Beetroot Academy регулярно пропонує стипендії на навчання. Разом із нашими партнерами ми підтримуємо воїнів АТО, жінок, соціально незахищені категорії населення у різних регіонах країни.
Наш випускник з Полтави Олекса Коба служив в АТО, а повернувшись повністю змінив життя. Він не тільки потрапив на стипендійну програму Beetroot Academy, але й згодом створив власні курси. Олекса розповів нам про шлях до програмування, проекти та підтримку для побратимів.
Після повернення з АТО я мав серйозні проблеми зі здоров’ям. До того мої роботи були пов’язані з активною діяльністю. Спробував себе на декількох нових, але психологічно було важко. Війна накладає свої відбитки. Я не міг терпіти несправедливість, робити роботу задля видимості та без сенсу.
Ще давно пробував писати код на Visual Basic. Пригадавши той досвід, почав шукати курси онлайн та знайшов по Java.
Вечорами і ночами навчався, але зрозумів – не зможу самотужки без серйозного бекграунду. Потім друг порадив розробника, який міг би навчати C#, але в нього було мало часу на пояснення. Коли дійшов до більш складних модулів, погано справлявся без ментора. А потім товариш порадив Beetroot Academy, де було безкоштовне місце для учасників АТО. Восени 2016 я потрапив на курс з Front-End розробки на умовах конкурсу.
Перші місяці хотілось все закинути, бо паралельно працював на кількох роботах і нічого не встигав. Потім втягнувся і закінчив курс. Після нього, одразу записався на курс по WordPress, але під час проходження трапилось непередбачуване. Я захищав людей від рейдерів і отримав 11 ножових поранень, на додачу до двух поранень з АТО.
Навчання довелось перервати. Довго лікувався, а потім вирішив повертатись до коду. Взимку 2018 повернувся на курс WordPress. Зараз самотужки занурююсь у React і складаю для себе автономну програму курсу, щоб не зупинятись.
На обох курсах найбільше сподобалися загальна організація та логістика. А ще – крутезні, досвідчені, лояльні і прості у спілкуванні викладачі. Їм можна було написати питання хоч пізньої ночі і отримати відповідь.
В навчанні був чіткий, динамічний план, розбитий на менші, але, водночас – цілісні теми. Все це разом створює найкращі умови для навчання, якщо ти будеш витрачати час та прикладати зусилля.
Перше замовлення я знайшов ще під час курсів. Першим проектом був сайт cleanshot.com.ua. Потім були інші проекти, а згодом ми з побратимом відкрили студію веб-розробки.
IT-BRO – наш спільний проект з Олексієм Галенко. Ми разом повернулись з війни на Сході, не змовляючись почали вивчати розробку. Через якийсь час зійшлись на якомусь проекті, один одному допомагали. Подумали – варто об’єднатись та створити свій проект. Хотіли допомагати побратимам – так і виникла наша спільна ідея.
Ми займаємося веб-розробкою, в нашій команді працюють ветерани-дизайнери та ветерани-програмісти. Віддаємо 10% доходу родинам воїнів АТО та на розвиток соціальних проектів.
Паралельно з робочими замовленнями розробляємо кілька цікавих соціальних, які цієї осені мають з’явитись онлайн.
В нас є напрям онлайн-навчання. Вже завершився набір на перший курс “Web для побратимів”, записалось 98 атовців. Курси почнуться у вересні, усі хто будуть його проходити – ветерани, навчатись вони будуть безкоштовно. Вони познайомляться з базою web-розробки та зможуть надалі прийняти рішення – заглиблюватись в якийсь із напрямків, або шукати іншу діяльність, яка більш до душі.
В свій час нас підтримали у бажанні вивчати програмування, тепер ми хочемо підтримати побратимів, які цього потребують.
Після цього курсу запустимо більш поглиблений і вузький, в одному з напрямків. На нього зможуть прийти ветерани, які вже мають базові знання. Як виявилось з реєстрації, таких бажаючих є 10%.
В своєму розвитку я не збираюсь зупинятись, кількість ідей, які хочеться втілювати іноді лякає. Але усвідомлюю – правильний і реальний (хоч і божевільний) план, помножений на чималі зусилля, завжди призведе до бажаного результату.
