн, тобто ти жив зі своїми одногрупниками в одному місті, особисто зустрічався на лекціях. Це дуже цікавий досвід. Для того, щоб пройти курс, потрібно було виділяти максимум часу та максимум зусиль. Але тоді я працював і, на жаль, не віддавався навчанню на 100 %.
Згодом під час пандемії коронавірусу я спробував знову піти навчатися, обрав курс Python та знову на заваді стала зайнятість на роботі, тож я покинув навчання на середині. Та через рік я знову задумався про дата-аналітику та Python – мову, яка використовується для роботи з великими дата-сетами. Для мене це був, певною мірою, незакритий гештальт. Я прагнув зрозуміти: я не закінчив курс, тому що в мене немає хисту до цього, чи тому, що роботи було багато, і важко було поєднувати її з навчанням?
Навчання тривало з травня до вересня 2021 року. Викладав у нас Олександр Солявкун. Найбільше мені сподобалася і запам’яталася атмосфера підтримки. Нас було 13-14 людей в групі, кожен намагався підтримати одне одного. Хтось навчався в університеті і хотів рухатися в ІТ, хтось уже мав якусь роботу, але хотів її змінювати. Відчуття комьюніті та того, що ми рухаємося однією дорогою, мені сподобалося.
Була частина людей, які старалися прийти на лекцію за 5 хвилин до початку. В цей час у нас тривали такі собі small talk – можна було поділитися новинами, розпочати дискусію. Навіть бувало, що коли викладач вже приєднувався, то він ще кілька хвилин не переривав наше обговорення.
Олександр викладався на 100 %, але мені на курсах завжди подобається ще й peer-to-peer комунікація, коли студенти можуть самі між собою спілкуватися. В мене було багато часу, тож я з радістю допомагав з якимись питаннями чи кодом одногрупникам, які до мене зверталися. Здзвонитися та поспілкуватися 20 хвилин – для мене це не проблема.
Ключовим для мене був курс Академії, але додатково я накидав собі план по дисциплінам, які згадувалися у вакансіях дата-аналітика. Наприклад, BI системи, які допомагають робити дашборди, мова SQL і навіть статистика. Виявилося, в університеті, де я вчився на інженера-будівельника, у нас викладали вищу математику, але статистики як такої в мене не було. Тому доводилося окремо читати книги, шукати курси, я навіть проходив підготовку до ЗНО, де була шкільна статистика. І це допомогло.
В міру навчання, список додаткових дисциплін ріс, але оскільки у мене був вільний час, мені було доволі легко проходити програму курсу, робити домашки, а решту часу витрачати на ці дисципліни.
Дивитися вакансії та подаватися на них я почав вже через місяць навчання. Річ у тім, що я 7 років не шукав роботу, та й раніше робота сама знаходила мене, оскільки я був доволі активний в медіа, і саме так мені запропонували посаду в агентстві. Тож я розумів, що, можливо, моє резюме не відповідає сучасним вимогам. Про супровідний лист я тоді взагалі вперше почув.
Я став шукати роботу, зокрема, і щоб протестувати себе. Наскільки в мене гарний профіль в LinkedIn, чи зацікавить роботодавців моє CV, яке враження справляє мій супровідний лист? Майданчики Dou.ua, Djinni.co та LinkedIn – це те нове, що я відкрив тоді для себе.
Я інколи люблю деяким людям показувати мій найперший супровідний лист і той, який допоміг мені отримати роботу. В першому було щось на кшталт: в мене немає ніякого досвіду в цій сфері, але я дуже системний, швидко вчуся, візьміть мене, будь ласка. В останньому я вже чітко розписую, хто я, що я витрачаю ці 1000 годин на навчання, і що я вже вивчив. А далі розписую по кожній вимозі у вакансії: що я знаю і наскільки я відповідаю цій вимозі, які маю докази своїх знань (сертифікати, проєкти тощо).
Пошук роботи тривав два місяці, але я розумію, що потрібно було пройти цей шлях. І це були два місяці відмов, інтерв’ю, тестових, відсутності відповіді або відразу відмов. Тодішній час, літо 2021 року, зараз називають ледь не золотим періодом українського IT. Дійсно, на ринку праці було багато пропозицій для айтівців, але це були вакансії для досвідчених фахівців. Початківцям і тоді було важко, і зараз не легше.
Найнеприємніше під час пошуку роботи – це отримувати відмови. Ти стараєшся, намагаєшся на повну викластися на співбесіді, але ти отримуєш реджект. І це демотивує. Та я придумав собі черговий челендж, певною мірою, гейміфікацію: чи зможу я за 7 місяців, які я собі виділив на перехід до нової сфери, отримати 100 відмов?
При цьому я продовжував старанно готуватися до кожної співбесіди, викладатися на повну на тестовому, тому що справді хотів отримати цю роботу. Але приходила відмова. І я такий собі думав: «Окей, +1». Насправді це здається легко – отримати відмову, насправді 100 відмов не так просто дістати. Наприклад, якщо рекрутер перестає спілкуватися, не відмовляючи, це не рахується за відмову.
Також з неприємних моментів для мене був стрес, який відчуваєш під час співбесіди. І я теж знайшов для цього рішення. Я ввів інтерв’ю з рекрутерами у свою рутину, тобто в мене майже щодня була співбесіда. Так з часом я звик. Це як починати бігати: спочатку в тебе калатає серце, тобі важко, а потім ти тренуєшся та адаптуєшся, і бігти стає все легше.
До слова, більшість моїх одногрупників чекали закінчення курсу, щоб почати пошуки роботи. А я знайшов її за місяць до закінчення навчання. Тобто вони стикнулися зі всіма «підводними каміннями» пізніше за мене і втратили якийсь час.
Тому моя порада: старатися одразу рухатися. Або ж, якщо ви все ж таки боїтеся, що ще не вистачає знань, починайте шліфувати свій супровідний лист. Шукайте знайомих, хто працює HR, Talent Acquisition, або рухайтеся на безкоштовні менторські майданчики, наприклад ADPList, там багато рекрутерів, Talent Acquisition-менеджерів. Вони безкоштовні, але треба знати англійську. А якщо у вас проблеми з англійською, то кидайте резюме та супровідний лист і починайте шліфувати англійську, бо без неї дуже складно буде.
З приємних вражень з того періоду згадую, коли отримав перший офер. Це відбулося десь через 1,5 місяці з початку пошуку роботи. І це було відчуття, що ти це можеш, що отримати роботу за новим фахом – реально.
Перші дві компанії, які запропонували мені офер, були пов’язані з фінтехом, але ця сфера мені була не дуже цікава, тож я відмовився. Третій офер я отримав від геймдев-компанії Bini Games, і я його прийняв. Я взагалі фанат Duolingo, і мені здалося, що цей український розробник розвивальних мобільних додатків для дітей чимось схожий з Duolingo. У Bini Games я спочатку працював маркетинговим аналітиком, а зараз я продуктовий аналітик.
Після того, як я сам навчався та шукав роботу, я зрозумів, що було б добре, щоб студентам ще під час курсу радили шукати менторів. Я знаю, що в Beetroot Academy є менторська програма, але вона розрахована вже на випускників. А, на мій погляд, менторство – це чудовий інструмент, яким краще почати користатися раніше, ніж пізніше.
Ментори – це люди, які вже мають досвід і які можуть тебе трошки швидше привести до цілі. Так, вони не замінять тобі сотні годин, які ти маєш витратити на навчання, але вони все одно можуть десь допомогти, десь підказати, десь навіть порадити вас якимось знайомим роботодавцям, які, наприклад, шукають фахівця-початківця.
Я свого часу прийшов з питанням про менторство до одного Data Scientist відомої української компанії. Він послався на те, що в нього немає часу, але принаймні він подивився мій навчальний план і сказав, що він виглядає доволі добре. Але під час пошуку роботи я не використовував менторство, можливо це б пришвидшило мій шлях.
1. Визначте, ким хочете бути. Можливо, ви прочитали, що фронтендер чи UX-дизайнер – це гаряча професія. Але коли ти 8 годин на день сидиш над цією роботою, вона може здатися не такою вже захопливою. Гроші – це добре, але ви маєте усвідомити, що ви цим будете займатися 40 годин на тиждень, мінімум кілька років. І робота має приносити задоволення.
2. Визначте, скільки часу готові присвячувати навчанню, і трекайте цей час. Не просто скажіть собі: «Я буду цьому приділяти цьому 2 години на день», а вимірюйте та занотовуйте час. Може статися, що тиждень пройшов, а ви собі так нічого не затрекали.
3. Робіть пет-проєкти як тільки вивчили якусь технологію, бібліотеку, мову. Це дуже важливо, адже людині без комерційного досвіду складно довести, що вона має якісь знання, навички без пет-проєктів.
4. Починайте подаватися на вакансії, щоб перевірити свої проблемні місця. Є певний процес найму співробітника, і на якомусь етапі ви будете «відпадати». Наприклад, рекрутер не буде хотіти з вами одразу говорити або поговорить, а на технічну співбесіду не запросить. Або вас запросили на технічну співбесіду, а ви погано відповідали, або добре відповіли, але тестове погано зробили. На якомусь етапі ви будете постійно провалюватися, і вам потрібно подумати, яким чином підсилити себе. Але якщо ви не почнете подаватися, ви навіть не зрозумієте, де ваше слабке місце.
5. Знайдіть ментора для швидшого руху. Зараз є купа менторських програм, платформ, зокрема ADPList (англійська, безкоштовно), TheWays (українська, плата залежно від ментора), також Women in Engineering періодично проводить менторські програми. Можна просто написати людині, за якою слідкуєте у соцмережах, щоб хоча б на півгодини-годину зустрітися з нею онлайн і проговорити свої питання.
6. Знайдіть або створіть свою маленьку спільноту колег-початківців. Це можуть бути спільноти людей однієї професії, наприклад, фронтендери, або ж кросфункціональні команди. Наприклад, з'являються проєкти на зразок #трейніроблятьстартап, де початківці різних спеціальностей разом роблять пет-проєкт для своїх портфоліо. І це буде готовий продукт, в якому кожен з них зробив свій внесок. Це відчуття належності – воно дуже допомагає, як на мене.
7. Святкуйте маленькі перемоги. Протягом цього багатомісячного шляху з пошуку роботи будуть відмови, розчарування, колись навіть захочеться все кинути. Тому важливо винагороджувати себе навіть за маленькі досягнення. Пройшов курс – окей, зробив проєкт – окей, потрапив на співбесіду (можливо вона навіть закінчилася відмовою, але ти все одно туди потрапив) – це теж окей. І ці маленькі перемоги треба святкувати, купити тортика чи випити комбучу, чи що вам до вподоби.
.png)
До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну я працювала в Hair Prof Company, яка займається дистрибуцією та реалізацією професійних доглядових засобів за волоссям та тілом. Починала я тут з продавця-консультанта, через 3 місяці мене підвищили. За майже 2 роки, коли я працювала як Customer Service, я виконувала максимальний обсяг обов'язків на рівні з заступником керівника. Я була першою співробітницею, яка у 21 рік з легкістю допомагала колегам, які працювали в компанії протягом 5-10 років.
У зоні моєї відповідальності було чимало різних блоків: починаючи від роботи з постачальниками, замовниками, водіями доставки, і закінчуючи бюджетуванням та роботою з касою. Окрім цього я допомагала з наймом персоналу, в тому числі розглядом кандидатів, проведенням інтерв’ю, а також коучингом, наприклад, проводила навчання нових працівників по бренду, по товарним позиціям тощо.
Я замислювалася про HR ще під час навчання в університеті. Тоді часто проводилися ярмарки вакансій, куди приходили різні компанії, у тому числі й зі сфери IT. Вони запрошували нас на стажування, на роботу. Студенти нашого факультету досить часто користувалися цією можливістю. Тож я вже у той час цікавилася напрямком Human resources, адже управління персоналом і психологія значною мірою перетинаються.
Окрім того, працюючи у Hair Prof Company, я збиралася пройти навчання з HR ще восени 2021 року, але не наважилася. Хоча, на той час мені подобалася моя робота, мій прекрасний колектив, але мене не влаштовувала заробітна плата і ставлення вищого керівництва.
Коли я перейшла працювати в галузь IT, я зрозуміла, що тут все інше: люди, організація робочого процесу, рівень заробітної плати. Загалом – це свобода та баланс між працею та життям.
В мене є досвід роботи у стандартних умовах, у яких працюють більшість офісних працівників. Зазвичай, це графік з 8 ранку до 7 вечора з півгодинною перервою на те, щоб щось перекусити. На особисті справи відволікатися не можна, тримаєш у руках телефон – зволікаєш робочими обов’язками. Раніше 7-ї години з офісу виходити не можна, а овертайми та робота у вихідні не завжди оплачуються.
По-перше, це надзвичайні люди, вони мають особливий, дружній вайб. По-друге, ми можемо планувати свій час, дотримуючись принципу work-life balance. Це означає, що кожен працює, у всіх однаковий робочий тиждень, але разом з керівником, менеджером чи ментором свої робочі години можна планувати так, як вам зручно. Тобто немає проблеми посеред робочого дня, наприклад, відлучитися на годину-півтори по справам, не треба відпрошуватися у керівника, скажімо, щоб відвідати лікаря. У будь-якому разі, ти відпрацюєш ці години.
По-третє, овертайми, робота у вихідні дні – все це оплачується. Є повноцінні відпустки, лікарняні. По-четверте, працювати можна віддалено з будь-якої локації: з дому, з кафе та хоч на березі моря. Головне, щоб ти виконував свої робочі обов’язки та задачі.
Спочатку я розглядала харківську школу, але в них на той час не було набору на курс HR. Пам’ятаю, як я одного разу буквально о третій годині ночі скролила сторінки в інтернеті й натрапила на Beetroot Academy. Я почитала про школу, про навчання, подивилася відгуки, заповнила форму заявки. А зранку розповіла про це своєму хлопцю, і він мене підтримав.
Я пройшла тестування, поспілкувалася з менеджеркою на співбесіді. І згодом почала навчання. Курс називався «HR generalist в IT» та тривав 4 місяці.
Річ у тім, що я не вивчала англійську мову ні в школі, ні в університеті, тож з першого дня навчання у Beetroot Academy я почала вчити цю мову. Знання англійської у сфері ІТ– це, можна сказати, життєво важливо.
Я була дуже задоволена навчанням. До того ж з групою у нас склалися такі досить дружні відносини. І цей теплий вайб зберігається досі. Навчання мені подарувало чудову подругу, з якої ми й зараз дружимо. Також ми спілкуємося з одногрупницями, хто живе поряд, пару разів виходили на каву. І я знаю, що дівчата, які мешкають у західних областях, теж дуже тісно спілкуються досі. І всі ми підтримуємо зв’язок у LinkedIn.
В нас викладали Маргарита Кублій, вона вела частину по рекрутингу, та Оксана Сливар, яка вчила всьому, що пов’язано з HR. Вони обидві класні, але Оксана вкрала шматочок мого сердечка. Це людина, яка створена для викладання, як на мене. Дуже чітко і прозоро подає інформацію, і при цьому дуже цікаво. Коли у мене виникало якесь питання, наприклад, якщо я не знаю якусь конкретну сферу діяльності, я могла сказати: «Вибачте, в мене зараз виникло дурне питання…», то Оксана завжди казала: «Немає дурних питань! Задавай!». Це мене підтримувало та надихало до подальшого розвитку.
Останні заняття у Beetroot Academy припали на листопад 2022 року, тоді вже почалися блекаути. І пошук роботи тривав у мене, коли регулярно та досить непередбачувано вимикали світло через російські обстріли енергетичної інфраструктури України.
Для пошуку роботи я використовувала всі доступні ресурси: LinkedIn, Djinni, DOU, Happy Monday, різноманітні телеграм-канали, які стосуються HR та recruiting – все, що ми вивчали на курсі, я використовувала.
Шукати роботу було важко. Головною причиною, через яку мені відмовляли у більшості випадків, був рівень моєї англійської мови. У вакансіях вимагають рівня B1-B2, а в мене була А1, тому що я недавно почала займатися. Тож у 85 % співбесід я отримувала відмову саме через англійську. Іноді я сама відмовлялася від подальшого спілкування з компаніями, тому що ми не сходилися по метчу, наші цінності не співпадали.
Через 4 місяці активного пошуку роботи в мене почали опускалися руки. Я була зневірена, тому що хотілося працювати вже, щось робити, а мені постійно відмовляли через мою англійську. І ці відмови мене ще й демотивували вивчати мову, тобто це було якесь замкнене коло.
Але свою роботу я все ж знайшла. Тоді вже я кожен день починала з того, що передивлялася вакансії на Djinni, розсилала резюме. Дійшло до того, що я вже не читала опис вакансії, а просто надсилала резюме. І вже потім, коли мені рекрутер відповідав, я заходила і дивилася, що то за компанія.
І ось настав той день, коли у мене було дві співбесіди, і перша – на 9 ранку. А в мене тоді через блекаути взагалі день і ніч сплуталися, тобто о 9 я тільки могла лягати спати. Пам’ятаю, я вже так втомилася, що думала відмовитися від співбесіди та просто виспатися. Але все ж таки я встала, дочекалася рекрутера з компанії Clovertech, і потім ми провели досить швидке Job interview. Після чого вона сказала чекати на фідбек. А через півгодини в мене була наступна співбесіда – до компанії Bitmedia Labs.
І так вийшло, що саме з рекрутерами цих двох компаній ми ще певний час продовжували спілкування. В Bitmedia Labs дуже класний HR-директор. З нею напевне була моя єдина співбесіда, яка тривала 2 години. Ми розібрали увесь мій досвід, все моє навчання, всю мою перспективу росту. Вона дуже крута як людина і як керівник. Я б була рада обом компаніям, але бажаний офер я отримала від Clovertech.
Коли ти отримуєш свій перший офер – це дуже надихає. Нарешті, після довгого та важкого шляху, ти ніби сходиш на Олімп. Звісно, це лише початок, адже головне – це потрапити у ту сферу, яка тебе цікавить, а далі вже рухатися – і буде ще крутіше і цікавіше!
1. Ваше бажання – основна рушійна сила змін. Ми всі дорослі люди, і окрім нас самих, нас ніхто не змусить і не змотивує вчитися. Якщо у вас є бажання перейти до ІТ, і ви готові почати його втілювати – звичайно, варто спробувати.
2. Не опускайте руки. Якщо ви не зупиняєтеся, то «ваша» робота обов’язково вас дочекається.
3. Не зупиняйтесь у саморозвитку. IT – це сфера, яка динамічно розвивається, кожного дня з'являються якісь нові технології, фрейм-ворки у розробників, методи тощо. І важливо бути у курсі того, що відбувається на ринку, оскільки з застарілими методами ти вже не дуже гарно будеш розуміти ІТ-комьюніті.
4. Підтримувати зв’язки з людьми, з комьюніті. Мова йде, в першу чергу, про LinkedIn. Під час пошуку роботи я була досить активна у цій соцмережі. Наприклад, після чергової співбесіди розповідала, з чим стикнулася, про відмову тощо. І приємною несподіванкою стало те, що після таких постів мені писали слова підтримки взагалі незнайомі люди. Були випадки, коли мені в приватні повідомлення писали керівники, коучі, які пропонували безоплатно провести консультацію, розібрати моє резюме тощо.
5. IT – сфера з дивовижним комьюніті, до якої варто придивитися. На яку б професію ви не почали навчатися, куди б ви не потрапили на роботу – ви завжди знайдете однодумців та друзів серед айтівців.
Оскільки уважність, посидючість та прискіпливість були основами моєї попередньої роботи, я спочатку вирішила спробувала себе в якості тестувальника. Але більшість пропозицій передбачали роботу в офісі, що не дуже мені підходило, оскільки двох дітей-тинейджерів все одно треба було хоч трішки, але контролювати. Тож я знаходила собі різні проєктb в інтернеті.
У листопаді 2021 року знайшла проєкт з анотування деталей авто і мені сподобалося працювати з полігонами та тегами. Закінчувала взагалі між повітряними тривогами в лютому 2022 року. Концентрація над задачею допомагала не впасти в паніку.
У Beetroot Academy я закінчила 2 курси: в серпні 2022 року – курс анотаторів (викладач Магда Дар’я) та Backend на Python (викладач Софія Оржеховська) – у листопаді 2022-березні 2023 року.
На курс анотації до Beetroot мене направив фонд UNFPA (дякую їм за допомогу) в серпні 2022 року. Було пізнавально та корисно. Навчання було спрямоване на роботу на іноземних фріланс-платформах, але конкуренція там шалена.
Потім виникло бажання дізнатися більше про дані, їх обробку, використання та штучний інтелект, тому я пішла на курс програмування з Python. Зараз продовжую вчитися (на Coursera) — вивчаю ML (TensorFlow).
Під час навчання у Beetroot Academy мені подобалося: комунікація з вчителями, поради, консультації. Не сподобалося те, що через тимчасові відключення світла доводилося передивлятися лекції в записі (але це не претензія до Академії, а радше незручності, які не залежали від неї). Проте, деяким студентам не вистачало інтерактиву та ще додаткових задач, тож ми (кому було мало) грали в Codewars.
Ще влітку цього року були курси English for IT від Beetroot та EnglishDom, їм теж велика подяка за надані знання та навички.
Роботу шукала в Linkedin, групах в Telegram. Найскладніші перепони під час пошуку роботи нам створила війна, тому що багато людей з більшим досвідом залишились без роботи та взагалі скоротилася кількість компаній, які працюють в Україні. Через це вимоги до кандидатів виросли суттєво. Наприклад, для роботи за кордоном (та в більшості компаній у нас) необхідно мати високий рівень розмовної англійської мови.
