Міста, дороги, люди: як пройшов наш 2019
Читати:
11
хв
26 грудня, 2019
Ми хотіли помістити в цей текст всі події року. Хотіли написати про студентів, які не спали через дипломні проєкти. Розповісти, скільки ночей ми провели в потягах, скільки побачили міст і доріг. Ми розгортали ролл-апи, розкладали листівки, нервово жували печиво в очікуванні відкриттів, лекцій, воркшопів.
Ми хотіли згадати, як збиралися в Києві та Івано-Франківську, приїжджали одне до одного в гості – до Одеси та Полтави. Сперечалися з ранку до ночі, призначали зустрічі, вирішували важливе, планували. Всі події не складаються в єдиний текст та не вміщуються в пару сторінок.
Ми обираємо кращих. Тих, хто вміє співчувати й радіти, тих, хто відповідально ставиться до справ. Ми розкидані по 16 містам – рідко бачимось і завжди чекаємо на зустріч. Але краще про людей в академії розповість Інна Чернова, наша HR-консультантка. Вона порахувала – в грудні 2018 нас було 35, а тепер – 65. Це лише основна команда. Ще з нами співпрацює 70 викладачів.
“В резюме та супроводжувальному листі зачіпає простота й нейтральний тон, – каже Інна. Новим людям ми не влаштовуємо класичні співбесіди. Це, радше, бесіда гарних приятелів. Мій досвід співбесід в різних компаніях був жахливий. Я не люблю стресові інтерв’ю – ніхто не може бути собою в стресі. Тому пам’ятаю – не лише ми обираємо, а й нас обирають.
Я звертаю увагу на ввічливість та чесність, на суть та наявність питань. Раніше помічала, чи комфортно людині перевзуватися в капці й переходити на “ти”. Потім зрозуміла – це лиш питання звички. Наша внутрішня культура – новий досвід для багатьох. Люди кайфують після роботи в суворих компаніях”.
Цього року в нас з’явилося 5 нових шкіл. Ми почали рік з Херсону й Вінниці. У Вінниці на відкритті було 220 людей – про це пам’ятає регіональна координаторка, Євгенія Мізерна. “Я вінничанка, але протягом трьох років жила в Одесі, – каже Женя. Там я пішла на курс дизайну в Beetroot Academy. Отримала знання, клієнтів, працювала в команді, отримала першу компенсацію. Повернулася до Вінниці й захотіла відкрити академію в рідному місті. І мені це вдалося.
На відкритті вразила кількість людей. Пам’ятаю підтримку команди, друзів, сім’ї, дітей. Донька стала говорити, що її маму звати Євгенія Бітрут Академія. Рік потому нас впізнають і радять друзям. Ми випустили 61 студента, налагодили партнерські відносини з ІТ компаніями міста, HR-фахівцями, рекрутерами. Компанія Viseven провела презентацію студентам і підписала договори з 11 випускниками”.
В січні ми відкрили хаб у Маріуполі, щоб розвивати ІТ-екосистему міста та зацікавити молодь. Запустили роботу за місяць. Навіщо нам аж цілий хаб, розповіла Анна Гармашова, координаторка: “Beetroot HUB – простір не лише для фрилансерів і стартапів. В коворкінгу працюють дві ІТ-компанії, європейські організації та найстаріший шаховий клуб міста. Тут відбуваються лекції, воркшопи, конференції. Заняття академії також проходять у хабі.
У квітні Beetroot Academy разом з хабом і партнерами влаштували Borsch MeetUp. Зібрали 20 фахівців в галузях дизайну, бізнес-розвитку, програмування, проєктного менеджменту з Естонії, Колумбії, Швеції, Португалії й Бразилії (Skype, Pipedrive, Veriff, GrabCAD, Lift99).
В хабі проходила MRPL IT Conference: 2 дні, 4 локації, 15 спікерів, 4 воркшопи, 3 дитячих майстер-класи, 300 учасників. За 2019 рік команда хабу зросла до 4 людей. Новий рік почнеться зі святкування першого року роботи, 18 січня – день народження Beetroot HUB”.
