Ми хотіли помістити в цей текст всі події року. Хотіли написати про студентів, які не спали через дипломні проєкти. Розповісти, скільки ночей ми провели в потягах, скільки побачили міст і доріг. Ми розгортали ролл-апи, розкладали листівки, нервово жували печиво в очікуванні відкриттів, лекцій, воркшопів.
Ми хотіли згадати, як збиралися в Києві та Івано-Франківську, приїжджали одне до одного в гості – до Одеси та Полтави. Сперечалися з ранку до ночі, призначали зустрічі, вирішували важливе, планували. Всі події не складаються в єдиний текст та не вміщуються в пару сторінок.
Ми обираємо кращих. Тих, хто вміє співчувати й радіти, тих, хто відповідально ставиться до справ. Ми розкидані по 16 містам – рідко бачимось і завжди чекаємо на зустріч. Але краще про людей в академії розповість Інна Чернова, наша HR-консультантка. Вона порахувала – в грудні 2018 нас було 35, а тепер – 65. Це лише основна команда. Ще з нами співпрацює 70 викладачів.
“В резюме та супроводжувальному листі зачіпає простота й нейтральний тон, – каже Інна. Новим людям ми не влаштовуємо класичні співбесіди. Це, радше, бесіда гарних приятелів. Мій досвід співбесід в різних компаніях був жахливий. Я не люблю стресові інтерв’ю – ніхто не може бути собою в стресі. Тому пам’ятаю – не лише ми обираємо, а й нас обирають.
Я звертаю увагу на ввічливість та чесність, на суть та наявність питань. Раніше помічала, чи комфортно людині перевзуватися в капці й переходити на “ти”. Потім зрозуміла – це лиш питання звички. Наша внутрішня культура – новий досвід для багатьох. Люди кайфують після роботи в суворих компаніях”.

Цього року в нас з’явилося 5 нових шкіл. Ми почали рік з Херсону й Вінниці. У Вінниці на відкритті було 220 людей – про це пам’ятає регіональна координаторка, Євгенія Мізерна. “Я вінничанка, але протягом трьох років жила в Одесі, – каже Женя. Там я пішла на курс дизайну в Beetroot Academy. Отримала знання, клієнтів, працювала в команді, отримала першу компенсацію. Повернулася до Вінниці й захотіла відкрити академію в рідному місті. І мені це вдалося.
На відкритті вразила кількість людей. Пам’ятаю підтримку команди, друзів, сім’ї, дітей. Донька стала говорити, що її маму звати Євгенія Бітрут Академія. Рік потому нас впізнають і радять друзям. Ми випустили 61 студента, налагодили партнерські відносини з ІТ компаніями міста, HR-фахівцями, рекрутерами. Компанія Viseven провела презентацію студентам і підписала договори з 11 випускниками”.

В січні ми відкрили хаб у Маріуполі, щоб розвивати ІТ-екосистему міста та зацікавити молодь. Запустили роботу за місяць. Навіщо нам аж цілий хаб, розповіла Анна Гармашова, координаторка: “Beetroot HUB – простір не лише для фрилансерів і стартапів. В коворкінгу працюють дві ІТ-компанії, європейські організації та найстаріший шаховий клуб міста. Тут відбуваються лекції, воркшопи, конференції. Заняття академії також проходять у хабі.
У квітні Beetroot Academy разом з хабом і партнерами влаштували Borsch MeetUp. Зібрали 20 фахівців в галузях дизайну, бізнес-розвитку, програмування, проєктного менеджменту з Естонії, Колумбії, Швеції, Португалії й Бразилії (Skype, Pipedrive, Veriff, GrabCAD, Lift99).
В хабі проходила MRPL IT Conference: 2 дні, 4 локації, 15 спікерів, 4 воркшопи, 3 дитячих майстер-класи, 300 учасників. За 2019 рік команда хабу зросла до 4 людей. Новий рік почнеться зі святкування першого року роботи, 18 січня – день народження Beetroot HUB”.

Влітку ми вирішили відкрити ще три школи – на Заході. Почали з Рівного. Розмістили рекламу в інстаграмі, так і знайшли регіонального координатора Богдана Ярмошука: “Гортав сторіз і побачив, що відкривається академія в Рівному. Я завжди мріяв потрапити в ІТ, але не хотів бути програмістом або дизайнером, а роль регіонального координатора не вимагала від мене таких знань. Хотів зробити щось велике й хороше в Рівному, Beetroot Academy – саме те, що треба.
Ми відкрилися у липні. Мене вразила велика кількість людей, зацікавлених в ІТ, шалений ритм та підтримка команди. Декілька студентів отримали роботу вже на першому місяці навчання”, – каже Богдан.