Якщо ви думаєте про перехід до сфери інформаційних технологій, то я хочу зазначити, що IT – це не світ «рожевих поні», тут треба знати англійську мову (а краще ще якусь додатково), постійно вчитися та вдосконалювати знання у своєму напрямку роботи. Ще потрібно мати технічні скіли та розвивати свою комунікативність, бути готовим до понаднормової роботи та праці на вихідних. Тобто бажаю сил та наснаги! :)
Навіть без додаткового навчання в універі чи на курсах знань мені вистачило, щоб обіймати посаду, яку запропонував мені друг. Коли я працював у компанії, познайомився зі світом IT повною мірою. Дізнався, чим займаються адміни, дизайнери, бекендери та фронтендери, PM-и та всі інші, хто був дотичний до великої продуктової IT-компанії.
Пішов я з адмінства після початку пандемії ковіду через неможливість працювати віддалено. Певний час ще думав над тим, що робити далі, а потім вирішив, що фронт-енд виглядає максимально привабливо для мене. За рекомендацією подруги я подався до Beetroot Academy, а паралельно, щоб не сидіти без діла, працював Lead Generator в одній українсько-польській компанії.
Я закінчив Front-End-розробку в червні 2021 року. У нас викладав Олександр Коваленко. Він чудовий викладач, його спосіб викладання знайшов максимальний відгук у мене. Все було зрозуміло і при цьому навчання тривало в дружній атмосфері. Хоча, як до студента до мене складно знайти підхід, але тут, я думаю, просто так склалося, що ми підійшли один одному.
Також я знайшов кількох однодумців в групі, було цікаво спілкуватися з ними та обговорювати якісь моменти навчання. Щодо зауважень, то на той момент курс був трошки застарілим, не висвітлював важливих аспектів, які треба було знати, навіть щоб знайти першу роботу. Їх довелося довчати вже на ходу.
Після проходження 2/3 курсу я перейшов на посаду Junior Front-End Developer, всередині компанії, де я вже працював, і 1,5 року займав цю посаду. Але якби мені довелося шукати компанію «з вулиці», то пошук тривав би значно довше. Після закінчення курсу треба було ще пройти кілька тем і тільки потім розсилати резюме. Я б шукав роботодавців на Djinni, Dou, LinkedIn, власне як і роблю це зараз :)
Коли я завершив навчання, то пошук роботи не здавався складним. Я навіть не розумів достеменно, наскільки це насправді непросто. А зараз на тлі світової кризи та війни я повною мірою пізнаю складнощі пошуку роботи. Вакансій зараз – штук 20 на місяць, на кожну – по 300-600 відгуків. При цьому HR-и зазвичай просто не читають, або ігнорують звернення, якщо ти відгукнувся не в перші 1-2 години, після того, як вони виклали вакансію.
З 50 вакансій, на які я подавався, мені відповіли 5 компаній, з яких 3 вакансії були вже не актуальні, оскільки кандидат був на фінальному етапі або вже найнятий. Тільки з двох компаній прислали тестове, але, навіть не перевіривши його, написали, що вакансію закрили. Не найняли, а саме закрили через проблеми з бюджетом. І тільки за кілька днів прислали результати тестового. Тож поки приємних моментів під час пошуку роботи, на жаль, не бачу.
Не всім треба бути розробником чи тестувальником. Комусь варто стати професійним баристою, а хтось чудово проявить себе як менеджер. Але якщо ви все ж вирішили, що це ваш шлях, то будьте готові, що вчитися доведеться багато та постійно. До того ж без знання англійської мови ви нікому, скоріше за все, не будете потрібні. Конкуренція серед шукачів роботи в IT неймовірна, і не виключено, що ви вигорите через рік чи два.
Проте, наприкінці наполегливого пошуку роботи вас буде чекати висока зарплатня з можливістю працювати віддалено. Але не думайте, що вам платитимуть просто так. Висока зарплатня – це винагорода за те, що ви вивчили, що дуже багато працюєте головою та підтримуєте свою актуальність як спеціаліст.
Насамкінець хочу додати, що будь-який спеціаліст, який буде постійно вчитися, розвиватися і стане профі у своїй справі, отримуватиме винагороду не менше за айтівця, а може й більше, оскільки IT – це така сама сфера роботи, як і всі інші, просто зі своїми особливостями.
Під час навчання в університеті я зрозуміла, що все це зовсім не те, чого я очікувала. Я мала багато вимог як до освіти, так і до навчального закладу. І на жаль, мене не задовольняє освіта, яку надають у більшості українських державних навчальних закладів.
До того ж я не була впевнена, що право – це сфера, в якій я хочу працювати. Річ у тім, що під час навчання практичних навичок тобі не дають, натомість ти багато всього слухаєш, багато всього читаєш, і згодом розумієш потроху, що це все одно не те, з чим будеш працювати після закінчення університету.
І мене дуже мотивувала думка, що я не хочу потрапити в оцей геп (від. англ. gap – в широкому розумінні розрив між бажаним та реальним – Прим. ред.) після випуску з університету. Тобто після того, як я чотири роки провчилася, вклала час і сили, я не хотіла усвідомити, що я нічого не вмію, нічого не знаю, і взагалі гадки не маю, куди рухатись. Мене дуже лякала ось ця думка. Я вирішила: навіщо продовжувати далі, якщо на третьому курсі вже все зрозуміло?
Я з Полтави, Академія теж має коріння в Полтаві. Тому я час від часу на якихось заходах, івентах чула про неї та про її засновників. Тож коли почала шукати навчання, згадала в першу чергу про Академію. До того ж мені сподобалося, що у Beetroot Academy не було агресивного маркетингу – тобто не було відчуття, що тобі намагаються дуже активно щось продати. Не було враження, ніби тобі продають твою мрію.
Плюс перед тим, як я записалася на курс, зі мною спілкувалася менеджерка Академії. На цій співбесіді ми обговорювали, зокрема, яке в мене бачення навчання, як далі можна рухатися, адже я вже тоді відчувала, що IT-сфера – це не те, в чому я буду рухатися все життя. І я дуже цікавилася, чи навчання покриває ті, чи інші теми, і чи будуть ці знання дотичними не тільки до ІТі, але й охоплюватимуть інші сфери.
Насправді після навчання я таки пішла працювати в ІТ-компанію Crystal Logic, але все одно я якось ніби знала, що потім хочу в громадський сектор. На співбесіді ми обговорили, що Академія – це не тільки знання про розробників та ІТ, студенти отримують також і ширші теоретичні знання.
Дуже сподобалася система навчання, коли два рази на тиждень по дві години проводилися заняття. Це можливо звучить дивно, але насправді це було відчуття, коли ти протягом чотирьох місяців проводиш з кимось свій вечір.
Ви приходите о 7 вечора, зустрічаєтеся з викладачем, зі своєю групою. Мабуть, найбільше запам'ятовується оцей формат дуже теплих вечорів. І Саша дуже вкладається в групу, не створює якоїсь великої стіни між собою та групою. Згадуючи про навчання в Академії, я, в першу чергу, пригадую ось цю теплу атмосферу та чудового викладача.
Навчання відбувалося англійською мовою, і дуже багато хто в групі не знав її, попри те, що для вступу на курс чітко стояла вимога знання мови. Іноді доводилося долати цей геп на заняттях. Коли ми могли б вже рухатися вперед, деякі люди просто не могли прочитати матеріалів англійською, і доводилося просуватися повільніше. До речі, тоді, у 2022 році, люди ще й на українську мову переходили. І багато хто серед одногрупників долав один з пробілів: хтось вчився читати англійською, а хтось вчився говорити українською.
Роботу після навчання я шукала на джоб-бордах, у тому числі на джоб-бордах, які розміщені безпосередньо на сайті компанії. Також, звичайно, послуговувалася такими платформами, як Djinni.co, Dou.ua, навіть використовувала Work.ua та Robota.ua, але вони не давали результату. В підсумку роботу знайшла на Djinni.
Найскладніше під час пошуку роботи для мене було те, що я сама собі поставила дедлайн. Я мала знайти роботу до певної дати й дуже старалася. У мене було більше ніж 13 співбесід.
У якийсь момент після чергової співбесіди мені сказали, що в тебе є офер, але не сказали від якого числа. Тобто, наче як офер дали, а потім почали ігнорувати. І коли я вже через певний час знайшла роботу, мені знову написали. Гадаю, менеджери шукали всю команду і знайшли спочатку рекрутерів, але довго не могли знайти тімліда.
Ще під час навчання в університеті я брала участь у громадських організаціях, їздила на заходи в рамках різних ініціатив. Але це сприймалося мною здебільшого як хобі. Однак, у мене були певні знання, які я здобула ще в університеті, потім я впроваджувала волонтерські проєкти, коли працювала в ІТ.
В якийсь момент IT-ринок дуже впав, і умови, які надають компанії, мені дуже не підходили. Я як спеціаліст –«менеджер все й одразу». А ІТ-ринок на той момент потребував більш вузько орієнтованих спеціалістів, тобто коли один фахівець робить одну задачу і не більше.
Наприклад, в сорсингу я проходила співбесіду, де шукали ідеального сорсера. А я розуміла, що я все-таки людина, яка більше про все і одразу. І насправді це не погано: я одночасно можу вести декілька процесів. Та займатися виключно сорсингом два-три-чотири місяці підряд – це не для мене.
А громадський сектор – це те, що завжди було зі мною. І зараз дуже багато зайшло нових донорів, нових фондів, дуже багато всього відбувається. Насправді це дійсно великий ринок, де відкривається велика кількість вакансій. Я буквально з першого-другого разу знаходила варіант, де мене запрошували на співбесіду, і потім мені відразу пропонували офери.
Пошук роботи у громадському секторі – для мене це було не те що легше, але я розуміла, що мені це більш цікаво в процесі роботи та більш корисно як для особистості. Насправді громадський сектор він, в позитивному сенсі, досить буремний, нестабільний, там весь час щось несеться. І йому потрібні люди – не такі, що роблять одну річ добре, і роблять виключно її – але які одночасно виконують декілька процесів і встигають в усьому.
Щодо порад тим, хто хоче змінити роботу, професію, галузь, то я можу поділитися думкою про ІТ, оскільки сфера громадського сектору потребує своїх підходів.
Отже, не дивіться новини, не читайте Dou, не дивіться статистику на Djinni. Якби я зараз шукала роботу з нуля після навчання, то я б дуже засмучувалась, оскільки ця статистика зараз каже, що знайти роботу нереально: дуже великий конкурс, дуже мало вакансій, мало спеціалістів.
.png)
Під час навчання у виші я займалася нерухомістю. Після отримання освіти не покинула цю сферу, і паралельно працювала у міжнародному аеропорті «Харків». Спочатку доглядала за віп-залом для пасажирів. Зазвичай це були бізнесмени, багато іноземців, і їх треба було не просто провести на посадку, але й допомогти з безліччю інших речей. Тож для мене це був величезний досвід не тільки у практиці з англійської мови, але й етикету та бізнес-етикету.
У 2012 році країна готувалася приймати чемпіонат UEFA Euro. Мене з колегами покликали допомагати з прийомом іноземних комісій, які перевіряли готовність летовищ. Завдяки комунікаційним здібностям мене помітили, і згодом я потрапила до комерційного відділу аеропорту. Там я займалася комунікацією з закордонними партнерами, а також рекламою. Саме під час роботи на цій посаді я вперше зіткнулася зі сферою ІТ.
У 2012 році компанія вже розуміла, що потрібно мати зручний сайт, презентувати себе у соцмережах. І ми звернулися за допомогою до ІТ-компанії, яка нам допомагала розвивати діджитал-послуги аеропорту, зокрема застосунку.
Я тоді виступала як Product Owner, тобто казала підряднику що і як повинно бути. Діяла нативно, без спеціальних якихось знань, наприклад, намагалася видавати requirements, якими я зараз займаюся як бізнес-аналітик. На цій посаді я працювала 5 років, і цей досвід наблизив мене до розуміння сфери.
Згодом я вийшла заміж, народила дитинку. Ми з чоловіком вирішили відкрити власний бізнес – сервіс здорового харчування ЁFOOD. Фірма була маленька, але в нас був замкнений цикл: своя кухня, доставка, торговельний та маркетинговий відділи. Авжеж в нас був і сайт, і соцмережі, до застосунку, правда, так і не дійшло. І всім цим треба було управляти.
Завдяки власному бізнесу я отримала навички управлінця: планувати доводилося як на короткі, так і на довгі терміни, необхідно було управляти людьми, а також приймати рішення – не тільки швидко, але й осмислено. Я багато читала книжок по менеджменту, продажам, відвідувала різні професійні заходи та івенти. Там завжди можна з кимось познайомитися та щось корисне для себе дізнатися.
До речі, ще з часу навчання в університеті, а потім паралельно з роботою в аеропорті, я займалася нерухомістю. Завдяки роботі в агенції нерухомості загартувалася моя навичка з тайм-менеджменту. Коли працюєш на двох роботах, треба своїм часом керувати, а коли ти працюєш з нерухомістю – необхідно не тільки власним часом раціонально розпоряджатися, але й управляти часом клієнта. До того ж в агенції нерухомості було багато документації, і я навчилася з нею добре працювати.
Після 5 років ведення власного бізнесу, я зрозуміла, що ЁFOOD вже не потребує від мене такого значного внеску часу та сил. Тож я знову поринула у сферу нерухомості, і за два роки стала директором з управління одного з філіалів «АН Харків Ріелтор». Останній рік перед повномасштабним вторгненням росії в Україну під моїм керівництвом працювало 25 співробітників. Також у цей час я мала змогу знову долучитися, так би мовити, до ІТ.
У агенції використовувалася програма, яка вела фінансові підрахунки. Вона була складна та заплутана, трохи подібна до CRM. Там велись всі наші активності й щодо клієнтів, і щодо співробітників, також вносились договори – попередній, фінальний з купівлі-продажу тощо. І ця програма теж розраховувала заробітну платню, у тому числі агентів, а також загалом забезпечувала багаторівневий фінансовий розрахунок. Разом з адміністратором я поринула у цю програму, і ми намагалися якось її вдосконалити. Тобто тут я знову виступала я Product Owner і частково вже як бізнес-аналітик.
Після 24 лютого 2022 року я виїхала за кордон. Тоді я вже розуміла, що потрібно розвиватися далі з тими навичками, які вже мала. Для мене цікавою була сфера з валютним доходом і можливістю працювати віддалено – це IT. Але я не просто прагнула отримати роботу в ІТ, я хотіла мати професію, у якій я не вигорю через рік, і до якої в мене справді є хист.
Я дуже довго спілкувалася з усіма своїми друзями: хтось шукав роботу, а хтось вже працював у ІТ. Мій чоловік (він фул стек девелопер зараз) тоді теж шукав роботу і якось сказав, що бачить мене у сфері IT ніким іншим, як бізнес-аналітиком, і порадив поцікавитися цією професією. І я поцікавилася.
Цікавилася я близько 2 місяців. А саме: дивилася безліч відео на Ютубі (так і друкувала у пошуковому рядку «хто такий бізнес-аналітик», «плюси та мінуси роботи бізнес-аналітиком», «бізнес-аналітик хто підходить» тощо). Потім я знову йшла до своїх друзів і знову спілкувалася. Серед них я знайшла того, хто вже працював бізнес-аналітиком, і провела з ним мініінтерв'ю. Я підготувала список питань, але в основному мене цікавили відповіді на наступні: «Яким був твій шлях?», «Як ти прийшов до цієї професії?».
Ніхто з тих, з ким я взагалі спілкувалася, не прийшов на посаду бізнес-аналітика з університетської лави. Я зрозуміла, що це та сама професія, де недостатньо мати профільну освіту, важливо набути певний досвід – у менеджменті, торгівлі, роботі у корпорації тощо. І я виявила, що володію таким «плюсом».
Також цікавим відкриттям для мене стало те, що до бізнес-аналітика у сфері ІТ зазвичай «доростають» з позиції HR-менеджера, фахівця з QA або приходять з адміністративного корпусу, наприклад, продакт-менеджери, продакт-овнери.
Та я вирішила, що такий шлях для мене занадто довгий – я одразу буду орієнтуватися на бізнес-аналітика без проміжних посад. Але для цього мені потрібно пройти навчання, курси, щоб я показала, що я маю теоретичну базу та можу працювати.
Щоб знайти місце навчання, де мені дадуть гарні знання, я знову звернулася до друзів-айтівців. Багато з них вже давно були у професії, закінчували якісь курси, а певна частина навчалася свого часу саме у Beetroot Academy.
Один з друзів порекомендував мені дві школи. Я подивилася їх обидві, порівняла умови, пропозиції тощо. Академію обрала за те, що тут був курс для початківців у сфері бізнес-аналітики. До того ж у Beetroot Academy обіцяли допомогти з підготовкою резюме до пошуку роботи. А ще в межах курсу є пробна співбесіда, що, на мій погляд, дуже важливо.
Влітку 2022 року я працювала у Греції у туристичному магазині, щоб заробити на життя. В сезон магазин працює допізна та ще й без вихідних. Тож про навчання й годі було думати. Я вирішила, що почну активно рухатися в цьому напрямку з осені.
Саме на осінь 2022 року припали мої пошуки. В грудні 2022 року я знайшла Beetroot Academy, оплатила курс і у січні 2023 року почалися заняття. Курс тривав 3 місяці. Викладала у нас Марина Кудінова.
Величезним плюсом було те, що на курсі в Академії нам давали матеріали англійською. Не дивлячись на те, що я вивчала іноземну мову у виші, потім спілкувалася з іноземцями по роботі, я продовжувала вчити мову. Для цього я використовувала застосунок DuoCards.
На мій погляд, було дуже корисним те, що всі матеріали давали англійською мовою. Завдяки цьому у мене саме в процесі навчання сформувалися правильні фрази, які я зараз застосовую, і якими я змогла скористатися на співбесіді, що явно вразило тих, хто проводив зі мною job interview.
Мене взяли на роботу не тільки за те, що я маю класний менеджерський досвід, у компанії були вражені моїми теоретичними знаннями.
Колеги й зараз мені кажуть: «З тобою і робити було нічого, ти робила сама. Тебе тільки треба було трохи коригувати щодо практики й все».
Стосовно бізнес-аналітики, я не можу сказати, що після курсів під час роботи я якусь нову планету відкрила. Знань вистачило, з горою. Все, що ми вивчали в Академії – все воно застосовується на практиці.
Викладачка Марина Кудінова запам’яталася тим, що дуже уважно ставилася до практичних завдань. Коли я прийшла на роботу, то вже не боялася писати, наприклад, акцепти, тому що я вже до цього їх багато написала. І наш проєкт, який ми робили протягом курсу, це теж дуже допомогло.
Коли я розказала це своєму ментору, вона була дуже задоволена. Наприклад, вона була рада, що я вже знаю, що таке BPMN, і можу зробити User journey. Всі ці теоретичні знання мають бути в голові бізнес-аналітика, тому що на практиці підходи змішуються, перетворюються на якийсь інший – третій підхід, який на цей момент зручний для команди, для компанії. І це дуже гарно, що можна в своїй голові генерувати новий підхід з уже наявних знань.
Оскільки я дуже багато комунікувала зі своїми друзями з ІТ-сфери, зокрема ставила різні питання на етапах пошуку, то всі вони знали, що я вчуся на бізнес-аналітика. І один з них під кінець мого курсу пише: «У нас в компанії “Джей біл” саме зараз потребують trainee бізнес-аналітика. Ти ж там вже готова чи як?».
А я насправді ще не дуже готова була – в нас ще два тижні навчання були попереду. І я була впевнена, що все найважливіше чекає нас протягом цих двох тижнів. Але друг мені сказав: «Спокійно, це велика компанія, і поки вони «доїдуть» до співбесіди, ти вже закінчиш свої курси. Тож давай зараз швиденько робити твоє резюме».
І я пам’ятаю, що все кинула, навіть домашки пропустила (але потім все наздогнала). У той час фокус перейшов на резюме, ми його дійсно дуже ретельно переглядали. Мені допомагав друг, а також рекрутери з Академії До речі, на курсі якраз прийшов час, коли нам дали можливість поспілкуватися з рекрутером, тому я показала фахівцю саме це резюме.
Завдяки гарно складеному CV я сподобалася, потім мене запросили на співбесіду. Звичайно, на це місце претендувала не я одна, кожен в компанії тоді запропонував когось від себе, тобто конкуренція з 10-15 людей була. Але згодом офер дали саме мені.
Я не можу сказати, що мені просто пощастило, адже, щоб трапилася така можливість я активно комунікувала з друзями, знайомими, розповідала про свої прагнення, плани. І досить закономірно, що «хвилі від кинутого каменю» дійшли туди, куди потрібно.
Навчання у Beetroot Academy я закінчила у березні, а з 12 червня вже почала працювати трейні бізнес-аналітиком у «Джей біл». Дійсно, поки ми «доїхали» від резюме до першої співбесіді, потім до другої, пройшов певний час. Для великих компаній це нормальна практика.
Потім мені довелося ще місяць відпрацювати у туристичному магазині. Також для співпраці потрібно було оформити підприємницьку діяльність, щось на кшталт нашого ФОПа. А у Греції все це відбувається не так швидко.
Мені запропонували посаду trainee бізнес-аналітик на 3 місяці. А за 10 днів я вже залишилася сама на проекті, оскільки ментор і колега, яка була бізнес-аналітиком у команді, пішла у відпустку. Коли вона повернулася, то побачила, що я справляюся, і ще за 10 днів її перевели до іншої команди, а я залишилася з поточною командою.
Я не можу сказати, що була готова до такого повороту, але виходила з того, що мала. Насправді я потрапила до компанії, де дуже складна доменна зона. Я працюю з промисловими метриками, і цих заводів дуже і дуже багато, понад 70, здається. І вони займаються різним. Як мені потім сказали, людям зазвичай потрібно до півроку, щоб розібратися з цими доменами. У мене на це пішов місяць, при цьому я ще й картала себе, що не зрозуміла все це за пару тижнів.