Влітку ми вирішили відкрити ще три школи – на Заході. Почали з Рівного. Розмістили рекламу в інстаграмі, так і знайшли регіонального координатора Богдана Ярмошука: “Гортав сторіз і побачив, що відкривається академія в Рівному. Я завжди мріяв потрапити в ІТ, але не хотів бути програмістом або дизайнером, а роль регіонального координатора не вимагала від мене таких знань. Хотів зробити щось велике й хороше в Рівному, Beetroot Academy – саме те, що треба.
Ми відкрилися у липні. Мене вразила велика кількість людей, зацікавлених в ІТ, шалений ритм та підтримка команди. Декілька студентів отримали роботу вже на першому місяці навчання”, – каже Богдан.
Потім ми поїхали до Чернівців і Тернополя й влаштували ще два великих свята відкриття – всюди вже вчаться студенти та скоро почнеться новий семестр.
Ще у 2017 ми поділились з Garage48 ідеєю провести хакатон в новому форматі – в дорозі зі Сходу країни на Захід. Наприкінці квітня 2019 хакатон пройшов в потязі Маріуполь-Львів. В одному вагоні над власними ідеями працювали 8 команд. Без інтернету, 28 годин шляху, в результаті – 15 ідей.
Академії в Полтаві й Івано-Франківську знайшли собі нові домівки – кожна в гарному історичному центрі. Члени команди також змінювали місця проживання: з Полтави – до Києва, з Києва – в Івано-Франківськ. Змінювали, але все одно залишалися з нами. Але найбільше ми захоплюємося історією Зої Аванесян. Вона була регіональною координаторкою у Краматорську, та пішла з академії вимушено – вийшла заміж, переїхала до Сочі.
“Я любила команду та сумувала за нею. Увесь рік жила спогадами. Зрештою вирішила рухатись далі. Зробила допис у фейсбуці, що хочу займатись рекрутингом та працювати на українському ринку. Мені відписав Андреас – засновник академії. Сказав, що шукає рекрутера. Так я повернулась до своєї сім’ї.
Я пішла в декрет за тиждень до народження дитини. Повернулась, коли синові було 2,5 місяці. Зараз рекрутинг займає в мене 6 годин на день, але інколи – більше. Я не хотіла занурюватись в день бабака, про який розповідають мами. Не хотіла втрачати навички, знов пропустити великий крок в розвитку компанії. Зараз мені нелегко. Сплю уривками, вдень ще є дитина та домашні справи. Важко підлаштовувати режим малюка під час співбесід. Але мені пощастило – мені дозволяють розвиватись, йдуть назустріч, вболівають, підтримують”.
На початку року розробили Sketch, Introduction to Magento, Node JS та Introduction to IT. До нового семестру восени підготували Project Management, Digital Marketing, English for IT, Підприємництво. Оновили Front-End, Back-End, UI/UX design, Advanced JS. Зараз оновлюємо Python, розробляємо Full-Stack HR in IT, QA Manual, Machine learning, HR for Transformation. Працюємо з авторами з України, Канади, Швеції й Молдови. Почали перекладати курси англійською.
Ми партнерилися з місцевими ІТ-компаніями й великими організаціями, ІТ- та дизайн-конференціями. В Миколаєві підписали меморандум з місцевою владою. Наприкінці року наші партнери в Кременчуці – компанія Onlinico, вирішили об’єднатися з Beetroot. В грудні ми почали співробітництво зі шведським проєктом Pink Programming – розробниці Beetroot за підтримки Beetroot Academy поїдуть до Швеції, викладати програмування жінкам.
Ми здавали кров в донорських акціях, брали участь в забігах і марафонах, саджали дерева. Ми святкували дні народження академії – в Кременчуці, Миколаєві, Краматорську.
А у вересні наша команда з’їхалася до Києва, щоб відсвяткувати 5 років Beetroot Academy та 7 років Beetroot. Ми каталися по Дніпру на теплоході й танцювали під диско 70-х. Залишилось відео з теплими спогадами.
