.png)
Агенція розвивалася, база клієнтів збільшувалася, спочатку це були полтавські компанії, згодом ми вийшли на національний рівень. Yoda Consult надавала піар-послуги на умовах аутсорсу. Нашими клієнтами, наприклад, були лідери аграрного ринку, газового ринку, паливо-мастильного ринку.
Згодом я зрозумів, що настав час рухатися далі, а саме, на зовнішні ринки. До того ж хотілося попрацювати в продукті, відчути овнерство та мати можливість сказати, що ось це твоя робота і ти це зробив. Я обрав IT саме за те, що працювати можна з будь-якої точки світу, не треба, наприклад, відправляти команду кудись, як у випадку з продакшеном.
Окрім того, я фанат Насіма Талеба, зокрема його книги «Антикрихкість». І для мене важлива ця антикрихкість – розуміння того, що за будь-яких непередбачуваних подій ти все одно залишишся у безпеці, у плані роботи у тому числі.
До того ж я розумів, що за 7 років я надто сильно приріс до агенції, приріс до соціальних мереж, до тих умінь, які в мене були. І потрібно з цим щось робити. Перехід в ІТ, рух до чогось нового, туди, де немає жодного досвіду, де немає якихось навичок, знайомств – це і був мій особистий челендж.
Мені був вже майже 31 рік, коли я вирішив змінити професію. І для початку я проконсультувався зі знайомою – Тетяною Бойченко, яка працює Chief People Officer у Beetroot. Вона порадила не думати про вік, але тримати в голові три складові успіху: фінансову подушку, англійську мову та pet-проєкти.
І це справді геніальна порада, яку я тепер і сам всім раджу. Це речі, які максимально важливі для того, щоб рухатися в ІТ.
В мене була стратегія: я звільнявся з роботи в травні 2021 року, і до кінця року в мене залишалося 7 місяців. Я порахував, що в середньому зможу в день виділяти 6-7 годин активного розумового часу на навчання, тож до кінця року в мене є 1000 годин.
Я вирішив, що витрачу ці 1000 годин на навчання, нічого при цьому не заробляючи. Але якщо за 7 місяців не отримаю роботи аналітиком, то, мабуть, це не моє, і я повернуся до комунікацій.
Розглядаючи різні професії у сфері IT, я звернув увагу саме на дата-аналітику. Чому? Тому що я, як кажуть, data geek – мені подобається працювати з даними, я себе хочу максимально оцифрувати. Наприклад, за допомогою гаджетів, я оцінюю свій сон – чи добре я сплю, біг – наскільки покращується моя швидкість, кількість споживання кисню тощо.
В мене не було великого бекграунду в аналітиці, але було зацікавлення. Коли працювали з соцмережами замовників, зрозуміло, що доводилося аналізувати якісь цифри: охоплення, вартість кліку, переходу. Але все це було на такому собі дитячому рівні у порівнянні з дата-сетами, які важать сотні гігабайт.
Враховуючи, що я живу в Полтаві, то само собою зрозуміло, чому я обрав Beetroot Academy. Я бачив, коли компанія відкривалася, як вона далі розвивалася, до того ж знав одного з засновників – Андреаса Флодстрома. На той час, за масштабами Beetroot Academy була найпершою школою для айтівців, де ти приходиш і бачиш величезні офіси, і там працює та навчається купа людей. Взагалі в мене сфера IT довгий час асоціювалася саме з Beetroot Academy.
У 2016 році я навіть встиг тут закінчити курс з фронтенду. На той час заняття проходили офлайн, тобто ти жив зі своїми одногрупниками в одному місті, особисто зустрічався на лекціях. Це дуже цікавий досвід. Для того, щоб пройти курс, потрібно було виділяти максимум часу та максимум зусиль. Але тоді я працював і, на жаль, не віддавався навчанню на 100 %.
Згодом під час пандемії коронавірусу я спробував знову піти навчатися, обрав курс Python та знову на заваді стала зайнятість на роботі, тож я покинув навчання на середині. Та через рік я знову задумався про дата-аналітику та Python – мову, яка використовується для роботи з великими дата-сетами. Для мене це був, певною мірою, незакритий гештальт. Я прагнув зрозуміти: я не закінчив курс, тому що в мене немає хисту до цього, чи тому, що роботи було багато, і важко було поєднувати її з навчанням?
Навчання тривало з травня до вересня 2021 року. Викладав у нас Олександр Солявкун. Найбільше мені сподобалася і запам’яталася атмосфера підтримки. Нас було 13-14 людей в групі, кожен намагався підтримати одне одного. Хтось навчався в університеті і хотів рухатися в ІТ, хтось уже мав якусь роботу, але хотів її змінювати. Відчуття комьюніті та того, що ми рухаємося однією дорогою, мені сподобалося.