Взагалі для trainee у компанії є тренінг-план. Ось ти сьогодні 10 сторінок читаєш, завтра щось пишеш – тобто така собі друга Академія, куди ти потрапив, і тобі теж потрібно 3 місяці теж саме вивчати. Але в мене вийшло трошки не так.
Мені казали, що трейні залишаються десь 3-5 місяців, але я себе досить добре показала, тож отримала пропозицію перейти на джуна і, звичайно, погодилася.
Тим, хто прагне змінити професію чи сферу діяльності, я раджу:
1. Комунікувати зі всіма, з ким можна, з приводу того, що ви шукаєте роботу. Мені це справді дуже допомогло.
2. Не припиняти вивчати англійську мову, навіть якщо ви вважаєте, що ви нею достатньо володієте.
3. Завжди робити більше, ніж від тебе очікують – і в навчанні, і в роботі.
На Академію я випадково натрапила в інтернеті. Мені сподобалося те, що переважна більшість матеріалів на курсі буде англійською. Подумала, що це гарна можливість ще й іноземну мову підтягнути.
Вразив підхід до навчального процесу: коли на урок потрібно приходити вже підготовленим, а на занятті займатися практикою. Якраз це допомогло набути корисні навички використання різних інструментів, які потрібні бізнес-аналітику у роботі.
Навчання справило на мене позитивне враження класною дружньою атмосферою. А запам’яталося найбільше те, що це був період блекаутів. Бувало, я сиділа до першої години ночі, тому що для домашніх завдань були дедлайни, і у них потрібно було вкластися.
Саме під час навчання на тлі блекаутів і загальної нестабільності у країні мені стало зрозуміло, що немає нічого неможливого. Якщо є бажання – немає різниці: відсутнє світло чи нема опалення, ти все одно вчися та робиш домашки. Головне – твоє власне бажання.
Роботу після курсів шукала на Dou.ua, Djinni.co, а також оновила свою сторінку в LinkedIn. Зрештою знайшла свою компанію на Djinni.co.
Найскладніше у пошуку роботи після навчання було те, що я знову відчула себе студенткою, якій кажуть: «Для того, щоб потрапити в ІТ, потрібен досвід. А досвіду в тебе немає». І ти маєш десь взяти цей досвід, оскільки без досвіду тебе ніхто на роботу не бере.
Тому я вирішила, що потрібно себе якось презентувати, використовуючи той досвід, який вже маю, плюс застосовувати те, що я отримала під час навчання на курсі в Академії.
Щоб справити потрібне враження на роботодавців, я трохи трансформувала свій минулий досвід та підкорегувала резюме. Загалом я презентувала себе так, що у мене є вже досвід роботи, хоча й не в ІТ-компаніях, але безпосередньо з проєктами.
Я підсилила цю презентацію випускним проєктом. Буквально я казала: «В мене є проєкт, який я захищала на курсі. Давайте, я вам його скину?».
Скидаєш таку презентацію – і рекрутери починають бачити, що у твоїй голові є якась логіка, а ще ти в Figma працювала, скетчі робила, бізнес-процеси описувала. І в результаті мій підхід спрацював.
Під час пошуку роботи дуже важливо вірити у свої сили. Хоча зараз на ринку праці, за моїми спостереженнями, є великий попит на бізнес-аналітиків, але праця людей в цілому знецінюється. Не погоджуйтеся на менше.
Найскладніше я переживала велику кількість відмов. Були звичайні відмови, а траплялося, що просто ніхто не відписував. Спочатку це змушує опускати руки, але потім звикаєш і не звертаєш уваги.
З приємних моментів хочу відзначити знайомства з безліччю приємних людей. Мова йде про рекрутерів, з якими я спілкувалася і з якими тепер підтримую зв’язки у LinkedIn.
1. Вода камінь точить. Якщо вже вирішуєш переходити до нової сфери, якщо вже витрачаєш свої ресурси на те, щоб отримати нові знання, то потрібно не здаватися, не знецінювати себе, свої навички, знання. І шукати «свою» компанію. Тому що вона обов’язково знайдеться.
2. Продовжувати навчатися. Не забувай про те, що IT – це сфера, в якій потрібно постійно навчатися й розвиватися. Тому я, наприклад, зараз також пішла на курси з хард-скілів для бізнес-аналітика.
3. Вір у себе! Це головне.
Обрала школу за хороші відгуки в інтернеті, за комʼюніті, яке створене всередині Академії, за програму навчання на конкретно моєму курсі. Фінальне рішення мені допомогло прийняти інтервʼю перед початком курсу. Мені все пояснили та виявили зацікавленість до мене як до учениці.
Враження від курсу Project Management
Дуже сподобалась викладачка, курс був підлаштований саме за побажаннями більшості учнів в групі. Настя Юдіна готувала цікаві лекції та завжди відповідала на всі запитання інформативно. Вона й досі підтримує, навіть вже після випуску. Також приємно було отримати бокс з подарунками (футболка та наліпки).
Побажання до курсу: було б круто, якби до курсу доєднувались й інші викладачі (як це було з HR), щоб розказували ще про щось суміжне.
Поради для тих, хто хоче потрапити в IT
Раджу спочатку детально обдумати свої подальші кроки після навчання та те, як вже наявний життєвий досвід можна застосувати у майбутній роботі. Якщо є сильне бажання та готовий план дій – потрібно робити рішучі кроки та переходити в IT. При цьому необхідно зважати на те, що можуть виникати різні складнощі, до яких потрібно бути готовим.
Де шукати роботу?
І ось, зараз я вже пройшла випробувальний термін в продуктовій компанії, яка мені дуже подобається. Щодня я поринаю в цікавий проєкт разом з чудовими людьми, які цілеспрямовано йдуть до однієї мети. Тому я задоволена усім шляхом, що пройшла. І зараз на роботі я використовую знання та матеріали, які отримала під час навчання в Beetroot Academy.
Обрав Beetroot Academy, оскільки чув від знайомих про цю школу. Вони давали хороші відгуки, тож я був певен, що моя інвестиція зусиль, часу та ресурсів буде безпечною.
Найбільше мені сподобалися дружня атмосфера в класі, хороша LMS та вміння викладача доступно пояснити та мотивувати до навчання. Найкраще запамʼяталися практичні кейси, які ми розбирали під час навчання.
.png)
По-друге, треба бути готовими до того, що багато компаній відмовлятимуть новачкам при пошуку роботи. Треба сприймати це спокійно та не здаватися.
Свою роботу я шукав за допомогою ресурсів DOU та Djinni. Паралельно до проходження курсу, я щодня надсилав з десяток відгуків на вакансії. Деякі компанії відмовляти ще на цьому етапі, інші — надсилали технічні завдання чи пропонували поспілкуватися. Я користувався цими нагодами, щоб перевірити свої знання та навчитися чомусь новому.
Мені дуже багато відмовляли, але врешті знайшовся метч. Я поспілкувався спершу з HR-менеджером, потім пройшов дві співбесіди з CEO компанії та отримав офер.
Коли прийшов на курс, в мене не було бажання одразу змінювати роботу. Я вирішив отримати знання і навички для загального розвитку, а також для розуміння, чи Project Management — це те, що я собі уявляв? Я подивився програму, склав тест, поспілкувався з координатором. Все було дуже чітко організовано. Мені подобається, коли все структуровано, і ти бачиш налагоджені процеси.
Наше перше заняття відбулося 22 лютого 2022 року. На щастя, навчання ми відновили, майже тією самою групою, вже наприкінці квітня. Також у нас змінився викладач, ним стала Настя Юдіна.
На мій погляд, великим плюсом було те, що вона була практиком, який вирішив ділитися своїм досвідом з новачками. Ми були її першою групою. У Насті дуже класна методика, тому курс був сповнений практичними речами.
І взагалі це гарний підхід, коли практик тобі розказує, що ось, дивіться, ви маєте знати, що в теорії це звучить так: «один-два-три-чотири-п’ять». Але в реальному житті, наприклад, другий пункт не використовується, а п'ятий використовується першим.
Хочу відзначити позицію викладача та, мабуть, всієї Beetroot Academy, це допомога з працевлаштуванням. Я Насті рази три скидав якісь тестові завдання, вона мені перевіряла, підказувала, як краще виправити, що зробити. Моє CV вона теж декілька разів дивилася, допомагала покращити.
Я впевнений, що це не тільки культура викладача, але й культура школи, що тобі допомагають у будь-який час. І навіть зараз, раз на пів року чи раз на 4 місяці ми зідзвонюємося з нашою групою і з Настею. Спілкуємося, обмінюємося новинами, розповідаємо, хто де працює, хто чим займається.
Ось така атмосфера, яка створюється в Beetroot Academy, це дуже класно й прикольно. І зараз, вже маючи досвід роботи у двох компаніях, я розумію, що ті матеріали та знання, які дають на курсі, відповідає тому, що потребують компанії від проджект-менеджерів.
Варто зрозуміти, навіщо ти це робиш, тобто зважити всі за і проти, і не чекати неймовірно швидкого успіху. Працювати доведеться більше, ніж декілька годин, і тут тебе ніхто не чекає з мішком грошей.
Ти маєш розуміти, що на початку ти будеш працювати більше ніж 8 годин на день, а заробляти можеш навіть менше, ніж раніше. Коли я прийшов в IT, я втратив половину доходу. Однак, я розумію, що така вже крива навчання. Але далі буде легше, як і в будь-якій професії.
Я вважаю, тим, хто думає про IT, варто спробувати. І є купа безплатних лекцій. І якщо тебе зацікавило, то спробуй піти на курси, тому що без курсів і без досвіду тебе точно нікуди не візьмуть.
Що стосується віку, то, наприклад, в минулій компанії, де я працював, в команді був джуніор-розробник віком 42 роки. Взагалі для роботодавця важливо, не залежно від віку, твоя прозора мотивація, тобто чому ти вирішив змінити професію? Головне, щоб ти міг пояснити своєму роботодавцю бажання працювати та розвиватися саме тут, а коли тебе взяли — показав, що ти реально цього хочеш і ти на це здатен.
На мою думку, у певних напрямках IT наявність попереднього досвіду, наприклад, комерційного, коли ти працював з людьми, робив якісь презентації, працював у продажах, тобто ти маєш вже якийсь бекграунд, це краще, ніж брати людину після університету, яка ще не дуже вміє комунікувати та не має соціальних навичок. На мій погляд, 2-3-4 роки якогось попереднього досвіду — це плюс.
Якщо ти світчер, тобі буде потрібно буде доводити, що ти реально заслуговуєш на це місце. Я думаю, в будь-якій сфері й на будь-якій позиції, а особливо в проджект-менеджменті, важливо, що ти розвиваєшся, що ти щось вивчаєш, і можеш сьогодні робити більше, ніж вчора. І ти не просто знаєш, а береш і робиш.
Щодо грошової складової, то я поки що не вийшов на той рівень доходу, який в мене був, коли я працював у фармації. Але я думаю, що потрібно приблизно рік мого офіційного працевлаштування, і дохід буде на такому ж рівні, а може навіть вище.
По-перше, треба шукати роботу, коли ти ще вчишся на курсах, адже це дуже тривалий процес. Я першу роботу шукав місяці три.
По-друге, я дивився вакансії всюди: і на DOU, і на Djinni, отримував розсилку вакансій від Beetroot Academy. Декілька разів я просто відкривав сайти IT-компаній з ТОП 10 України й просто дивився їхні вакансії.
До чого треба бути готовим? Буде багато відмов, буде багато ігнору, будуть давати тестові завдання, які ти будеш робити, а тобі не будуть надавати фідбек. І цього буде 90%.
І це нормально, тому що, наприклад, коли ти на Djinni відгукується на вакансію джуніора, то треба розуміти, що там вже 200 відгуків, і твій буде 201-м. І навряд до тебе дійдуть. Але все одно треба відгукуватись, писати cover letter, щоб привернути до себе увагу.
В одну з компаній, куди я потрапив, я спочатку відправив своє резюме з супровідним листом на Djinni, і мені відмовили. А за тиждень я відправив CV через сайт цієї ж компанії, і в результаті я туди потрапив на роботу.
Не варто опускати руки, треба йти різними шляхами, і якщо вам сьогодні відмовили, це не означає, що за два тижні (якщо ви побачите, що ця вакансія все ще висить), пробуйте ще раз. Завжди треба бути коректним, культурним, вихованим, якщо навіть вам відмовили й проігнорували, не писати «ах ви такі-сякі», оскільки через рік ви ще можете до цього роботодавця повернутися.
Окремо хочу розповісти про тестові завдання. Всі вони спрямовані на те, щоб побачити, що людина має вже якийсь досвід і зрозуміти, що вона вміє. Такі завдання зазвичай займають годину-дві. Є й складніші, які займають до 4 годин. Один раз я бачив тестове завдання, на яке я б витратив кілька днів. Я навіть не став його виконувати.
Стосовно фідбеку по тестовому, дають зазвичай, але є й ті, хто ігнорять — це 10%. Інколи треба пінгануть: «Може дасте фідбек?». Вони відповідають: «Ой, вибачте ви нам не підходите».
У будь-якому випадку, кожне тестове дає тобі якесь розуміння, ти чомусь навчаєшся. І виконувати тестові, як на мою думку, коли ти джун, це нормально. Ти навчаєшся, і на майбутніх тестових ти будеш почувати себе більш впевнено.
Окрім того, прямо на співбесіді так само можуть якесь тестове завдання дати, щоб ти прям тут його розв’язував і розказував про хід своїх думок. Тому корисно підготуватися, зробити декілька тестових, з викладачем їх обговорити, щоб потім на співбесіді в разі чого ти був впевнений у своїх силах.
Жодного разу в мене не було співбесіди офлайн, навіть з компаніями, які знаходяться в Києві. Попередній скринінг відбувається онлайн з рекрутером, це пів години, досить швидко. Зараз я працюю у компанії Sigma віддалено, є офіс, але мені комфортно працювати з дому.
.jpg)
Я дуже задоволений. Сподобалося і ставлення ментора, і досить зручна LMS-ка (система керування навчанням – Прим. ред.), і сама програма курсу.
Протягом навчання траплялося різне: і обстріли, і відключення світла. Викладач завжди знаходив час, щоб усім студентам було зручно. Хоч і не без винятків — два рази заняття все ж доводилося переносити. У нас були студенти, які під час навчання перебували в окупації, і під них ми також підлаштовувались.
Загалом враження від навчання у Beetroot Academy позитивне. Мені дуже пощастило з ментором — це Тіма Вертоградов — та з обраним напрямом. Тіма допоміг повірити у себе і трансформувати мій досвід у резюме. Успіх навчання — це результат комплексного підходу: ментор, програма та, звичайно, я багато часу приділяв самостійному навчанню.
Роботу я почав шукати десь з другого місяця навчання у Beetroot Academy, адже розумів, що це процес нешвидкий. Я отримував чимало різних пропозицій, але був націлений лише на продакт-менеджера. На посаді проджект-менеджера мені було б вже нецікаво, враховуючи мій досвід, та й тіснувато. Тому обрав критерій, який відповідав моєму досвіду: це мінімум продакт-менеджер, а то і C-level executives (топменеджери – Прим. ред.).
В мене було чимало співбесід, на п’ятьох з них я дійшов до третього етапу. Врешті-решт мене запросили до української продуктової компанії Boss Gaming Solutions, де вже рік я працюю продакт-менеджером. За цей час я отримав велику кількість пропозицій, але у компанії, де я зараз працюю, почуваюся дуже комфортно. До того ж ми маємо гібридний формат роботи, а мені подобається приїздити до офісу.
Роботу шукав на Dou, Djinni тощо, надсилав резюме, виконував тестові завдання. Тестові були складними, тому що у всіх компаній різний продукт та ніша. На одне тестове в мене йшло 12 годин.
Для компанії Boss Gaming Solutions треба було провести аналітику, дослідження ринку, проаналізувати конкурентів, для початку поверхнево описати продукт компанії. Тільки після успішного виконаного завдання мене запросили на інтерв'ю з власником компанії, а невдовзі я отримав офер.
Щодо доходу, то я вийшов на запланований рівень. Рівень моєї заробітної плати відповідав позиції senior продакт-менеджера на той час (2022 рік). Але треба розуміти, що мій кейс це більше виключення, ніж правило, тому що я наполегливо йшов до мети й обирав для себе ключові, майже топові, позиції. В іншому випадку мені було б нецікаво, і я б відчував себе не достатньо реалізованим.
Якщо ти світчер, і в IT для тебе все нове, і не дуже розумієшся на технічних питаннях, то варто спробувати себе проджект-менеджером. Це буде гарний досвід з AGILE, з менеджменту, зі співпраці з замовником і виконавцем, з'явиться розуміння всіх процесів, планування тощо.
Ще хочу наголосити, що завжди треба продовжувати навчатись. Після курсів у Beetroot Academy я закінчив курси SQL, міжнародні курси з топменеджменту та курси по менеджменту в моїй ніші. Зараз планую навчання за програмою MBA.
12 років тому я працював продакт-менеджером в IT, тоді в Україні інформаційні технології тільки починали розвиватися. Зараз технології змінилися. AGILE, Scrum-методологія – все це прийшло й осіло в компаніях, стало невіддільною частиною процесів в IT.
За останнє десятиріччя досить сильно змінився ринок України. Він почав розвиватись, було багато інвестицій. 12 років тому ІТ-курсів взагалі не було.
Однак останні пів року я спостерігаю, що ринок дещо просів: і зарплата, і вакансії. Перша хвиля світчерів пройшла рік тому, вони швидко перевчилися й почали працювати.
Наостанок хочу зазначити, що необхідно постійно навчатися, особливо, коли працюєш в IT. Для себе я зробив такий висновок: яким би ти не був крутим технічним працівником, ти ніколи не будеш отримувати більше, ніж гарний менеджер. Історії про те, що програмісти отримують більше грошей – це просто міф. Гарний досвідчений менеджер завжди буде отримувати відповідну грошову винагороду.
Бажаю всім успіху, миру та віри у власні сили!
Стрибок у невідомість. Я мала стабільну роботу в магазині косметики і знала, що на мене чекає. Та брат постійно казав, що це не моє і я можу більше. Коли ж я все-таки наважилась, то не одразу звільнилася, і два місяці розривалася між навчанням та роботою. Але мене так щоразу тягнуло на заняття, що врешті-решт я повністю присвятила себе дизайну і жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
Після закінчення курсу понад рік шукала роботу, перебиваючись фрілансом та підробітком менеджеркою для команди айтівців, які працювали над спільним проєктом. Інколи допомагала хлопцям з макетами чи іконками. Але скільки б разів я не відправляла резюме, жодної відповіді. Напередодні масштабного вторгнення брат порадив написати до його компанії. Відповідь прийшла в той час, коли моє місто було в блокаді, та роботодавці були готові чекати, поки я вийду на зв’язок. Так я отримала офер на посаду junior UI/UX designer.
«Вдосконалюй свою англійську на не бійся ділитися тим, що знаєш. Наприклад, для мого колеги і ментора Стівена я стала ковтком свіжого повітря зі знаннями, які отримала в Академії, а він мене підтягує в англійській та ділиться досвідом»
Зростай над собою та не бійся помилок! Якщо щось не виходить — сприймай це як натхнення. Це зона, де ти можеш стати краще. Не опускай рук і продовжуй, берися за різні проєкти. Розповідай усім про своє навчання чи здобутки — нетворкінг працює.
Протягом 3-4 тижнів після випуску я почав активно розсилати резюме по всіх можливих сайтах, пройшов кілька скринінгів і виконав тестові. Але роботу знайшов в LinkedIn трохи менше, ніж за місяць. Після кількох етапів інтерв'ю мене взяли на позицію junior Python engineer в Custom PC Software у місті Суми, де я працюю віддалено. Це аутсорсингова компанія, яка на ринку понад 15 років і має постійних клієнтів переважно зі США.
Я реєструвався на багатьох сайтах пошуку роботи, в тому числі міжнародних, і щодня їх моніторив. І всім раджу. Коли бачиш багато вакансій, легко знайти спільний знаменник у вимогах, і поглибити свої знання там, де є пробіл.
«Не бреши у резюме. Навіть, якщо первинний скринінг ти пройдеш, то далі усе завалиться. Ти залишиш про себе погане враження, та витратиш час обох сторін».
Спершу дай собі відповідь на питання «навіщо?» Не розглядай ІТ як поїзд, в який треба вскочити. Це здається легким, але насправді освоєння будь-якої нової професії вимагає багато часу, ресурсу та мотивації. Тож спочатку треба розібратися у напрямках, запитати у людей зі сфери про підводні течії чи походити на мітапи, аби зрозуміти, що саме твоє. Це найскладніше. І коли вже обираєш напрямок в ІТ, не очікуй на швидкі результати. Не вийде на знаннях, отриманих за 4 місяці, виїжджати усе життя.
«Вибір в ІТ схожий на досвід з книжками: ми спочатку читаємо анотацію, щоб зрозуміти, чи подобається нам історія. Тож пробуй себе в якомога більшій кількості напрямків, щоб відчути, що насправді тобі до душі. Не відмовляйся від спроб, щоб не жалкувати потім».
Я вже досить давно думала про перехід в ІТ, але боялась змін — все-таки 5 років кар’єри у виші. Страх перед безробіттям лякав мене настільки, що я залишалася на роботі, яку почала майже ненавидіти, до останнього. Одного ранку я прокинулась і мене як блискавкою вдарило: “Навіщо я це терплю? Якщо так буде продовжуватися, то в мене немає майбутнього”. Я дотягла до літніх канікул, щоб не кидати студентів і не підставляти колег, і пішла з вишу без жодних компромісів.