У I кварталі 2026 року оборонні компанії опублікували на DOU 3005 вакансій. Це більше, ніж за весь 2024 рік. Найпомітніше зросла кількість пропозицій для людей з 1–3 роками професійного досвіду: 979 проти 604 кварталом раніше (аналітика DOU). Шукають інженерів, проджект-менеджерів, рекрутерів, маркетологів, фахівців із закупівель.
Тобто кар'єра в deftech для цивільного спеціаліста відкрита. Питання в тому, з якою роллю заходити і до чого готуватися.
Для більшості ролей ні. Оборонні компанії наймають за професією: embedded-розробник, QA, Project Manager, HR, procurement. CEO BazaIT Defense Оксана Горбунова наводить три реальні переходи з ІТ та виробництва в defence без технічного бекграунду.
Ветеранський досвід є перевагою для частини позицій. В «Атлон Авіа», наприклад, говорять про запит на ветеранський досвід і наводять приклад позиції начальника відділу технічної підтримки. Але це вимога конкретних ролей, і вона не поширюється на ринок загалом.
Конкуренція розподілена нерівно. У середньому на deftech-вакансію відгукується 9 кандидатів, але на Project Manager їх майже 27, а на QA близько 22. Найменше охочих там, де потрібне залізо.
Якщо ти розробник, найкоротший міст веде через курс з embedded-розробки. Якщо менеджер, читай наш розбір того, чим PM у defence tech відрізняється від класичного.
Три речі, про які в класичному ІТ на співбесіді майже не говорять.
Безпекова перевірка. Background check, NDA, а в багатьох компаніях і поліграф. Ми розпитали поліграфологиню та HR-директорку Dwarf Engineering, як проходить поліграф і як до нього готуватися.
Ставлення до публічності. Для частини ролей діють жорсткі правила OPSEC, аж до видалення профілів у соцмережах. Для інших, як-от партнерства чи фандрейзинг, відкритість залишається робочим інструментом. Від чого це залежить, краще з'ясувати до першої розмови.
Готовність до формату. Onsite, швидка зміна пріоритетів, процеси, які ще формуються. За словами Оксани Горбунової, кандидати частіше не проходять співбесіду через нереалістичні очікування, ніж через брак технічних знань.
Найм теж іде у своєму темпі. За практикою BazaIT Defense, від першого контакту з кандидатом до найму проходить у середньому 24 дні, а медіанний термін закриття вакансії становить 44 дні.
Зарплата на старті може бути нижчою. Медіана розробника в DefTech становить $2850, це на $480 менше, ніж в ІТ (опитування DOU). Виняток серед масових ролей — Project Manager: $2500 в оборонці проти $2200 в ІТ.
Без досвіду зайти важко. Вакансій для кандидатів без досвіду в I кварталі 2026 року було 49 з трьох тисяч. У II кварталі DOU зафіксував, що компанії дедалі частіше шукають досвідчених фахівців. Оборонка наразі працює як наступний крок для людей із професією, і значно рідше як перше місце роботи.
Про успіхи не розкажеш. Робота під NDA означає, що портфоліо за ці роки буде порожнім для зовнішнього світу. Комусь це байдуже, для когось стає несподіванкою.
Освітня програма Defence Tech для нетехнічних спеціалістів дає доменний контекст за 12 занять по дві години. Технічні програми та Project Management у Defence Tech зібрані на сторінці напряму Defence & Dual-use.
Python-розробник — це програміст, який мовою Python пише серверну частину сайтів і застосунків, автоматизує рутинні процеси та працює з даними. У червні 2026 року медіанна зарплата Senior Python Developer в Україні сягнула $5000, і це найпомітніше зростання серед усіх мов програмування за півроку (дані DOU).
Далі про те, чим саме займається Python developer, що йому треба знати, скільки платять на кожному рівні і як зайти в професію з нуля.
Більшість Python-розробників працюють на backend. Це частина продукту, якої користувач не бачить: вона приймає запит, перевіряє права, дістає дані з бази, рахує і повертає відповідь. Ти натискаєш «Оплатити» в застосунку, і за пів секунди десь на сервері відпрацьовує код, написаний такою людиною.
