Вивчення програмування може лякати, особливо коли одночасно жонглюєш іншими обов'язками та справами. Але я вірю, що з правильним мисленням і підходом будь-хто може навчитися і досягти успіху в цій галузі.
У цій статті я хочу поділитися думками та інсайтами про те, як онлайн-навчання може допомогти досягти поставлених цілей, навіть якщо в минулому ти вже мав невдалий досвід опанування нової професії. Від мого власного досвіду захоплення комп'ютерами з дитинства до запису на онлайн-курс, я сподіваюся надихнути і мотивувати тебе до дій, якщо ти ти теж думаєш про кар’єру в ІТ.
Отже, з самого дитинства я був зачарований комп'ютерами…
Підліток кінця 90-х - початку 2000-х, я був оточений хвилею нових і захоплюючих технологій, від касетних плеєрів та ігрових приставок до перших персональних комп'ютерів.
У ті часи наявність комп'ютера чи приставки робила тебе королем серед однокласників. Я годинами грав у відеоігри, не замислюючись над тим, як працює технологія, що лежить в їх основі. Тоді я знав одне:що технології — це круто.
У школі вчителі часто описували мене як «розумного, але ледачого».Зараз я розумію, що моя схильність шукати неочевидні рішення та нудьга на уроках були ранніми ознаками мого потенціалу як програміста. Адже мета хорошого програміста — писати простий і зрозумілий код, що виражається принципом KISS (Keep It Simple Stupid).
Уроки інформатики були для мене найцікавішими, бо я відчував, що за монітором відбувається якась магія, і я був сповнений рішучості дізнатися про неї більше.
Незважаючи на моє раннє захоплення технологіями, з віком я зрозумів, що відстаю від швидкого темпу технологічного прогресу. Натомість я зосередився на розвитку своїх навичок з іноземних мов та маркетингу, переконаний, що маю більш "гуманітарний" склад мислення.
В результаті я здобув ступінь з міжнародної економіки в технічному університеті, де я досяг успіху в англійській мові, переговорах та грі на гітарі. Однак після закінчення магістратури я зрозумів, що хочу досліджувати світ інформаційних технологій.
Я звернувся за допомогою до своїх технічно підкованих друзів, сподіваючись навчитися основам програмування. Вони дали мені підручник з математичної логіки та алгоритмів і порадили перейти на операційну систему Linux, залишивши мене розгубленим і розчарованим.
Незважаючи на всі мої зусилля, мій мозок з усіх сил намагався розібратися в рядках незрозумілих цифр і символів, і я виявився не в змозі ефективно використовувати свій комп'ютер з новою операційною системою. Зневірившись, я закинув програмування на наступні п'ять років, змирившись із життям без технологій.
24 лютого 2022 року став доленосним днем для багатьох українців, і для мене в тому числі. За одну ніч я втратив роботу і житло, і був змушений повністю переосмислити своє життя. Подробиці того, що сталося, добре відомі кожному, хто знайомий з поточною ситуацією в Україні.
Не маючи постійного доходу і бажання працювати віддалено з будь-якої точки світу, я згадав про своїх друзів-програмістів, розкиданих по всій земній кулі, і вирішив зайнятися програмуванням як кар'єрою. Спочатку я намагався вчитися самостійно, покладаючись на відеоуроки на YouTube та години пошуку в Google. Хоча мені вдалося створити свій перший веб-сайт, мій код нагадував монстра Франкенштейна, зібраного з клаптиків чужого коду, знайденого в Інтернеті.
Швидко стало очевидним, що я потребую структури навчання, менторства та належної освіти, щоб по-справжньому розвинути свої навички. Саме тоді я відкрив для себе Beetroot Academy і вирішив записатися на курс з front-end-розробки.
Перш ніж розпочати пошук курсів, мені потрібно було вирішити, який шлях в ІТ я хочу обрати. Після ретельних роздумів я дійшов висновку, що front-end-розробка буде найкращим способом для мене увійти в цю сферу. Це рішення ґрунтувалося на універсальності та постійному попиті на цю дисципліну, а також на тому, що вивчення нового фреймворку дасть мені змогу змінити напрямок у разі потреби.
Я досліджував різні онлайн-курси, просив друзів про рекомендації та читав відгуки. Я виявив, що існує багато варіантів:
Після ретельних роздумів я подав заявку на вступ на курс Frontend-розробки в Beetroot Academy.
Після того, як я подав заявку до Beetroot Academy, я отримав електронного листа від менеджера, який призначив відеодзвінок, щоб обговорити організацію навчання, програму та відповісти на всі мої запитання.
