Коли прийшов на курс, в мене не було бажання одразу змінювати роботу. Я вирішив отримати знання і навички для загального розвитку, а також для розуміння, чи Project Management — це те, що я собі уявляв? Я подивився програму, склав тест, поспілкувався з координатором. Все було дуже чітко організовано. Мені подобається, коли все структуровано, і ти бачиш налагоджені процеси.
Наше перше заняття відбулося 22 лютого 2022 року. На щастя, навчання ми відновили, майже тією самою групою, вже наприкінці квітня. Також у нас змінився викладач, ним стала Настя Юдіна.
На мій погляд, великим плюсом було те, що вона була практиком, який вирішив ділитися своїм досвідом з новачками. Ми були її першою групою. У Насті дуже класна методика, тому курс був сповнений практичними речами.
І взагалі це гарний підхід, коли практик тобі розказує, що ось, дивіться, ви маєте знати, що в теорії це звучить так: «один-два-три-чотири-п’ять». Але в реальному житті, наприклад, другий пункт не використовується, а п'ятий використовується першим.
Хочу відзначити позицію викладача та, мабуть, всієї Beetroot Academy, це допомога з працевлаштуванням. Я Насті рази три скидав якісь тестові завдання, вона мені перевіряла, підказувала, як краще виправити, що зробити. Моє CV вона теж декілька разів дивилася, допомагала покращити.
Я впевнений, що це не тільки культура викладача, але й культура школи, що тобі допомагають у будь-який час. І навіть зараз, раз на пів року чи раз на 4 місяці ми зідзвонюємося з нашою групою і з Настею. Спілкуємося, обмінюємося новинами, розповідаємо, хто де працює, хто чим займається.
Ось така атмосфера, яка створюється в Beetroot Academy, це дуже класно й прикольно. І зараз, вже маючи досвід роботи у двох компаніях, я розумію, що ті матеріали та знання, які дають на курсі, відповідає тому, що потребують компанії від проджект-менеджерів.
Варто зрозуміти, навіщо ти це робиш, тобто зважити всі за і проти, і не чекати неймовірно швидкого успіху. Працювати доведеться більше, ніж декілька годин, і тут тебе ніхто не чекає з мішком грошей.
Ти маєш розуміти, що на початку ти будеш працювати більше ніж 8 годин на день, а заробляти можеш навіть менше, ніж раніше. Коли я прийшов в IT, я втратив половину доходу. Однак, я розумію, що така вже крива навчання. Але далі буде легше, як і в будь-якій професії.
Я вважаю, тим, хто думає про IT, варто спробувати. І є купа безплатних лекцій. І якщо тебе зацікавило, то спробуй піти на курси, тому що без курсів і без досвіду тебе точно нікуди не візьмуть.
Що стосується віку, то, наприклад, в минулій компанії, де я працював, в команді був джуніор-розробник віком 42 роки. Взагалі для роботодавця важливо, не залежно від віку, твоя прозора мотивація, тобто чому ти вирішив змінити професію? Головне, щоб ти міг пояснити своєму роботодавцю бажання працювати та розвиватися саме тут, а коли тебе взяли — показав, що ти реально цього хочеш і ти на це здатен.
На мою думку, у певних напрямках IT наявність попереднього досвіду, наприклад, комерційного, коли ти працював з людьми, робив якісь презентації, працював у продажах, тобто ти маєш вже якийсь бекграунд, це краще, ніж брати людину після університету, яка ще не дуже вміє комунікувати та не має соціальних навичок. На мій погляд, 2-3-4 роки якогось попереднього досвіду — це плюс.
Якщо ти світчер, тобі буде потрібно буде доводити, що ти реально заслуговуєш на це місце. Я думаю, в будь-якій сфері й на будь-якій позиції, а особливо в проджект-менеджменті, важливо, що ти розвиваєшся, що ти щось вивчаєш, і можеш сьогодні робити більше, ніж вчора. І ти не просто знаєш, а береш і робиш.
