А оскільки ці технології просувають галузь далі, без належного розуміння бізнес ризикує втратити свої позиції першості – і ніша тут не важлива. Зараз, як ніколи, важливо забезпечити свої команди знаннями та технічними навичками, необхідними для розробки стійких, інклюзивних та безпечних продуктів, які залишатимуться конкурентоспроможними та відповідатимуть вимогам ринку.
В Beetroot Academy ми добре розуміємо цей виклик і вже давно допомагаємо командам як великих, так і малих компаній навчитися працювати з новими технологіями. Наразі ми провели вебінари, воркшопи та інші навчальні програми для більш ніж 1000 учасників.
За цей час ми визначили основні виклики, з якими стикаються компанії під час підвищення кваліфікації своїх команд. Щоби допомогти вирішити ці проблеми, ми з гордістю запускаємо серію технічних воркшопів, які навчать працювати з новими технологіями, такими як генеративний штучний інтелект, кібербезпека, зелене кодування, вебінклюзивність тощо. Це основні технології, які компаніям необхідно буде інтегрувати у свій бізнес, щоби зберегти конкурентну перевагу.
Генеративний штучний інтелект змінює наш підхід до роботи, адже він автоматизує складні завдання, покращує процес прийняття рішень та сприяє інноваціям. Однак багато працівників або не знають, як використовувати інструменти ШІ у своїй роботі, або почуваються невпевнено, бо не пройшли належного навчання. Без глибокого розуміння та практичного досвіду компанії ризикують втратити весь потенціал штучного інтелекту та відстати від конкурентів.
Але справа не лише в тому, щоби залишатися конкурентоспроможними: необхідно також дотримуватися нових правил. Європейський Союз запровадив Закон про штучний інтелект, який вимагає від компаній бути прозорими у використанні ШІ. Якщо ви інвестуєте в навчання ШІ зараз, то продемонструєте, що дотримуєтеся правил, і доведете, що ваша компанія є далекоглядною і готова використовувати переваги ШІ повною мірою.
Глобально питання безпеки стає все більш нестабільним, особливо коли йдеться про інформаційну безпеку. За даними Verizon, у 2023 році було зафіксовано 10 626 підтверджених витоків даних у 94 країнах. Ці порушення коштують мільйони доларів, впливають на мільйонів, а в деяких випадках навіть ставлять людей під загрозу реальної шкоди.
Інвестиції в навчання з кібербезпеки – це проактивний захід для безпеки даних компанії. Співробітники є першою лінією захисту від кіберзагроз, тому їхнє навчання з інформаційної безпеки має стати пріоритетом. Навчивши їх розпізнавати спроби фішингу, захищати конфіденційну інформацію та дотримуватися найкращих практик цифрової гігієни, можна значно знизити ризик порушень.
Beetroot Academy пишається тим, що працює пліч-о-пліч з професіоналами та установами, які перебувають на передовій поточної ситуації з кібербезпекою в Україні. Саме завдяки цій мережі професіоналів з реальним досвідом захисту як приватного, так і державного сектору від кібератак, організованих на міжнародному рівні, ми розвинули глибоке розуміння важливості кібербезпеки та того, як її можна ефективно впроваджувати в широких масштабах.
ІТ-галузь має значний вплив на навколишнє середовище, сприяючи глобальним викидам вуглецю через енергоємні процеси, центри обробки даних та неефективне програмне забезпечення. За прогнозами, до 2025 року сектор інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) використовуватиме 20% усієї світової електроенергії та викидатиме до 5,5 відсотків усіх вуглецевих викидів.
Зелене кодування, також відоме як сталий розвиток програмного забезпечення, – це новий спосіб розробки програмного забезпечення, який має на меті зменшити цей вплив. Цей підхід полягає в підвищенні енергоефективності коду, використанні відновлюваних ресурсів та впровадженні практик розробки з низьким впливом на навколишнє середовище.