Мені розповіли, що навчання триватиме чотири місяці, тричі на тиждень. Вівторок й четвер заняття з 19:00 до 21:00, а по суботах з 11:00 до 15:00. Цей графік мені дуже підійшов, що допомогло втримати баланс між навчанням, основною роботою, та повсякденним життям. Завдяки такому розкладу в мене залишається достатньо часу для підготовки домашніх завдань, та підготовки до наступних занять. Зазвичай, після уроку, вже немає сил та часу щось робити, то я використовував вечір наступного дня для підготовки. Тому заздалегідь плануйте свій час так, щоб у вас було мінімум 4 вільних вечора на тиждень.
Для зарахування я також пройшов тест на знання англійської мови і і тепер можу вдосконалювати свій рівень під час вивчення front-end,що є додатковою перевагою програми.
Після оплати першого місяця навчання на сайті Beetroot Academy я отримав доступ до свого особистого кабінету в LMS (learning management system). Тут я можу відстежувати свій прогрес, отримувати доступ до матеріалів курсу та надсилати завдання на перевірку. Саме тут ми отримуємо фідбек до наших домашніх роботах. Зазвичай наш вчитель перевіряє усі завдання за тиждень на вихідних, тому ми мали трохи часу зробити всі мінорні моменти, котрі не встигли, але графік перевірки може відрізнятись у різних викладачів. Всі заняття проводяться через Zoom.
На першому занятті в Beetroot Academy нас познайомили з викладачем, Ігорем Кукобою, досвідченим front-end-розробником. Він швидко допоміг нам подолати ніяковість та страхи і встановити дружню та невимушену атмосферу. Група складалася з людей різних професій, з різною мотивацію вступу на курс. Хтось хотів змінити професію, а хтось, як і я, втратив роботу і шукав нові можливості.
Підхід до навчання в Beetroot базується на моделі перевернутого класу. Перед кожним заняттям ми мали ознайомитися з темою, прочитати теорію та переглянути вступне відео, підготовлене експертами Beetroot Academy. Під час заняття викладач надавав більш детальні пояснення та приклади, а ми мали можливість ставити запитання. Після заняття ми отримали завдання виконати домашнє завдання по темі та завантажити свої рішення в особистий розділ LMS.
На момент написання цієї статті я ще продовжую навчання в Beetroot Academy , але хочу поділитися своїми враженнями від останніх трьох місяців з тими, хто розглядає можливість вступу на ці курси.
Комунікація — на високому рівні
Взаємодія між навчальною групою, викладачами та командою Beetroot Academy — повноцінна та своєчасна. У нас є спеціальні канали та чати у Slack, які дозволяють нам залишатися на зв'язку і ставити будь-які питання, що стосувалися навчання або організаційних моментів.
Дисципліна — понад усе
Темп навчання досить швидкий, і якщо пропустити хоча б одне заняття, може бути важко його надолужити. Моя головна порада — не пропускати занять і вчасно виконувати домашні завдання.
Протягом першої половини курсу (2 місяці) ми зосередилися на вивченні HTML і CSS - технологій, що відповідають за зовнішній вигляд вебсайтів. Протягом цього часу я боровся з перебоями в електропостачанні, через що пропустив кілька уроків і нехтував домашніми завданнями. Це був виклик для мене та всієї моєї групи, але завдяки підтримці команди Beetroot Academy нам надали додатковий час, щоб наздогнати пропущений матеріал.
Друга половина курсу (2 місяці) присвячена вивченню мови програмування JavaScript та фреймворку React. Наразі я перебуваю на цьому етапі і знаходжу його дуже цікавим. З допомогою нашого викладача ми вчимося виконувати деякі вражаючі трюки кодування. Моя головна порада на цьому етап і— вчасно виконувати домашні завдання та робити перерви, коли це необхідно. Одного разу я так довго працював над завданнями на JavaScript, що вночі мені наснилося, як я сортую масиви даних, що змусило мене усвідомити важливість перерв і відпочинку.
Beetroot Academy стала для мене досвідом, що змінив моє життя, оскільки дозволила нарешті реалізувати свою пристрасть до програмування. Високий рівень організації, досвідчені викладачі та комплексна навчальна програма допомогли мені здобути цінні навички, які я зможу використати для розвитку своєї кар'єри.
Крім того, гнучкість платформи та доступність навчальних матеріалів дозволили мені навчатися у власному темпі та за власним графіком. Підхід "перевернутого класу" виявився дуже ефективним і цікавим, а підтримка моїх одногрупників та викладачів зробила процес навчання ще більш приємним.