Щодо грошової складової, то я поки що не вийшов на той рівень доходу, який в мене був, коли я працював у фармації. Але я думаю, що потрібно приблизно рік мого офіційного працевлаштування, і дохід буде на такому ж рівні, а може навіть вище.
По-перше, треба шукати роботу, коли ти ще вчишся на курсах, адже це дуже тривалий процес. Я першу роботу шукав місяці три.
По-друге, я дивився вакансії всюди: і на DOU, і на Djinni, отримував розсилку вакансій від Beetroot Academy. Декілька разів я просто відкривав сайти IT-компаній з ТОП 10 України й просто дивився їхні вакансії.
До чого треба бути готовим? Буде багато відмов, буде багато ігнору, будуть давати тестові завдання, які ти будеш робити, а тобі не будуть надавати фідбек. І цього буде 90%.
І це нормально, тому що, наприклад, коли ти на Djinni відгукується на вакансію джуніора, то треба розуміти, що там вже 200 відгуків, і твій буде 201-м. І навряд до тебе дійдуть. Але все одно треба відгукуватись, писати cover letter, щоб привернути до себе увагу.
В одну з компаній, куди я потрапив, я спочатку відправив своє резюме з супровідним листом на Djinni, і мені відмовили. А за тиждень я відправив CV через сайт цієї ж компанії, і в результаті я туди потрапив на роботу.
Не варто опускати руки, треба йти різними шляхами, і якщо вам сьогодні відмовили, це не означає, що за два тижні (якщо ви побачите, що ця вакансія все ще висить), пробуйте ще раз. Завжди треба бути коректним, культурним, вихованим, якщо навіть вам відмовили й проігнорували, не писати «ах ви такі-сякі», оскільки через рік ви ще можете до цього роботодавця повернутися.
Окремо хочу розповісти про тестові завдання. Всі вони спрямовані на те, щоб побачити, що людина має вже якийсь досвід і зрозуміти, що вона вміє. Такі завдання зазвичай займають годину-дві. Є й складніші, які займають до 4 годин. Один раз я бачив тестове завдання, на яке я б витратив кілька днів. Я навіть не став його виконувати.
Стосовно фідбеку по тестовому, дають зазвичай, але є й ті, хто ігнорять — це 10%. Інколи треба пінгануть: «Може дасте фідбек?». Вони відповідають: «Ой, вибачте ви нам не підходите».
У будь-якому випадку, кожне тестове дає тобі якесь розуміння, ти чомусь навчаєшся. І виконувати тестові, як на мою думку, коли ти джун, це нормально. Ти навчаєшся, і на майбутніх тестових ти будеш почувати себе більш впевнено.
Окрім того, прямо на співбесіді так само можуть якесь тестове завдання дати, щоб ти прям тут його розв’язував і розказував про хід своїх думок. Тому корисно підготуватися, зробити декілька тестових, з викладачем їх обговорити, щоб потім на співбесіді в разі чого ти був впевнений у своїх силах.
Жодного разу в мене не було співбесіди офлайн, навіть з компаніями, які знаходяться в Києві. Попередній скринінг відбувається онлайн з рекрутером, це пів години, досить швидко. Зараз я працюю у компанії Sigma віддалено, є офіс, але мені комфортно працювати з дому.
У I кварталі 2026 року оборонні компанії опублікували на DOU 3005 вакансій. Це більше, ніж за весь 2024 рік. Найпомітніше зросла кількість пропозицій для людей з 1–3 роками професійного досвіду: 979 проти 604 кварталом раніше (аналітика DOU). Шукають інженерів, проджект-менеджерів, рекрутерів, маркетологів, фахівців із закупівель.
Тобто кар'єра в deftech для цивільного спеціаліста відкрита. Питання в тому, з якою роллю заходити і до чого готуватися.
Для більшості ролей ні. Оборонні компанії наймають за професією: embedded-розробник, QA, Project Manager, HR, procurement. CEO BazaIT Defense Оксана Горбунова наводить три реальні переходи з ІТ та виробництва в defence без технічного бекграунду.