Завдяки практикам зеленого кодування бізнес-команди можуть допомогти створити більш енергоефективні програмні рішення, щоби зменшити свій вплив на навколишнє середовище та операційні витрати. Впровадження практики зеленого кодування є стратегічним рішенням, яке відповідає чимраз більшій потребі у сталому розвитку технологій.
З 2020 року Beetroot AB співпрацює з LandLife та українським урядом, щоб зменшити наші викиди CO2 за допомогою цифрових та фізичних засобів. Ми об'єднали цей досвід зі зростальною мережею спеціалістів із зеленого кодування у Скандинавії, щоб допомогти компаніям вимірювати, оцінювати та зменшувати енергоспоживання продуктів, які вони розробляють.
Коли ми думаємо про інклюзивність, ми часто обмежуємо свою уяву людьми з фізичними вадами. Однак інклюзивність – це поняття, яке застосовується ширше, особливо в сучасному цифровому ландшафті. Працівник з обмеженими фізичними можливостями, клієнт, який заходить на ваш сайт за допомогою програми для читання з екрана, або користувач, який намагається взаємодіяти з вашим додатком у режимі багатозадачності – всі ці сценарії підкреслюють потребу в інклюзивних технологіях.
Проведення тренінгів з вебінклюзивності для команд розробників гарантує, що вашими продуктами зможуть користуватися всі без винятку, незалежно від обмежень, створюючи більш інклюзивний досвід. Це не лише етично важливо, але й відкриває ваш бізнес для ширшої аудиторії та може підвищити задоволеність і лояльність клієнтів. Інклюзивність – це не просто відповідність вимогам, це створення безперешкодного досвіду для кожного в будь-якій ситуації.
Одна з найбільших проблем, з якою стикається бізнес, – це розгубленість в технологіях, термінах та інструментах, які, здається, з'являються дедалі швидше. Необхідність встигнути за ними тисне, і компанії не знають, з чого почати підвищення кваліфікації своєї команди.
Ми допомагаємо вам визначити ключові виклики, з якими стикається ваш бізнес, і разом вивчаємо та впроваджуємо інструменти та практики, які допоможуть вам їх подолати. Таким чином, ви витрачатимете менше часу та ресурсів на обхідні шляхи, а натомість розвиватимете навички, які вам потрібні в довгостроковій перспективі.
Наша мета – розширити можливості команд провідних технологічних компаній, навчаючи їх тому, що відповідає їхнім унікальним викликам. Давайте детальніше розглянемо, як саме ми можемо допомогти вам у навчанні.
Наші 1-2-денні семінари для команд охоплюють широкий спектр технологій. Вони виходять за рамки теорії та пропонують практичні стратегії, розроблені на основі реальних сценаріїв. Адаптуючи кожну навчальну сесію до ваших потреб, ми забезпечимо вашу команду знаннями та навичками, необхідними для збереження конкурентної переваги. Проводячи навчання онлайн або особисто, ми допомагаємо командам з 10-20 учасників побудувати практичні навички, які вони зможуть застосовувати у своїй повсякденній роботі.
Beetroot Academy провела численні воркшопи з провідними світовими технологічними компаніями, щоб допомогти їм набути впевненості у нових технологіях. Тепер ми готові запропонувати це навчання ще більшій кількості команд. Якщо ваша мета на 2025 рік – створювати більш надійні, безпечні, стійкі та доступні продукти – зв'яжіться з нами. Ми тут, щоб допомогти вам досягти ваших цілей за допомогою практичних тренінгів.
У I кварталі 2026 року оборонні компанії опублікували на DOU 3005 вакансій. Це більше, ніж за весь 2024 рік. Найпомітніше зросла кількість пропозицій для людей з 1–3 роками професійного досвіду: 979 проти 604 кварталом раніше (аналітика DOU). Шукають інженерів, проджект-менеджерів, рекрутерів, маркетологів, фахівців із закупівель.
Тобто кар'єра в deftech для цивільного спеціаліста відкрита. Питання в тому, з якою роллю заходити і до чого готуватися.