Загалом, я дуже рекомендую Beetroot Academy всім, хто хоче спробувати свої сили в ІТ, чи то дизайн, управління проектами чи програмування. Вони пропонують чудові ресурси та підтримку, які дозволяють будь-кому досягти успіху у побудові кар'єри. Не дозволяй жодним відмовкам стримувати себе — зроби перший крок до своєї мрії та запишися на конультацію в Beetroot Academy вже сьогодні.
Project management у defence tech виглядає як звичайний PM в ІТ, поки не доходить до першого hardware-релізу. Тоді з'ясовується: спринт не рятує, коли партія плат застрягла на кордоні, а Jira-борд нічого не каже про те, що зміна ревізії плати зсуває весь дедлайн на два місяці.
За останні два роки кількість PM-вакансій у секторі зросла у 20 разів. Медіанна зарплата — $2 500 на місяць, вище, ніж у класичному ІТ. А PM, який розуміє embedded, FPGA чи hardware-цикли, отримує на $500–1 000 більше за колегу без цього досвіду. Ринок росте швидше, ніж встигає готувати людей. Розберімось, у чому саме різниця.
Класичний ІТ PM веде продукт від беклогу до релізу, і релізів у нього десятки на рік. У defence tech проєкт рухається по іншому маршруту: вимоги → R&D → testing → production → deployment. Кожен з цих етапів має свою логіку, свої gate'и і свою команду.
Софт можна відкотити патчем. Партію друкованих плат — ні. Якщо помилку в вимогах знайшли після того, як пішла серія, це не баг-репорт, це — втрачені гроші, час і часто компоненти, яких більше нема на складі. PM, який веде такий проєкт, відповідає не за спринт, а за весь ланцюжок: від першого начерку ТЗ до техпідтримки в полі.
Розрив між ІТ-логікою і defence-реальністю виглядає не абстрактно, а дуже предметно:
Після переходу картина інша: PM веде повний цикл – від вимог і R&D до testing, production readiness і deployment, планує R&D через WBS, milestones, dependency map і critical path, і бачить integration між hardware, firmware, software і production, а не лише свою частину процесу.
В ІТ-проєкті якість — це code review і QA-цикл. У defence tech додається ще один шар: ISO, AQAP, MIL-STD, ДСТУ. PM не мусить бути інженером-стандартизатором, але має розуміти, які readiness gates існують і хто ухвалює рішення «go» чи «no-go» на кожному з них.
Це governance іншого рівня. Пропущений gate — це ризик, що продукт не пройде приймання чи не отримає потрібний сертифікат уже після того, як у нього вкладені місяці роботи.
«FPGA не встигне до SOP» — фраза, яку класичний PM просто не розшифрує. У defence tech PM має розуміти архітектуру продукту на рівні hardware, embedded, firmware і software настільки, щоб читати технічну документацію, розбиратись у BOM і бачити, де саме виникає integration risk.
Йдеться про здатність розмовляти з інженерами їхньою мовою і самостійно оцінювати стан проєкту без «перекладача», який пояснює технічний фідбек звичайними словами.
Agile-мислення класичного PM ламається на перших же R&D-ітераціях. У hardware-проєкті частину задач неможливо оцінити наперед і чистий Scrum тут не працює.
Замість спринтів — WBS, milestones, dependency map і critical path. Замість point estimation — three-point estimation, яка враховує невизначеність. Замість фіксованого плану на квартал — rolling-wave planning, що уточнюється в міру надходження даних. Це ближче до Waterfall і Stage-Gate, ніж до звичного Agile, і саме тому підхід комерційного ІТ тут не масштабується напряму.
Компонент, який завтра має прийти зі складу, може виявитись під санкціями або з lead time у пів року. Project manager у miltech працює з long-lead items, будує dual-sourcing стратегії і тримає в голові логістику як постійний фактор ризику, а не форс-мажор.
Класичний ІТ PM рідко стикається з ситуацією, коли рішення про постачальника ухвалюється на місяці наперед і впливає на весь виробничий план. Тут це щоденна робота.
Jira і MS Project нікуди не діваються, але додається RAID-лог, decision log та ескалація до рівня, якого класичний ІТ-проєкт зазвичай не потребує. RACI прописується детальніше, бо команда multidisciplinary: інженери, виробництво, testing, логістика.
Переговори теж інші за складом учасників. Defence project manager веде діалог не тільки з розробниками і продактом, а й з leadership та military чи government-стейкхолдерами. Це люди, які ухвалюють рішення за іншою логікою і з іншими пріоритетами, ніж продуктова команда. Рішення тут часто доводиться приймати за неповних даних, зважуючи trade-offs і ризик-апетит, а не чекаючи, поки з'явиться повна картина.