Якщо з’являється думка змінити кар’єру, то варто до неї прислухатись. Особливо, якщо це бажання постійно з тобою, то не чекай, коли корабель потоне і доведеться докладати в рази більше зусиль. Не втрачай свій час. Якщо окрім звички і зони комфорту нічого не тримає, то требі діяти. Так, страх, що раптом буде гірше ніж зараз, може паралізувати. Та усвідомлення, що у такому випадку ти закриваєш себе від нових можливостей, навпаки окрилює.
О, це був би GameDev. Було б круто працювати, як і у великій компанії, так і розробляти якусь інді-гру, яка має душу. Хоч я і граю у комп’ютерні ігри, але більше люблю настільні. Оскільки там бізнес-аналітики не потрібні, то мій вибір – GameDev.
Коли люди приходять на курси, вони не завжди розуміють, що треба вкластися часом. Якщо немає ресурсу і бажання, то скільки грошей не заплати, нічому тебе не навчать. Потрібно читати, багато робити самому, слухати фідбек викладача. Не вкладаєшся — нічого не вийде.
“Моїм болем була відсутність фідбека від рекрутерів. Потрібно запастися терпінням. Швидко нічого не робиться, хоча і може пощастити. Не розчаровуйся, коли відмовляють, вже не кажучи, коли не відповідають на твої листи та резюме. Стисни зуби і відправляй ще більше резюме на всіх можливих платформах”
Мабуть, найбільшим здивуванням було зрозуміти, що UX та UI це не про гарні картинки та вебсайти, а про неймовірно складну та цікаву систему та логіку. І якщо це когось зачепить так, як мене, то варто обирати UI/UX-дизайн.
Окрім хард-скілів, максимально вивчати англійську, та погоджуватися на волонтерські проєкти, щоб отримати досвід роботи у команді. І чим більше, тим краще!
«Не кидай все і не поспішай — переходь у нову професію поступово, якщо маєш можливість працювати за попередньою спеціальністю. У мене ж після 24 лютого та переїзду з Маріуполя в Європу не було вибору — я шукала роботу в шаленому темпі».
Я активно шукала будь-які проєкти та вакансії. Це відбувалося протягом 3-4 місяців, доки мені не пощастило познайомитися з американською компанією Concord. Їх зацікавило моє CV та досвід волонтерської співпраці з такою міжнародною інституцією як UNDP. Після чотирьох інтерв’ю вони прийняли мене до своєї команди. Так від липня 2022 року я працюю як контрактор з американською компанією UX-дизайнеркою і почуваюся щасливою.
Ми святкуємо 10 тисяч випускників і ділимося їхніми історіями успіху, аби надихнути інших впевнено йти до омріяної кар'єри. Наталя стала однією з тих, хто розповів про свій шлях в ІТ й отримав стипендію на навчання в Beetroot Academy у подарунок.
Вивчення програмування може лякати, особливо коли одночасно жонглюєш іншими обов'язками та справами. Але я вірю, що з правильним мисленням і підходом будь-хто може навчитися і досягти успіху в цій галузі.
У цій статті я хочу поділитися думками та інсайтами про те, як онлайн-навчання може допомогти досягти поставлених цілей, навіть якщо в минулому ти вже мав невдалий досвід опанування нової професії. Від мого власного досвіду захоплення комп'ютерами з дитинства до запису на онлайн-курс, я сподіваюся надихнути і мотивувати тебе до дій, якщо ти ти теж думаєш про кар’єру в ІТ.
Отже, з самого дитинства я був зачарований комп'ютерами…
Підліток кінця 90-х - початку 2000-х, я був оточений хвилею нових і захоплюючих технологій, від касетних плеєрів та ігрових приставок до перших персональних комп'ютерів.
У ті часи наявність комп'ютера чи приставки робила тебе королем серед однокласників. Я годинами грав у відеоігри, не замислюючись над тим, як працює технологія, що лежить в їх основі. Тоді я знав одне:що технології — це круто.
У школі вчителі часто описували мене як «розумного, але ледачого».Зараз я розумію, що моя схильність шукати неочевидні рішення та нудьга на уроках були ранніми ознаками мого потенціалу як програміста. Адже мета хорошого програміста — писати простий і зрозумілий код, що виражається принципом KISS (Keep It Simple Stupid).
Уроки інформатики були для мене найцікавішими, бо я відчував, що за монітором відбувається якась магія, і я був сповнений рішучості дізнатися про неї більше.
Незважаючи на моє раннє захоплення технологіями, з віком я зрозумів, що відстаю від швидкого темпу технологічного прогресу. Натомість я зосередився на розвитку своїх навичок з іноземних мов та маркетингу, переконаний, що маю більш "гуманітарний" склад мислення.
В результаті я здобув ступінь з міжнародної економіки в технічному університеті, де я досяг успіху в англійській мові, переговорах та грі на гітарі. Однак після закінчення магістратури я зрозумів, що хочу досліджувати світ інформаційних технологій.
Я звернувся за допомогою до своїх технічно підкованих друзів, сподіваючись навчитися основам програмування. Вони дали мені підручник з математичної логіки та алгоритмів і порадили перейти на операційну систему Linux, залишивши мене розгубленим і розчарованим.
Незважаючи на всі мої зусилля, мій мозок з усіх сил намагався розібратися в рядках незрозумілих цифр і символів, і я виявився не в змозі ефективно використовувати свій комп'ютер з новою операційною системою. Зневірившись, я закинув програмування на наступні п'ять років, змирившись із життям без технологій.
24 лютого 2022 року став доленосним днем для багатьох українців, і для мене в тому числі. За одну ніч я втратив роботу і житло, і був змушений повністю переосмислити своє життя. Подробиці того, що сталося, добре відомі кожному, хто знайомий з поточною ситуацією в Україні.
Не маючи постійного доходу і бажання працювати віддалено з будь-якої точки світу, я згадав про своїх друзів-програмістів, розкиданих по всій земній кулі, і вирішив зайнятися програмуванням як кар'єрою. Спочатку я намагався вчитися самостійно, покладаючись на відеоуроки на YouTube та години пошуку в Google. Хоча мені вдалося створити свій перший веб-сайт, мій код нагадував монстра Франкенштейна, зібраного з клаптиків чужого коду, знайденого в Інтернеті.
Швидко стало очевидним, що я потребую структури навчання, менторства та належної освіти, щоб по-справжньому розвинути свої навички. Саме тоді я відкрив для себе Beetroot Academy і вирішив записатися на курс з front-end-розробки.
Перш ніж розпочати пошук курсів, мені потрібно було вирішити, який шлях в ІТ я хочу обрати. Після ретельних роздумів я дійшов висновку, що front-end-розробка буде найкращим способом для мене увійти в цю сферу. Це рішення ґрунтувалося на універсальності та постійному попиті на цю дисципліну, а також на тому, що вивчення нового фреймворку дасть мені змогу змінити напрямок у разі потреби.
Я досліджував різні онлайн-курси, просив друзів про рекомендації та читав відгуки. Я виявив, що існує багато варіантів:
Після ретельних роздумів я подав заявку на вступ на курс Frontend-розробки в Beetroot Academy.
Після того, як я подав заявку до Beetroot Academy, я отримав електронного листа від менеджера, який призначив відеодзвінок, щоб обговорити організацію навчання, програму та відповісти на всі мої запитання.
Мені розповіли, що навчання триватиме чотири місяці, тричі на тиждень. Вівторок й четвер заняття з 19:00 до 21:00, а по суботах з 11:00 до 15:00. Цей графік мені дуже підійшов, що допомогло втримати баланс між навчанням, основною роботою, та повсякденним життям. Завдяки такому розкладу в мене залишається достатньо часу для підготовки домашніх завдань, та підготовки до наступних занять. Зазвичай, після уроку, вже немає сил та часу щось робити, то я використовував вечір наступного дня для підготовки. Тому заздалегідь плануйте свій час так, щоб у вас було мінімум 4 вільних вечора на тиждень.
Для зарахування я також пройшов тест на знання англійської мови і і тепер можу вдосконалювати свій рівень під час вивчення front-end,що є додатковою перевагою програми.
Після оплати першого місяця навчання на сайті Beetroot Academy я отримав доступ до свого особистого кабінету в LMS (learning management system). Тут я можу відстежувати свій прогрес, отримувати доступ до матеріалів курсу та надсилати завдання на перевірку. Саме тут ми отримуємо фідбек до наших домашніх роботах. Зазвичай наш вчитель перевіряє усі завдання за тиждень на вихідних, тому ми мали трохи часу зробити всі мінорні моменти, котрі не встигли, але графік перевірки може відрізнятись у різних викладачів. Всі заняття проводяться через Zoom.
На першому занятті в Beetroot Academy нас познайомили з викладачем, Ігорем Кукобою, досвідченим front-end-розробником. Він швидко допоміг нам подолати ніяковість та страхи і встановити дружню та невимушену атмосферу. Група складалася з людей різних професій, з різною мотивацію вступу на курс. Хтось хотів змінити професію, а хтось, як і я, втратив роботу і шукав нові можливості.
Підхід до навчання в Beetroot базується на моделі перевернутого класу. Перед кожним заняттям ми мали ознайомитися з темою, прочитати теорію та переглянути вступне відео, підготовлене експертами Beetroot Academy. Під час заняття викладач надавав більш детальні пояснення та приклади, а ми мали можливість ставити запитання. Після заняття ми отримали завдання виконати домашнє завдання по темі та завантажити свої рішення в особистий розділ LMS.
На момент написання цієї статті я ще продовжую навчання в Beetroot Academy , але хочу поділитися своїми враженнями від останніх трьох місяців з тими, хто розглядає можливість вступу на ці курси.
Комунікація — на високому рівні
Взаємодія між навчальною групою, викладачами та командою Beetroot Academy — повноцінна та своєчасна. У нас є спеціальні канали та чати у Slack, які дозволяють нам залишатися на зв'язку і ставити будь-які питання, що стосувалися навчання або організаційних моментів.
Дисципліна — понад усе
Темп навчання досить швидкий, і якщо пропустити хоча б одне заняття, може бути важко його надолужити. Моя головна порада — не пропускати занять і вчасно виконувати домашні завдання.
Протягом першої половини курсу (2 місяці) ми зосередилися на вивченні HTML і CSS - технологій, що відповідають за зовнішній вигляд вебсайтів. Протягом цього часу я боровся з перебоями в електропостачанні, через що пропустив кілька уроків і нехтував домашніми завданнями. Це був виклик для мене та всієї моєї групи, але завдяки підтримці команди Beetroot Academy нам надали додатковий час, щоб наздогнати пропущений матеріал.
Друга половина курсу (2 місяці) присвячена вивченню мови програмування JavaScript та фреймворку React. Наразі я перебуваю на цьому етапі і знаходжу його дуже цікавим. З допомогою нашого викладача ми вчимося виконувати деякі вражаючі трюки кодування. Моя головна порада на цьому етап і— вчасно виконувати домашні завдання та робити перерви, коли це необхідно. Одного разу я так довго працював над завданнями на JavaScript, що вночі мені наснилося, як я сортую масиви даних, що змусило мене усвідомити важливість перерв і відпочинку.
Beetroot Academy стала для мене досвідом, що змінив моє життя, оскільки дозволила нарешті реалізувати свою пристрасть до програмування. Високий рівень організації, досвідчені викладачі та комплексна навчальна програма допомогли мені здобути цінні навички, які я зможу використати для розвитку своєї кар'єри.
Крім того, гнучкість платформи та доступність навчальних матеріалів дозволили мені навчатися у власному темпі та за власним графіком. Підхід "перевернутого класу" виявився дуже ефективним і цікавим, а підтримка моїх одногрупників та викладачів зробила процес навчання ще більш приємним.
Загалом, я дуже рекомендую Beetroot Academy всім, хто хоче спробувати свої сили в ІТ, чи то дизайн, управління проектами чи програмування. Вони пропонують чудові ресурси та підтримку, які дозволяють будь-кому досягти успіху у побудові кар'єри. Не дозволяй жодним відмовкам стримувати себе — зроби перший крок до своєї мрії та запишися на конультацію в Beetroot Academy вже сьогодні.
До повномасштабної війни Павло працював продавцем-консультантом у Харкові, але був змушений, як і багато українців, евакуюватися в інше місто. Так новим домом стало Рівне, а новою професією, яку він вирішив будувати з нуля, — проджект-менеджер. Богдана «впіймав» допис в соцмережах Beetroot Academy про стипендіальну програму, і він вирішив подати заявку.
Мене найбільше вразила незламність викладачів та студентів — ми навчалися і без світла, і у перервах між повітряними тривогами. Мені навіть особисто писав засновник Академії і запитував, як мені курс. Це просто мега клієнтоорієнтованість! Я був приємно вражений і неймовірно вдячний за стипендію.
«Роботодавці обізнані про Beetroot Academy і тому звертають увагу на твоє місце навчання. Я отримав свою першу роботу лідогенератором ще до випуску, бо рекрутерка побачила мій статус в LinkedIn».
Щоб хотіти в IT, треба спочатку зрозуміти, а чи дійсно це тобі до душі. Бо навіть під час навчання будуть злети і падіння, а себе якось треба витягувати. І тут просто бажання заробити грошей, тренд на ІТ чи поради знайомих не спрацюють. Аби відчути, яка професія твоя, заглибся трішечки в кожну, і прислухайся до себе. Так я колись починав з фронтенду, який мені не йшов, а ось проджект-менеджмент драйвив мене одразу.
Можна ще розглядати освіту в ІТ як апгрейд наявних скілів і використовувати те, що вже маєш. Наприклад, якщо ти гуманітарій, відкинь всі технічні професії і обирай серед нетехнічних. Це може бути UI/UX design, HR чи Project management.
«Пам’ятай, що курси — це не магічна пілюля, але гідний старт кар’єри в ІТ. Відсидіти уроки як у школі — не вийде. Треба багато працювати самому, виконувати домашку і вдосконалювати англійську принаймні до рівня B1».
Мені пощастило, бо перша робота знайшла мене сама на LinkedIn ще під час курсів. Але для цього я витратив багато часу і зусиль на створення свого профілю: публікував контент, розказував про свої вміння, сертифікації, і був активний у коментарях. Тож якщо щось і радити, то це прокачувати свій LinkedIn.
Прокачай свій профіль в LinkedIn: поради, які допоможуть знайти нову роботу
«Коли другий раз шукав роботу, то розсилав особисті повідомлення рекрутерам. Відгук був 1/10, але той самий один й став вирішальним. Зараз я працюю Scrum-майстром у ПриватБанку і застосовую усе те, що вивчив на курсі з PM».
І наостанок, не відкидай пропозиції, які отримуєш, навіть якщо це не зовсім проджект-менеджмент, як це було у мене. Я розпочав лідогенератором, але повідомив свого CEO, що навчаюсь і готовий зайняти junior позицію. Через місяць така можливість мені випала і я продовжив свою кар’єру вже як PM. Усе буде, але не відразу.
Ми святкуємо 10 тисяч випускників і ділимося їхніми історіями успіху, аби надихнути інших впевнено йти до омріяної кар'єри. Павло став одним з тих, хто розповів про свій шлях в ІТ й отримав стипендію на навчання в Beetroot Academy у подарунок.
Перш ніж розпочинати навчання, варто зрозуміти, чого саме хочеш досягти. Якщо робота в ІТ, то що саме це має бути: тут можна нарахувати десятки, якщо не сотні напрямків. Часто новачок боїться озвучити ціль, бо коли вона стає конкретною, є ризик, що не дійдеш до неї.
Один зі знайомих, який думає про перехід із бренд-менеджменту, досі не може зрозуміти, що йому цікавіше: маркетинг чи аналітика. Розвиватися в обох сферах важко, оскільки кожна вимагає багато часу для освоєння і має свої інструменти.
Ставлячи мету перед звільненням з попередньої роботи, я ставив чотири питання:
Одне з того, що допомагало протягом світчингу, — трекер часу. Цей інструмент поки що мої знайомі ігнорують, але я впевнений у його ефективності. Не вимірюючи навчальний час, не бачиш скільки вклався у нього за день, тиждень, місяць. Для мене ідеальним варіантом став Toggle Tracker, його безкоштовної версії вистачає для усіх потреб.
«1000 годин для навчання» для мене звучить гарно й амбітно. Хоч це й нагадує «правило 10 000 годин Градуела», але ідеться трішки про інше. За 1000 годин ти здобудеш навички, необхідні для початкового рівня. Але це повинна бути цілеспрямована робота над собою.
До війни я розглядав два підходи світчингу: поступовий і радикальний. Ці форми актуальні і нині.
Якщо нині все ж є змога обирати, то радив би почати з поступового шляху: щодня приділяти хоча б годинку, щоб вчити основи в обраній тобою сфері. Якщо захопить, то можна і довше.
Я обрав напрямком роботу з даними, вивчав ази Python, читав Kaggle та дивився влоги людей, які вже працювали в аналітиці та Data Science. І готував себе до радикального шляху.
Декого з моїх знайомих стримує той факт, що нинішня робота все ще приносить більше, ніж посада новачка. Тут немає правильних рішень: або погоджуєшся на менше і з часом компенсуєш втрачене зростанням оплати, або ж лишаєшся на стабільній (поки що) попередній роботі. Але як побачили за останні три місяці — ця стабільність може бути дуже хиткою.
Після розуміння цілей та часу на навчання, визнач, що саме збираєшся вчити. І для себе, і для знайомих я використовую такий алгоритм:
Особисто моїм топом в аналізі даних став курс з Python на 4 місяці від Beetroot Academy, який розбавляв SQL, Power BI, Tableau, статистикою, практичною роботою з даними, англійською та активністю з пошуку роботи.
Це питання залежить від того шляху, який обираєш. Якщо світчитися поступово, то варіантів три: ранок, вечір, ранок + вечір. Все залежить від біоритмів та хобі. Мені складно вчитися зранку у будні, але набагато легше ввечері після пробіжки. Комусь — навпаки.
У випадку радикального шляху, можна вчитися, коли завгодно. Але все ж раджу використовувати час з 9 до 18, щоб все-таки був певний режим. Під час свого «добровільного безробіття» практикував спільні виходи з дружиною з дому: вона йшла на роботу, а я повертався додому за 10-15 хвилин, ніби на власний офіс.
Раджу пам’ятати про так званий снек-час. Тобто проміжки у 10-15 хвилин, які можна використати, щоб засвоїти щось нове. Наприклад, у черзі чи в транспорті. Якщо повітряна тривога зустрічає мене не вдома, то маю з собою додаток Udemy, й у сховищі дивлюся актуальний курс.
Звісно, код на телефоні писати складно, але послухати тему зі статистики чи теорії ймовірності цілком можливо.
У перші тижні війни мені, як і багатьом знайомим, було складно сконцентруватися на роботі, не кажучи про навчання. Але поступово цей ресурс вдалося відвоювати у ресурсів з новинами.
Останні кілька років мені допомагає система Pomodoro: розподіляєш роботу у відрізки по 25 хв і потім 5 хв відпочиваєш. Це зручно у роботі з digital, коли маєш багато коротких задач.
Але у випадку дата-аналітики, особливо там, де йде робота з кодом, цей підхід не працював: пів години — надто мало для того, щоб в’їхати у задачу і придумати хороше рішення. Тому підхід, який працює для мене останній рік — 50/10: 50 хвилин сконцентрованого навчання чи роботи та 10 хвилин відпочинку. Разом це — година, щоб допомагає зручно моніторити, якщо починати цикл на початку години.
У ці 10 хвилин варто розвантажити голову і попрацювати руками: застелити ліжко, помити посуд, прибрати за котом. Соцмережі та новини теж стараюся дивитися тільки у цей проміжок. Хоча і розумію, що розфокусуватися це не дуже допомагає.
Друк наосліп — навичка, яка дуже допомагає, незалежно від майбутньої спеціалізації в ІТ. Це стосується і української, а особливо англійської, на якій писатимете код.
Як би важко це не було на початку, згодом зекономить час, коли повторюватимете код за лектором. До того ж це може бути маленькою перемогою під час довгої дороги до світчингу.
Чим краще ти залучиш себе до навчання — тим більше шансів, що все закінчиться позитивно. Мої підходи:
Журналіст Малкольм Гладуел у книзі «Неординарні» розповів про «правило 10 000 годин». Якщо коротко: потрібно витратити стільки часу, щоб стати експертом міжнародного класу.
Та тут є хитрість. Потрібно вдосконалювати себе саме там, де є складнощі, а не просто постійно робити одне й те ж в надії, що це покращує навички. Наприклад, вивчивши базу SQL, варто розбиратися зі складнішими темами, типу процедур та віконних функцій, а не перепроходити цю базу на іншому курсі.
Варто пам’ятати про криву складності: матеріал треба підбирати так, щоб він був на межі поточних можливостей. Якщо освоюватимеш табличку множення у 31 рік — буде нудно. Якщо ж перемножуватимете матриці вперше за 10 років — занадто складно. Шукай середину.
Найкраща можливість перевірити знання — співбесіди. Оскільки може бути пастка нескінченності курсів, як це трапилося з моїм знайомим фронт-ендером. Йому здається, що він ще недостатньо знає для пошуку роботи. Цій неготовності уже більш як десять місяців.
Співбесіди — це стресова перевірка, але вона потрібна, щоб побачити слабкі сторони. Розумію, зараз дійти до співбесіди початківцю стало складніше, але все ж треба пробувати.
Після кожного технічного інтерв’ю раджу виписувати те, на чому були складнощі і детальніше це пропрацьовувати. Після кількох таких ітерацій набагато впевненіше себе почуватимеш.
Якщо все ж не можеш потрапити на справжню співбесіду, почни з легших варіантів. Перший — Pramp — безкоштовний сервіс, де двоє кандидатів англійською проводять співбесіди один з одним. Моїми партнерами стали дослідник з Единбурзького університету і колишня розробниця з Apple.
Другий — Interview Warmup від Google, який аналізує відповіді англійською і показує семантичний аналіз, допомагаючи побачити інсайти, типу використовування робочої термінології, найчастіше вживані слова тощо.