Для більшості ролей ні. Оборонні компанії наймають за професією: embedded-розробник, QA, Project Manager, HR, procurement. CEO BazaIT Defense Оксана Горбунова наводить три реальні переходи з ІТ та виробництва в defence без технічного бекграунду.
Ветеранський досвід є перевагою для частини позицій. В «Атлон Авіа», наприклад, говорять про запит на ветеранський досвід і наводять приклад позиції начальника відділу технічної підтримки. Але це вимога конкретних ролей, і вона не поширюється на ринок загалом.
Конкуренція розподілена нерівно. У середньому на deftech-вакансію відгукується 9 кандидатів, але на Project Manager їх майже 27, а на QA близько 22. Найменше охочих там, де потрібне залізо.
Якщо ти розробник, найкоротший міст веде через курс з embedded-розробки. Якщо менеджер, читай наш розбір того, чим PM у defence tech відрізняється від класичного.
Три речі, про які в класичному ІТ на співбесіді майже не говорять.
Безпекова перевірка. Background check, NDA, а в багатьох компаніях і поліграф. Ми розпитали поліграфологиню та HR-директорку Dwarf Engineering, як проходить поліграф і як до нього готуватися.
Ставлення до публічності. Для частини ролей діють жорсткі правила OPSEC, аж до видалення профілів у соцмережах. Для інших, як-от партнерства чи фандрейзинг, відкритість залишається робочим інструментом. Від чого це залежить, краще з'ясувати до першої розмови.
Готовність до формату. Onsite, швидка зміна пріоритетів, процеси, які ще формуються. За словами Оксани Горбунової, кандидати частіше не проходять співбесіду через нереалістичні очікування, ніж через брак технічних знань.
Найм теж іде у своєму темпі. За практикою BazaIT Defense, від першого контакту з кандидатом до найму проходить у середньому 24 дні, а медіанний термін закриття вакансії становить 44 дні.
Зарплата на старті може бути нижчою. Медіана розробника в DefTech становить $2850, це на $480 менше, ніж в ІТ (опитування DOU). Виняток серед масових ролей — Project Manager: $2500 в оборонці проти $2200 в ІТ.
Без досвіду зайти важко. Вакансій для кандидатів без досвіду в I кварталі 2026 року було 49 з трьох тисяч. У II кварталі DOU зафіксував, що компанії дедалі частіше шукають досвідчених фахівців. Оборонка наразі працює як наступний крок для людей із професією, і значно рідше як перше місце роботи.
Про успіхи не розкажеш. Робота під NDA означає, що портфоліо за ці роки буде порожнім для зовнішнього світу. Комусь це байдуже, для когось стає несподіванкою.
Освітня програма Defence Tech для нетехнічних спеціалістів дає доменний контекст за 12 занять по дві години. Технічні програми та Project Management у Defence Tech зібрані на сторінці напряму Defence & Dual-use.
Python-розробник — це програміст, який мовою Python пише серверну частину сайтів і застосунків, автоматизує рутинні процеси та працює з даними. У червні 2026 року медіанна зарплата Senior Python Developer в Україні сягнула $5000, і це найпомітніше зростання серед усіх мов програмування за півроку (дані DOU).
Далі про те, чим саме займається Python developer, що йому треба знати, скільки платять на кожному рівні і як зайти в професію з нуля.
Більшість Python-розробників працюють на backend. Це частина продукту, якої користувач не бачить: вона приймає запит, перевіряє права, дістає дані з бази, рахує і повертає відповідь. Ти натискаєш «Оплатити» в застосунку, і за пів секунди десь на сервері відпрацьовує код, написаний такою людиною.
Типовий тиждень виглядає приблизно так:
Писання коду займає меншу частину часу, ніж здається збоку. Решта йде на читання чужого коду, уточнення вимог і пошук причин.
Python (українською часто пишуть «пайтон») поширений у кількох напрямах, і від напряму залежить, який стек доведеться вчити.