Failed test у полі, зміна вимоги в останній момент, incident після deployment — усе це нормальний хід проєкту, а не аварійна ситуація. PM у defence веде діагностику, ескалацію, rebaseline і кризову комунікацію так само системно, як звичайний PM веде ретро після спринту.
Різниця в тому, що ціна помилки тут вища. І в тому, що after-action review не формальність для галочки, а джерело даних для наступного циклу.
Найчастіше PM або технічний менеджер з класичного ІТ, який хоче вести проєкт повністю, а не тільки координувати спринти. Інколи інженер, що виріс в управлінську роль, уже розуміє hardware, але потребує системи для вимог, ризиків і звітності.
В обох випадках бракує одного й того самого: структурованого мосту між менеджерськими навичками і технічною глибиною. ІТ-бекграунд дає процеси. Інженерний — розуміння заліза. Але без обох одразу PM губиться саме там, де класичний ІТ-досвід закінчується — на межі hardware, firmware і production.
Ми проаналізували 61 реальну вакансію Project / Technical / R&D-менеджменту в українському Defence Tech і побудували на цьому програму Project Management у Defence Tech: 22 заняття, 11 тижнів, наскрізний фінальний проєкт — Defence Project Execution Pack, який захищається під живою кризовою ввідною.
Якщо хочеш зрозуміти, чи підійде тобі формат — залиш заявку на сторінці програми, і ми розкажемо деталі.
Одна з перших речей, яка дивує людину при переході в український Defence Tech, – це не складність технологій і не темп роботи. Це вимога зникнути з інтернету. У цій сфері таку практику називають OPSEC (операційна безпека) і для багатьох ролей це базове правило роботи, а не забаганка інтроверта чи корпоративна параноя.
Спеціаліст, який ще у 2023 році давав інтерв'ю Forbes і мав відкритий профіль у соцмережах, після переходу в закритий оборонний проєкт повністю зник з інфопростору. Нуль фотографій, нуль статей, почищений кеш у пошукових системах. По його імені сьогодні не знайти навіть уривка старого тексту.
Розберемо, навіщо це роблять, як це виглядає на практиці і чому не всім у defence взагалі потрібно ховатися.
OPSEC (operational security, операційна безпека) – це набір практик, які зменшують кількість інформації про людину й компанію, доступної ворогові. У класичному IT про це майже не думають: розробник відкрито вказує стек у LinkedIn, ділиться пет-проєктами, дає інтерв'ю профільним медіа.
У Defence Tech логіка інша. Тут цифровий слід спеціаліста – це вразливість не лише для нього, а й для всього виробництва. Тому процесом очищення часто керує служба безпеки компанії, а не сам працівник.
Для людини з цивільного сектору це різкий контраст. Ще вчора публічність працювала на кар'єру. Тепер вона стає ризиком і це одна з головних культурних відмінностей defence tech в Україні від звичайного IT.
Люди, які розробляють дрони, системи РЕБ (радіоелектронної боротьби) або пишуть софт для військових, – пріоритетні цілі для ворожих спецслужб. Розкриття особи може обернутися фізичною загрозою і для самого інженера, і для виробництва, на якому він працює.
Ворог діє підступно. Якщо дістати самого розробника складно, мішенню для шантажу, погроз або ІПСО (інформаційно-психологічних операцій) стають його родичі. Коли в мережі немає даних про сімейні зв'язки, цей важіль тиску зникає.
Щоб зламати систему компанії, найпростіше зламати її співробітника. Старі пости, список друзів, інформація про хобі чи улюблені заклади – готовий матеріал для точкового фішингу (spear-phishing). Немає цифрового сліду – немає за що зачепитися.
Якщо ворожа розвідка знає, хто відповідає за закупівлі у стартапі з виробництва дронів, вона може відстежити, у яких іноземних компаній ця людина замовляє мікросхеми чи двигуни – і спробувати заблокувати поставки на міжнародному рівні. Анонімність менеджера захищає весь supply chain.
Очищення цифрового сліду зазвичай проходить у кілька рівнів.
Тут є важливий нюанс, який знімає частину тривоги. Рівень секретності залежить від ролі.
Якщо ви інженер-конструктор або керівник R&D на закритому заводі – вас справді не повинно існувати в публічному просторі. Саме такі технічні ролі — наприклад, у embedded-розробці для оборонних систем — найчастіше підпадають під найсуворіший OPSEC. Але якщо ваша робота – залучати донати у благодійний фонд на кшталт «Повернись живим» чи презентувати українські технології іноземним інвесторам на виставках, то публічність стає вашим головним робочим інструментом. Це один із нетехнічних напрямів у Defence Tech, де відкритість — навпаки, перевага.
