.png)
Під час навчання в університеті я зрозуміла, що все це зовсім не те, чого я очікувала. Я мала багато вимог як до освіти, так і до навчального закладу. І на жаль, мене не задовольняє освіта, яку надають у більшості українських державних навчальних закладів.
До того ж я не була впевнена, що право – це сфера, в якій я хочу працювати. Річ у тім, що під час навчання практичних навичок тобі не дають, натомість ти багато всього слухаєш, багато всього читаєш, і згодом розумієш потроху, що це все одно не те, з чим будеш працювати після закінчення університету.
І мене дуже мотивувала думка, що я не хочу потрапити в оцей геп (від. англ. gap – в широкому розумінні розрив між бажаним та реальним – Прим. ред.) після випуску з університету. Тобто після того, як я чотири роки провчилася, вклала час і сили, я не хотіла усвідомити, що я нічого не вмію, нічого не знаю, і взагалі гадки не маю, куди рухатись. Мене дуже лякала ось ця думка. Я вирішила: навіщо продовжувати далі, якщо на третьому курсі вже все зрозуміло?
Я з Полтави, Академія теж має коріння в Полтаві. Тому я час від часу на якихось заходах, івентах чула про неї та про її засновників. Тож коли почала шукати навчання, згадала в першу чергу про Академію. До того ж мені сподобалося, що у Beetroot Academy не було агресивного маркетингу – тобто не було відчуття, що тобі намагаються дуже активно щось продати. Не було враження, ніби тобі продають твою мрію.
Плюс перед тим, як я записалася на курс, зі мною спілкувалася менеджерка Академії. На цій співбесіді ми обговорювали, зокрема, яке в мене бачення навчання, як далі можна рухатися, адже я вже тоді відчувала, що IT-сфера – це не те, в чому я буду рухатися все життя. І я дуже цікавилася, чи навчання покриває ті, чи інші теми, і чи будуть ці знання дотичними не тільки до ІТі, але й охоплюватимуть інші сфери.
Насправді після навчання я таки пішла працювати в ІТ-компанію Crystal Logic, але все одно я якось ніби знала, що потім хочу в громадський сектор. На співбесіді ми обговорили, що Академія – це не тільки знання про розробників та ІТ, студенти отримують також і ширші теоретичні знання.
Дуже сподобалася система навчання, коли два рази на тиждень по дві години проводилися заняття. Це можливо звучить дивно, але насправді це було відчуття, коли ти протягом чотирьох місяців проводиш з кимось свій вечір.
Ви приходите о 7 вечора, зустрічаєтеся з викладачем, зі своєю групою. Мабуть, найбільше запам'ятовується оцей формат дуже теплих вечорів. І Саша дуже вкладається в групу, не створює якоїсь великої стіни між собою та групою. Згадуючи про навчання в Академії, я, в першу чергу, пригадую ось цю теплу атмосферу та чудового викладача.
Навчання відбувалося англійською мовою, і дуже багато хто в групі не знав її, попри те, що для вступу на курс чітко стояла вимога знання мови. Іноді доводилося долати цей геп на заняттях. Коли ми могли б вже рухатися вперед, деякі люди просто не могли прочитати матеріалів англійською, і доводилося просуватися повільніше. До речі, тоді, у 2022 році, люди ще й на українську мову переходили. І багато хто серед одногрупників долав один з пробілів: хтось вчився читати англійською, а хтось вчився говорити українською.
Роботу після навчання я шукала на джоб-бордах, у тому числі на джоб-бордах, які розміщені безпосередньо на сайті компанії. Також, звичайно, послуговувалася такими платформами, як Djinni.co, Dou.ua, навіть використовувала Work.ua та Robota.ua, але вони не давали результату. В підсумку роботу знайшла на Djinni.
Найскладніше під час пошуку роботи для мене було те, що я сама собі поставила дедлайн. Я мала знайти роботу до певної дати й дуже старалася. У мене було більше ніж 13 співбесід.
У якийсь момент після чергової співбесіди мені сказали, що в тебе є офер, але не сказали від якого числа. Тобто, наче як офер дали, а потім почали ігнорувати. І коли я вже через певний час знайшла роботу, мені знову написали. Гадаю, менеджери шукали всю команду і знайшли спочатку рекрутерів, але довго не могли знайти тімліда.
Ще під час навчання в університеті я брала участь у громадських організаціях, їздила на заходи в рамках різних ініціатив. Але це сприймалося мною здебільшого як хобі. Однак, у мене були певні знання, які я здобула ще в університеті, потім я впроваджувала волонтерські проєкти, коли працювала в ІТ.
В якийсь момент IT-ринок дуже впав, і умови, які надають компанії, мені дуже не підходили. Я як спеціаліст –«менеджер все й одразу». А ІТ-ринок на той момент потребував більш вузько орієнтованих спеціалістів, тобто коли один фахівець робить одну задачу і не більше.
Наприклад, в сорсингу я проходила співбесіду, де шукали ідеального сорсера. А я розуміла, що я все-таки людина, яка більше про все і одразу. І насправді це не погано: я одночасно можу вести декілька процесів. Та займатися виключно сорсингом два-три-чотири місяці підряд – це не для мене.
А громадський сектор – це те, що завжди було зі мною. І зараз дуже багато зайшло нових донорів, нових фондів, дуже багато всього відбувається. Насправді це дійсно великий ринок, де відкривається велика кількість вакансій. Я буквально з першого-другого разу знаходила варіант, де мене запрошували на співбесіду, і потім мені відразу пропонували офери.
Пошук роботи у громадському секторі – для мене це було не те що легше, але я розуміла, що мені це більш цікаво в процесі роботи та більш корисно як для особистості. Насправді громадський сектор він, в позитивному сенсі, досить буремний, нестабільний, там весь час щось несеться. І йому потрібні люди – не такі, що роблять одну річ добре, і роблять виключно її – але які одночасно виконують декілька процесів і встигають в усьому.
Щодо порад тим, хто хоче змінити роботу, професію, галузь, то я можу поділитися думкою про ІТ, оскільки сфера громадського сектору потребує своїх підходів.
Отже, не дивіться новини, не читайте Dou, не дивіться статистику на Djinni. Якби я зараз шукала роботу з нуля після навчання, то я б дуже засмучувалась, оскільки ця статистика зараз каже, що знайти роботу нереально: дуже великий конкурс, дуже мало вакансій, мало спеціалістів.