Для першої роботи найчастіше обирають backend: тут багато вакансій і зрозумілий шлях зростання. Перейти звідти в дані чи AI простіше, ніж навпаки.
Набір для Junior-рівня менший, ніж лякають списки в інтернеті:
Окремий пункт останніх двох років — AI-асистенти для коду. Роботодавці вже чекають, що ти вмієш ними користуватися. І так само чекають, що ти здатен перевірити й пояснити кожен рядок, який асистент згенерував.
DOU опитав влітку 2026 року понад 4,5 тисячі розробників. Картина для Python така:
Ще дві цифри з того самого дослідження. 72% розробників працюють повністю віддалено. Медіана в офісі становить $2350, на ремоуті $3572.
Є ніша, де Python-розробники заробляють помітно більше за середнє по ринку. У DefTech розробники з Python мають найвищу медіану серед усіх мов: $4500 проти $3500 у розробників в ІТ загалом. Там мову використовують для комп'ютерного зору, обробки даних і внутрішніх систем.
Усі суми вказані чистими й узяті з анонімного опитування. Реальна пропозиція залежить від компанії, проєкту та англійської.
Junior виконує чітко поставлені задачі під наглядом і вчиться на code review. Зазвичай цей етап триває рік-півтора.
Middle самостійно веде функцію від обговорення до релізу. Він уже бачить, де рішення зламається під навантаженням, і говорить про це до того, як написати код.
Senior відповідає за архітектуру, вибір технологій і за те, щоб решта команди росла. Коду пише менше, рішень ухвалює більше.
Перехід між рівнями визначає складність задач, які тобі довіряють. Роки стажу самі собою грейд не підвищують.
За кілька місяців регулярної роботи можна дійти до рівня, з яким ходять на співбесіди. Пошук першої роботи після цього зазвичай займає ще кілька місяців, бо конкуренція серед початківців висока.
Пайтон реально вивчити самостійно: документація відкрита, безкоштовних матеріалів багато. Самоосвіта підходить тим, хто вміє тримати режим без зовнішніх дедлайнів і знає, у кого спитати, коли застряг.
Курси мають сенс, якщо тобі потрібні структура, перевірка коду живою людиною і група, яка не дає зійти з дистанції. Обираючи, дивись на три речі: хто викладає і де працює зараз, скільки у програмі практики з code review, чи є на виході проєкт для портфоліо. Обіцянка гарантованого працевлаштування має насторожити.
Освітня програма Python Backend + AI у Beetroot Academy триває 4 місяці із заняттями тричі на тиждень. Якщо ще вагаєшся з напрямом, подивись усі курси для старту в ІТ.
Статтю підготував Senior Python Developer в Beetroot.
FPV-дрон складається з п'яти інженерних шарів: силова частина, польотний контролер, прошивка, зв'язок і бортовий комп'ютер. Під кожен шар є свій набір технологій, і «розробка FPV-дронів» у вакансії може означати будь-який із них. Українські виробники описують потрібну людину широко: вона збирає апарат з нуля, працює з нестандартними конфігураціями, налаштовує контролери й орієнтується в кількох прошивках (аналітика DOU).
Нижче розкладено, що стоїть за кожним шаром, у якому порядку це вчити і скільки за це платять.
Опанувати все одразу не вийде, і від тебе цього ніхто не чекає. Зазвичай інженер глибоко знає один-два шари й розуміє, як вони стикуються з рештою.
Без цього рівня решта стека перетворюється на перебір налаштувань навмання. Мінімум виглядає так:
Якщо ти розробник і заліза ще не торкався, почни звідси. Якщо ти оператор або технік, цю частину ти знаєш руками, залишається додати код. Системно обидва шляхи проходять у програмі Embedded Development.
Прошивка визначає, як апарат поводиться в повітрі. Для FPV із ручним керуванням стандартом є Betaflight. Коли потрібна навігація, беруть INAV або ArduPilot. PX4 частіше зустрічається в R&D і там, де дрон є частиною більшої роботизованої системи.