Тобто питання не в тому, «ховатися чи ні». Питання в тому, яку роль ви займаєте і які правила діють саме для неї.
Культура безпеки – лише одна з відмінностей Defence Tech від звичайного IT. Поряд із нею йдуть висока ціна помилки, ненормований темп і робота під NDA в оборонних компаніях, коли неможливо відкрито ділитися успіхами навіть з друзями. Саме ці умови роботи в оборонній компанії варто розуміти ще до того, як ви шукаєте, як потрапити в miltech.
Це не привід відмовлятися від переходу. Це привід заходити в сферу з реалістичними очікуваннями. Люди, які розуміють ці правила заздалегідь, адаптуються швидше й спокійніше – бо для них закритість не стає несподіванкою.
Саме розуміння того, як влаштована індустрія зсередини – її ролі, культура, вимоги, – ми даємо в освітніх програмах Defence Tech напряму Beetroot Academy. Спокійно, без романтизації й пафосу, з фокусом на те, як тут реально працюють.
Найчастіший блокер для нетехнічного спеціаліста в defence tech — це власне уявлення про них. Людина відкриває опис ролі Program Manager, бачить «розуміння життєвого циклу продукту» і «взаємодія з R&D», уявляє співбесіду, де її питатимуть про протоколи й компонентну базу, і не подає резюме. Хоча роль нетехнічна, а очікуваний поріг входу значно нижчий.
Страх термінології працює і у зворотний бік. Кандидати, які все ж доходять до співбесіди, починають говорити мовою, якої не розуміють до кінця, і це помітно з перших уточнювальних питань.
Публічної відповіді на питання «скільки технічних знань треба насправді» майже немає. Описи вакансій рідко пояснюють, який рівень розуміння продукту очікується від PM, рекрутерки чи закупівельника. Тому ми поставили це питання Оксані Горбуновій, CEO BazaIT Defense, яка щодня працює з наймом в оборонних компаніях. Нижче — її відповіді про мінімальний поріг входу, різницю між ролями й те, що видно з боку роботодавця.
Технічна база для нетехнічної ролі — це розуміння продукту, а не вміння читати код.
«Треба розуміти, що саме створює компанія, для кого, як це працює на базовому рівні та який шлях проходить продукт від ідеї до кінцевого користувача», — формулює Оксана.
У перші місяці набір конкретний: базова термінологія, ключові компоненти продукту, основні етапи розробки, тестування та виробництва, ролі різних команд.
«Це допомагає говорити з інженерами однією мовою, правильно оцінювати строки, розуміти обмеження і не ставити нереалістичних очікувань».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Останній пункт на практиці виявляється найважливішим — саме на ньому найчастіше ламається комунікація всередині команди.
Вимоги відрізняються залежно від того, наскільки часто роль перетинається з інженерами.
Найглибше занурення потрібне PM, BA, маркетингу та procurement: ці люди постійно працюють на стику з продуктом і розробкою. Для HR, legal і фінансів достатньо добре розуміти продукт і специфіку домену без деталізації до рівня компонентів.
Різниця не в кількості прочитаних матеріалів, а в тому, наскільки часто вам доведеться ухвалювати рішення, що впливають на інженерний цикл.
Тут відповідь оптимістичніша, ніж очікує більшість кандидатів.
За перші 2–4 тижні людина вже орієнтується в базових термінах і продукті своєї компанії. Глибше розуміння галузі приходить протягом наступних місяців, і це нормальний темп, на який компанії розраховують.
Тобто вимога прийти вже з доменною експертизою здебільшого не є реальною. Вимога прийти з готовністю швидко її набрати — є.
Головна помилка нетехнічних спеціалістів у defence — вважати, що технічні наслідки стосуються лише інженерів.
«Кандидати часто думають, що зміна однієї деталі або функції — це питання кількох днів. Насправді вона може вплинути на тестування, сумісність з іншими компонентами, виробничий цикл, документацію та строки постачання. Так само недооцінюють залежність від компонентної бази, сертифікації, імпортних поставок або необхідності польових випробувань».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Друге, що випадає з поля зору, — специфіка кінцевого користувача. У defence рішення ухвалюються з огляду на надійність, безпеку й поведінку виробу в польових умовах, а не лише на бізнес-логіку. Це змінює пріоритети всередині кожної ролі: від того, які ризики закладає юрист, до того, які обіцянки дає sales.
Звідси і практичний висновок: базову технічну термінологію, життєвий цикл продукту і вміння ставити інженерам правильні запитання варто освоїти швидко. Навіть якщо у вашій вакансії немає жодного рядка про технології.