Потім ми поїхали до Чернівців і Тернополя й влаштували ще два великих свята відкриття – всюди вже вчаться студенти та скоро почнеться новий семестр.
Ще у 2017 ми поділились з Garage48 ідеєю провести хакатон в новому форматі – в дорозі зі Сходу країни на Захід. Наприкінці квітня 2019 хакатон пройшов в потязі Маріуполь-Львів. В одному вагоні над власними ідеями працювали 8 команд. Без інтернету, 28 годин шляху, в результаті – 15 ідей.
Академії в Полтаві й Івано-Франківську знайшли собі нові домівки – кожна в гарному історичному центрі. Члени команди також змінювали місця проживання: з Полтави – до Києва, з Києва – в Івано-Франківськ. Змінювали, але все одно залишалися з нами. Але найбільше ми захоплюємося історією Зої Аванесян. Вона була регіональною координаторкою у Краматорську, та пішла з академії вимушено – вийшла заміж, переїхала до Сочі.
“Я любила команду та сумувала за нею. Увесь рік жила спогадами. Зрештою вирішила рухатись далі. Зробила допис у фейсбуці, що хочу займатись рекрутингом та працювати на українському ринку. Мені відписав Андреас – засновник академії. Сказав, що шукає рекрутера. Так я повернулась до своєї сім’ї.
Я пішла в декрет за тиждень до народження дитини. Повернулась, коли синові було 2,5 місяці. Зараз рекрутинг займає в мене 6 годин на день, але інколи – більше. Я не хотіла занурюватись в день бабака, про який розповідають мами. Не хотіла втрачати навички, знов пропустити великий крок в розвитку компанії. Зараз мені нелегко. Сплю уривками, вдень ще є дитина та домашні справи. Важко підлаштовувати режим малюка під час співбесід. Але мені пощастило – мені дозволяють розвиватись, йдуть назустріч, вболівають, підтримують”.

На початку року розробили Sketch, Introduction to Magento, Node JS та Introduction to IT. До нового семестру восени підготували Project Management, Digital Marketing, English for IT, Підприємництво. Оновили Front-End, Back-End, UI/UX design, Advanced JS. Зараз оновлюємо Python, розробляємо Full-Stack HR in IT, QA Manual, Machine learning, HR for Transformation. Працюємо з авторами з України, Канади, Швеції й Молдови. Почали перекладати курси англійською.
Ми партнерилися з місцевими ІТ-компаніями й великими організаціями, ІТ- та дизайн-конференціями. В Миколаєві підписали меморандум з місцевою владою. Наприкінці року наші партнери в Кременчуці – компанія Onlinico, вирішили об’єднатися з Beetroot. В грудні ми почали співробітництво зі шведським проєктом Pink Programming – розробниці Beetroot за підтримки Beetroot Academy поїдуть до Швеції, викладати програмування жінкам.
Ми здавали кров в донорських акціях, брали участь в забігах і марафонах, саджали дерева. Ми святкували дні народження академії – в Кременчуці, Миколаєві, Краматорську.
А у вересні наша команда з’їхалася до Києва, щоб відсвяткувати 5 років Beetroot Academy та 7 років Beetroot. Ми каталися по Дніпру на теплоході й танцювали під диско 70-х. Залишилось відео з теплими спогадами.