У школі та університеті розклад переважно нам подавали від керівництва. При світчингу ти сам собі формуєш його.
Я прихильник чергування дисциплін, щоб мозок перемикався між активностями. Наприклад, Python з математикою, SQL з Power BI, пошук роботи з англійською. Натомість один з моїх знайомих бере певну дисципліну і приділяє їй тиждень з ранку до вечора.
Твій розклад має підходити під можливості. Наприклад, якщо я навчаюся у вихідний, то мені простіше на початку дня писати код, а у другій половині — працювати з рутинними задачами.
Якщо все ж хочеш перейти в іншу сферу, то оточення повинно максимально цьому допомагати. Навіть якщо це не напряму навчає хард-навичкам.
Те, що довкола нас, не менш важливе за інформаційний простір. І його потрібно адаптувати під свої навчальні потреби.
Я вірю, що навіть війна не зможе зупинити людину, яка вирішила відкрити для себе нову сферу. Так, це буде складніше, ніж раніше, але все ж можливо. Успіхів вам і оферів!
Оригінал статті тут.
«Мій план-мінімум був зрозуміти, чи ІТ для мене. А я реалізувала план-максимум: отримала свій перший оффер!» — ділиться своїм успіхом Діана Євсєєва.
Діана отримала стипендію за програмою «Трамплін до рівності» від Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA) та закінчила наш курс з QA.
Це програма для жінок, які знаходяться в складних життєвих обставинах чи постраждали від домашнього насильства, яка дозволять їм здобути нову конкурентну спеціальність та отримати можливість працевлаштування задля економічної незалежності.
Ось історія Діани:
«Я була в декреті за третьою дитиною, коли вирішила спробувати себе в IT. Все почалося зі знайомства з такою ж, як і я, «скаженою» мамою з малям на руках, коли привезла 6-річного сина на Чемпіонат України з шахів в Одесу з Черкас. Так випадкова зустріч привела мене в Академію та світ ІТ.
7 років я була лише мамою та дружиною і ніяк себе професійно не реалізовувала, хоча маю дві вищі освіти з менеджменту та досвід роботи у банку.
Зізнаюся, що було важко навчатися тричі на тиждень з 7–ої до 9-ої вечора, коли навколо діти. Але підтримка чоловіка, фідбеки викладача та чат з дівчатами-однокурсницями надихали продовжувати й не кидати навчання.
Я не розуміла, як ще в мій графік втиснути тестування. Крок за кроком – моя відповідь. Важливо спробувати й не боятися.
Тож, дівчата, якщо сумніваєтесь, знайте – у вас все вийде!»
«Спочатку мої близькі були скептично налаштовані, бо навчання онлайн, ще й безплатно, але тепер напевне заздрять», – розповідає Дар’я Асмолова, з селища Шишаки Полтавської Області. Дівчина стала стипендіатка курсу «Вступ до ІТ» для жінок з Київської, Полтавської, Львівської та Харківської областей у рамках проєкту «Крила», що впроваджується організацією Пакт за підтримки Уряду Канади.
Ось її історія про навчання в Beetroot Academy та пошуки свого шляху в ІТ:
«Я була безробітна, коли дізналася про програму «Крила», що таке ІТ і можливість будувати кар’єру у цій сфері. Мені знадобилось три місяці вступного курсу, аби зрозуміти, що мені подобається Front-end і навчатися далі. Тоді коли на те, щоб відчути, що бути економістом – це не моє, пішло 3 роки університету.
До ІТ, в мене був досвід роботи з набору тексту, також працювала лаборанткою хімічних аналізів. Та все це мене не надихало і не давало впевненості у майбутньому. До того ж там я не розвивалася.
А в Академії я постійно бачу свій прогрес: наприклад, зверстала сайт на CSS. Це важко, але надзвичайно цікаво. Дуже страшно пробувати нове, але коли починає виходити – емоції зашкалюють. Додають упевненості допомога викладача та підтримка одногрупниць.
Читала, що багато компаній відмовляються брати без досвіду роботи, але в Академії гарний імідж і зараз гарний час для новачків. Тож я вірю у свій успіх та таких дівчат, як я».
«Коли мені зателефонували з Beetroot Academy і спитали про мою мотивацію, я сказала: «Мені підійде будь-який курс з ІТ – я просто хочу змінити своє життя», – розповідає Юлія Москаленко з Бахмуту Донецької області, стипендіатка грантової програми ACTED.
Французька гуманітарна організація ACTED надає гранти для навчання в IT сфері переважно жінкам, які відносяться до найбільш вразливого населення та постійно проживають (в тому числі внутрішньо переміщені особи) на території Донецької та Луганської областей підконтрольній уряду України.
Юлія вже закінчила курс з Front-end-розробки та перейшла на наступний рівень – Advanced JavaScript. Та до моменту знайомства з ІТ вона пройшла чималий робочий шлях.
Працювала помічницею керівника та виросла до проджект-менеджерки. Служила рік в армії, де у швейній майстерні на території військової частини ремонтувала одяг, спальні мішки та інші речі солдатів. Після народження дитини відкрила свій онлайн-магазин з продажу мила та захисних масок ручної роботи. Щоб Юлія не робила, вона розвивалася та прагнула до більшого усе своє життя. Коли її мати знайшла посилання на програму ACTED і можливість навчатися у Beetroot Academy, Юлія вибрала нелегкий курс, проте успішно його закінчила і навчається далі.
«Чому Front-end? Бо я люблю одразу бачити результат, – каже Юлія. — Це навчання – хороший старт для майбутньої кар’єри. До того ж викладач завжди ділиться реальними кейсами, новинами індустрії та допомагає у всьому кожному у групі. А той факт, що ми постійно підтримуємо один одного у хвилини, коли хочеться все кинути, ще більше мене мотивує!»
Більше про наших партнерів та грантові програми дізнавайся тут.
Цей курс включав ознайомлення з п’ятьма програмами початкового рівня (треками) для тих професій, які пов’язані з сотнями вакансій на ринку праці та не вимагають технічного досвіду: управління проєктами в ІТ, UI/UX-дизайн, Front-end, Python, QA. Кожен учасник та учасниця могли вибрати закінчити весь курс або окремий трек.
Під час курсу Intro to Tech можна було опанувати базу та основні теми професії. Отже, було мінімум теорії, але багато практики в кожній з професій, щоб зрозуміти, чи дійсно подобається таким займатися.
В Індії я працювала у сфері фінансів. Але я вже мала ступінь бакалавра з комп’ютерних наук, тому, переїхавши до Швеції, я знала, що можу повернутися до ІТ. Я людина-самоучка, більшу частину часу навчалася з YouTube, де продовження та належної структури курсу не вистачає. Тож мені потрібно було мати наставника, щоб запитати та роз’яснити мої сумніви.
Мене цікавила професія QA, і я робила мініпроєкти в React і деякі проєкти з використанням JavaScript. А потім я змінила свою думку і вирішила бути UI/UX-дизайнеркою. Коли я приєдналася до Intro to Tech Course і перейшла до Front-end, я зрозуміла, ким я хочу бути — фронтенд-розробницею. Я згадала своє дитинство і свою пристрасть до малюнків і кольорів. Без цього вступного курсу я не змогла б це зрозуміти сама. Це був досвід, який відкрив мені очі.
Я вивчала медицину 5 років, бізнес і бухгалтерський облік 2 роки. Коли я переїхала до Швеції, то зіткнулася з мовним бар’єром, хоча мала міжнародну кваліфікацію. Причина, чому я вирішила почати з Python, полягає в тому, що Python є міцною мовою-основою для всіх сфер ІТ. Python обіцяє мені доступ до будь-якої кар’єри, яку я виберу в ІТ. Але… мені знадобилося багато часу, щоб знайти місце, де я могла б вчитися.
Бути новим у Швеції, на шляху розуміння нової країни та культури, викликало брак впевненості. І саме це стримувало мене, поки я одного разу не зателефонувала до Beetroot Academy. Це була єдина школа, де люди хотіли допомогти мені знайти шлях в ІТ. Для мене це було дуже цінно. Тому я приєдналася до курсу Intro to Tech в Beetroot Academy. Я відвідувала усі заняття, виконувала усі домашні завдання без жодних виправдань і затримок, навіть коли переїжджала з квартири на квартиру.
Навчання в Beetroot Academy дасть мені хороший старт у IT-кар’єрі. Я вважаю, що це хороший вибір для моїх довгострокових кар’єрних планів, щоб отримати досвід, тому я можу додати його до свого резюме в майбутньому.
Я з нетерпінням чекаю на те, коли зможу віддячити й стати викладачем в Beetroot Academy та допомагати іншим.
Після школи я навчалася на бакалавра оптометрії й 3 роки активно працювала. Моя кар’єра в оптометрії була чудовою можливістю рости, навчатися і розвиватися, але я завжди хотіла робити більше.
Мені випала честь отримати нагороду найкращої випускниці у класі бакалаврів оптометрії 2017 року. Згодом, як головна лікарка-окуліст, я взяла на себе відповідальність швидко та ефективно розв'язувати всі проблеми клієнтів і пацієнтів, завжди зберігаючи гарне ставлення. Але у мене була пристрасть до індустрії веброзробки та створення нових, інноваційних речей власноруч.
У червні цього року ми вирушили у велику пригоду, переїхавши до Стокгольма, Швеція. Тут я знайшла курс Into to Tech в Beetroot Academy і зрозуміла, що це моя можливість зробити свою пристрасть новою кар’єрою.
Мій досвід у практиці оптометрії навчив мене, що завдяки наполегливій роботі, відданості та пристрасті все можливо, і попри те, що навчаюся зараз в іншій галузі. Під час курсу мені подобалося все, що стосується веброзробки — від зустрічі з клієнтом, дослідження, планування, дизайну, кодування, тестування до програмування. Моя мрія — стати частиною всього процесу як Full-Stack Developer. Я вирішила подати заявку на програму Front-end Development в Beetroot Academy, оскільки я думаю, що це дасть мені найширші можливості у сферу технологій.
Ця освітня можливість з Beetroot Academy дозволить мені реалізувати свої мрії та пристрасті в індустрії технологій.
Початок нової кар’єри, особливо перехід в ІТ, може здатися складним і напруженим. Але з такими натхненними історіями, повною підтримкою викладачів, студентської спільноти та команди Beetroot Academy набагато легше йти за своєю мрією.
Звертайся, і ми допоможемо вибрати напрямок!
Одні знайшли роботу ще під час навчання на курсі, інші отримали десятки відмов, перш ніж їх узяли Junior QA Engineer. Ми поспілкувалися з випускниками курсу «QA Manual» про пошуки роботи, проходження співбесід та кардинальну зміну сфери діяльності.
Пошуки себе та навчання самотужки
Я працювала барменкою шість років. Мені подобалося, але не бачила в цьому перспектив. Почала шукати те, чим можна було б займатися все життя.
Шукала десь рік, пробувала себе скрізь та натрапила на тестування програмного забезпечення. Подивилася, як усе відбувається, як ставляться у сфері один до одного. Круто, що можна висловити свою думку й тебе завжди почують. Цікаво поліпшувати продукт, перевіряти, як він працює.
Спочатку самотужки намагалася вчити, але було складно, незрозуміло, заплутано. Вирішила йти на курси. За місяць знайшла та записалася в Beetroot Academy. Хотіла офлайн, але тоді через карантин не було такої можливості. Усе ж таки зважилася онлайн, хоча побоювалася, що в такому форматі нічого не навчать.
Про перше заняття в Beetroot Academy
У нас викладала Ірина Вольних і вже до першого уроку потрібно було прочитати лекції та підготуватися. Ірина запитує щодо матеріалу, ніхто не може відповісти. Сидимо, тримаємося за голову й думаємо: «все, діла не буде». На друге заняття ми вже зрозуміли, що потрібно готуватися.
На курсі 50 годин практики: тест-кейси з різних програм, баг-репорти, автоматизоване тестування (невелика частина). Цього достатньо. Від «джуна» багато не очікують. Я «скриніла» все, що ми проходили, додавала в портфоліо, яке прикріпила в резюме.
Великий плюс у тому, що під час навчання ми пробували писати автоматизовані тести. Це був невеликий урок, на якому швидко все показали, розповіли — далі «пробуйте». Зазвичай, ті хто закінчують QA manual, не вміють автоматизовувати, а в будь-якому разі це зараз потрібно. Нас навчили — це вже великий плюс.
Відмови, після яких опускалися руки
Я закінчила курс на початку липня й потім майже два тижні надсилала резюме в компанії. Реєструвалася на всіх можливих сайтах пошуку роботи. Дістала чимало відмов через недостатній рівень англійської (pre-intermediate). Врешті востаннє відправила резюме і сказала собі: «все, напевно, не моє, не виходить. Не хочуть мене брати, то що поробиш, вчитиму англійську й потім знову спробую».
Після невдалих спроб, опустила руки. Аж тут у п’ятницю мені зателефонувала рекрутер з IT-компанії Freshdesign та запросила на онлайн-співбесіду. У команду якраз набирали двох «джунів» для одного тім ліда. Шукали мотивовану, посидючу людину, яка б могла самостійно знаходити відповіді на питання.
Чому краще не брехати на співбесідах
Ми спілкувалися десь годину: 20 хвилин із рекрутером, яка запитувала, чому вирішила піти до них, де навчалася, чого хочу надалі тощо. Решту часу — з тім лідом, який запитував технічні знання та звіряв те, що розповідаю з моїм резюме. Тому краще на співбесідах не брехати.
Мене прийняли після першої співбесіди. З понеділка вийшла на роботу в київський офіс. Досі не вірю, що це зі мною сталося: з барменки в тестувальницю. Надалі планую розвиватися як QA Automation engineer.
Поради
Змінила професію через карантин
Здобула освіту за спеціальністю «Туризм і готельно-ресторанна справа». Шість років працювала за спеціальністю в Одесі, де готелів та ресторанів задосить. Обіймала загалом менеджерські позиції. Тому, коли карантин вдарив по цій сфері сильніше за інші, мені було що втрачати. До карантину взагалі хотіла відкрити своє діло, але розраховувати на те, що туризм поновиться, годі було й говорити.
Чому обрала технічний напрям
Півроку посумувала й вирішила перевчатися. Тільки на кого? У мене є знайомі з IT-сфери, які добре там почуваються. Дехто з них також змінював професію. Якщо в туризмі потрібно було супроводжувати туриста і я не могла зробити це на ремоуті, то в IT-сфері працювати віддалено — не проблема.
Переглянула вакансії, які на той час були в IT-сфері й подивилася, що QA-фахівців потребують більше за інших, відповідно варіантів «входу» в сферу більше. У мене хороша англійська, люблю спілкуватися, а це важливі скіли для тестувальника. Той факт, що можна «зайти» з мінімальним технічним досвідом — теж великий плюс. Отож мені здалося, що спочатку потрібно йти в QA, а потім, як піде.
Про навчання в Beetroot Academy
Навчання на курсах — це 10–15 % вірогідності знайти роботу. Вирішила спробувати.
Друг порадив Beetroot Academy, адже знав, що тут викладають досить сильні викладачі й далі в мене питань не виникало. Курс починався через тиждень-півтора, тому одразу й записалася.
Навчання проходило легко, багато допомагав викладачка. Не розв’язувала завдання за студента, проте підказував тоді, коли було потрібно. Була на зв’язку ледь не 24/7, і могла відповісти впродовж години, щоби не спитали. Це було дуже зручно й допомагало швидко схоплювати тему.
Відправила резюме на удачу
У нас якраз мав проходити семінар, присвячений правильному складанню резюме. Я заздалегідь його написала, щоб обговорити на семінарі. Як завершила, подумала: «була не була, відправлю кудись». Відгукнулася на дві вакансії, де якраз шукали Junior QA Engineer. Подивилася в описі вимоги — ніби підходила. Наступного ж дня мені відповіли з компанії QA Madness.
Взяли на роботу після першої співбесіди
Спочатку відбулося невелике інтерв’ю з HR-ом компанії. Другий етап — бесіда з техлідом. Запитували саме технічну базу: що таке АPI (Application Programming Interface), як працює база даних, які різновиди тестування бувають. Ми проходили через кейси, щоби почути, яке можу запропонувати розв’язання проблем.
Знаю, що так часто роблять на співбесідах. Щоби перевірити, як людина працює, імовірно спитають саме про розв’язання технічного завдання. Наприклад, є сайт «Розетка», що будеш насамперед тестувати. Або є якийсь маленький застосунок інклюзивного типу для людей з інвалідністю — як будеш з ним працювати.
Через тиждень взялася до роботи в QA Madness — компанії з тестування програмного забезпечення. Офер мені надіслали того ж дня, як пройшла співбесіду. Усе відбулося швидко. Курс завершувався 13 лютого, а я почала працювати 8 лютого.
Мене долучили до великого проєкту — сайту для бронювання паркувальних місць. Ми працювали з Австралією, США, Європою — майже з усім світом. Роботи було чимало і я була єдиним QA, який займався контролем якості. Спочатку було страшно. Це нормально. А далі звикла.
Зараз працюю на випробувальному терміні в ізраїльському SaaS-стартапі. На проєкті до цього не було тестувальника, тому практично створюю його з нуля.
"Спочатку в голові туман. Не розумієш, що робити, а зараз є ліхтарик у вигляді досвіду з минулого проєкту."
Поради
З журналіста в тестувальника
Понад п’ять років працював спортивним журналістом на сайті Football.ua, іноземному сайті Goal.com. Доволі цікава робота, але в цій сфері платять небагато та з затримками. Мені це все набридло й не дуже хотілося туди повертатися.
Кілька років тому ходив на побачення з дівчиною з Тіндера. Вона працювала тестувальницею. Розговорилися на цю тему й ще тоді подумав: «напевно, також міг би цим займатися. Треба колись курси подивитися». Подумав та й забув. Потім повернувся до цієї думки та почав шукати курси й обрав обрав Beetroot Academy тому, що колись, у 2014 році бачив сайт.
Також вплинуло те, що навчання тривало два місяці. Я тоді після переїзду з Києва жив у батьків у селі. А жити в селі зовсім невесело. Тому розумів, що чимшвидше знайду роботу, тим скоріше поїду із села.
Я йшов на курс тому, що мені було ліньки шукати всю цю інформацію, структурувати її тощо. А курси дисциплінують. Знаєш, що завтра урок, значить, маєш дві години приділити тестуванню, а не придумувати відмовки.
Проходив співбесіди та стажування одночасно
Я почав шукати роботу за два тижні до завершення навчання. Паралельно дивився наперед програму на випадок, якщо запросять на співбесіду, надолужу те, що недовчив і тоді буде про що говорити.
Склав резюме та відправляв у компанії приблизно три дні. Загалом у QA-вакансіях вказують, що потрібно півроку-рік досвіду. Але були пропонування та кілька співбесід завдяки хорошій англійській. Так побачив у Facebook, що компанії потрібен QA Lead. Написав їм щось типу «я тут після курсів, трохи не лід, але, може, вам просто тестувальники потрібні».
Призначили співбесіду, на якій спілкувався з директором компанії, потім ще годину англійською з QA-фахівцем. Багато з тестування не запитували, подивилися, що людина адекватна і сказали: «добре, працюймо!». Це було несподівано, тому запропонував пройти спочатку тиждень випробувального терміну. Але перед цим, у мене вже відбулася співбесіда у QAmadness, де я працюю зараз.
Виходить я працював, а паралельно проходив інші етапи працевлаштування в QAmadness. Чому б ні — раз уже почалося, хотів подивитися, що тут запропонують.
Про співбесіду та тестове завдання
Ставили типові запитання: чим регресійне тестування відрізняється від ре-тесту (Re-test), принципи тестування — тобто все, що викладається на курсі. Під час онлайн-бесіди дивився на скриншот сайту й розповідав, які там є баги. Виконав також тестове завдання, але воно не було надто складним: склав чек лист та баг-репорт. Врешті пройшов усі етапи співбесід і мені зробили офер.
Зараз працюю Junior Manual QA Engineer в компанії QAmadness, офіс якої розташований в Одесі. Колектив хороший, з вікон видно море. Те, що треба після Києва.
Чому обрав офіс, а не ремоут
У компанії, де стажувався, передбачалася віддалена робота. А в теперішній — в офісі. Подумав, якщо в мене немає досвіду, краще все ж працювати в офісі, щоби поряд була людина, яку зможу запитати. Це допоможе швидше вирости в професійному плані.
Тому компанії, де я проходив випробувальний термін, так і сказав, що обрав корисніший для себе варіант. Вони нормально відреагували й заплатили компенсацію за сім днів моєї роботи.
Поради
Якщо ти змінюєш сферу діяльності та плануєш розвивати кар'єру в IT з тестування програмного забезпечення, два місяці на курсі QA Manual — те, з чого можна почати свій розвиток.
Філолог за освітою. Вивчала українську мову й літературу та західноєвропейську мову. З серпня стажується UI/UX дизайнером у компанії 1648 Factory.
Усе почалося з того, що я хотіла змінити свою професію. Почала самотужки вивчати UI/UX дизайн, але було важко: ніякої систематизації, а також людини поряд, яка б наставляла, або хоча б склала перелік тем, які варто знати. Тому вирішила йти на курси.
Коли потрапила до Beetroot Academy, кожного разу чекала на заняття, усе надзвичайно подобалося. Розуміла, що «це моє». Могла відкласти всі справи й займатися тільки дизайном. Сідала та отримувала задоволення від процесу — у цьому весь кайф.
Під час навчання групою відвідали декілька випусків інших студентів, на яких презентували схожі теми. Ми навіть жартували над цим: зараз буде або спортзал, або магазин. Мені ж хотілося створити щось унікальне, таке, чого ще не було. Прийшла ідея сайту для музею, а потім вона переросла в сайт-виставку митця. Мені подобається австрійський художник Густав Клімт, тому створила його онлайн-виставку.