Починати варто з однієї. Для FPV логічний вибір Betaflight: у ній контур керування найпростіший і весь на видноті. Детальне порівняння стеків, ліцензій і порогу входу ми зробили в окремому матеріалі про ArduPilot, Betaflight і PX4.
Тут починається інженерія польоту. Гіроскоп тисячі разів на секунду повідомляє контролеру кутову швидкість. Фільтри прибирають шум від вібрацій. PID-регулятор порівнює бажане з реальним і видає команду моторам через ESC протоколом DShot.
Саме за логами відрізняють інженера від людини, яка копіює чужі пресети. Пресет працює на тій рамі й тих моторах, під які його зробили. На твоїй конфігурації він може поводитися інакше.
Канал керування у більшості сучасних FPV-збірок будують на ExpressLRS із протоколом CRSF. Старіший SBUS досі трапляється, тож знати його теж варто. Для телеметрії й автономних режимів використовують MAVLink: ним обмінюються автопілот, наземна станція і бортовий комп'ютер.
Для розробника MAVLink найважливіший із трьох. Хто вміє читати й формувати його повідомлення, той може підключити до дрона власний софт: від логера до модуля, який керує польотом через MAVSDK.
SITL запускає прошивку на звичайному комп'ютері, а фізику польоту рахує симулятор, найчастіше Gazebo. Місію можна прогнати десятки разів, зламати параметри, імітувати відмову датчика. Жодного ризику для заліза.
У виробничих командах так перевіряють логіку перед кожним виїздом на полігон. Для навчання це ще й спосіб почати без апарата: перші тижні потрібні лише ноутбук і терпіння.
Наступний рівень складності: поруч із польотним контролером ставлять Raspberry Pi або Jetson. На ньому працює код, який обробляє відео й передає автопілоту команди. Стек тут уже ближчий до звичайної розробки: Python, OpenCV, PyTorch, YOLO, експорт моделей в ONNX.
Якщо ти з software, це найкоротший шлях у галузь, бо половину інструментів ти вже знаєш. Бракує зазвичай розуміння обмежень заліза: модель має вкладатися в пам'ять і встигати обробити кадр. Цьому присвячена програма Computer Vision.
Тут варто знати цифри до того, як планувати перехід. За зарплатним звітом DOU за літо 2026, медіана інженера БПЛА становить $1500, і це одна з найнижчих зарплат у DefTech. Для порівняння: розробники з Python у тій самій галузі мають медіану $4500.
Різниця пояснюється глибиною. Збирання й базове налаштування опановують швидко, тому таких людей на ринку більше. Firmware, embedded і computer vision потребують років, і саме сюди веде кар'єрне зростання. Стек із цієї статті якраз і є маршрутом від першої ролі до другої.
Усе з цього списку можна знайти у відкритій документації та на YouTube. Складність в іншому: матеріали розрізнені, і без зворотного зв'язку важко зрозуміти, чи правильно ти читаєш власний лог.
Освітня програма Drones Firmware у Beetroot Academy проходить цей стек за 18 занять: Betaflight, ArduPilot, PX4 та INAV, MAVLink і фінальний проєкт у симуляторі. Решта програм напряму зібрана на сторінці Defence & Dual-use.
Матеріал підготував Senior Embedded Developer з української defence-компанії.
Betaflight обирають для FPV-дронів із ручним керуванням. ArduPilot беруть для автономних місій на різних типах апаратів. PX4 підходить для R&D і продуктів, де важать модульна архітектура та дозвільна ліцензія. Усі три прошивки відкриті, і знання хоча б двох із них уже з'являється у вимогах українських виробників: у Vyriy, наприклад, шукають UAV-інженерів, які орієнтуються в різних прошивках, зокрема ArduPilot і Betaflight (DOU).
Нижче порівняння без спроби назвати «найкращу». Кожна прошивка для дрона розв'язує свою задачу, і вибір першої залежить від твого бекграунду.