Була частина людей, які старалися прийти на лекцію за 5 хвилин до початку. В цей час у нас тривали такі собі small talk – можна було поділитися новинами, розпочати дискусію. Навіть бувало, що коли викладач вже приєднувався, то він ще кілька хвилин не переривав наше обговорення.
Олександр викладався на 100 %, але мені на курсах завжди подобається ще й peer-to-peer комунікація, коли студенти можуть самі між собою спілкуватися. В мене було багато часу, тож я з радістю допомагав з якимись питаннями чи кодом одногрупникам, які до мене зверталися. Здзвонитися та поспілкуватися 20 хвилин – для мене це не проблема.
Ключовим для мене був курс Академії, але додатково я накидав собі план по дисциплінам, які згадувалися у вакансіях дата-аналітика. Наприклад, BI системи, які допомагають робити дашборди, мова SQL і навіть статистика. Виявилося, в університеті, де я вчився на інженера-будівельника, у нас викладали вищу математику, але статистики як такої в мене не було. Тому доводилося окремо читати книги, шукати курси, я навіть проходив підготовку до ЗНО, де була шкільна статистика. І це допомогло.
В міру навчання, список додаткових дисциплін ріс, але оскільки у мене був вільний час, мені було доволі легко проходити програму курсу, робити домашки, а решту часу витрачати на ці дисципліни.
Дивитися вакансії та подаватися на них я почав вже через місяць навчання. Річ у тім, що я 7 років не шукав роботу, та й раніше робота сама знаходила мене, оскільки я був доволі активний в медіа, і саме так мені запропонували посаду в агентстві. Тож я розумів, що, можливо, моє резюме не відповідає сучасним вимогам. Про супровідний лист я тоді взагалі вперше почув.
Я став шукати роботу, зокрема, і щоб протестувати себе. Наскільки в мене гарний профіль в LinkedIn, чи зацікавить роботодавців моє CV, яке враження справляє мій супровідний лист? Майданчики Dou.ua, Djinni.co та LinkedIn – це те нове, що я відкрив тоді для себе.
Я інколи люблю деяким людям показувати мій найперший супровідний лист і той, який допоміг мені отримати роботу. В першому було щось на кшталт: в мене немає ніякого досвіду в цій сфері, але я дуже системний, швидко вчуся, візьміть мене, будь ласка. В останньому я вже чітко розписую, хто я, що я витрачаю ці 1000 годин на навчання, і що я вже вивчив. А далі розписую по кожній вимозі у вакансії: що я знаю і наскільки я відповідаю цій вимозі, які маю докази своїх знань (сертифікати, проєкти тощо).
Пошук роботи тривав два місяці, але я розумію, що потрібно було пройти цей шлях. І це були два місяці відмов, інтерв’ю, тестових, відсутності відповіді або відразу відмов. Тодішній час, літо 2021 року, зараз називають ледь не золотим періодом українського IT. Дійсно, на ринку праці було багато пропозицій для айтівців, але це були вакансії для досвідчених фахівців. Початківцям і тоді було важко, і зараз не легше.
Найнеприємніше під час пошуку роботи – це отримувати відмови. Ти стараєшся, намагаєшся на повну викластися на співбесіді, але ти отримуєш реджект. І це демотивує. Та я придумав собі черговий челендж, певною мірою, гейміфікацію: чи зможу я за 7 місяців, які я собі виділив на перехід до нової сфери, отримати 100 відмов?
При цьому я продовжував старанно готуватися до кожної співбесіди, викладатися на повну на тестовому, тому що справді хотів отримати цю роботу. Але приходила відмова. І я такий собі думав: «Окей, +1». Насправді це здається легко – отримати відмову, насправді 100 відмов не так просто дістати. Наприклад, якщо рекрутер перестає спілкуватися, не відмовляючи, це не рахується за відмову.
Також з неприємних моментів для мене був стрес, який відчуваєш під час співбесіди. І я теж знайшов для цього рішення. Я ввів інтерв’ю з рекрутерами у свою рутину, тобто в мене майже щодня була співбесіда. Так з часом я звик. Це як починати бігати: спочатку в тебе калатає серце, тобі важко, а потім ти тренуєшся та адаптуєшся, і бігти стає все легше.
До слова, більшість моїх одногрупників чекали закінчення курсу, щоб почати пошуки роботи. А я знайшов її за місяць до закінчення навчання. Тобто вони стикнулися зі всіма «підводними каміннями» пізніше за мене і втратили якийсь час.
Тому моя порада: старатися одразу рухатися. Або ж, якщо ви все ж таки боїтеся, що ще не вистачає знань, починайте шліфувати свій супровідний лист. Шукайте знайомих, хто працює HR, Talent Acquisition, або рухайтеся на безкоштовні менторські майданчики, наприклад ADPList, там багато рекрутерів, Talent Acquisition-менеджерів. Вони безкоштовні, але треба знати англійську. А якщо у вас проблеми з англійською, то кидайте резюме та супровідний лист і починайте шліфувати англійську, бо без неї дуже складно буде.