Ветеранський досвід є перевагою для частини позицій. В «Атлон Авіа», наприклад, говорять про запит на ветеранський досвід і наводять приклад позиції начальника відділу технічної підтримки. Але це вимога конкретних ролей, і вона не поширюється на ринок загалом.
Конкуренція розподілена нерівно. У середньому на deftech-вакансію відгукується 9 кандидатів, але на Project Manager їх майже 27, а на QA близько 22. Найменше охочих там, де потрібне залізо.
Якщо ти розробник, найкоротший міст веде через курс з embedded-розробки. Якщо менеджер, читай наш розбір того, чим PM у defence tech відрізняється від класичного.
Три речі, про які в класичному ІТ на співбесіді майже не говорять.
Безпекова перевірка. Background check, NDA, а в багатьох компаніях і поліграф. Ми розпитали поліграфологиню та HR-директорку Dwarf Engineering, як проходить поліграф і як до нього готуватися.
Ставлення до публічності. Для частини ролей діють жорсткі правила OPSEC, аж до видалення профілів у соцмережах. Для інших, як-от партнерства чи фандрейзинг, відкритість залишається робочим інструментом. Від чого це залежить, краще з'ясувати до першої розмови.
Готовність до формату. Onsite, швидка зміна пріоритетів, процеси, які ще формуються. За словами Оксани Горбунової, кандидати частіше не проходять співбесіду через нереалістичні очікування, ніж через брак технічних знань.
Найм теж іде у своєму темпі. За практикою BazaIT Defense, від першого контакту з кандидатом до найму проходить у середньому 24 дні, а медіанний термін закриття вакансії становить 44 дні.
Зарплата на старті може бути нижчою. Медіана розробника в DefTech становить $2850, це на $480 менше, ніж в ІТ (опитування DOU). Виняток серед масових ролей — Project Manager: $2500 в оборонці проти $2200 в ІТ.
Без досвіду зайти важко. Вакансій для кандидатів без досвіду в I кварталі 2026 року було 49 з трьох тисяч. У II кварталі DOU зафіксував, що компанії дедалі частіше шукають досвідчених фахівців. Оборонка наразі працює як наступний крок для людей із професією, і значно рідше як перше місце роботи.
Про успіхи не розкажеш. Робота під NDA означає, що портфоліо за ці роки буде порожнім для зовнішнього світу. Комусь це байдуже, для когось стає несподіванкою.
Освітня програма Defence Tech для нетехнічних спеціалістів дає доменний контекст за 12 занять по дві години. Технічні програми та Project Management у Defence Tech зібрані на сторінці напряму Defence & Dual-use.
Python-розробник — це програміст, який мовою Python пише серверну частину сайтів і застосунків, автоматизує рутинні процеси та працює з даними. У червні 2026 року медіанна зарплата Senior Python Developer в Україні сягнула $5000, і це найпомітніше зростання серед усіх мов програмування за півроку (дані DOU).
Далі про те, чим саме займається Python developer, що йому треба знати, скільки платять на кожному рівні і як зайти в професію з нуля.
Більшість Python-розробників працюють на backend. Це частина продукту, якої користувач не бачить: вона приймає запит, перевіряє права, дістає дані з бази, рахує і повертає відповідь. Ти натискаєш «Оплатити» в застосунку, і за пів секунди десь на сервері відпрацьовує код, написаний такою людиною.
Типовий тиждень виглядає приблизно так:
Писання коду займає меншу частину часу, ніж здається збоку. Решта йде на читання чужого коду, уточнення вимог і пошук причин.
Python (українською часто пишуть «пайтон») поширений у кількох напрямах, і від напряму залежить, який стек доведеться вчити.
Для першої роботи найчастіше обирають backend: тут багато вакансій і зрозумілий шлях зростання. Перейти звідти в дані чи AI простіше, ніж навпаки.
