За освітою я інженер-компресоробудівельник. В моєму рідному місті Суми цю спеціалізацію заснував завод, і, зазвичай, випускники університету влаштовувалися працювати саме на це виробництво. То ж я пропрацювала на заводі рік, і це було цікаво, але мені хотілося дослідницької діяльності, то ж через рік я поступила в аспірантуру, одночасно працюючи викладачем в університеті, Мене завжди вабило моделювання та IT, я викладала, як асистент лектора, автоматизацію процесів документообігу, 3D моделювання (мої студенти їздили на всеукраїнські олімпіади з нього й непогано виступали) та програмування. Потім я переїхала у Київ, й — бо на таких спеціалістів був попит — навчилася проектуванню вентиляційних систем будівель. Це дещо споріднена, але зовсім нова спеціалізація, я навчалася просто у процесі роботи :) Виклики життя. Я працювала проєктувальником до повномасштабного вторгнення. Вторгнення закрило будівельний ринок, і я лишилася без роботи. Думаю, це був не тільки новий виклик, а ще й шанс спробувати щось новею. По перше, це бекграунд. Я навчала студентів 3D-моделюванню, мовам програмування, теорії інформації. Мені подобається, коли робота — як і моя колишня робота інженера — поєднує аналітичний та креативні підходи. Ще до вторгнення я вивчала освітні можливості IT в Україні, розглядала курси й школи, читала відгуки й програми. У сухому залишку цього дослідження лишилися Beetroot Academy та ще кілька курсів. На рішення на користь Beetroot вплинуло одразу кілька факторів: 1) відгуки студентів; 2) співпадіння культури й цінностей Beetroot спільноти з моїми (відкритість, комунікативність, допомога, прагнення вчитися та навчати, міжнародна спільнота); 3) наявний процес відбору студентів та вимог до отримання сертифікату про успіх. Якщо є відбір та вимоги - думала я, то школа не набирає надмірну кулькість студентів, й намагається дати якісну освіту; 4) докладна програма навчання, яку можна порівняти з вимогами вакансій; 5) опис процесу навчання й оцінка потрібного часу (забігаючі вперед - вони ой як знадобилися, начання було інтенсивним)); 6) співбесіда, на який я змогла задати уточнюючі питання й зрозуміти об'єм зусиль, що доведеться докласти. Навчатися мені дуже сподобалося! 2022 рік був роком для всіх українців дуже й дуже непростим. Навчання, вчителька й спільнота допомагали мені триматися, давали відчуття, що я не просто існую, завмерши, а що живу. Навчання дало мені нових друзів, й, сподіваюся, колег. Ми спілкуємося і зараз, після завершення курсу, ділимося успіхами й прикрощами, цікавинками й корисностями, допомагаємо, якщо є питання. Люди - це найважливіше, що ти виносиш з будь-якої діяльности. Після закінчення курсу спільнота Beetroot допомогла мені знайти менторку, й спілкування з моєю менторкою неможливо переоцінити. Я писала про Лесю окремий відгук, сподіваюся, вона його прочитає :) Дуже сподобався онлайн-формат навчання. Якось я потягла ногу, два тижні майже не могла ходити, але я навчалася, відвідувала воркшопи, дуже, дуже зручно. Можна попити чайку, поки навчаєшся, або погладити кота —це також важливо :) Наша вчителька - Галя - намагалася передати весь практичний і теоретичний досвід, який мала, була на зв'язку, коли потрібно, коли виникали питання, давала розгорнутий й корисний фідбек на практичні завдання, допомагала тоді й допомагає нашій групі зараз. Ми працювали в командах - корисно! весело! - й співпрацювали з розробниками - такими ж студентами з паралельного курсу Beetroot з фронтенду, майже як справжні фахівці. Неможливо - просто неможливо, як я зараз, працюючи й навчаючись далі, розумію - вкласти в три місяці все, що потрібно знати UI/UX джуну, й на тому рівні практичних навичок, на якому потрібно. Але опанувати стартовий досвід, побачити перспективи й напрямки подальшого заглиблення, презентувати себе на ринку початківців, влитися в професійне ком'юніті курси допомогли. В цьому мої очікування справдилися.
Найбільш приємним враженням була доброзичливість менеджера й вчителя, їх справжня зацікавленість в успіху нашого навчання. Гранично індивідуальний підхід, фідбєк. Й футболочка з мерчем! Гарна така.
Зараз, попри минулі відключення світла, я працюю як UI/UX дизайнер-фрилансер. Роблю собі гарне портфоліо, викристовую подальші освітні можливості, слухаю лекції й читаю, мрію потрапити до гарної IT компанії, бо тільки у колективі можна ефективно й цікаво професійно розвиватися. Загалом, я шукаю постійну роботу вже три місяці. Роблю тестові завдання - іноді фідбек на них не менш корисний, ніж інші форми навчання, але потрапити навіть до рівня співбесіди поки що не вдалося. Час нелегкий - і для ринку ІТ взагалі, й для українського зокрема. Тож - фриланс! Й навчання. Думаю, в мене все вийде. Проблема свічерів і джунів під час пошуку першої роботи зараз у всіх одна: ринок праці скоротився, вакансій джунів дуже поменшало. Треба виділятися. Більше актуальних навичок в резюме, персоналізовані супровідні листи, краща англійська, гарне портфоліо, що зроблене так, щоб привернути увагу до своїх досягнень. Проходжу пробні співбесіди, багато читаю та дивлюся про те, кого шукають рекрутери та техліди серед джунів зараз. Це потребує безліч часу, але пошуки роботи - ще й яка робота сама по собі.