З приємних вражень з того періоду згадую, коли отримав перший офер. Це відбулося десь через 1,5 місяці з початку пошуку роботи. І це було відчуття, що ти це можеш, що отримати роботу за новим фахом – реально.
Перші дві компанії, які запропонували мені офер, були пов’язані з фінтехом, але ця сфера мені була не дуже цікава, тож я відмовився. Третій офер я отримав від геймдев-компанії Bini Games, і я його прийняв. Я взагалі фанат Duolingo, і мені здалося, що цей український розробник розвивальних мобільних додатків для дітей чимось схожий з Duolingo. У Bini Games я спочатку працював маркетинговим аналітиком, а зараз я продуктовий аналітик.
Після того, як я сам навчався та шукав роботу, я зрозумів, що було б добре, щоб студентам ще під час курсу радили шукати менторів. Я знаю, що в Beetroot Academy є менторська програма, але вона розрахована вже на випускників. А, на мій погляд, менторство – це чудовий інструмент, яким краще почати користатися раніше, ніж пізніше.
Ментори – це люди, які вже мають досвід і які можуть тебе трошки швидше привести до цілі. Так, вони не замінять тобі сотні годин, які ти маєш витратити на навчання, але вони все одно можуть десь допомогти, десь підказати, десь навіть порадити вас якимось знайомим роботодавцям, які, наприклад, шукають фахівця-початківця.
Я свого часу прийшов з питанням про менторство до одного Data Scientist відомої української компанії. Він послався на те, що в нього немає часу, але принаймні він подивився мій навчальний план і сказав, що він виглядає доволі добре. Але під час пошуку роботи я не використовував менторство, можливо це б пришвидшило мій шлях.
1. Визначте, ким хочете бути. Можливо, ви прочитали, що фронтендер чи UX-дизайнер – це гаряча професія. Але коли ти 8 годин на день сидиш над цією роботою, вона може здатися не такою вже захопливою. Гроші – це добре, але ви маєте усвідомити, що ви цим будете займатися 40 годин на тиждень, мінімум кілька років. І робота має приносити задоволення.
2. Визначте, скільки часу готові присвячувати навчанню, і трекайте цей час. Не просто скажіть собі: «Я буду цьому приділяти цьому 2 години на день», а вимірюйте та занотовуйте час. Може статися, що тиждень пройшов, а ви собі так нічого не затрекали.
3. Робіть пет-проєкти як тільки вивчили якусь технологію, бібліотеку, мову. Це дуже важливо, адже людині без комерційного досвіду складно довести, що вона має якісь знання, навички без пет-проєктів.
4. Починайте подаватися на вакансії, щоб перевірити свої проблемні місця. Є певний процес найму співробітника, і на якомусь етапі ви будете «відпадати». Наприклад, рекрутер не буде хотіти з вами одразу говорити або поговорить, а на технічну співбесіду не запросить. Або вас запросили на технічну співбесіду, а ви погано відповідали, або добре відповіли, але тестове погано зробили. На якомусь етапі ви будете постійно провалюватися, і вам потрібно подумати, яким чином підсилити себе. Але якщо ви не почнете подаватися, ви навіть не зрозумієте, де ваше слабке місце.
5. Знайдіть ментора для швидшого руху. Зараз є купа менторських програм, платформ, зокрема ADPList (англійська, безкоштовно), TheWays (українська, плата залежно від ментора), також Women in Engineering періодично проводить менторські програми. Можна просто написати людині, за якою слідкуєте у соцмережах, щоб хоча б на півгодини-годину зустрітися з нею онлайн і проговорити свої питання.
6. Знайдіть або створіть свою маленьку спільноту колег-початківців. Це можуть бути спільноти людей однієї професії, наприклад, фронтендери, або ж кросфункціональні команди. Наприклад, з'являються проєкти на зразок #трейніроблятьстартап, де початківці різних спеціальностей разом роблять пет-проєкт для своїх портфоліо. І це буде готовий продукт, в якому кожен з них зробив свій внесок. Це відчуття належності – воно дуже допомагає, як на мене.
7. Святкуйте маленькі перемоги. Протягом цього багатомісячного шляху з пошуку роботи будуть відмови, розчарування, колись навіть захочеться все кинути. Тому важливо винагороджувати себе навіть за маленькі досягнення. Пройшов курс – окей, зробив проєкт – окей, потрапив на співбесіду (можливо вона навіть закінчилася відмовою, але ти все одно туди потрапив) – це теж окей. І ці маленькі перемоги треба святкувати, купити тортика чи випити комбучу, чи що вам до вподоби.