Набір для Junior-рівня менший, ніж лякають списки в інтернеті:
Окремий пункт останніх двох років — AI-асистенти для коду. Роботодавці вже чекають, що ти вмієш ними користуватися. І так само чекають, що ти здатен перевірити й пояснити кожен рядок, який асистент згенерував.
DOU опитав влітку 2026 року понад 4,5 тисячі розробників. Картина для Python така:
Ще дві цифри з того самого дослідження. 72% розробників працюють повністю віддалено. Медіана в офісі становить $2350, на ремоуті $3572.
Є ніша, де Python-розробники заробляють помітно більше за середнє по ринку. У DefTech розробники з Python мають найвищу медіану серед усіх мов: $4500 проти $3500 у розробників в ІТ загалом. Там мову використовують для комп'ютерного зору, обробки даних і внутрішніх систем.
Усі суми вказані чистими й узяті з анонімного опитування. Реальна пропозиція залежить від компанії, проєкту та англійської.
Junior виконує чітко поставлені задачі під наглядом і вчиться на code review. Зазвичай цей етап триває рік-півтора.
Middle самостійно веде функцію від обговорення до релізу. Він уже бачить, де рішення зламається під навантаженням, і говорить про це до того, як написати код.
Senior відповідає за архітектуру, вибір технологій і за те, щоб решта команди росла. Коду пише менше, рішень ухвалює більше.
Перехід між рівнями визначає складність задач, які тобі довіряють. Роки стажу самі собою грейд не підвищують.
За кілька місяців регулярної роботи можна дійти до рівня, з яким ходять на співбесіди. Пошук першої роботи після цього зазвичай займає ще кілька місяців, бо конкуренція серед початківців висока.
Пайтон реально вивчити самостійно: документація відкрита, безкоштовних матеріалів багато. Самоосвіта підходить тим, хто вміє тримати режим без зовнішніх дедлайнів і знає, у кого спитати, коли застряг.
Курси мають сенс, якщо тобі потрібні структура, перевірка коду живою людиною і група, яка не дає зійти з дистанції. Обираючи, дивись на три речі: хто викладає і де працює зараз, скільки у програмі практики з code review, чи є на виході проєкт для портфоліо. Обіцянка гарантованого працевлаштування має насторожити.
Освітня програма Python Backend + AI у Beetroot Academy триває 4 місяці із заняттями тричі на тиждень. Якщо ще вагаєшся з напрямом, подивись усі курси для старту в ІТ.
Статтю підготував Senior Python Developer в Beetroot.
FPV-дрон складається з п'яти інженерних шарів: силова частина, польотний контролер, прошивка, зв'язок і бортовий комп'ютер. Під кожен шар є свій набір технологій, і «розробка FPV-дронів» у вакансії може означати будь-який із них. Українські виробники описують потрібну людину широко: вона збирає апарат з нуля, працює з нестандартними конфігураціями, налаштовує контролери й орієнтується в кількох прошивках (аналітика DOU).
Нижче розкладено, що стоїть за кожним шаром, у якому порядку це вчити і скільки за це платять.
Опанувати все одразу не вийде, і від тебе цього ніхто не чекає. Зазвичай інженер глибоко знає один-два шари й розуміє, як вони стикуються з рештою.
Без цього рівня решта стека перетворюється на перебір налаштувань навмання. Мінімум виглядає так:
Якщо ти розробник і заліза ще не торкався, почни звідси. Якщо ти оператор або технік, цю частину ти знаєш руками, залишається додати код. Системно обидва шляхи проходять у програмі Embedded Development.
Прошивка визначає, як апарат поводиться в повітрі. Для FPV із ручним керуванням стандартом є Betaflight. Коли потрібна навігація, беруть INAV або ArduPilot. PX4 частіше зустрічається в R&D і там, де дрон є частиною більшої роботизованої системи.