Увесь рік ми розповідали про нашу соціальну місію. Разом із донорами підтримували тих, хто не в змозі оплатити навчання – давали стипендії. Підрахунки за стипендіями веде Девід Герденберг – експат зі Швеції й проєктний менеджер нашої команди. Чотири роки він живе в Україні й два роки він з нами.
“Я веду проєкти зі Швецією, Естонією (Estonian Development Cooperation) і шведським благодійним фондом Ioco Arma Nostra, – каже Девід. Найбільший проєкт Scale UA. В його межах ми маємо збільшити кількість академій в України (з 10 до 20), розвивати нові курси. З моменту початку проєкту – червня 2018, ми відкрили 6 нових шкіл. У 2020 відкриємо ще 4.
Можливості, які пропонує ІТ, цікавлять не лише населення, але й тих, хто приймає рішення в країні. Україна зіткнулась з трансформацією глобальної економіки. Потрібні фахівці з навичками в ІТ для підтримки нових технологій. А значить – нам треба навчити більше людей, щоб відповідати потребам економіки та забезпечити стабільність.
Цього року академія надала більш ніж 100 стипендій по всій Україні. Ми допомагаємо жінкам розпочинати кар’єру в ІТ, підтримуємо тих, хто постраждав від війни. Стипендії профінансували Estonian Development Cooperation, Ioco Arma Nostra й Danida. У 2020 ми продовжимо співпрацю з партнерами.
Мені важливо бути частиною організації, яка має чітке бачення майбутнього й власну місію. Ніщо так не підтримує творчість й інновації у членів команди. Щиро вірю в мету академії – допомагати людям розпочинати чудову кар’єру в ІТ. Це тісно пов’язано з майбутнім України та світу. Основний двигун нашої компанії – вплив на суспільство. Я бачу, що це турбує людей. А мене – надихає й дає енергію”.
Усіх випускників, які знайшли роботу, всі дипломні проєкти. Цього року ми випустили 1366 людей. Як ми пам’ятаємо? Ми маємо LMS (Learning Management System) і CRM, де зберігаємо всі дані.
Команда розробки, яка складається лише з трьох людей, увесь рік працювала над нашою новою LMS. Але краще про це розповість Таня Кравченко, продуктова менеджерка: “Академія давно готувалася до значного розширення, – каже Таня. — В березні 2019 зрозуміли, що варто перебудувати наявну систему, щоб встигати за темпами розвитку. На початку липня з’явилась нова Learning Management System (система управління навчанням), вона базується на мікросервісній архітектурі. Мікросервіси допомагають створити застосунок як набір невеликих сервісів, кожен з яких працює у власному процесі й може бути незалежно розгорнутий.
З’явилась легка й продуктивна CRM з програмованими діями й потужною системою нотифікацій, яка дозволяє регіональним координаторам слідкувати за процесом подачі заявок, відбору та навчання. Ми плануємо розширюватися й розвиватися – хочемо зробити LMS ще зручнішою для викладачів і студентів”.
Наша HR-консультантка Інна каже: “Якщо кандидат мені подобається, але до вакансії не підходить – я засмучуюсь. Усіма силами шукаю місце у нас, або у наших друзів – Beetroot.
Люди хочуть все доводити до ідеалу. Але сила в тому, щоби в неідеальних умовах, з неідеальною собою й неідеальними людьми змінювати світ на краще. Я намагаюсь думати про людей. Рекрутерки в моїй команді – молоді мами. Вони не завжди на зв’язку, але це не заважає їм бути потужними фахівчинями. Ми створили культуру, де “незручна” для роботодавців людина знаходить собі місце. Коли думаю про це, я пишаюся академією”.
Нам так і не вдалося вмістити все в цей текст (хоча він і став найдовшим цього року). Але, сподіваємося, що вмістили головне – людей та їхню силу. Може здатися, що ми хизуємося. Але насправді – любимо й пишаємося. Але й трохи хизуємося. З прийдешнім, друзі!