Увесь рік ми розповідали про нашу соціальну місію. Разом із донорами підтримували тих, хто не в змозі оплатити навчання – давали стипендії. Підрахунки за стипендіями веде Девід Герденберг – експат зі Швеції й проєктний менеджер нашої команди. Чотири роки він живе в Україні й два роки він з нами.
“Я веду проєкти зі Швецією, Естонією (Estonian Development Cooperation) і шведським благодійним фондом Ioco Arma Nostra, – каже Девід. Найбільший проєкт Scale UA. В його межах ми маємо збільшити кількість академій в України (з 10 до 20), розвивати нові курси. З моменту початку проєкту – червня 2018, ми відкрили 6 нових шкіл. У 2020 відкриємо ще 4.
Можливості, які пропонує ІТ, цікавлять не лише населення, але й тих, хто приймає рішення в країні. Україна зіткнулась з трансформацією глобальної економіки. Потрібні фахівці з навичками в ІТ для підтримки нових технологій. А значить – нам треба навчити більше людей, щоб відповідати потребам економіки та забезпечити стабільність.
Цього року академія надала більш ніж 100 стипендій по всій Україні. Ми допомагаємо жінкам розпочинати кар’єру в ІТ, підтримуємо тих, хто постраждав від війни. Стипендії профінансували Estonian Development Cooperation, Ioco Arma Nostra й Danida. У 2020 ми продовжимо співпрацю з партнерами.
Мені важливо бути частиною організації, яка має чітке бачення майбутнього й власну місію. Ніщо так не підтримує творчість й інновації у членів команди. Щиро вірю в мету академії – допомагати людям розпочинати чудову кар’єру в ІТ. Це тісно пов’язано з майбутнім України та світу. Основний двигун нашої компанії – вплив на суспільство. Я бачу, що це турбує людей. А мене – надихає й дає енергію”.

Усіх випускників, які знайшли роботу, всі дипломні проєкти. Цього року ми випустили 1366 людей. Як ми пам’ятаємо? Ми маємо LMS (Learning Management System) і CRM, де зберігаємо всі дані.
Команда розробки, яка складається лише з трьох людей, увесь рік працювала над нашою новою LMS. Але краще про це розповість Таня Кравченко, продуктова менеджерка: “Академія давно готувалася до значного розширення, – каже Таня. — В березні 2019 зрозуміли, що варто перебудувати наявну систему, щоб встигати за темпами розвитку. На початку липня з’явилась нова Learning Management System (система управління навчанням), вона базується на мікросервісній архітектурі. Мікросервіси допомагають створити застосунок як набір невеликих сервісів, кожен з яких працює у власному процесі й може бути незалежно розгорнутий.
З’явилась легка й продуктивна CRM з програмованими діями й потужною системою нотифікацій, яка дозволяє регіональним координаторам слідкувати за процесом подачі заявок, відбору та навчання. Ми плануємо розширюватися й розвиватися – хочемо зробити LMS ще зручнішою для викладачів і студентів”.

Наша HR-консультантка Інна каже: “Якщо кандидат мені подобається, але до вакансії не підходить – я засмучуюсь. Усіма силами шукаю місце у нас, або у наших друзів – Beetroot.
Люди хочуть все доводити до ідеалу. Але сила в тому, щоби в неідеальних умовах, з неідеальною собою й неідеальними людьми змінювати світ на краще. Я намагаюсь думати про людей. Рекрутерки в моїй команді – молоді мами. Вони не завжди на зв’язку, але це не заважає їм бути потужними фахівчинями. Ми створили культуру, де “незручна” для роботодавців людина знаходить собі місце. Коли думаю про це, я пишаюся академією”.
Нам так і не вдалося вмістити все в цей текст (хоча він і став найдовшим цього року). Але, сподіваємося, що вмістили головне – людей та їхню силу. Може здатися, що ми хизуємося. Але насправді – любимо й пишаємося. Але й трохи хизуємося. З прийдешнім, друзі!