Починати варто з однієї. Для FPV логічний вибір Betaflight: у ній контур керування найпростіший і весь на видноті. Детальне порівняння стеків, ліцензій і порогу входу ми зробили в окремому матеріалі про ArduPilot, Betaflight і PX4.
Тут починається інженерія польоту. Гіроскоп тисячі разів на секунду повідомляє контролеру кутову швидкість. Фільтри прибирають шум від вібрацій. PID-регулятор порівнює бажане з реальним і видає команду моторам через ESC протоколом DShot.
Саме за логами відрізняють інженера від людини, яка копіює чужі пресети. Пресет працює на тій рамі й тих моторах, під які його зробили. На твоїй конфігурації він може поводитися інакше.
Канал керування у більшості сучасних FPV-збірок будують на ExpressLRS із протоколом CRSF. Старіший SBUS досі трапляється, тож знати його теж варто. Для телеметрії й автономних режимів використовують MAVLink: ним обмінюються автопілот, наземна станція і бортовий комп'ютер.
Для розробника MAVLink найважливіший із трьох. Хто вміє читати й формувати його повідомлення, той може підключити до дрона власний софт: від логера до модуля, який керує польотом через MAVSDK.
SITL запускає прошивку на звичайному комп'ютері, а фізику польоту рахує симулятор, найчастіше Gazebo. Місію можна прогнати десятки разів, зламати параметри, імітувати відмову датчика. Жодного ризику для заліза.
У виробничих командах так перевіряють логіку перед кожним виїздом на полігон. Для навчання це ще й спосіб почати без апарата: перші тижні потрібні лише ноутбук і терпіння.
Наступний рівень складності: поруч із польотним контролером ставлять Raspberry Pi або Jetson. На ньому працює код, який обробляє відео й передає автопілоту команди. Стек тут уже ближчий до звичайної розробки: Python, OpenCV, PyTorch, YOLO, експорт моделей в ONNX.
Якщо ти з software, це найкоротший шлях у галузь, бо половину інструментів ти вже знаєш. Бракує зазвичай розуміння обмежень заліза: модель має вкладатися в пам'ять і встигати обробити кадр. Цьому присвячена програма Computer Vision.
Тут варто знати цифри до того, як планувати перехід. За зарплатним звітом DOU за літо 2026, медіана інженера БПЛА становить $1500, і це одна з найнижчих зарплат у DefTech. Для порівняння: розробники з Python у тій самій галузі мають медіану $4500.
Різниця пояснюється глибиною. Збирання й базове налаштування опановують швидко, тому таких людей на ринку більше. Firmware, embedded і computer vision потребують років, і саме сюди веде кар'єрне зростання. Стек із цієї статті якраз і є маршрутом від першої ролі до другої.
Усе з цього списку можна знайти у відкритій документації та на YouTube. Складність в іншому: матеріали розрізнені, і без зворотного зв'язку важко зрозуміти, чи правильно ти читаєш власний лог.
Освітня програма Drones Firmware у Beetroot Academy проходить цей стек за 18 занять: Betaflight, ArduPilot, PX4 та INAV, MAVLink і фінальний проєкт у симуляторі. Решта програм напряму зібрана на сторінці Defence & Dual-use.
Матеріал підготував Senior Embedded Developer з української defence-компанії.
Betaflight обирають для FPV-дронів із ручним керуванням. ArduPilot беруть для автономних місій на різних типах апаратів. PX4 підходить для R&D і продуктів, де важать модульна архітектура та дозвільна ліцензія. Усі три прошивки відкриті, і знання хоча б двох із них уже з'являється у вимогах українських виробників: у Vyriy, наприклад, шукають UAV-інженерів, які орієнтуються в різних прошивках, зокрема ArduPilot і Betaflight (DOU).
Нижче порівняння без спроби назвати «найкращу». Кожна прошивка для дрона розв'язує свою задачу, і вибір першої залежить від твого бекграунду.