Betaflight виріс із проєкту Cleanflight і зосереджений на одному: дати пілоту максимально швидкий і передбачуваний відгук апарата. Автономності тут мінімум, із навігаційних функцій є хіба що GPS Rescue. Зате контур керування відшліфований до дрібниць.
Для інженера це найкоротший шлях зрозуміти, як дрон тримається в повітрі. Ланцюжок простий і весь на видноті: гіроскоп, фільтри, PID-регулятор, мікшер, мотори. Змінив коефіцієнт, зняв лог у Blackbox, побачив різницю на графіку.
Якщо ти вже літаєш на FPV, половину цього знаєш руками. Залишається зрозуміти, що відбувається в коді.
ArduPilot розвивається з 2009 року і підтримує коптери, літаки, ровери й підводні апарати в одній кодовій базі. Його сильна сторона — автономність: політ по точках, режими утримання позиції, повернення, сценарії failsafe на випадок втрати зв'язку чи живлення.
Усередині працює фільтр оцінки стану EKF, який зводить дані гіроскопа, акселерометра, барометра, компаса й GPS в одну картину. Саме тут новачки проводять найбільше часу, бо поведінка апарата залежить від сотень параметрів, і кожен із них щось означає.
PX4 підтримує Dronecode Foundation, а сама прошивка працює поверх NuttX RTOS. Система зібрана з окремих модулів, які обмінюються повідомленнями через шину uORB за схемою publish-subscribe. Хочеш замінити оцінювач стану чи контролер — пишеш свій модуль і підписуєш його на потрібні топіки.
Через цю архітектуру PX4 люблять у дослідницьких командах і там, де дрон є частиною більшої роботизованої системи. Інтеграція з ROS 2 йде через uXRCE-DDS, а для симуляції зазвичай беруть Gazebo. Поріг входу вищий: без розуміння RTOS і C++ читати цей код важко.
ArduPilot і Betaflight розповсюджуються під GPLv3. Якщо компанія передає комусь пристрій зі зміненою прошивкою, вона має надати й змінений код. PX4 під BSD 3-Clause такої вимоги не містить. Тому в продуктових командах вибір стека часто починається з юридичного питання, і лише потім доходить до технічного.
Для тебе як для інженера звідси практичний висновок: дивись, на якому стеку працює компанія, куди хочеш потрапити. Причина вибору може бути зовсім не в якості коду.
Універсальної відповіді немає, зате є чотири типові ситуації.
Ти оператор або FPV-пілот. Починай із Betaflight: поведінку апарата ти вже відчуваєш, тепер розбери, що стоїть за кожним налаштуванням. Далі переходь до ArduPilot.
Ти backend- або embedded-розробник. Бери ArduPilot або PX4 у симуляторі. Можна читати код, запускати місії й ламати параметри без жодного заліза.
Ти з робототехніки, ROS або computer vision. PX4 ближчий до звичних інструментів.
Ти цілишся в конкретну компанію. Відкрий її вакансії й подивися, яка прошивка там згадується. Це найчесніший орієнтир.
Найчастіша помилка на старті — вчити всі три стеки одночасно. Краще довести один до рівня «можу пояснити, чому апарат повівся саме так», а другий добрати потім.
SITL (software in the loop) запускає ту саму прошивку на звичайному комп'ютері, а фізику польоту рахує симулятор. Ти пишеш місію, міняєш параметри, імітуєш відмову датчика й дивишся логи, не ризикуючи розбити апарат. ArduPilot має власний SITL, PX4 зазвичай запускають разом із Gazebo.
Для переходу з ІТ це ключова річ: перші тижні можна працювати тільки з кодом і симуляцією, а до заліза дійти вже з розумінням, що саме перевіряєш.
Освітня програма Drones Firmware у Beetroot Academy проводить по всьому циклу роботи з польотними системами, від прошивки до автономного польоту: 18 занять про Betaflight, ArduPilot, PX4 та INAV і практика в SITL-симуляціях. Якщо бракує бази з мікроконтролерів, почни з курсу Embedded Development.