«Частіше не на технічних знаннях, а на нереалістичних очікуваннях від роботи в defence. Наприклад, кандидат не готовий до onsite-формату, швидкої зміни пріоритетів, неповних процесів або обмежень через конфіденційність. Термінологію можна довчити, а от готовність працювати в такому середовищі видно вже на співбесіді».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Окремий блок питань — безпековий. Про готовність до background check, поліграфа, NDA та обмежень на розголошення можуть запитати прямо. Насторожує роботодавця легковажне ставлення до конфіденційності або бажання показувати внутрішні матеріали в портфоліо. Детальніше про те, як влаштована перевірка на поліграфі та як до неї підготуватися, ми розбирали в окремому матеріалі.
Ще одна річ, яку видно швидко, — спроба здаватися технічнішим, ніж є.
«Коли людина оперує термінами, але не може пояснити логіку продукту або простий сценарій його використання, це швидко руйнує довіру. Для нетехнічної ролі значно сильніше виглядають чесність і здатність швидко розібратися, ніж спроба „зіграти інженера”».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Самостійність і здатність працювати з неповним контекстом. Готовність до швидкого темпу, до відсутності чіткого ТЗ, до процесів, які ще формуються або виглядають нетипово.
У багатьох defence-компаніях не буде кількох місяців структурного онбордингу. Треба швидко знаходити потрібних людей, ставити питання і рухати задачу далі.
Наявність власного нетворку в галузі Оксана називає окремою перевагою. Це збігається з тим, що ми чуємо від кандидатів: у defence вхід часто відбувається через рекомендації.
За два тижні цілком реально зібрати робочу базу. Мінімальний набір виглядає так:
→ що саме створює компанія і хто її кінцевий користувач
→ сценарій застосування продукту
→ основні конкуренти
Оксана радить дивитись далі за сайт компанії: досліджуйте інтерв’ю засновників, демо продукту, профільні медіа та матеріали самих defence-компаній. Це швидше дає живий контекст, ніж вивчення термінів окремо від продукту.
І кілька питань, які варто поставити самому, адже вони показують розуміння сфери краще за будь-яку термінологію:
Оксана наводить три реальні приклади переходу без технічного бекграунду.
Project Manager → Program Manager. П’ять років проєктного менеджменту в ІТ-компанії, управління командами розробки та запусками продуктів. Без військового чи технічного бекграунду — перехід в проєктний менеджмент до defence-виробника. Перші місяці пішли на специфіку продукту, виробничі процеси і взаємодію з військовими користувачами. Через пів року — координація кількох продуктових напрямів і взаємодії між R&D, виробництвом та замовником.
Supply Chain → Procurement Manager. Закупівлі й логістика у великій виробничій компанії, далі — напрям закупівель компонентів у defence. Найбільшим викликом стало не освоєння професії, а нові вимоги до якості, швидкості постачання і пошуку альтернативних постачальників.
Business Development → Partnerships Manager. Міжнародний бізнес-розвиток у технологічній компанії, далі — робота з міжнародними виробниками, інтеграторами та державними замовниками. Спрацювали навички ведення переговорів і побудови партнерств, а специфіку напряму людина опанувала вже в процесі.
Спільне у всіх трьох: перенесена функціональна база плюс кілька місяців на домен.
За практикою BazaIT Defense медіанний термін повного закриття вакансії — 44 дні. Від першого контакту з кандидатом до найму проходить у середньому 24 дні.
Різниця між цими цифрами показує головне: значна частина часу йде на пошук потрібної людини, а не на співбесіди й оформлення. Це узгоджується із ширшою картиною ринку — за перший квартал 2026 року оборонні роботодавці опублікували 3005 вакансій на DOU, а середня кількість відгуків на позицію впала до 7–9 (детальний розбір ринку праці в defence tech). Для кандидата це означає, що видимість на ринку і власний нетворк впливають на результат не менше, ніж підготовка до інтерв’ю.
Технічна база для нетехнічної ролі в defence — це розуміння продукту, його користувача й того, як одне рішення відгукується в тестуванні, виробництві й документації. Термінологію можна довчити за кілька тижнів. Готовність працювати в середовищі з високою ціною помилки, неповними процесами й обмеженнями через конфіденційність довчити складніше — і саме її перевіряють першою.
Оксана Горбунова — COO & Co-Founder BazaIT, CEO BazaIT Defense та Founder & CEO Defense Core. Працює з командами та бізнесами в defence tech — допомагає знаходити сильних фахівців, будувати стратегічні партнерства, залучати інвестиції, виходити на нові ринки та запускати спільні виробництва.
