До початку навчання я був досить пересічною людиною в плані карʼєри, працював менеджером у компанії, яка, як і багато інших бізнесів, закрилась під час пандемії. Робота мені не надто подобалась, найгірше було те, що я був привʼязаний до місця. Тож я почав шукати іншу роботу в часи ковіду у Варшаві, а тут із пошуком роботи є свої особливості. Наприклад, важко влаштуватися за спеціальністю, бо українські дипломи не приймають. Ступінь у менеджменті, що я здобув уже тут, могла підійти хіба що для роботи в ресторані.
Врешті-решт, я пішов на доставку Glovo, де на той момент була дуже непогана зарплата, ще й бонусом я дуже люблю їздити на велосипеді, тож мені це був прям метч. Там же я і спробував ось цей стиль фрилансу, коли ти сам вирішуєш, коли і скільки ти працюєш, і мені це сподобалось. Однак на доставці ти довго не протримаєшся, а повертатись у менеджмент мені не хотілось. Тож я зрозумів, що час опанувати нову для себе сферу.
Здається, це завжди було в мені, тільки я не знав, як його правильно назвати і втілити. У дитинстві, памʼятаю, я міг годинами дивитися на обкладинку журналу Х3М (Екстрим), розглядати підбір картинок та типографію. Згадуються і мої роки в Києві, коли працював фотографом — я міг годинами редагувати фото та клеїти відео. Я робив багато такого: то постер, то цікава обробка фото, і мені це подобалось. Хотілося знайти щось таке, що поєднувало б у собі творчість та буквальне створення з нуля, і мій знайомий підказав, що варто спробувати UX/UI дизайн.
Я досить незвичний випадок, здається, адже я прийшов не зовсім із нуля: на попередніх курсах я встиг уже попрацювати з Figma і опанувати основні техніки, мені скоріше потрібен був сертифікат-підтвердження. Менше з тим, навчанням я дуже задоволений. Я дізнався, що Академія активно підтримує та навчає різні категорії суспільства, зокрема жінок, людей з інвалідністю та ветеранів і ВПО. Не було питання ані до ціни, ані до програми чи тривалості — усе, що я зміг проглянути на сайті, мені підходило.
Моя викладачка Катя — дуже крута спеціалістка та приємна людина, з якою було в кайф навчатись. Вона давала нам не просто суху схему, а показувала нюанси: якщо не вистачає часу, то скороти оце, а ось тут насправді ми робимо інакше. Вона ділилася реальними кейсами індустрії та давала практичні поради, як ця сфера працює насправді, а не «на папері» й давала власні приклади робіт — і це дуже круті знання, які будуть цінними саме для новачків. Так вони після курсів вийдуть на ринок праці підготованими до різних сценаріїв роботи.
Ще класний був формат навчання в невеликих групах. От взяти групу 30+ людей, де викладачам банально не стає часу для кожного окремо. Я можу тільки уявити, як складно насправді буває вести клас, де багато людей — який же з тебе вийде дизайнер, коли єдиним коментарем про твою роботу буде «добре-погано»? А тут ми всі мали змогу висловитись, а Катя могла приділити персональну увагу та час кожному студенту/студентці.
Роботу я знайшов уже після закінченню курсів, бо навчання я поєднував із фул-тайм роботою і банально не встигав займатися пошуком. Хоча я і розсилав своє CV, я не вірю, що для новачків воно працює, тож я шукав додатково в різних групах в Telegram та Facebook, і так натрапив на пропозицію розробити дизайн сайту для продажів автомобілів. Їм сподобалась одна з моїх робіт із курсу, яку я, по суті, використав як шаблон під час дизайну їхнього сайту — це був мій перший комерційний досвід.
А ось ще одна повчальна історія про те, що завжди треба перевіряти компанію, з якою плануєте співпрацювати. Мене якось знайшла компанія, яка обіцяла круті умови праці, а завдання, які озвучили, були, як на мене, легкими. Я теж почав копати, хто вони — виявилось, що, хоча зареєстровані вони в Дубліні, засновники — два росіяни, які від початку повномасштабного вторгнення виплатили своїм працівникам (в тому числі росіянам) грошову компенсацію як постраждалим. Мене це тригерило і я відмовився від пропозиції. Тому знову раджу свідомо обирати роботу та досліджувати ваших потенційних роботодавців.
Я лишився на фрилансі й працював із різними проєктами: від банерів до лендингів. Ними я відточив свої навички та запустив «сарафанне радіо», яке і привело мене до моїх постійних проєктів. Наразі я у двох компаніях на аутсорсі (на парт-таймі виконую ті завдання, які компанія не може закрити власними силами) та ще маю кілька фріланс-проєктів. В одну компанію, де я досі працюю, я прийшов, коли вони були ще тільки стартапом, і це був ризик. Пів року я працював безкоштовно, але мені подобалась ідея: це був додаток для біженців у Німеччині, який допомагав впоратись із місцевою бюрократією. Плюс 90 % команди спілкуються англійською, і це додаткова практика мови.
Мій підхід до роботи звучить як забагато й це може підійти не всім — це окей, мені це просто по-справжньому подобається. Коли ти в компанії (навіть на парт-таймі), твої задачі стають рутиною, а фриланс допомагає мені отримувати новий досвід і підкидує неочікувані челенджі, за які я радо берусь. Тож раджу розглянути фриланс не як тимчасову опцію, а як постійний варіант роботи. Особисто я рекомендую йти на Fiverr, там у вас будуть шанси як у новачків, бо на Upwork, наприклад, буде важко пробитись.