Типовий тиждень виглядає приблизно так:
Писання коду займає меншу частину часу, ніж здається збоку. Решта йде на читання чужого коду, уточнення вимог і пошук причин.
Python (українською часто пишуть «пайтон») поширений у кількох напрямах, і від напряму залежить, який стек доведеться вчити.
Для першої роботи найчастіше обирають backend: тут багато вакансій і зрозумілий шлях зростання. Перейти звідти в дані чи AI простіше, ніж навпаки.
Набір для Junior-рівня менший, ніж лякають списки в інтернеті:
Окремий пункт останніх двох років — AI-асистенти для коду. Роботодавці вже чекають, що ти вмієш ними користуватися. І так само чекають, що ти здатен перевірити й пояснити кожен рядок, який асистент згенерував.
DOU опитав влітку 2026 року понад 4,5 тисячі розробників. Картина для Python така:
Ще дві цифри з того самого дослідження. 72% розробників працюють повністю віддалено. Медіана в офісі становить $2350, на ремоуті $3572.
Є ніша, де Python-розробники заробляють помітно більше за середнє по ринку. У DefTech розробники з Python мають найвищу медіану серед усіх мов: $4500 проти $3500 у розробників в ІТ загалом. Там мову використовують для комп'ютерного зору, обробки даних і внутрішніх систем.
Усі суми вказані чистими й узяті з анонімного опитування. Реальна пропозиція залежить від компанії, проєкту та англійської.
Junior виконує чітко поставлені задачі під наглядом і вчиться на code review. Зазвичай цей етап триває рік-півтора.
Middle самостійно веде функцію від обговорення до релізу. Він уже бачить, де рішення зламається під навантаженням, і говорить про це до того, як написати код.
Senior відповідає за архітектуру, вибір технологій і за те, щоб решта команди росла. Коду пише менше, рішень ухвалює більше.
Перехід між рівнями визначає складність задач, які тобі довіряють. Роки стажу самі собою грейд не підвищують.
За кілька місяців регулярної роботи можна дійти до рівня, з яким ходять на співбесіди. Пошук першої роботи після цього зазвичай займає ще кілька місяців, бо конкуренція серед початківців висока.
Пайтон реально вивчити самостійно: документація відкрита, безкоштовних матеріалів багато. Самоосвіта підходить тим, хто вміє тримати режим без зовнішніх дедлайнів і знає, у кого спитати, коли застряг.
Курси мають сенс, якщо тобі потрібні структура, перевірка коду живою людиною і група, яка не дає зійти з дистанції. Обираючи, дивись на три речі: хто викладає і де працює зараз, скільки у програмі практики з code review, чи є на виході проєкт для портфоліо. Обіцянка гарантованого працевлаштування має насторожити.
Освітня програма Python Backend + AI у Beetroot Academy триває 4 місяці із заняттями тричі на тиждень. Якщо ще вагаєшся з напрямом, подивись усі курси для старту в ІТ.
Статтю підготував Senior Python Developer в Beetroot.
FPV-дрон складається з п'яти інженерних шарів: силова частина, польотний контролер, прошивка, зв'язок і бортовий комп'ютер. Під кожен шар є свій набір технологій, і «розробка FPV-дронів» у вакансії може означати будь-який із них. Українські виробники описують потрібну людину широко: вона збирає апарат з нуля, працює з нестандартними конфігураціями, налаштовує контролери й орієнтується в кількох прошивках (аналітика DOU).
Нижче розкладено, що стоїть за кожним шаром, у якому порядку це вчити і скільки за це платять.
Опанувати все одразу не вийде, і від тебе цього ніхто не чекає. Зазвичай інженер глибоко знає один-два шари й розуміє, як вони стикуються з рештою.
Без цього рівня решта стека перетворюється на перебір налаштувань навмання. Мінімум виглядає так:
Якщо ти розробник і заліза ще не торкався, почни звідси. Якщо ти оператор або технік, цю частину ти знаєш руками, залишається додати код. Системно обидва шляхи проходять у програмі Embedded Development.