Beetroot Academy розвиває напрям Defence & Dual-use з 2025 року: Embedded Development, Drones Firmware, Computer Vision і програма для нетехнічних спеціалістів. Програма для нетехнічних будується навколо доменного контексту: як влаштована галузь, які ролі в ній є і що очікують від людини в перші місяці роботи.
На вебінарах про вхід у defence tech питання про поліграф звучить майже щоразу. Рекрутинг-команда Dwarf Engineering в одному з наших спільних матеріалів формулювала це так: семеро з десяти розробників відпадають на одному з двох етапів, і поліграф стоїть у цьому списку поряд із відсутністю досвіду з апаратною частиною.
Навколо процедури багато припущень і мало конкретики. Тому ми поставили питання двом людям, які працюють із нею щодня: Тетяні Романівні Морозовій, поліграфологині з понад 23-річним досвідом, і Олександрі Тостановській, HR Director у Dwarf Engineering. Нижче їхні відповіді про те, що фіксує апарат, як виглядає дослідження зсередини, до чого готуватись і що робити з чутливими особистими обставинами.
Суперечки про доцільність поліграфу на найму тривають і в класичному бізнесі, і в defence tech. Олександра розділяє ці два контексти.
«Якщо дивитись через призму ІТ, гемблінгу чи беттінгу, я особисто досі не розумію, навіщо там поліграф, а „експерти“, які його проводять, не завжди кваліфіковані. Там питання здебільшого про крадіжку конфіденційної інформації. У Defence Tech логіка інша: компанія відповідає за цілісність свого бізнесу, кожен кандидат проходить безпекову перевірку, і поліграф є одним з її пунктів».
Олександра Тостановська HR Director, Dwarf Engineering
Ще одна функція процедури суто практична. Вона працює як стимул до відвертості: кандидати часто самі розповідають деталі своєї історії ще до тестування. Плюс це спосіб звірити те, що людина говорила на співбесіді про свій досвід.
Рішення щодо кандидата ухвалює компанія за результатами всієї перевірки. Поліграма сама собою вердиктом не є.
Назва «детектор брехні», яку часто використовують як синонім до поліграфа, неточна. Прилад записує у вигляді графіків (поліграм) динаміку кількох фізіологічних показників у відповідь на пред'явлені стимули, тобто питання. Інтерпретує ці графіки поліграфолог за конкретною методикою.
Що знімають датчики:
Окремо працює давач виявлення механічних рухів, так званий давач тремору.
«Основне призначення давача тремору полягає у фіксації несанкціонованих рухів людини під час дослідження. Ці рухи можуть призвести до появи фізіологічних реакцій, не пов'язаних зі стимулами, які надає поліграфолог, і, як наслідок, спотворити результат. Без давача тремору тестувати не можна».
Тетяна Морозова доктор психологічних наук, професор, поліграфологиня
У практиці Dwarf такі давачі вбудовані в крісло: на підлокітниках і під сідницями. Вони фіксують протидію, коли людина смикає руками або напружує м'язи.
Технічно зняти реакцію нескладно. Складність полягає в іншому: у правильній постановці питань і в часі зняття реакції.
У кабінеті присутні кандидат і поліграфолог, іноді долучається представник служби безпеки компанії. Далі процедура має кілька етапів.
Підготовка на місці. Прийшовши, людина вимикає і залишає всі гаджети, миє руки, за потреби відвідує вбиральню.
Передтестова бесіда. Спеціаліст з'ясовує позицію людини щодо питань, які винесені на дослідження замовником, проговорює самі питання і коригує їх з урахуванням отриманої інформації. На цьому етапі обов'язково оформлюється заява про добровільну згоду. Специфіка бесіди залежить від методики, але завершується вона завжди кріпленням давачів.
Стимульна частина. Тут перевіряється адекватність і специфічність реагування людини на стимули. Якщо поліграфолог отримує показники, які не підлягають експертній оцінці, до основної частини він переходити не повинен: тестування переносять.
Основна частина. Фіксується реагування на питання, які цікавлять замовника. Їх ставлять з різних боків, зі збереженням змісту, але не завжди шляхом прямого повтору. За потреби додають питання на розширення або питання, якими перевіряють пояснення людини.
Зазвичай процедура триває одну-дві години. Марафони на чотири-шість годин не є ефективними: результати такого дослідження будуть поганими, бо людина втомлена. Точний формат у конкретній компанії можна і варто уточнити в рекрутера ще до візиту.
У стимульній частині питання побутові й перевіркові: як вас звати, яку цифру ви бачите перед собою.