Проєкт був невеликий, але такий, що запам’ятався присутнім на випуску гостям. Один із них був нідерландський дизайнер Данило, який шукав у команду людей. Йому сподобалася моя робота креативним підходом і тим, як це візуально виглядало. Узяв мої контакти в координатора, щоби потім зв’язатися.
Повний проєкт на Behance
Пройшов десь тиждень, мені ніхто так і не написав. Засмутилася, але щоби не втрачати час, наступного дня після завершення курсу, уже активно розсилала резюме та портфоліо. Міркувала так: «потрібно чимшвидше шукати роботу, адже це довгий процес».
Через тиждень прийшла відповідь від Данила та запрошення на співбесіду. Поговорили й мені запропонували віддалену роботу в компанії 1648 Factory. Із серпня розпочалося піврічне оплачуване стажування, а потім працюватиму як junior UI/UX-дизайнер.
Мені пощастило. Комусь не пощастить, але це значить лише те, що потрібно докласти більше зусиль. Роботу все одно обов’язково знайдеш — ту, яка до душі.
Під час роботи над випускним проєктом, я паралельно взялася за ще один для портфоліо. Однієї роботи замало — важко зрозуміти стиль дизайнера та що він вміє. Цей зекономлений час я витратила на пошуки роботи.
На випускний скоріше за все запрошуватимуть потенційних роботодавців. Важливо їх вразити своїм проєктом. Нехай він буде не суперскладний — не на 20 сторінок, а на три-чотири, — але такий, щоби запам’ятався.
За освітою логопед-дефектолог. Працювала в дитячому садочку, а потім змінила професію на графічного дизайнера. Зараз працює UI/UX дизайнером у команді blacklead.studio. Влаштувалася на роботу за два тижні до завершення курсу.
До навчання у Beetroot Academy ніколи не проходила жодні курси і працювала графічним дизайнером. Створювала листівки, візитівки, буклети, рекламні вивіски — усе для друку. Ніби подобалося, тому що дизайн, а з іншого боку було нудно. До того ж у графічному дизайні буквально немає руху — відсутня анімація. Через це доволі складно довго насолоджуватися статичною картинкою, виробляючи велику їх кількість. Тому я вирішила спробувати займатися вебдизайном. І це воно!
Зараз я працюю UI/UX дизайнером в blacklead.studio в офісі в Харкові. Як тільки-но мені довірять перший мій проєкт, який вестиму від початку до кінця самостійно, тоді вважатимуся повноцінним джуном. А поки що підхоплюю людей із відпустки, створюю шоти на Dribbble. Коли немає проєктів із реальними клієнтами, то придумую дизайн для себе на будь-яку тему й таким чином тренуюся.
Мене туди взяли за рекомендацією нашого викладача з Beetroot Academy. Він там працює і зараз ми колеги. Сидимо через стіл один від одного. Студія мала розширювати штат, тому ще під час курсу викладач Віталій Булулуков сказав нашій групі, що буде потрібен дизайнер і було б круто, якби хтось зі студентів до них приєднався.
У результаті обрали трьох людей із нашої групи, але вийшло так, що географічно підійшла тільки я, тому що студія знаходиться в Харкові. Мені дуже пощастило.
Перша повноцінна робота, за якою нас оцінювали був лендінг. Викладач обрав ті, які йому сподобалися та відправив своєму артдиректору. Той дав кілька коментарів по всім лендингам і сказав, що три з них — прямо хороші. Один із цих трьох був мій. Для посадкових сторінок можна було вибрати будь-яку тему. Я зробила на тему срібних прикрас ручної роботи.
Після лендінгів перейшли до мобільних додатків. Моїм фінальним проєктом став додаток по мотивації. Так вийшло, що цей дипломний проєкт доробляла, коли мене вже взяли в команду. А захищала, сидячи на роботі поряд зі своїм викладачем, і слухала як інші захищаються з двох комп’ютерів.
Мене б не взяли «з вулиці» навіть за рекомендацією, тому також проходила співбесіду. Відповідала на питання спокійно, без страху та чесно. Виклала всі свої недоліки та переваги.
Запропонували зробити тестове завдання — простий лендінг у будь-якій стилістиці та адаптувати його під мобільну версію. А також зробити *шот на Dribbble. Я виконала завдання й мене прийняли. Роботу виставили в Інстаграмі студії.
Чим більше співбесід позаду, тим успішніші вони будуть надалі. Це теж навичка, яку набула, коли вперше шукала роботу ще до курсу. Уже знаю, що про себе розповідати, як себе подати. Знаю, що від мене хочуть.
Головне — показати свої роботи, які скажуть більше про навички, ніж ваша про них розповідь. На зустрічі варто розповісти, чого конкретно досягли за певний відрізок часу. Наприклад, навчилася малювати те й те, навчилася працювати в такій-то програмі. А також бути відкритим, доброзичливим та чесним.
Коли ми влаштовуємося на роботу в компанію, забуваємо про те, що люди, які приймають на роботу, можуть також нам не підходити. Просто через людську несумісність. Тому, якщо не зрослося, не варто засмучуватися, краще йти далі та обов’язково знайдеш те, що підійде саме тобі.
Студентка, закінчила 3 курс університету за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Зараз стажується UI/UX дизайнером в 1648 Factory.
В університеті спробувала багато дисциплін: програмування, тестування, але не дизайн. Програмування мені добре давалося, проте мені було нудно та не мала бажання туди занурюватися, бо це не приносило задоволення. А з дизайном була знайома раніше: трохи вивчала Adobe Photoshop, Adobe Illustrator. Мене це зацікавило, розібралася що у сфері є декілька напрямів, а саме графічний дизайнер та UI/UX. Прочитала детальніше та вирішила, що UI/UX — саме для мене. Подобається процес створення продукту, яким будуть користуватися люди. Створювати зручний інтерфейс, продумувати деталі та врешті зробити так, аби користувачу було зручно, а сайт продавав.
Коли почала шукати курси, сподобалися в Beetroot Academy. Не мала досвіду роботи в Figma, тому найскладнішим на курсі виявилося перемальовувати ілюстрації в програмі. Годинами сиділа над цим, але навчилася.
Мотивував та давав дуже круті підказки наш чудовий ментор Павло. Бувало, що не було сил та натхнення, а вже проєкт здавати й тоді пересилюєш себе, сідаєш працювати.
Ми працювали над фінальними проєктами протягом двох місяців. На випускному десь п’ять-сім хвилин розповідали про роботу. Потім демонстрували, як працює дизайн, анімація, переходи на десктопі та мобільній версії.
Моя випускна робота пов’язана з кінотеатром «Батьківщина» в рідному місті, Миколаєві. Там роблять ребрендинг і відкриватимуть Сінема Парк. Ми почали співпрацювати і я дізнавалася, що планують зробити, як це бачать замовники — збирала всю інформацію. Сподіваюся, у майбутньому мій проєкт втілять у життя.
Повний проєкт на Behance
Минуло десь два тижні після завершення навчання, як мені написав на пошту представник компанії, який був на випускному та вподобав мій проєкт. Запропонував зустрітися і поспілкуватися. Згодом прийшла перша пропозиція щодо роботи. Цього місяця розпочалося оплачуване стажування в 1648 Factory. У перспективі працюватиму джуніор-дизайнером.
До випускного в нас були уроки кар’єрного консультування, на яких ми створювали профіль на LinkedIn, оформлювали портфоліо на Behance. Потім складали резюме та вже разом з HR-спеціалістом розбирали помилки, міркували, як краще представити свій досвід.
І я вже готувалася до того, щоби подавати резюме на вакансії. Дивилася їх на Djinni, DOU, Джуні, LinkedIn. Окрім роботи шукала стажування та навчальні програми в EPAM, але саме з дизайну не знайшла. Сиділа чекала, аж тут мені пишуть: «може, до нас підеш?». Як же я зраділа.
Можливо, відпочити тиждень, якщо немає сил. А далі брати проєкти, потроху поповнювати портфоліо та паралельно підшукувати роботу. Потрібно ретельно зайнятися свої CV, щоби воно було не тільки гарним, але й корисним для рекрутера. Та й загалом працювати на портфоліо.
Для початківця, як на мене, краще працювати спочатку в команді, коли поруч є ментор-дизайнер, який може підказати. Це хороший досвід вчитися на своїх помилках, рости професійно й тільки потім думати про фриланс.
Шот (shot) — фрагмент проєкту на стадії розробки або в закінченому вигляді в форматі PNG, JPG і GIF.
Рухатися в бік того, що подобається можна з різною швидкістю. Але якщо є ментор, підтримка кураторів та інтенсивна програма — вже за чотири місяці навчання в Beetroot Academy реально знайти роботу навіть з невеликим досвідом.
Курс «UI/UX дизайн з нуля» розпочнеться 31 серпня онлайн, приєднуйся.
На курсі з Підприємництва стипендіати з Маріуполя вчились валідувати ідеї, формувати ціннісну пропозицію, досліджувати конкурентів, працювати з Business Model Canvas та багато іншого. Вони опрацювали свою ідею, етапи її реалізації та зробили перші кроки по запуску або розвитку бізнесу разом з викладачем-практиком, Катериною Файновською. В 2020 році стипендійні групи складались з 80% жінок та 60-65% вже діючих підприємців, що прийшли розвинути свій бізнес.
Терещенков Євгеній працює у сфері металургії, а також паралельно займається власною справою - розробкою веб-сайтів. На курс він прийшов, щоб дізнатись як розвинути бізнес, системно підійти до ідеї, отримати нові знайомства та спільноту. Під час курсу Євгеній розібрався із розробкою портрету цільової аудиторії та плануванням роботи під її потреби. Втіливши ці знання на практиці, Євгеній помітив, що бізнес почав приносити більше лідів після адаптації під цільову аудиторію.
Курс допоміг йому побачити, як працюють інші підприємці, адже у всіх різні напрями, інсайти та моделі. Студенти розповідали про свій досвід та радили один одному, сформувавши спільноту для взаємного розвитку. За словами Євгенія, “бізнес може розвиватись тільки в здоровому конкурентоспроможному середовищі, де всі один одному допомагають, і тільки тоді наші продукти стають кращими”.
Ракитянська Анна займається психологією для жінок, проводить тренінги та різноманітні події на дану тематику. Курс з Підприємництва допоміг їй мислити масштабніше, здобути нових друзів та надихнутись на звершення. Анна навчилась, як зробити MVP для своєї ідеї. Вона запустила безкоштовний телеграм-канал Сама собі психолог, що вже об’єднує 249 жінок, де викладає корисні психологічні вправи для нормалізації психоемоційного стану.
Крім того, Анна розробляє свій онлайн-курс з психології, для якого наразі збирає команду (якщо нас читають розробники лендінгів, юристи, консультанти, яким було б цікаво долучитись, будь ласка, пишіть, ми вас зв’яжемо з Анною). Курс для випускниці став “способом скласти план подальших дій, надихнутись людьми, які вже мають бізнес, та отримати підтримку”.
Ворожцова Альона, масажист-косметолог, прийшла на курс з бажанням відкрити свій салон краси. Карантин вніс свої правки та, зрозумівши всі ризики, під час навчання в Академії Альона створила курс "самомасаж обличчя вдома". Це допомогло їй монетизувати свої послуги на якіснішому рівні. В умовах пандемії курс проходив онлайн, за рахунок чого дозволив заробляти, перебуваючи в безпеці.
“Я вважаю, що навчання на курсі з Підприємництва було найбільш правильним рішенням в моєму житті, адже повністю змінилось моє мислення та з’явилось розуміння того, як це - бути власницею бізнесу”. Тепер Альона будь-який проєкт прораховує по методу Петлі, який ми практикуємо на курсі. Крім того, вона відзначає важливість спільноти підприємців та менторів, які вже пройшли даний шлях та можуть поділитись знаннями.
Маєте ідею власного бізнесу або хочете розвинути наявну? Маєте базове розуміння планування процесів та підходів до розв’язання проблем? Наступні групи стипендійної програми за підтримки Швеції стартують вже цього серпня. Студенти отримають стипендію, яка покриває 90% від вартості навчання, а самостійно сплачують 10%.
Ще на співбесіді колишня регіональна координаторка академії Єва Бельченко сказала мені: якщо запропонують позицію проєктного менеджера, це точно моє. Близько десяти років я займалася експортом товарів за кордон і дистрибуцією в Україні. Моя остання посада у цій сфері — експертна менеджерка з продажу вугілля і вугільної продукції.
Коли навчання в Beetroot Academy добігало кінця, з'явилася позиція фронтенд-спеціаліста у Makebecool. Компанія створює е-commerce магазини на платформі Shopify. Я подала резюме, де описала багаторічний менеджерський досвід, але недостатньо обіграла знання фронтенду і вільне володіння англійською мовою. На співбесіді директор пояснив, що вони шукають впевненого фронтенд-спеціаліста. Я могла написати односторінковий сайт і за допомогою JS відпрацювати переходи по розділам. Але з такими навичками важко було назвати себе досвідченою. Врешті я залишилась у компанії у якості проєктної менеджерки. Місяць тому змінила роботу і перейшла у консалтинг. Тепер консультую підприємства малого і середнього бізнесу.
Я ціную курс Front-end за технічне підґрунтя, яке допомогло мені почати кар'єру проєктної менеджерки в IT. Я зрозуміла потреби клієнтів, як вести проєкт з моменту обговорення бізнес-кейсу до фінальної оцінки результатів. Встигла понавчати проєктному менеджменту студентів на пілотному курсі Beetroot Academy у Маріуполі.
Щоб прокачатися у фронтенді, мені потрібно мінімум два-три роки. Це трохи не моє. Прагну допомогти розвиватись підприємцям на Донбасі.
В академії я провчився майже рік з невеликою перервою між курсами. Вивчав дизайн, потім — Front-end. Уже вмів програмувати на С++ і знав Open Programming Language. Тоді я на Metinvest Digital на позиції начальника групи (досі тут). У мене в штаті було сім бізнес-аналітиків. Після реорганізації компанії перейшов на посаду провідного бізнес-аналітика. Інтенсивні заняття поєднувати з роботою складно, але у такому режимі отримуєш максимальний результат.
Деякими знання з курсу користуюся на роботі. Наприклад, тестую програмне забезпечення та аналізую потреби аудиторії. Можу створити html-сторінку сайту. Однак хочеться професійного зростання, більших перспектив. У своїй галузі я поки що цього не відчуваю. Тому планую змінити сферу діяльності на фронтенд і брати різні проєкти в Україні й з аутсорсу. Поки я не отримав бажану роботу, але систематизував знання і зрозумів, чим точно займатимусь у майбутньому.
До навчання я був системним адміністратором, але завжди знав, що здатен робити набагато крутіші речі, аніж налаштовувати роутери і “колупатись у залізі”. По закінченню курсу мені залишалось кілька місяців до повноліття, тому дорога у компанії була закрита. Вирішив не витрачати час дарма і взяв проєкти на фрілансі. До роботи в bvblogic пройшов з десяток співбесід. Повністю розібрався у процесі інтерв'ю: від подачі резюме до розмови з технічним лідом.
Завдяки академії я второпав поняття «бізнес-логіка» і те, наскільки важливий правильний тайм-менеджмент. Я впевнився, що IT-сфера — динамічна. Якщо гориш нею, ніколи не буде сумно. Нетворкінг залишився у моєму житті й після випуску. Я почав відвідувати профільні заходи, познайомився з колегами з різних компаній.
Моя професія надто цікава, щоб обмежуватись однією-двома технологіями. Окрім бекенду, навчився писати код на фронтенді, створювати застосунки для смартфонів. Хочу реалізувати себе у соціальному проєкті і доєднатись до розробки фінансових систем.
Програмісти у певній мірі художники. Будь-який код можна перетворити на витвір мистецтва. Я усвідомив, що мова програмування — лише інструмент. Головна сила у тому, як ти реалізуєш навички і працюватимеш з командою.
На другому місяці навчання я потрапив у команду TemplateMonster. Компанія пропонує бізнесу готові рішення на платформах WordPress, е-commerce, макети і шаблони сайтів. За півтора року доріс до рівня middle-фахівця. Багато часу проводив в офісі, поринав у нову сферу. За першою освітою я економіст. Побачив, що ще багато чого не знаю. Фізично не встигав завершити курс в академії, але на випускний мене все одно запросили.
В академії нам давали базу, напрямок, в якому можна рухатися. Практика під час навчання — це одне. Удосконалювати отримані навички треба і після випуску.
Я можу поєднувати роботу з освітніми поїздками. До карантину планував поїхати до Львова на три-чотири місяці вивчати дизайн мобільних застосунків. Поки що курс заново не набирають, тому чекаю, чи зможу втілити задумане. Чому такий напрямок? За статистикою Google, люди частіше переходять на сайти з мобільних пристроїв. Скоро попит зросте в основному на розробки для смартфонів. Я не вважаю, що комп'ютери повністю зникнуть, але застосунки для мобільних телефонів швидко вийдуть у топ. Бачу свій розвиток у цій сфері.
Після випуску роботу шукала три місяці. Відкритих вакансій UI/UX дизайнерів у Харкові ніколи не буває більше 10-15-ти, і поріг входження у цю сферу виявився високим. Мені пощастило потрапити до SSA Group у день співбесіди. Незважаючи на те, що компанія шукала фахівця з досвідом більше двох років, мені сказали, що побачили у мені хороший потенціал. Було приємно таке почути. Уже рік я з цією командою. Іноді від знайомих звертаються замовники на фрілансі.
Завдяки навчанню у Beetroot Academy я зрозуміла, що дизайн — сфера, в якій я дійсно хочу розвиватися. Стала краще розбиратися у роботі над продуктом, впевненіше спілкуватися з клієнтами і розробниками. Навесні пройшла кілька коротких курсів по UX-дослідженням, сітці і проектуванню інтерфейсів, а також по типографіці.
У моєму оточенні з'явилося більше дизайнерів, але у Харкові ще не вистачає сильного дизайн-ком'юніті, місця, де фахівці різних напрямків (UI/UX, motion, product, graphic) могли б спілкуватися і проводити спільні заходи.
Серед планів на найближчі три-п'ять років — повноцінно вивчити теорію кольору і композиції, основи HTML, CSS, JS та анімацію. Впевнена, що з нинішнім темпом роботи у мене все вийде.
Наші герої досі спілкуються зі одногрупниками, діляться один з одним професійними порадами, інколи проводять разом вільний час. Адже навчання минає, а друзі залишаються.
Освіта в Інтернеті — світовий тренд. Вивчити англійську, навчитися кодити або розбиратися в дизайні тепер можна, не виходячи з дому. Сьогодні для багатьох це вимушена міра, хоча компанії давно вітають серед співробітників бажання вчитися віддалено. Beetroot Academy не залишилася осторонь і теж перейшла на онлайн.
На думку психологів Фергуса Крейка й Роберта Локхарта, нові знання засвоюються ефективніше, якщо їх одразу ж застосовувати на практиці. В онлайні студенту достатньо подивитися п’ятихвилинне відео і закріпити побачене в інтерактивній вправі. Так інформація запам’ятається надовго.
Ще одна монета до скарбнички переваг віртуального навчання — можливість зрозуміти, як працюють віддалені команди. Як і в компанії, тут є спільна робота над проєктами й індивідуальні завдання, обговорення результатів та планування. Саме тут відчуєш тонкощі ділового спілкування онлайн.
Для студентів користь очевидна: нікуди їхати не потрібно, сидиш у своєму зручному кріслі, трав’яний чай заїдаєш пельменями. Начебто, нічого не має зашкодити навчанню. Але, як зосередитися, коли в екран ноутбука постійно пхає носа улюблений пес, за стіною галасують сусіди або ти увесь час думаєш: “Який в мене гармидер!”? Онлайн-навчання вимагає такого ж серйозного ставлення й часу, як і заняття в аудиторії.
“Спочатку я вчилася офлайн, і коли перейшла на онлайн, довелося адаптуватися. Зрозуміла, що почала цінувати час. А ще мені краще вдається сконцентруватися на матеріалі, коли немає візуального контакту”, — каже Анастасія Лосенко , студентка курсу Project Management із Вінниці.
Студентові курсу Front-End Максиму Клиго з Чернігова важливо підтримувати живий контакт з викладачем та учнями, офлайн йому підходить більше. Для Максима LMS-система академії не панацея, але дуже допомогла під час переходу на онлайн. “Вчуся я більше місяця, політ нормальний. Успішність намагаюся координувати з викладачем. Спочатку трохи відставав від графіку. Але розклад дозволяє раціонально розподіляти навчальний і вільний час”, — розповідає Максим.
Микола Назимков з Кременчука каже, що йому тепер зручніше стежити за тим, що відбувається на віртуальній дошці.
“Домашній монітор ближче і рідніше. До того ж, удома відчуваєш себе більш комфортно — твій стілець у будь-якому випадку зручніший, ніж у класі, — вважає студент курсу Front-End. — Під час уроку, як мені здається, найважче викладачеві. Він не бачить невербальних сигналів від учнів і йому складно зрозуміти, як вони сприймають те, що він доносить”.
Здається, якщо вирішиш вчитися вдома, будеш весь час проводити за комп’ютером, ламаючи голову над завданням або консультуючись із одногрупниками. За словами Миколи, очікуваного авралу немає. Чіткий план занять допомагає впоратися з навантаженням.
“Навчання з переходом в онлайн стало лише простішим й ефективнішим. Ми маємо актуальні інструменти організації роботи в команді: чати в Slack, Telegram-канали, дошки в Trello. Відчуваю, що ми єдина команда, — каже студент. — Завдання завжди під рукою. Хочеш — дивись у смартфоні по дорозі на роботу, хочеш — із домашнього комп’ютера”.