Betaflight виріс із проєкту Cleanflight і зосереджений на одному: дати пілоту максимально швидкий і передбачуваний відгук апарата. Автономності тут мінімум, із навігаційних функцій є хіба що GPS Rescue. Зате контур керування відшліфований до дрібниць.
Для інженера це найкоротший шлях зрозуміти, як дрон тримається в повітрі. Ланцюжок простий і весь на видноті: гіроскоп, фільтри, PID-регулятор, мікшер, мотори. Змінив коефіцієнт, зняв лог у Blackbox, побачив різницю на графіку.
Якщо ти вже літаєш на FPV, половину цього знаєш руками. Залишається зрозуміти, що відбувається в коді.
ArduPilot розвивається з 2009 року і підтримує коптери, літаки, ровери й підводні апарати в одній кодовій базі. Його сильна сторона — автономність: політ по точках, режими утримання позиції, повернення, сценарії failsafe на випадок втрати зв'язку чи живлення.
Усередині працює фільтр оцінки стану EKF, який зводить дані гіроскопа, акселерометра, барометра, компаса й GPS в одну картину. Саме тут новачки проводять найбільше часу, бо поведінка апарата залежить від сотень параметрів, і кожен із них щось означає.
PX4 підтримує Dronecode Foundation, а сама прошивка працює поверх NuttX RTOS. Система зібрана з окремих модулів, які обмінюються повідомленнями через шину uORB за схемою publish-subscribe. Хочеш замінити оцінювач стану чи контролер — пишеш свій модуль і підписуєш його на потрібні топіки.
Через цю архітектуру PX4 люблять у дослідницьких командах і там, де дрон є частиною більшої роботизованої системи. Інтеграція з ROS 2 йде через uXRCE-DDS, а для симуляції зазвичай беруть Gazebo. Поріг входу вищий: без розуміння RTOS і C++ читати цей код важко.
ArduPilot і Betaflight розповсюджуються під GPLv3. Якщо компанія передає комусь пристрій зі зміненою прошивкою, вона має надати й змінений код. PX4 під BSD 3-Clause такої вимоги не містить. Тому в продуктових командах вибір стека часто починається з юридичного питання, і лише потім доходить до технічного.
Для тебе як для інженера звідси практичний висновок: дивись, на якому стеку працює компанія, куди хочеш потрапити. Причина вибору може бути зовсім не в якості коду.
Універсальної відповіді немає, зате є чотири типові ситуації.
Ти оператор або FPV-пілот. Починай із Betaflight: поведінку апарата ти вже відчуваєш, тепер розбери, що стоїть за кожним налаштуванням. Далі переходь до ArduPilot.
Ти backend- або embedded-розробник. Бери ArduPilot або PX4 у симуляторі. Можна читати код, запускати місії й ламати параметри без жодного заліза.
Ти з робототехніки, ROS або computer vision. PX4 ближчий до звичних інструментів.
Ти цілишся в конкретну компанію. Відкрий її вакансії й подивися, яка прошивка там згадується. Це найчесніший орієнтир.
Найчастіша помилка на старті — вчити всі три стеки одночасно. Краще довести один до рівня «можу пояснити, чому апарат повівся саме так», а другий добрати потім.
SITL (software in the loop) запускає ту саму прошивку на звичайному комп'ютері, а фізику польоту рахує симулятор. Ти пишеш місію, міняєш параметри, імітуєш відмову датчика й дивишся логи, не ризикуючи розбити апарат. ArduPilot має власний SITL, PX4 зазвичай запускають разом із Gazebo.
Для переходу з ІТ це ключова річ: перші тижні можна працювати тільки з кодом і симуляцією, а до заліза дійти вже з розумінням, що саме перевіряєш.
Освітня програма Drones Firmware у Beetroot Academy проводить по всьому циклу роботи з польотними системами, від прошивки до автономного польоту: 18 занять про Betaflight, ArduPilot, PX4 та INAV і практика в SITL-симуляціях. Якщо бракує бази з мікроконтролерів, почни з курсу Embedded Development.
.png)