Прошивка визначає, як апарат поводиться в повітрі. Для FPV із ручним керуванням стандартом є Betaflight. Коли потрібна навігація, беруть INAV або ArduPilot. PX4 частіше зустрічається в R&D і там, де дрон є частиною більшої роботизованої системи.
Починати варто з однієї. Для FPV логічний вибір Betaflight: у ній контур керування найпростіший і весь на видноті. Детальне порівняння стеків, ліцензій і порогу входу ми зробили в окремому матеріалі про ArduPilot, Betaflight і PX4.
Тут починається інженерія польоту. Гіроскоп тисячі разів на секунду повідомляє контролеру кутову швидкість. Фільтри прибирають шум від вібрацій. PID-регулятор порівнює бажане з реальним і видає команду моторам через ESC протоколом DShot.
Саме за логами відрізняють інженера від людини, яка копіює чужі пресети. Пресет працює на тій рамі й тих моторах, під які його зробили. На твоїй конфігурації він може поводитися інакше.
Канал керування у більшості сучасних FPV-збірок будують на ExpressLRS із протоколом CRSF. Старіший SBUS досі трапляється, тож знати його теж варто. Для телеметрії й автономних режимів використовують MAVLink: ним обмінюються автопілот, наземна станція і бортовий комп'ютер.
Для розробника MAVLink найважливіший із трьох. Хто вміє читати й формувати його повідомлення, той може підключити до дрона власний софт: від логера до модуля, який керує польотом через MAVSDK.
SITL запускає прошивку на звичайному комп'ютері, а фізику польоту рахує симулятор, найчастіше Gazebo. Місію можна прогнати десятки разів, зламати параметри, імітувати відмову датчика. Жодного ризику для заліза.
У виробничих командах так перевіряють логіку перед кожним виїздом на полігон. Для навчання це ще й спосіб почати без апарата: перші тижні потрібні лише ноутбук і терпіння.
Наступний рівень складності: поруч із польотним контролером ставлять Raspberry Pi або Jetson. На ньому працює код, який обробляє відео й передає автопілоту команди. Стек тут уже ближчий до звичайної розробки: Python, OpenCV, PyTorch, YOLO, експорт моделей в ONNX.
Якщо ти з software, це найкоротший шлях у галузь, бо половину інструментів ти вже знаєш. Бракує зазвичай розуміння обмежень заліза: модель має вкладатися в пам'ять і встигати обробити кадр. Цьому присвячена програма Computer Vision.
Тут варто знати цифри до того, як планувати перехід. За зарплатним звітом DOU за літо 2026, медіана інженера БПЛА становить $1500, і це одна з найнижчих зарплат у DefTech. Для порівняння: розробники з Python у тій самій галузі мають медіану $4500.
Різниця пояснюється глибиною. Збирання й базове налаштування опановують швидко, тому таких людей на ринку більше. Firmware, embedded і computer vision потребують років, і саме сюди веде кар'єрне зростання. Стек із цієї статті якраз і є маршрутом від першої ролі до другої.
Усе з цього списку можна знайти у відкритій документації та на YouTube. Складність в іншому: матеріали розрізнені, і без зворотного зв'язку важко зрозуміти, чи правильно ти читаєш власний лог.
Освітня програма Drones Firmware у Beetroot Academy проходить цей стек за 18 занять: Betaflight, ArduPilot, PX4 та INAV, MAVLink і фінальний проєкт у симуляторі. Решта програм напряму зібрана на сторінці Defence & Dual-use.
Матеріал підготував Senior Embedded Developer з української defence-компанії.
Betaflight обирають для FPV-дронів із ручним керуванням. ArduPilot беруть для автономних місій на різних типах апаратів. PX4 підходить для R&D і продуктів, де важать модульна архітектура та дозвільна ліцензія. Усі три прошивки відкриті, і знання хоча б двох із них уже з'являється у вимогах українських виробників: у Vyriy, наприклад, шукають UAV-інженерів, які орієнтуються в різних прошивках, зокрема ArduPilot і Betaflight (DOU).