Мопс Гомер приготувався дивитися черговий урок із UI/UX-дизайну. Разом із хазяйкою Лілією Ковальчук з Вінниці вони вже другий місяць проводять вечори за домашнім лекторієм. Студентка впевнена: душевні зустрічі в школі не замінить навіть найпросунутіший онлайн-майданчик. Однодумці мотивують виконувати домашку вчасно, а їх творчі рішення — надихають покращувати свої навички. У той же час дизайнерка стверджує, що деякі завдання можна завжди виконувати віддалено.
“Ми недавно створювали свій перший лендінг і отримали багато правок та рекомендацій від нашого викладача. В онлайні вийшло швидше допрацювати проєкт. Думаю, для подібних завдань це ефективніше”, — каже Лілія.
На відміну від інших студентів, Ірина Мороз із Рівного не встигла на офлайн-заняття і з березня вивчає UI/UX Design онлайн. Незмінний домашній простір часом напружує, Іра швидше втомлюється, тому після лекцій полюбляє подихати свіжим повітрям на балконі. На її думку, опанувати віддалену роботу допомогла чуйність та уважність викладача до кожного по той бік екрану.
“Задатки й темпоритм засвоєння знань у кожного різний, але мені подобається, як викладач спілкується з нами. Він уважний до тих, хто іноді губиться в потоці нової інформації. Наприкінці заняття ми виконуємо тести, які допомагають зрозуміти, наскільки ми засвоїли урок”, — пояснює студентка.
Кожен студент має власні методи навчання. Але наші Educational консультанти підготували універсальні поради для новачків в онлайні.
Інколи, щоб налаштуватися на потрібний лад, доведеться зняти улюблену піжаму з ведмедиками й одягнути джинси та сорочку — ніби дійсно їдеш на навчання. Підготуй місце, за яким проведеш наступні кілька місяців. З “аудиторії” після закінчення уроку ніхто не вижене, і можливо, за монітором будеш затримуватися до ночі, розбираючи з одногрупниками новий фреймворк. Створи якісне освітлення за столом і фон у кадрі. Попередь членів сім’ї про розклад занять. Родина повинна знати, коли ти зазвичай виконуєш домашні завдання, щоб зайвий раз не відволікати.
Заздалегідь обговори з викладачем систему спілкування. Наприклад, чи можна ставити питання по ходу лекції або тільки наприкінці. Перш ніж використовувати емоджі або кумедні стікери, уточни їх доречність у робочому чаті.
Не ховайся за вимкненою камерою. Щоб тебе почули, треба говорити. Якщо сумніваєшся в правильності своїх дій, пиши лектору. Викладачеві важливо знати, що студенти зосереджені на матеріалі, що їм цікаво розбирати нову тему.
Без тайм-менеджменту не обійтись. Постав собі мету на тиждень: що обов’язково потрібно знати до наступного модуля, які завдання виконати? У плані вказуй терміни та обсяг необхідного матеріалу, щоб регулювати навантаження й бачити прогрес.
Коли побут і навчання — в одному місці, складно абстрагуватися й вчасно піти на перерву. Залиш геройство, відпочинь. Фанатично кодити з ранку до вечора ти ще встигнеш на майбутній роботі. А поки пам’ятай про здоров’я й наберися сил перед майбутнім завданням.
Лев Толстой писав: "Всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму". У 2019 він міг би написати інакше: "Всі успішні люди схожі один на одного, кожна неуспішна людина неуспішна по-своєму".
Ми, звичайно, не відомі письменники, але поговорили про успіх з нашими студентами. Дізналися, що це означає для кожного та кожної з них, і як туди прийти. Запитали про якості успішної людини, та які книги читати, крім “Анни Кареніної”.
Trainee UI Designer у Astound Commerce
На початку 2019 я шукала курси з вебдизайну й натрапила на Beetroot Academy. Відразу ж записалася на зустріч з представником, і з нетерпінням чекала старту. Я була настільки в запалі, що час пролітав непомітно. Тут я нарешті відчула, що це моє, вже напевно.
Наш викладач – Олексій Казновецький, розповів, як працювати в компанії, такій як Astound Commerce, в колективі професіоналів, ділився корисною інформацією. Ось за це я ціную Beetroot Academy – ніякої зайвої води, а практика, практика і ще раз практика – з вуст людей, які працюють і розвиваються в IT-сфері. Наші перші роботи та дипломні – як небо й Земля.
Після випуску я стала розсилати резюме до всіх IT-компанії нашого міста, де шукали дизайнерів. Вже за кілька тижнів мене запросили на співбесіду в Astound Commerce, і дали шанс для розвитку і досягнення цілей. Вже місяць вчуся всім тонкощам роботи в цій компанії. І моєму щастю немає меж.
Чи вважаю я себе успішною? Дивлячись як подивитися. Якщо озирнутися й пригадати весь шлях і зміни особистості, то так, я назвала б це успіхом. Це тільки початок, попереду ще багато незвіданого. Галузь ІТ розвивається швидко, нудно не стане. З'являється щось нове, ти повинна не відставати й постійно зростати. Для мене успіх – це коли працюєш і розвиваєшся в тій галузі, від якої отримуєш справжнє задоволення. А також – сім'я, яка завжди поруч.
Оля Шакун
Мене надихають люди, які йдуть напролом до своєї мрії, й не здаються. Які, попри всі відмови, доводять собі й всім навколо, що все залежить тільки від нас. Надихає мій чоловік – він вірить в мене. А в роботі зараз я рівняюся на нашого викладача, а тепер і мого коуча в Astound Commerce – Олексія Казновецького. Він навчав і навчає мене багато чому.
З книг для мотивації хочу виділити одну, яка зрушила мене з мертвої точки на початку цього року. Це “Чудовий ранок. Як не проспати життя “, Хел Елрод. Вона відкрила мені очі на те, що ми – двигуни власного успіху. Якщо ти взявся за щось, треба викластись на всі 100%. Перша година твого дня визначає, як пройде все твоє життя.
Middle UI Developer у Windmill Smart Solutions
Я вчився на юриста на слідчо-криміналістичному факультеті, хотів бути слідчим. Попрацював трохи в райвідділі, після чого перейшов до слідчого управління, де займаються більш складними справами. Але вже за рік зрозумів, що робота в поліції не настільки безхмарна, як показують в серіалах, і захотів щось змінити. Почав активно шукати інформацію про IT, вивчав, з чого краще почати. Тема була знайома, бо ще зі школи трохи розбирався в цьому.
У травні минулого року мені порадили Beetroot Academy. Дізнався, що в Миколаєві збирається група, і записався на курси Front-End розробки. З версткою був знайомий на базовому рівні. Навчання давалося важко, нічого не встигав через роботу. Вічні чергування й пропуски занять не сприяли моєму розвитку, я вирішив звільнитися – пан або пропав. Тоді почав займатися вдвічі більше і наздоганяти своїх одногрупників. Окремо дякую викладачу – Саші Васильєву, за те, що залишався зі мною займатися. Я зрозумів – навчанню треба приділяти багато часу.
Академія допомогла опанувати нову професію, дала старт в новому світі, про існування якого, працюючи в поліції, ти чуєш мимохідь.
Для когось успішність це – закінчити університет, для когось – запустити ракету в космос. Для мене успіх в ІТ – працювати там, де тобі подобається, і де ти дійсно потрібен. Багато хто йде в IT думаючи, що тут райдужний світ, платять багато грошей просто так. Це не так. Щоб бути успішним у цій галузі, потрібно працювати цілодобово, весь час вчити щось нове.
Женя Дрига
Можу виділити два типи авторитетних людей в IT особисто для мене. Перший – вузькоспрямований фахівець, який досконало знає свій промисел. У нас в компанії є чіткий поділ людей за спеціальностями. Кожен з них – професіонал своєї справи, на них можна рівнятися.
Друга категорія – міфічна. Це універсальний солдат, який може вивчити нову мову за два тижні. Таких я зустрічав лиш іноді, хоча на фріланс-ресурсах їх можна побачити сотнями. На них теж потрібно рівнятися. Завжди дивувався їх складу розуму і практичності.
Я не люблю книги про успіх і мотивацію. Як на мене, вони тільки виправдовують поразки. Поки не змусиш себе щось робити – жодна книга не допоможе. Це як кидати палити. Аллен Карр не врятує, якщо ти себе не змусиш.
Три якості успішної людини: пунктуальність, наполегливість, поміркованість.
Front-End Developer у Beetroot
Я навчалася на факультеті міжнародної економіки. Моя подруга працювала аналітикинею в компанії, й покликала мене податися на посаду менеджерки з продажів та розвитку бізнесу. Я тоді ще не сильно розуміла, що таке ІТ, але ідея мені сподобалася. ІТ-світ затягнув своєю динамікою і можливістю постійного розвитку. Я почала розвиватися ще і в маркетингу. Писала статті, здебільшого про інтернет речей, та вела LinkedIn компанії.
Хотілося зазирнути на іншу сторону ІТ, туди, де серйозні люди пишуть код. Пригадала, що в школі мені дуже подобалося верстати веб-сторінки. З іншого боку – я давно слідкувала за компанією Beetroot, мені подобалася корпоративна культура, цінності й естетика компанії. На курсах шиття я зустріла дівчину, яка працює в Beetroot. Вона сказала, що компанія просто чудова. Я в той же день почала шукати в інтернеті інформацію про Beetroot, потім вийшла на Академію й побачила, що набирається курс з Front-End розробки
Навчатися, було і цікаво і важко одночасно. Я дуже вдячна викладачеві Давідові – він давав цікаві завдання, які дійсно хотілося виконувати. Іноді щось не виходило, я сумнівалася у своїх здібностях. Мені пощастило, у мене є людина, яка мене підтримує і заспокоює. Адже при належному бажанні й стараннях можна досягти чого завгодно. Ближче до завершення курсу в команді мого викладача відкрилася вакансія, він мене порекомендував.
Наразі увійти в ІТ стає все складніше, але скажу зі свого досвіду, що часто soft skills важливіші. Це не означає, що не треба вчити технології чи розвиватися. Це означає, що не треба зациклюватися лише на технологіях. Зокрема, ніхто не відміняв комунікацію. Всюди працюють люди, коли ти дійсно насолоджуєшся спілкуванням з ними, тоді легше знайти спільну мову. А знання бізнесу і досвід у міжнародних продажах допомагають у спілкуванні з замовником.
Катя Заховайко
Успіх – досить суб’єктивна штука. Для мене успіх, це коли я відчуваю, що роблю важливу роботу й використовую для цього навіть більше потенціалу, ніж маю. Успіх – це люди, які мене оточують і стимулюють ставати кращою, це задоволення від життя.
Працюючи в Beetroot я відчуваю себе успішною. Це та компанія, куди ти із задоволенням ходиш на роботу. Мені імпонує велика кількість соціальних ініціатив та дружність колективу. Я у своїй тарілці. На роботі мене надихає команда, усі люблять те, чим займаються.
Мій хлопець програмує вже довго, але з максимальним інтересом слухає про мої кодерські задачі. А ще, не можу не згадати мою маму, яка своїм прикладом і добрим словом мотивує досягати більшого.
Для особистої мотивації я б виділила три книги:
Три якості успішної людини: любов до людей, допитливість, оптимізм
Front-End Developer у Viseven
Я вчуся в медичному університеті. Все життя хотів бути лікарем, але зараз зрозумів, що лікар – довгострокова перспектива. В процесі загорівся програмуванням. Спочатку пішов на основи програмування, а потім – в Beetroot Academy на Front-End розробку.
Я підробляв з 15 років: мийка, будівництво, продавець морозива, офіціант, менеджер з продажу в перервах між парами в університеті. Жив у Техасі й працював на дитячих роботах за програмою Work and Travel.
Основним плюсом в Beetroot Academy був мій викладач – Олександр Ординський, він допоміг зрозуміти все, що здавалося далеким. Він теж у минулому лікар. Йому я дуже вдячний. Також Женя – регіональна координаторка, організувала весь процес і допомогла деяким випускникам з пошуком роботи.
Михайло Гурін
Я не можу назвати себе успішним в глобальному сенсі, але це поки що. Для мене успіх – трансформувати труднощі в можливості. На роботі я чітко виконую поставлені завдання і з легкістю справляюся. Але чи задоволений я цим – ні. Мені цього замало.
Одна з мотивуючих книг з’явилася у мене нещодавно – Кейт Феррацці, “Ніколи не їжте наодинці”. Спілкування з людьми – це все. А так, серед подібних книг я не можу нічого виділити. Всі вони намагаються тобі щось нав’язати, немов хлопець з Нью-Йорка говорить хлопцю з Житомира вийти із зони комфорту. Це апогей парадоксу сучасного світу. Я схильний думати, що народився з мотивацією всередині себе, я з нею дружу і навряд чи ми колись посваримося.
Три якості успішної людини: сильна й добра, нехай буде дві.
UI/UX Designer, фрілансерка
У дитинстві я мріяла бути вченою, тому після школи вступила до історичного факультету. Хотіла вивчати походження людства, знати, навіщо людям мистецтво, гроші й держава. Історія і мистецтво досі моя пристрасть. Під час навчання підробляла вихователькою в дитячому садку. Жорсткі рамки розпорядку дня тиснули на мене, тому на магістратурі вирішила піти в Beetroot Academy, залишивши підробіток.
Beetroot Academy – альма-матер в плані кар’єри й друзів. Отримані знання допомогли з вивченням програм (Adobe Photoshop, Figma) і навичками спілкування з замовником. Завдяки Академії я отримала роботу UI/UX дизайнерки в MakeBeCool, а після – поїхала до Києва, в ігрову компанію Luckyland Gaming. Працюючи в нов ій сфері, дізналася, як працює ігрова індустрія зсередини. Було важко приймати рішення на посаді головної дизайнерки в команді, спілкуватися тільки англійською, та й захищати перед командою програмістів свої ідеї. Після цієї практики я навчилася сміливості, вільному спілкуванню англійською та відповідальності. І сьогодні працюю, як підприємиця
Даша Позолотіна
Успіх не вимірюється наявністю макбука, татуювань і дорогих контрактів. Для мене успіх – свобода, можливість намалювати те, що мені цікаво, взяти проєкт, від якого кайфуватиму, можливість експериментувати.
У роботі й житті я надихаюся декількома людьми. Gal Shir, прекрасн ий вчитель, поважаю його здатність ділитися. У нього багато безкоштовних навчальних уроків. Іван Васін – креативний директор бюро “Щука”, надихає й ого сміливість і готовність показати людям нетривіальні рішення. Клер Еліс Буше, співачка Grimes, вражає її допитливість і нескінченний потік творчості.
З книг для саморозвитку можу порадити такі:
Три якості успішної людини: допитливість, сміливість, готовність ділитися досвідом і знаннями.
Завершився семестр і ми вже за традицією збираємо роботи студентів. Цього разу в нас навчалися колишні бухгалтери, інженери, студенти університетів та ще багато світчерів. Дивись нові проєкти наших талановитих бурячків.
Аліна Кривцун з Івано-Франківська раніше займалася технічними перекладами та працювала в маркетингу. Для випускного проєкту розробила дизайн застосунку мобільного банкінгу для IOS.
Вікторія Петришин також франківчанка, випускниця кафедри менеджменту. Раніше працювала в дизайні поліграфії та робила листівки. В академії вона розробила дизайн сайту для продажу електричних велосипедів та застосунок, який власник може використовувати після придбання.
Іванна Попович – третя випускниця з Франківська, за освітою – інженерка автоматизованих систем, працювала у сфері менеджменту. Під час навчання в Beetroot Academy створила дизайн сайту для продажу дронів та застосунок, який дозволяє керувати пристроєм.
Ірина Ольшевська з Вінниці, графічна дизайнерка – розробляла фірмовий стиль та створювала безшовні текстури для тканин. В нас вона розробила дизайн для мультибрендового онлайн-магазину одягу.
Куриленко Данило – одесит. Хлопцю 17 років, він щойно закінчив школу та пішов до Beetroot Academy. Данило розробив застосунок для планування тренувань.
Харків'янка Ольга Бойко навчається на факультеті радіоелектроніки. Оля розробила дизайн застосунку для оренд и квартир у Харкові.
Казимова Лейла також з Харкова, працювала флористкою. Під час навчання в академії створила дизайн застосунку для купівлі білизни та домашнього одягу.
В Чернігові ми відзначили цілих п’ять робіт. Катерина Грищенко працювала у сфері онлайн-бронювання готелей, а тепер сама створила дизайн сайту бронювання.Дизайн застосунку для замовлення піци створила команда студентів академії: Максим Ковтун та Антон Тимошенко (студенти університету), Ярослава Бойко – співробітниця клініки акушерства та гінекології та Катя Грищенко.
Максим Ковтун також розробив дизайн для онлайн-магазину одягу.
Ольга Шакун раніше працювала в сфері туризму, а у нас вона створила дизайн сайту турагенції.
Ярослав Шейна – студент Чернігівського політехнічного університету, створив дизайн інтернет-магазину прикрас.
Хочеш навчитися так само, а може й краще? В твоєму місті триває набір на курс UI/UX дизайну – вже за 4 місяці в тебе буде портфоліо та клієнти.
День 1: пишеш на весь фейсбук, що йдеш, наприклад, з журналістики в ІТ. Летять привітання колишніх однокласників, далеких родичів і здивування колег.
День 5: шукаєш курси й вакансії в компаніях, одночасно замовляючи піцу.
День 20: тебе й досі не запросили на співбесіду.
День 60: думаєш, чи нормально бути інтерном в 30 років.
"Кар'єрний перехід подібний до переходу з восьмого класу на перший курс університету, – говорить Адам Смайлі Посволскі, автор книги "The Quarter-Life Breakthrough". – Ви маєте розуміти, що у вас буде завал на роботі".
Соціальні медіа запевняють – щотижня знайомий банкір стає артистом, фермер – власником магазину велосипедів, а підприємниця з головою поринає в письменництво.
За даними Бюро статистики праці США американці змінюють роботу в середньому 12 разів за період з 18 до 50 років. Але світчерами називають тільки тих, хто перейшов до абсолютно нової індустрії: з консалтингу та банкінгу в нейробіологію, з фінансів в літературу, з галузі обслуговування в ІТ. LinkedIn опитали більш ніж 10 000 людей, які щойно зробили цей стрибок. Головна причина – кар'єрне зростання. Люди вважають свою роботу глухим кутом і змінюють її на ту, де є нові можливості.
Нова кар'єра здається ліками проти тривоги перед понеділком і небажанням йти до офісу. Але перш ніж зважитися на зміни, важливо зрозуміти реалії, які часто не враховуються у привітаннях на фейсбуці.
Ми поговорили з випускниками, які завдяки Beetroot Academy перейшли до ІТ. Виявилося, у зміни кар'єри є й приємні сторони. Знання за плечима не носити – ми застосовуємо навички з попередньої роботи на новому місці.
Влад Кушнір – наш випускник-світчер з Одеси. Зараз працює Front-End розробником, до цього викладав дітям фізику. "На попередній роботі я вчив дітей, завжди хотілося розповідати учням про цікаві відкриття. У сфері ІT постійно потрібно стежити за новими технологіями й вивчати їх", – каже Влад.
Коли хочеш повністю змінити кар'єру, заважає пригніченість та страх. Підготуйся до змін ґрунтовно, щоб не було причин боятися.
Гроші завжди можна заробити. А час піде та не повернеться. Ось чому не варто чекати на ідеальні умови для зміни кар’єри. Завжди буде краща позиція, яку можуть запропонувати в майбутньому. Або проект, який ти захочеш закінчити, перш ніж залишити сьогоднішню посаду. Але магічні цифри просто так не з'являться на банківському рахунку.
Майк Льюїс, засновник When To Jump – організації, яка консультує людей з приводу зміни кар'єри. Він радить приблизно підрахувати, скільки коштує стрибок в іншу індустрію (скільки грошей знадобиться для життя й оплати рахунків), а потім додати 50%.
"Людям не вистачає бюджету на неминучі перешкоди, які виникають, коли вони вирішують слідувати своїй мрії, – говорить Льюїс. – Знадобиться більше часу, ніж думаєш і більше терпіння, ніж припускаєш".
Втрата стабільної зарплати також може вплинути на якість твоєї роботи. Але, якщо можеш взяти перерву на навчання – це буде корисно.
Марка Шевченко – наша випускниця з Києва, Front-End розробниця в Beetroot. До цього 5 років працювала помічницею нотаріуса. "Перед тим як змінити галузь я просто звільнилася і рік не працювала. Трохи вчилася самостійно, в процесі зрозуміла, що програмування – це моє, та пішла на курси до Beetroot Academy. Буквально за тиждень після закінчення навчання мені запропонували роботу, – говорить Марка. – Спочатку було трохи страшно, я боялася не впоратися, адже у мене не було досвіду, та й взагалі – це зовсім інша галузь. Але я адаптувалася досить швидко".
Навіть якщо більшість людей з твого кола не працюють в галузі, до якої ти прагнеш потрапити – ніколи не знаєш, з ким вони можуть тебе познайомити. Сила нетворкінгу в тому, що хто завгодно може виявитися HR-менеджером або людиною, яка приймає рішення. Коли найкраще сказати, що у тебе є лопата для прибирання снігу? Правильно – влітку. Коли немає ані сніжинки. Прийде зима, а всі вже знають, хто допоможе розчистити двір.
Потрібно розповідати людям навколо, що ти хочеш рухатися вперед вже на ранньому етапі пошуку роботи. Щоб про тебе згадали, коли виникне необхідність.
Попри те, що у тебе тепер повно часу для зустрічей на каву, тобі може бути самотньо. У перехідний період ніхто не дасть грошей за час пошуків, не запропонує зворотний зв'язок або не похвалить за успіхи. Тобі потрібно буде покладатися на людей. Якщо тобі не подобається вчитися в інших, кар'єрний перехід може бути болючим.