Edge AI означає, що нейромережа працює прямо на пристрої поруч із камерою або датчиком, без відправки даних у хмару. Для комп'ютерного зору найпоширеніші платформи тут Raspberry Pi з прискорювачем AI HAT+ і NVIDIA Jetson. Щоб модель запрацювала на них швидко, її експортують у формат під конкретне залізо, найчастіше через ONNX, і стискають квантизацією.
Нижче про те, як обрати плату, як виглядає шлях моделі від ноутбука до пристрою і де найчастіше губиться продуктивність.
Чотири причини, через які інференс переносять з хмари на edge:
Платиш за це жорсткими обмеженнями. Пам'яті мало, енергії мало, плата гріється, а модель, яка на серверній GPU видавала десятки кадрів на секунду, на пристрої може сповільнитися в рази.
Джерела: Tom's Hardware про AI HAT+, огляд AI HAT+ 2 і Jetson, Tom's Hardware про Jetson Orin Nano Super. Девкіт Jetson Orin Nano Super на старті продажів коштував $249, версія AI HAT+ на 26 TOPS коштувала $110.
Не порівнюй плати лише за TOPS. Цифри рахують за різної точності (INT8 чи INT4) і не враховують пам'ять, підтримку операцій моделі й те, наскільки легко її сконвертувати. Плата з меншими TOPS, але зі зрілим інструментарієм для твоєї моделі, на практиці може виявитися швидшою.
Практичне правило: Raspberry Pi з HAT підходить, коли модель стандартна (YOLO, класифікатор) і потрібна одна камера. Jetson варто брати, коли модель нестандартна, потоків кілька або команда вже працює з CUDA. У вакансіях CV Engineer українських defence-компаній за 2026 рік саме Jetson згадується найчастіше.
Під час навчання ваги моделі зберігаються як 32-бітні числа з плаваючою комою. Квантизація переводить їх у 16-бітний формат або 8-бітні цілі числа. Модель стає в кілька разів меншою, а прискорювачі, які спеціально оптимізовані під INT8, обробляють її значно швидше.
Платиш за це точністю. Для FP16 вона зазвичай майже непомітна. Для INT8 залежить від моделі й даних, тому при конвертації використовують калібрування: показують моделі кілька сотень репрезентативних зображень, щоб підібрати діапазони значень. Калібрувати треба на кадрах з цільової камери: випадкові фото з інтернету дадуть хибні діапазони.
Модель часто швидша за пайплайн навколо неї. Типові вузькі місця:
Edge AI стоїть на перетині двох світів. ML-спеціаліст знає, як натренувати модель, але часто не відчуває обмежень пам'яті, енергії та реального часу. Embedded-інженер ці обмеження знає, але не працював з нейромережами. Людей, які розуміють обидві сторони, на ринку мало, і вакансії CV Engineer це відображають: оптимізація під Jetson, ONNX і TensorRT, розуміння latency та FPS стоять у вимогах поруч із PyTorch.
Якщо ти з embedded, детальніше про перехід ми написали в статті як embedded- або backend-розробнику перейти в computer vision.
У освітній програмі Computer Vision окреме заняття присвячене Edge AI: бенчмарк моделі, експорт в ONNX, інференс через onnxruntime і квантизація FP32 → FP16 → INT8 з оглядом Jetson, Raspberry Pi та NPU. Базу роботи з мікроконтролерами й реальним часом дає Embedded Development.

У I кварталі 2026 року оборонні компанії опублікували на DOU 3005 вакансій, і 496 з них стосувалися hardware. Це на 175 більше, ніж кварталом раніше, а попит на embedded за той самий час зріс ще на 44 позиції (аналітика DOU). У Frontline Robotics, яка за 2025 рік відкрила 300 вакансій, кажуть, що саме hardware- та embedded-ролі зараз закривати найважче.
Далі про те, хто такий embedded developer, чому цих людей бракує, скільки їм платять і як у цю роль приходять інженери з інших напрямів.
Embedded developer пише програмне забезпечення, яке працює всередині пристрою: на мікроконтролері польотного контролера, у модулі зв'язку, в блоці керування двигуном. Його код напряму керує залізом, вкладається в кілобайти пам'яті й реагує на події за мілісекунди. Результат такої роботи можна взяти в руки.
На практиці embedded-інженер читає datasheet на мікросхему, запускає плату після виробництва, пише драйвери периферії, налагоджує обмін по шинах і шукає причину збою з осцилографом. Частина дня минає за ноутбуком. Решта за столом із платою, щупами й паяльником, і саме ця частина відрізняє роль від звичної розробки.
Причин кілька, і вони накладаються одна на одну.
Ринок вузький від початку. Head of Talent Acquisition Frontline Robotics Аліна Богульська в коментарі DOU називає головну причину прямо: «це дуже вузький ринок». Людей із таким досвідом в Україні загалом небагато, а запит на них росте щокварталу.
Компанії масштабуються швидше, ніж з'являються інженери. Frontline Robotics планує у 2026 році знайти ще 100–200 спеціалістів. Infozahyst говорив про до 150 нових вакансій в R&D. У Vyriy серед найпотрібніших теж називають hardware-інженерів і embedded-розробників.
Поріг входу вищий, ніж у вебі. Потрібні одночасно C/C++, уміння читати схеми й розуміння того, як поводиться фізичний пристрій. Помилку в прошивці не завжди виправиш патчем: якщо партія плат уже зібрана, вона коштує часу, грошей і компонентів.
Досвід з вебу переноситься частково. Backend-розробник із сильним C++ швидко звикає до мови, але вперше стикається з перериваннями, таймінгами й пам'яттю, якої завжди мало. Тому Senior у вебі зазвичай приходить в embedded на нижчий грейд і росте вже там.
Набір технологій у вакансіях повторюється з невеликими варіаціями:
В оборонних і dual-use продуктах до цього додаються вимоги до надійності. Watchdog, обробка відмов, поведінка при просіданні живлення: те, що в навчальному проєкті можна пропустити, у реальному пристрої перевіряють першим.
За опитуванням DOU, медіанна зарплата розробника в DefTech становить $2850. Це на $480 менше, ніж в ІТ загалом. У Senior-розробників медіана $3800, що на $700 нижче за ІТ.
Для початківців картина краща: у DefTech джуни найчастіше працюють саме embedded- і backend-розробниками, і DOU окремо називає сферу сприятливою для Junior Embedded. Верхня межа теж є. Під час ярмарку «Арсенал талантів» у Vyriy говорили, що розробники плат можуть отримувати до $12 000.
Тобто на старті зарплата в оборонці зазвичай нижча за ІТ. Перевага в конкуренції: на deftech-вакансію в середньому відгукується 9 кандидатів, а на front-end позицію в ІТ їх буває 86.
Спільне для всіх п'яти груп одне: є половина потрібних навичок, і другу половину складно добрати уривками з YouTube.
Arduino підходить, щоб зрозуміти, чи цікаво тобі працювати із залізом. Для вакансії цього мало: роботодавці чекають досвіду з реальними мікроконтролерами та RTOS.
Освітня програма Embedded Development у Beetroot Academy триває 5 місяців із заняттями тричі на тиждень і розрахована на спеціалістів із технічною базою. Для ветеранів із технічним досвідом Frontline Robotics покриває одне місце на програмі щомісяця. Інші програми напряму зібрані на сторінці Defence & Dual-use.

