Ще у 2014 році Оля, викладачка курсу Digital Marketing Beetroot Academy, познайомилась з Ксенією Клейнос, яка прагнула змінювати Бердянськ на краще. Відкривши власне антикафе, Ксенія перетворила його на культурний простір, де проходили майстеркласи, курси компʼютерної грамотності для переселенців, а Оля там організовувала щотижневу зустріч англійського розмовного клубу. “Його знали всі, кого цікавив розвиток рідного міста за допомогою соцпроєктів”, – згадує Оля.
Після початку повномасштабного вторгнення Ксенія переїхала у Львів, однак від проактивної діяльності на благо рідного міста не відмовилась. Вона відкрила кафе Дзендзик, названий на честь острова біля Бердянська, і почала знову обʼєднувати людей навколо себе – спочатку у спільноті в Телеграм, потім офлайн. Вона створила спільноту “Ми Бердянськ”, мета якої – підтримувати переселенців, організовувати навчання, воркшопи, психологічну підтримку та волонтерство. Отримавши грант на збереження людського капіталу, вона використала його для надання психологічної підтримки одномістянам. Вона, як і Оля, розуміли, що після повернення в рідне місто буде важко відбудовувати та рухатись далі без згуртованої спільноти.
Обʼєднавши людей, що були вимушені покинути Бердянськ, Ксенія організувала групу з 15 людей для поїздки у Карпати, і Оля була серед них. І ось одна з дівчат бере телефон і каже, що може показати фото моря, яке їй прислали родичі, що залишились в окупованому місті.
“Я усвідомила, що я сумую за морем. І в мене зʼявилась ідея зробити сайт, де можна публікувати фото моря, на якому ми виросли і яке зараз не можемо побачити.”
Тим паче Ксенія на той момент офіційно оформила громадську організацію “Час Є”, а їй необхідний був сайт. Оля як діджитал-маркетологиня це чудово розуміла, тож попросила кількох волонтерів-розробників та дизайнера допомогти створити його, і вони почали поступово його наповнювати. Так сайт, який назвали Яке сьогодні море в Бердянську, став центром обʼєднання людей, які покинули місто не з власної волі, і їх усіх обʼєднувало море. Зараз на сайті оновлюють фото в міру можливостей, аби всі могли побачити, як виглядає рідне місто. Також там публікуються актуальні збори для ЗСУ, афіші виставки, присвяченій Бердянську, у різних містах та розклад груп психологічної підтримки.
“Я як самозвана маркетинг-директорка, яка не отримує зарплату, але отримує невимовне задоволення, що я якось допомагаю класній громадській організації. Все, що я для них роблю, я роблю для того, аби якось наблизити наше повернення у Бердянськ.”
В LInkedIn профілі української рекламної агенції Netpeak Оля побачила пост про те, що вони можуть допомогти отримати грант для громадських організацій на контекстну рекламу від Google в розмірі 10 000$. Цей грант орієнтований саме на соціальні проєкти, аби допомогти їм просувати свої активності, а сума, яку вони пропонують – величезна.
Хоч Оля до кінця і не вірила в те, що зможе виграти грант, вона лишила заявку, і з нею звʼязались представники агенції Netpeak. Разом вони трансформували сайт, щоби він відповідав умовам. І через деякий час Оля отримала лист від Google з привітаннями – адже вона таки виграла цей грант.
Хай як радісно це було, однак Оля розуміла, що використати його на повну вона не зможе – в неї фул-тайм робота та викладання двом групам в Академії. Їй просто не стане часу займатись цим, тож вона вирішила залучити до роботи своїх студентів. Багатьом з них був цікавий напрямок РРС та Google Ads, тож вона кинула в чат опис – хто хоче бути волонтером та безкоштовно налаштовувати рекламу для сайту громадської організації, запрошую до проєкту.
Джунам ніхто не дасть працювати з реальними бюджетами в PPC (один з напрямків Digital Marketing), адже вони не мають відповідного досвіду. А на роботу без такого досвіду теж беруть неохоче, тож отримуємо замкнене коло. Цей грант став можливістю для студентів Олі потренуватись на реальному проєкті та допомогти розвиватись громадській організації.
Оля відібрала кількохстудентів зі своїх двох груп, які відгукнулись першими, і вони почали працювати з налаштуванням пошукової реклами в Google Ads для сайту з нуля. Для студентів це повністю самостійна робота, вони окремо створили чат, де обговорюють гіпотези та запускають реклами й тестують їх. Працюють вони без жорстких дедлайнів, адже Оля розуміє, що це сайд-проєкт на волонтерській основі. Але вона бачить, що студенти горять цією роботою, а сайт поступово змінюється під їхнім керівництвом. Оля для них стала менторкою, яка імітує для них робоче середовище та підказує і дає поради – однак контроль над процесами їй не належить.
“Коли ти в реальну компанію приходиш – у тебе немає часу робити помилки. Всі хочуть, аби ти одразу приводив клієнта. А тут вони можуть тестувати різні підходи та бачити, як все працює зсередини.”
Оля дуже вдячна їм за їхню участь, адже підтримка “Час є” – важлива робота для неї особисто. А студенти натомість отримують крутий досвід, який вже занесли у свої резюме.
Для обох студентів робота над цим проєктом стала перший некомерційним досвідом, який вони додали собі в резюме. Почасти завдяки йому вони обидва отримали роботу та працюють у сфері Digutal Marketing.
Beetroot Academy бачить цінність у створенні впливу й активно підтримує різноманітні проєкти, спрямовані на позитивні зміни для країни та суспільства. Ми раді, що наше комʼюніті викладачів та студентів це помічає та розділяє, тому чути про такі круті ініціативи завжди приємно. Адже сайт Олі спочатку задумувався спочатку лише як фотогалерея моря, а тепер він живе своїм життям. І все, що вона робить разом із Сергієм та Ярославом – це не про гроші, а про допомогу та підтримку.
“Круто, що Beetroot Academy допомагає обʼєднувати людей, які горять своєю справою, у класні та важливі проєкти”, так вважає Оля. І ми раді, що можемо бути місцем, де такі проєкти втілюються у життя.