Яку пораду можуть дати друзі й родичі, якщо вони не змінюють роботу більш ніж 10 років? Тільки ту, якою живуть – стабільність кар'єри необхідна для їх життя. Говори з тими, хто пройшов крізь труднощі, які на тебе чекають. Адже навіть досвід зі старої роботи знадобиться.
"Стара робота навчила мене оцінювати ситуацію, враховувати ризики. Тепер це допомагає при постановці строків – я пам'ятаю, що не завжди все йде гладко. Уважність при вивченні документів стала мені в пригоді при перевірці виконаної роботи зараз, ну а читання юридичної документації перегукується з читанням технічної", – додає Марка.
Зона комфорту будується на досвіді, яким ти живеш досі. Твоя теперішня кар'єра знаходиться в цій зоні. Навіть застій і непродуктивність – звичні й комфортні. Це пояснює, чому багато хто не хоче змінювати кар'єру.
Якщо хочеш підвищити шанси знайти нову роботу – відвідуй локальні галузеві заходи. Може пощастити – ти знайдеш відповідні курси, або навіть відразу отримаєш запрошення на співбесіду.
Хоча світч часто здається квитком в один кінець, до щасливого життя, іноді ми перебільшуємо різницю між професійними сферами. Скрізь є важка робота, нудні папірці, офісні політики, колеги й ледарі, які дратують. Якщо біжиш від цього – тобі не пощастило.
Найкраща порада, яку можна отримати – додай цінність, перш ніж просити про послугу. Спочатку дізнайся як працює галузь, а потім пропонуй революційні ідеї. Зміна професії вимагає впевненості, але й смирення.
Максим Лебедь – наш випускник з Києва, теж світчер. Front-End розробник на фрілансі, до цього працював інженером-конструктором на кондитерській фабриці. "Я завжди був технарем, багато речей в програмуванні мені давалися легко. Це, по суті, технічна спеціальність і основні принципи схожі. Коли ти проектуєш щось – хоч застосунок, хоч механічний пристрій, головне – змоделювати структуру з самого початку. І тоді реалізувати потрібний функціонал значно простіше", – каже Максим.
Якщо хочеш змінити кар'єру – все залежить від тебе. В тебе вже є цінна інформація і досвід роботи, який може допомогти – це півкроку до цілі.
Наші бурячки часто приходять на курс з нульовими знаннями. Але вже за два місяці розробляють логотипи та пишуть код. Студенти курсу UI/UX Design Junior роблять редизайн вже існуючих, або створюють макети нових сайтів. Ми зібрали нові проекти випускниць-дизайнерок з Києва, Одеси та Запоріжжя аби показати, чого навчилися дівчата за 4 місяці.
Таня Вихристюк, студентка з Києва, запропонувала редизайн сайту матейні El Mate. Таня закінчила Національний авіаційний університет за напрямком “Мультимедійні технології”. Раніше вона створювала дизайн поліграфії, а до нас прийшла отримати навички UI/UX та веб-дизайну.
Катя Житніковська – студентка Одеської академії будівництва та архітектури, спеціальність “маркетинг та менеджмент”. Для своєї дипломної роботи вона зробила редизайн вже існуючого сайту та логотип для кондитерської.
Оля Крутій також одеситка. Вона навчається на хімічному факультеті Одеського національного політехнічного університету. Під час навчання робила дизайн і для хімічної індустрії.
Ще до випускного Оля взяла участь в хакатоні з децентралізації DeHack 2018 Odesa у складі команди ProBind. Вони працювали над комунікаційним порталом. Оля створила прототип логотипу. Команда зайняла 3 місце і отримала грошову винагороду.
А випускним проектом Олі в Beetroot Academy став сайт ресторану “Італійський квартал”.
Татевік Петросян із Запоріжжя зробила дизайн сайту та мобільного застосунку для компанії Smart Move, яка влаштовує офісні та квартирні переїзди.
І ще одна студентка із Запоріжжя – Ірина Бобко, розробила дизайн сайту для йога-студії.
Наші випускниці робили й інші проекти, які можна подивитися на їх Behance-сторінках. Хочеш навчитися так само? Приходь на курс UI/UX Design Junior – вже за 4 місяці в тебе буде портфоліо та клієнти.
Все це — теми свіженьких робіт наших дизайнерів. Вже традиційно наприкінці семестру обираємо найстаранніших випускників і випускниць і показуємо, чого вони навчились за 4 місяці. Часто студенти працюють над власним болем і розв'язують власні задачі. Не вистачає зручного магазину білизни — зробимо дизайн. Набридли стандартні сервіси бронювання — створимо новий. Ми любимо порівнювати попереднє місце роботи з випускним проєктом і гадати, яких же клієнтів матимуть наші Junior дизайнери.
Вероніка Моргунова з Вінниці займається приватним підприємництвом. Після навчання на курсі дизайну зробила сайт для кафе.
Одногрупник Вероніки, Андрій Палій, працює в інтернет-магазині. В нас він створив лендінг для бази відпочинку.
І ще одна дизайнерка з Вінниці, Ніна Максимова. Ніна працює менеджеркою з реклами в мережі супермаркетів. А на випускному вона продемонструвала сайт продажу велосипедів.
Цього семестру покажемо тобі роботи студенток із Запоріжжя. До нас приходять не лише світчери, щоб змінити фах, а й досвідчені дизайнери — покращити власні навички. Анастасія Хрусталева навчалася за фахом “технічний переклад”, а потім ще рік — на дизайні. До академії займалась перекладами й робила ілюстрації на фрілансі. В нас вона розробила дизайн сайту студії кераміки.
Анна Круговая також займалась дизайном, каже що “самостійно та без успіхів”. Навчалася в запорізькій політехніці, а з нами зробила сайт магазину рослин. Аня сказала, що її роботи після курсу стали набагато краще.
Ще один дизайнер, який вирішив покращити навички — Гліб Ковальський з Одеси. Він створив додаток-карту для фотографів з локаціями для знімання.
Студентка з Полтави Інна Довганич взялась за оновлення інтернет-магазину будматеріалів. В університеті Інна вивчала образотворче мистецтво, потім взяла декретну відпустку. В цей час волонтерила, проводила творчі уроки з дітьми, розробляла макети для сувенірної продукції та об’яв. В нас Інна вирішила підтягнути навички дизайну, трохи перевчитись. Тепер вона шукатиме роботу в дизайні.
Михайло Міщук вивчав комп’ютерні науки у Львові. Повернувся до Полтави й знайшов роботу — майстром з ремонту комп’ютерної техніки. На нашому курсі зробив редизайн сайту місцевої полтавської піцерії. Тепер Міша планує працювати дизайнером на фрілансі, але з майстерні поки не звільнятиметься.
Ти можеш створити такі ж роботи, або навіть краще. Запис на курси UI/UX Design триває. Чекаємо на тебе.
Beetroot Academy регулярно пропонує стипендії на навчання. Разом із нашими партнерами ми підтримуємо воїнів АТО, жінок, соціально незахищені категорії населення у різних регіонах країни.
Наш випускник з Полтави Олекса Коба служив в АТО, а повернувшись повністю змінив життя. Він не тільки потрапив на стипендійну програму Beetroot Academy, але й згодом створив власні курси. Олекса розповів нам про шлях до програмування, проекти та підтримку для побратимів.
Після повернення з АТО я мав серйозні проблеми зі здоров’ям. До того мої роботи були пов’язані з активною діяльністю. Спробував себе на декількох нових, але психологічно було важко. Війна накладає свої відбитки. Я не міг терпіти несправедливість, робити роботу задля видимості та без сенсу.
Ще давно пробував писати код на Visual Basic. Пригадавши той досвід, почав шукати курси онлайн та знайшов по Java.
Вечорами і ночами навчався, але зрозумів – не зможу самотужки без серйозного бекграунду. Потім друг порадив розробника, який міг би навчати C#, але в нього було мало часу на пояснення. Коли дійшов до більш складних модулів, погано справлявся без ментора. А потім товариш порадив Beetroot Academy, де було безкоштовне місце для учасників АТО. Восени 2016 я потрапив на курс з Front-End розробки на умовах конкурсу.
Перші місяці хотілось все закинути, бо паралельно працював на кількох роботах і нічого не встигав. Потім втягнувся і закінчив курс. Після нього, одразу записався на курс по WordPress, але під час проходження трапилось непередбачуване. Я захищав людей від рейдерів і отримав 11 ножових поранень, на додачу до двух поранень з АТО.
Навчання довелось перервати. Довго лікувався, а потім вирішив повертатись до коду. Взимку 2018 повернувся на курс WordPress. Зараз самотужки занурююсь у React і складаю для себе автономну програму курсу, щоб не зупинятись.
На обох курсах найбільше сподобалися загальна організація та логістика. А ще – крутезні, досвідчені, лояльні і прості у спілкуванні викладачі. Їм можна було написати питання хоч пізньої ночі і отримати відповідь.
В навчанні був чіткий, динамічний план, розбитий на менші, але, водночас – цілісні теми. Все це разом створює найкращі умови для навчання, якщо ти будеш витрачати час та прикладати зусилля.
Перше замовлення я знайшов ще під час курсів. Першим проектом був сайт cleanshot.com.ua. Потім були інші проекти, а згодом ми з побратимом відкрили студію веб-розробки.
IT-BRO – наш спільний проект з Олексієм Галенко. Ми разом повернулись з війни на Сході, не змовляючись почали вивчати розробку. Через якийсь час зійшлись на якомусь проекті, один одному допомагали. Подумали – варто об’єднатись та створити свій проект. Хотіли допомагати побратимам – так і виникла наша спільна ідея.
Ми займаємося веб-розробкою, в нашій команді працюють ветерани-дизайнери та ветерани-програмісти. Віддаємо 10% доходу родинам воїнів АТО та на розвиток соціальних проектів.
Паралельно з робочими замовленнями розробляємо кілька цікавих соціальних, які цієї осені мають з’явитись онлайн.
В нас є напрям онлайн-навчання. Вже завершився набір на перший курс “Web для побратимів”, записалось 98 атовців. Курси почнуться у вересні, усі хто будуть його проходити – ветерани, навчатись вони будуть безкоштовно. Вони познайомляться з базою web-розробки та зможуть надалі прийняти рішення – заглиблюватись в якийсь із напрямків, або шукати іншу діяльність, яка більш до душі.
В свій час нас підтримали у бажанні вивчати програмування, тепер ми хочемо підтримати побратимів, які цього потребують.
Після цього курсу запустимо більш поглиблений і вузький, в одному з напрямків. На нього зможуть прийти ветерани, які вже мають базові знання. Як виявилось з реєстрації, таких бажаючих є 10%.
В своєму розвитку я не збираюсь зупинятись, кількість ідей, які хочеться втілювати іноді лякає. Але усвідомлюю – правильний і реальний (хоч і божевільний) план, помножений на чималі зусилля, завжди призведе до бажаного результату.
Школярі не завжди замислюються про кар'єру. Ось і обирають університети навмання. За п'ять років навчання в кишені з'являється диплом з фаху, який тобі не до вподоби. Але ж ніхто не змушує все життя працювати на заводі, якщо душа прагне програмування.
Наприклад, наші студенти – справжні світчери. Так кажуть про людей, які змінили сферу діяльності. Ми поспілкувались із випускниками курсів Front-End і Web Design та розповідаємо, як до кар’єри в ІТ прийшли – співробітник McDonald`s, інженер-геофізик та режисер.
Я навчалась на режисера розважальних та шоу-програм в інституті культури. Потім працювала в типографії, верстала блокноти. Там я познайомилась із веб-дизайном.
Після типографії влаштувалась проектним менеджером у громадську організацію. Нам потрібен був сайт, я шукала студію розробки. Програміста в нас не було, тому вирішила піти на навчання. В одній із шкіл закінчила курси з фронтенд-розробки та веб-дизайну. Цих знань не вистачило та я почала шукати іншу школу.
Звільнилась з роботи, почала займатись невеликими проектами – створювала дизайн для візитівок, логотипів. А потім мій викладач із іншої школи порадив Beetroot Academy. В червні 2017 я зареєструвалась на навчання а у вересні вже почались курси.
На заняттях все було нове, я зрозуміла, що нічого не вмію. Перший проект – розробка веб-студії Mandarin, став популярним на платформі Behance.
Вже під час навчання я почала надсилати резюме та відвідала три співбесіди. Спочатку мені запропонували працювати на порталі новин, потім – ще в одній студії. Але я обрала компанію, де працюю зараз – студію VOR. Офіс знаходиться в Лондоні, а я працюю віддалено.
Влаштовуватись на роботу ми прийшли удвох – я та ще одна дівчина. Нас попередили – в студії все влаштовано по-своєму. Своя типографіка, свої шаблони. Дівчина відмовилась, а я вирішила навчатися та розвиватися.
Зараз ми робимо проект для влади Казахстану – країна хоче прославити своїх поетів на Заході, в нас замовили сайт. Ще один клієнт – компанія Nintendo. Ми займаємося редизайном сайту для гри Game Boy.
З того часу як я вперше спробувала свої сили в дизайні минуло два роки. Зараз я вже фахівець, але мені є куди зростати. Студія працює переважно у напрямку fashion. В цій сфері все швидко змінюється, потрібно тримати руку на пульсі. Головне – зрозуміти бажання замовника та знайти спільну мову.
В майбутньому хочу зібрати команду та відкрити свою студію. Хочу бути арт-директором. В мене є гарні приклади для наслідування.
Раніше працював у “Макдональдсі”, інструктором з навчання персоналу. В 2014 році переїхав до Одеси із Луганська та продовжував працювати. Потім захотілося займатись чимось перспективнішим. Ще у шкільні роки закінчив курс з створення сайтів. Код ми писали в “блокноті”, а верстали – таблицями. Але я не продовжив розвиток у цьому напрямку. Після того як переїхав до Одеси став частіше чути про ІТ-сферу.
Закінчив онлайн курси, зрозумів принципи роботи, але знань не вистачало. Один із друзів-переселенців потрапив на курс Beetroot Academy та отримав стипендію. Я також подав заявку на грантовий набір, пройшов співбесіду та почав вчитися на Front-End-розробника.
Вдома ми дивилися відео-уроки, а заняття в класі були практичними. На початку група отримала спільний проект, ми вчилися працювати в команді. Заняття починались о 19.00, а я працював до 18.30. Постійно поспішав, запізнювався, але навчання не кинув.
Незабаром після старту курсу я почав шукати роботу. Протягом місяця продивлявся усі сайти пошуку, надсилав по 10 резюме щодня, робив тестові. Одного разу на занятті викладач відволіклась на іншого студента. У цей час я надіслав резюме до одеської студії розробки WideWeb. Показав портфоліо, пройшов співбесіду та отримав роботу.
Зараз я займаюсь веб-розробкою – створюю нові та підтримую вже існуючі сайти, наприклад створив сайти: Skyrocket, Bluzelle. Нещодавно мене підвищили до тім-ліда команди Front-End. Я вчу React та планую подальший розвиток.
За спеціальністю я геофізик. Вже після другого курсу поїхав на практику та зрозумів – це не моє. Тому, крім навчання в університеті адміністрував спільноти в соцмережах. Це був проект “Типовий Франківськ”. Саме тоді почав користуватись Photoshop і мені сподобалось. Згодом почав думати про роботу в ІТ-сфері. Розглядав як веб-розробку, так і веб-дизайн.
Після завершення магістратури довідався про Beetroot Academy. Основний чинник вибору – те, що школа заснована шведами. А ще я чув позитивні відгуки від знайомих які, як виявилось, працюють в академії. Обрав курс веб-дизайну і заплатив одразу за чотири місяці – це був додатковий стимул не кинути навчання і прикладати максимум зусиль.
Мені сподобалась неформальна атмосфера в групі. Навчались люди різного віку, але викладач знаходив підхід до кожного, зрозуміло доносив інформацію. Він також рекомендував нас, коли з`являлись вакансії. На одну з них мені вдалось потрапити вже на другому місяці навчання. Я став помічником дизайнера, працював віддалено. Але мені завжди хотілось піти в офіс, щоби спілкуватись із колегами та бути ближче до всього процесу.
Розмістив резюме на декількох сайтах і мене запросили на іншу роботу. Прийшов туди, побачив двох розробників та одного дизайнера. Дивлячись на проекти я зрозумів, що на курсах від викладача можна дізнатись набагато більше. Довго на роботі я не затримався, пропрацював тиждень та вирішив піти.
На курсах було багато практичних завдань, я навчався увесь вільний час. Інколи викладав проекти в інстаграм сторіз. Саме там мене і помітив один із теперішніх колег.
Чотири місяці пролетіли швидко та плідно. За час навчання вдалось зібрати більш ніж 8 робіт для портфоліо, деякі з них я виклав на Behance. На випускний академії прийшли представники різних місцевих компаній. Одна з них – Devlight. Мені пощастило, адже за тиждень я потрапив до них на співбесіду. Розмова тривала більш ніж півтори години, інтерв’ю проводило п’ятеро осіб. Наприкінці все пройшло вдало.
В перший день мені дали проект – дизайн мобільного застосунку для всеукраїнської мережі кав’ярень. Було лячно, не знав із чого почати, адже це перший серйозний проект. Та колеги допомагали і давали важливі поради.
З часом все ставало зрозуміліше і страх зникав. Тож згодом почав спілкуватись із замовниками, тісно працювати із розробниками та менеджерами проектів.
Вважаю це вірним підходом – відразу кидати новенького у вир подій, паралельно навчаючи та даючи поради.
В основу роботи нашої компанії покладено дизайн, який орієнтовано на людину. Річ не тільки у візуальній частині а й у підході до створення продукту. Ми працюємо командно і виконуємо багато роботи, спілкуємось із замовниками, створюємо Customer Journey Map, проводимо інтерв’ю з цільовою аудиторією різного віку. Тільки занурившись у проекти із головою, можна створювати якісні продукти, орієнтовані на користувачів.
Планую розвиватись в сфері дизайну, підвищити свої навички, ймовірно – податись у продуктовий дизайн. Всім, хто вагається чи йти у дизайн або взагалі в ІТ – йдіть. Місць для хороших спеціалістів вистачає.
Більше власних успіхів ми радіємо успіхам наших студентів.
Нещодавно у Beetroot Academy закінчився черговий курс з Web Design. Зазвичай ми святкуємо цю подію у теплій, домашній атмосфері нашого офісу: їмо смачну піцу , робимо смішні селфі та влаштовуємо дикі танці із БітіБу.
Але ще жоден випускний не обійшовся без історій випускників, які вже зробили свої перші кроки у професії. Про деяких них цей пост:
До Beetroot Academy я працювала психологом у центрі соціальной підтримки. Після курсів я одразу влаштувалася на роботу до Beetroot, що й спричинило низку хороших змін в житті. По-перше, це швидкий та різносторонній ріст у компанії, різноманітні задачі та мені вдалося «підтягнути» англійську мову. По-друге, тут я познайомилася з дуже цікавими людьми і, як би банально це не звучало, знайшла друзів! Найважливішим на курсах для мене були взаємовідносини між викладачем та групою, та атмосфера, що панувала під час занять. Ми чергували серйозні задачі, що потребують повної концентрації та уваги з легшими та креативними завданнями».
«Якщо ви точно вирішили, що це саме та сфера, в якій ви хочете розвиватися, то найголовніше – не мати сумнівів! На курсах ви отримаєте найнеобхідніше, відбірне та у найкращому вигляді. Також не забувайте про повну самовіддачу! Робіть, поки вам самим сподобається результат».
«До Beetroot Academy я працював лікарем. В силу різних обставин вирішив випробувати себе у дизайні, бо давно захоплювався різними видама ти напрямками мистецтва, а такоже деякий час працював у сфері медичного маркетингу. Я знайшов першу оплачувану роботу на фрілансерській біржі Upwork на третьому місяці навчання. Відкривав для себе багато нового, бували труднощі, але наш викладач завжди допомагав та пояснював. Зараз я працюю у компанії, що розробляє складні графічні інтерфейси, а також ентерпрайс-продукти для міжнародних ІТ-компаній. До навчання в Академії я не працював з графічними програмами та навіть боявся їх! Але завдяки нашому викладачеві, відеоурокам, прекрасно спланованій навчальній програмі, ми отримали усі базові навички».
«Тим, хто розмірковує над вступом на курси з веб-дизайну в Beetroot Academy, я раджу нічого не боятися. Якщо ви відчуваєте, що це ваше – вчіться і все вийде. Головне та найнеобхідніше – це щире бажання».
«До Beetroot Academy я був кур’єром та відвідував курси з Front-End. Коли ми розпочали вивчати JavaScript, я його не потягнув: програмувати для мене виявилося складно. Так я вирішив спробувати себе у дизайні. Небагато часу самостійно вивчав все, що треба, а потім вирішив закріпити курсами. Так я потрапив до Академії. Навчання було для мене доволі простим: самостійні занняття вдома давали про себе знати. Роботу я знайшов ще коли вчився: це була веб-студія Digital Promo. Через два тижні мені запропонували ще одну цікаву вакансію.
Найбільше я запам’ятав атомсферу Beetroot Academy: це місце, де відчуваєш себе, наче вдома. Тут і тапочки біля входу і знайомі обличчя людей. Я часто приїзджав до Академії за декілька годин до уроку, щоб випити кави, зробити завдання та поспілкуватися. Особливо хочу сказати про своїх одногрупників та команду Beetroot. Ми всі дуже подружилися за цей час і наше спілкування продовжується й досі, чому я дуже радий».
«Я можу точно порадити Beetroot Academy, як відмінний старт для своєї кар’єри. Навіть якщо у вас зовсім немає досвіду, вам не варто боятися, тому що вас навчать з нуля і в результаті ви отримаєте гарну базу. Головне не пропускати заняття і вивчати нові матеріали самостійно».
Якщо тобі сподобалися історії успіху наших бурячків Артема, Лєри та Ігора, то поквапся дізнатися усі подробиці реєстрації на курс UI/UX Design.