Щоб навчити YOLO на своїх даних, потрібні чотири речі: кілька сотень розмічених зображень, файл конфігурації датасету, готова модель як стартова точка і кілька рядків коду на Python. Ultralytics зводить саме тренування до однієї команди. Решта роботи, і вона важливіша, полягає в даних і в аналізі помилок.
Нижче повний цикл на прикладі детектора дефектів на деталях: від розмітки до експорту моделі в ONNX.
YOLO (You Only Look Once) є сімейством детекторів, які за один прохід по зображенню знаходять усі об'єкти й видають рамку, клас і впевненість для кожного. Модель швидка, має готові ваги для старту і бібліотеку, де тренування, валідація й експорт викликаються однаково.
Актуальна версія від Ultralytics називається YOLO26 і офіційно випущена 14 січня 2026 року. За даними Ultralytics, модель видає фінальні передбачення без окремого кроку NMS, у неї прибрали DFL для простішого експорту, а версія nano працює на CPU до 43% швидше за YOLO11. Підтримуються класифікація, детекція, сегментація, оцінка пози, повернуті рамки й трекінг.
Про ліцензію. Ultralytics поширює модель під AGPL-3.0 для навчання й open-source проєктів. Для використання в комерційному продукті потрібна Enterprise-ліцензія. Перевір це до того, як закладати YOLO в архітектуру продукту.
Для першої ітерації вистачить 300–500 зображень на клас, якщо об'єкти помітні й умови зйомки схожі на реальні. Важливіше за кількість різноманіття: різне освітлення, ракурси, фон, частково перекриті об'єкти.
Розмічати зручно в Roboflow або CVAT. Обидва вміють експортувати у формат YOLO, де кожному зображенню відповідає текстовий файл із рядком на кожен об'єкт:
0 0.512 0.430 0.120 0.085Перше число означає клас, далі йдуть координати центру рамки, її ширина й висота. Усі значення нормалізовані від 0 до 1 відносно розміру зображення.
Структура папок:
datasets/defects/
images/train/ images/val/
labels/train/ labels/val/path: datasets/defects
train: images/train
val: images/val
names:
0: scratch
1: chipВалідаційна вибірка має бути незалежною від тренувальної. Якщо ти нарізав кадри з одного відео, не клади сусідні кадри в різні вибірки: вони майже ідентичні, і метрики вийдуть завищеними. Діли за відео або за днями зйомки.
from ultralytics import YOLO
model = YOLO("yolo26n.pt") # стартові ваги, версія nano
model.train(data="data.yaml", epochs=100, imgsz=640)
metrics = model.val()
Те саме з термінала:
pip install ultralytics
yolo detect train data=data.yaml model=yolo26n.pt epochs=100 imgsz=640
Тренувати можна в Google Colab на безкоштовному GPU. Невеликий датасет на кілька сотень зображень навчається за десятки хвилин.
Який розмір моделі обрати. YOLO26 має версії nano, small, medium, large та extra large. Починай з nano або small: вони швидко тренуються і показують, чи є в даних сигнал. Більша модель має сенс, коли ти вже вичерпав можливості даних, а пристрій, на якому працюватиме детектор, витримає навантаження.
Одна цифра нічого не каже без контексту задачі. Детектору дефектів на лінії важливіший recall: пропущений брак коштує дорожче, ніж зайва перевірка. Системі сповіщень у застосунку важливіша precision, бо хибні тривоги користувач швидко вимкне.
Після тренування Ultralytics зберігає графіки й confusion matrix у папці runs. Подивись, які класи модель плутає, і відкрий самі зображення з помилками. Цифри покажуть, що щось не так, а картинки покажуть, що саме.
Найчастіші причини слабких результатів:
Ітерація виглядає так: знайти помилки, зрозуміти причину, змінити дані, перетренувати, порівняти метрики. Дві-три таких ітерації зазвичай дають більше, ніж перехід на більшу модель.
model.export(format="onnx")
ONNX є універсальним форматом, який запускається через onnxruntime на CPU, а також конвертується в TensorRT для Jetson чи в інші формати для прискорювачів. YOLO26 офіційно експортується в ONNX, TensorRT, CoreML та OpenVINO. Як запускати модель на пристрої й навіщо квантизація, ми розібрали в статті Edge AI на Raspberry Pi і Jetson.
У освітній програмі Computer Vision fine-tuning YOLO26 на власному датасеті займає центральну частину курсу: розмітка в Roboflow, тренування, аналіз помилок, друга ітерація й експорт в ONNX. Базові поняття комп'ютерного зору зібрані в окремому гайді.