Нижче порівняння без спроби назвати «найкращу». Кожна прошивка для дрона розв'язує свою задачу, і вибір першої залежить від твого бекграунду.
Betaflight виріс із проєкту Cleanflight і зосереджений на одному: дати пілоту максимально швидкий і передбачуваний відгук апарата. Автономності тут мінімум, із навігаційних функцій є хіба що GPS Rescue. Зате контур керування відшліфований до дрібниць.
Для інженера це найкоротший шлях зрозуміти, як дрон тримається в повітрі. Ланцюжок простий і весь на видноті: гіроскоп, фільтри, PID-регулятор, мікшер, мотори. Змінив коефіцієнт, зняв лог у Blackbox, побачив різницю на графіку.
Якщо ти вже літаєш на FPV, половину цього знаєш руками. Залишається зрозуміти, що відбувається в коді.
ArduPilot розвивається з 2009 року і підтримує коптери, літаки, ровери й підводні апарати в одній кодовій базі. Його сильна сторона — автономність: політ по точках, режими утримання позиції, повернення, сценарії failsafe на випадок втрати зв'язку чи живлення.
Усередині працює фільтр оцінки стану EKF, який зводить дані гіроскопа, акселерометра, барометра, компаса й GPS в одну картину. Саме тут новачки проводять найбільше часу, бо поведінка апарата залежить від сотень параметрів, і кожен із них щось означає.
PX4 підтримує Dronecode Foundation, а сама прошивка працює поверх NuttX RTOS. Система зібрана з окремих модулів, які обмінюються повідомленнями через шину uORB за схемою publish-subscribe. Хочеш замінити оцінювач стану чи контролер — пишеш свій модуль і підписуєш його на потрібні топіки.
Через цю архітектуру PX4 люблять у дослідницьких командах і там, де дрон є частиною більшої роботизованої системи. Інтеграція з ROS 2 йде через uXRCE-DDS, а для симуляції зазвичай беруть Gazebo. Поріг входу вищий: без розуміння RTOS і C++ читати цей код важко.
ArduPilot і Betaflight розповсюджуються під GPLv3. Якщо компанія передає комусь пристрій зі зміненою прошивкою, вона має надати й змінений код. PX4 під BSD 3-Clause такої вимоги не містить. Тому в продуктових командах вибір стека часто починається з юридичного питання, і лише потім доходить до технічного.
Для тебе як для інженера звідси практичний висновок: дивись, на якому стеку працює компанія, куди хочеш потрапити. Причина вибору може бути зовсім не в якості коду.
Універсальної відповіді немає, зате є чотири типові ситуації.
Ти оператор або FPV-пілот. Починай із Betaflight: поведінку апарата ти вже відчуваєш, тепер розбери, що стоїть за кожним налаштуванням. Далі переходь до ArduPilot.
Ти backend- або embedded-розробник. Бери ArduPilot або PX4 у симуляторі. Можна читати код, запускати місії й ламати параметри без жодного заліза.
Ти з робототехніки, ROS або computer vision. PX4 ближчий до звичних інструментів.
Ти цілишся в конкретну компанію. Відкрий її вакансії й подивися, яка прошивка там згадується. Це найчесніший орієнтир.
Найчастіша помилка на старті — вчити всі три стеки одночасно. Краще довести один до рівня «можу пояснити, чому апарат повівся саме так», а другий добрати потім.
SITL (software in the loop) запускає ту саму прошивку на звичайному комп'ютері, а фізику польоту рахує симулятор. Ти пишеш місію, міняєш параметри, імітуєш відмову датчика й дивишся логи, не ризикуючи розбити апарат. ArduPilot має власний SITL, PX4 зазвичай запускають разом із Gazebo.
Для переходу з ІТ це ключова річ: перші тижні можна працювати тільки з кодом і симуляцією, а до заліза дійти вже з розумінням, що саме перевіряєш.
Освітня програма Drones Firmware у Beetroot Academy проводить по всьому циклу роботи з польотними системами, від прошивки до автономного польоту: 18 занять про Betaflight, ArduPilot, PX4 та INAV і практика в SITL-симуляціях. Якщо бракує бази з мікроконтролерів, почни з курсу Embedded Development.