Безпекові питання стосуються досвіду передачі інформації, крадіжок, неправомірної вигоди, природи конфліктів на попередніх місцях роботи, причин звільнення.
Біографічні запитання спрямовані на факти, які можуть впливати на виконання службових завдань: залежності, небажані зв'язки.
Що заборонено робити перед тестом:
Що варто зробити:
Окремо про ліки. Постійний прийом скасовувати не можна. Попередьте рекрутера і поліграфолога заздалегідь: з урахуванням цієї інформації спеціаліст може трохи змістити час прийому або призначити зручніший час для дослідження.
Компанію обов'язково попереджають про:
І ще одне. Якщо на етапі пояснень щось лишилось незрозумілим, питайте прямо. Поліграфолог спочатку дає анкету, потім розповідає, як усе відбуватиметься, і це нормальний момент для уточнень.
Це питання ставлять на подіях найчастіше, і однакової відповіді для всіх компаній тут немає.
«У кожної компанії різне ставлення до цієї інформації. Хтось категорично одразу відмовляє, хтось спілкується і намагається зрозуміти ситуацію з цими родичами. Але родичів не обирають, ми не можемо бути відповідальними за їхні рішення. Складніша ситуація, коли старенькі батьки залишаються на окупованих територіях. Багатьом знайома ця історія: людину просто не вдається умовити виїхати, бо там хата і хазяйство, або вона маломобільна. Це все ризики, і кожна компанія має самостійно оцінити їх та ухвалити рішення».
Олександра Тостановська HR Director, Dwarf Engineering
У самому Dwarf про наявність таких зв'язків запитують ще на первинному етапі співбесіди. Якщо людина розповідає, команда розпитує деталі й уже з них виходить, продовжувати спілкування чи ні.
Порада Олександри кандидатам однозначна: говорити правду і не приховувати наявність родичів у рф, білорусі чи на ТОТ. Інформація все одно випливе, і тоді кредит довіри дорівнюватиме нулю, бо це вже брехня.
Тим, хто вагається, чи взагалі йти на перевірку через такі обставини, вона пропонує зробити просту вправу: подивитись на свою історію очима роботодавця й відповісти на питання «чи найняв би я себе, маючи таку історію?». Якщо відповідь «ні», варто зрозуміти, що саме зробити, щоб вона стала «так».
Найпоширеніше хибне уявлення, яке Олександра бачить у кандидатів, стосується недовіри: людина сприймає поліграф як особисту підозру. У defence tech логіка інша, бо заводити людину на проєкт без розуміння її психологічного портрета і без перевірки сказаного на співбесіді складно.
Тетяна Морозова дивиться на це ще з одного боку.
«У цій процедурі ви точно не жертва. Майбутній роботодавець перевіряє вас, і це логічно з огляду на війну та небезпеки, які зараз є. Перевіряють й інших, аби серед вас не було тих, хто наведе удар на підприємство. Однак цей процес двосторонній: спеціаліст ставить лише ті питання, які цікавлять ваших майбутніх роботодавців. Чуючи питання, ви можете оцінити і роботодавця: наскільки його питання коректні, що він очікує від працівників і що його непокоїть. Врешті-решт, ви на ринку праці, і обирають не лише вас, а й ви».
Тетяна Морозова доктор психологічних наук, професор, поліграфологиня
Практична частина порад коротка. Говорити правду, бути відкритим і спокійним. Результат інтерпретує спеціаліст за методикою, тож зайва напруга просто заважає роботі. Вас там не будуть катувати, бити струмом чи психологічно тиснути.
Морозова Тетяна Романівна, доктор психологічних наук, професор, атестований судовий експерт із правом проведення судових психологічних експертиз із використанням комп'ютерного поліграфа, поліграфологиня з понад 23-річним досвідом роботи, керівниця Центру експертних досліджень, президент Всеукраїнської асоціації поліграфологів. Центр експертних досліджень: https://morozova.center/ Всеукраїнська асоціація поліграфологів: https://vap.ua/
Олександра Тостановська, HR Director у Dwarf Engineering, українського розробника високотехнологічних рішень для безпілотних систем. Керує департаментом HR & Operations і будує системні HR-процеси під специфіку роботи в оборонці. Авторка та лекторка першого в Україні модуля про рекрутинг у DefTech, створеного спільно з Mate Academy. Магістерка психології, має сертифікацію з військового обліку.
Beetroot Academy розвиває напрям Defence & Dual-use з 2025 року: Embedded Development, Drones Firmware, Computer Vision і програма для нетехнічних спеціалістів. Безпекова перевірка є частиною входу в галузь, і чим менше в ній невідомого, тим спокійніше проходить розмова з роботодавцем.