Павло Терехов служить у війську механіком дронів. До мобілізації він розробляв високонавантажені системи, трохи волонтерив і почав розбиратися в дронах, коли це ще не було масовою темою. Тепер він випускник освітньої програми Embedded Development у Beetroot Academy.
На програму Павло прийшов уже з досвідом у дронах, але хотів зрозуміти, як працюють розумні пристрої й додаткові плати, які на дрони встановлюють. Вчитись було важко, каже він, але вчителі завжди йшли назустріч.
У війську Павло працює за профілем, з дронами, тож досвід у нього був. Бракувало іншого: треба було розбиратися не лише в самих дронах, а й в «аксесуарах», тобто додаткових платах і модулях, і розуміти, як «подружити» різні пристрої між собою.
Головною метою Павло називає саме це: розібратись на просунутішому рівні, як працюють розумні пристрої та додаткові плати на дронах.
Павлу сподобався підхід програми, і найбільше практичні речі: час, кількість занять і матеріали.
Навчання далося нелегко, і Павло цього не приховує. Підтримку він теж памʼятає: «Вчитись було важко, але вчителі завжди йшли назустріч і допомагали».

Домашні завдання програми він переробляв під «дронове» застосування.
Після програми Павло краще розуміє, як працює пристрій. Через це інакше проходять розмови з постачальниками: він говорить предметніше й пояснює, що саме потрібно від обладнання.
У планах зробити корисні пристрої для роботи.


У вільний час Павло збирає власні пристрої. Один із них називається AlertInUA: автономний настільний індикатор повітряних тривог України. Він працює цілодобово, сам підлаштовує яскравість, а код проєкту відкритий. Основа: плата LilyGO T-Display на ESP32, прошивка на FreeRTOS.

На екрані карта областей з поточними тривогами. Налаштовується пристрій через власну точку доступу Wi-Fi. На макетній платі поруч з дисплеєм є світлодіоди та зумер.
Паралельно він працює над ще одним проєктом: зробив Telegram-бота підтримки, додав його на лендінг і в застосунок, виправив дрібні баги й прибрав тестові дані.