Більшість людей протягом життя стикаються з синдромом самозванця. При цьому їхні думки можуть бути такими: «Я не готовий/ва до цього», «Я маю недостатньо досвіду/знань, щоб це зробити», «Мені треба заслужити цю посаду/проєкт» тощо. Якщо такі думки стимулюють тебе на подальший розвиток та самовдосконалення, то можна не хвилюватися. А коли ти постійно говориш собі: «Я невдаха» — це вже проблема, яку варто обговорити з фахівцем-психологом.
Невпевненість у собі при працевлаштуванні — це результат невірного ставлення до пошуку робота та певних помилок.
Розглянемо п’ять типових помилок, які призводять до невпевненості у власних силах:
Після навчання люди часто малюють в уяві якусь роботу своєї мрії, яка врешті не збігається з реальністю. І це нормально. Тому краще сприймати ситуацію з першим працевлаштуванням так: ти приїхав до нового міста, вийшов на вокзалі, а далі вже озираєшся та вирішуєш, куди тобі далі рухатися в цьому новому місті. Перша робота це, так би мовити, можливість «зачепитися» у галузі, зрозуміти, що до чого, і як воно все влаштовано на практиці.
Перш ніж йти в якусь нову галузь, варто розібратися, що там зараз відбувається: який географічний розподіл при працевлаштуванні, людей з яким бекграундом частіше беруть тощо. Тобто не варто вірити тому, що пишуть у різноманітних пабліках, натомість краще поспілкуватися з людьми, які в цій галузі працюють і працюють давно.
Уявімо ситуацію: ти надсилаєш безліч резюме у різні компанії, і от тебе запрошують на співбесіду, а ти насправді майже нічого не знаєш про цю компанію. І ти приходиш, а тебе запитують: «Чим ви можете бути корисні нашій компанії?» А ти не в курсі: ні як довго ця компанія на ринку, ні про те, чи робили вони ребрендинг, чи які продукти вони випускали. Звичайно, за таких умов і відповісти тобі буде нічого. Тому й шанси на працевлаштування у цій компанії будуть мізерні. Саме тому важливо дізнаватися більше про потенційного працедавця. Можна скласти особистий список компаній, куди б ти хотів потрапити на роботу, які підходять тобі за напрямком діяльності, за цінностями тощо, і ретельно зібрати максимум інформації про кожну з них. Тоді на співбесіді не доведеться червоніти.
Часте питання на співбесіді: «Ким ви себе бачити в нашій компанії через N років?». Не всі можуть однозначно відповісти на нього. Однак, ця відповідь показує, до чого прагне людина, і чи взагалі вона до чогось прагне. Інша ситуація, це коли, наприклад, ти проходиш навчання на рекрутера, але ти мрієш стати HR-ром. І ти приходиш на співбесіду і кажеш, що за два роки бачиш себе HR-менеджером. Але в цій компанії вже є такий фахівець або фахівці, і збільшувати кількість таких позицій не планується. До того ж корисний та цікавий досвід можна отримати й працюючи рекрутером.
Коли ти створюєш своє CV, варто чітко розуміти, в чому ти маєш переваги, і які в тебе слабкі сторони. Останні треба або підсилити, наприклад, пройти якесь додаткове навчання, або зовсім їх не згадувати у резюме. Про такий аудит своїх сильних/слабких сторін поговоримо далі.
Якщо ти будеш уникати цих помилок, то в тебе буде менше відмов у працевлаштуванні й, відповідно, не буде страждати твоя самооцінка.
Коли ми виходимо на ринок праці, то фактично починаємо продавати свій «товар» — знання, навички, досвід тощо. Тому варто критично проаналізувати цей товар, його якість, його родзинку та обгортку. А коли товар не продається, то подумати над тим, чи він виглядає непривабливо, чи ми прийшли його пропонувати не в тому місці?
Подивись на себе, як на бізнес-проєкт, а на процес найму, як на комерційну пропозиції про співпрацю.
Роботодавці не дуже прихильно ставляться до людини, яка приходить і починає буквально випрошувати роботу: «Ну дайте хоч щось, хоч десь, бо життя загнало у кут, потрібні гроші…». Це не та людина, яку хочеться взяти у команду, навіть якщо це фахівець високого рівня.
Вважай своє резюме комерційною пропозицію до співпраці, а працедавця як майбутнього ділового партнера. Звертай увагу, як з тобою спілкуються, що пропонують. Працевлаштування це фактично, коли ви продаєте набір навичок, а вам продають посаду. І у вас відбуваються перемовини. Якщо в результаті таких перемовин ти отримуєш відмову, обов’язково дізнайся, у чому справа, щоб пропрацювати ці моменти та покращити свою пропозицію.
Загалом рівень самооцінки впливає на впевненість у собі й, відтак, може обумовлювати синдром самозванця. Якщо рівень самооцінки в інших людей ми не бачимо, то впевненість чи невпевненість у собі вже має зовнішні прояви у поведінці.
Дитина не народжується з невпевненістю собі, вона в неї формується. І от що треба розуміти, щоб запобігти формуванню цієї невпевненості:
Варто зазначити, що референтні люди закладають нам у дитинстві певний набір тверджень про нас, які переростають у переконання. І згодом ми навіть не пам’ятаємо, чому саме так, а не інакше, ми ставимося до чогось чи поводимо себе в певних ситуаціях.
Переконання — це аксіома, яка не потребує доказів. Ці переконання частіше за все не усвідомлюються.
Наші переконання можуть бути як тими, що підтримують, так і тими, що обмежують. Якісь з них нам допомагають йти далі й досягати наших цілей, а якісь навпаки заважають рухатись вперед. Цей набір переконань стає певним фільтром, за допомогою якого ми оцінюємо результати своїх дій — констатуємо успіх чи невдачу.
Саме тому за інших рівних умов одна людина буде собі казати: «Я отримав крутий досвід. Який же я молодець!», а інша побиватиметься: «Я невдаха, не варто було й братися».
Переконання, які обмежують:
Переконання стосовно себе тісно пов’язане з питанням грошей. Якщо ти задаєш собі питання: «Чому я не можу заробляти більше? Чому я впираюсь в якусь стелю?», подумай, чи це не твоє переконання, яке каже, що заробляти більше – небезпечно, мати вищу посаду також небезпечне, бо будеш «боляче падати»?
Тут виникає питання: а хто має нам говорити всі ці слова? Добре, якщо говорять батьки й оточення, а якщо нікому це сказати? У такому разі, дуже важливо навчитися говорити це самому собі.
Більшість людей вважає що синдром самозванця – це щось дуже погане. Насправді це прояв невпевненості в собі, і не варто вважати, що це патологічне явище, з яким треба боротися. Взагалі це психологічний феномен, при якому особа потерпає від невпевненості у власних здібностях, досягненнях і нездатна прийняти свої особисті успіхи.
Зустрічаються такі види синдрому самозванця:
Синдром самозванця можна вважати нормальним психологічним механізмом, який хоч раз виявляє себе у житті будь-якої людини. Але якщо синдром самозванця не полишає довго, він може призвести й до тривожних чи депресивних станів.
В нормі синдром самозванця може траплятися у будь-якої людини, яка робить нові кроки в професійному напрямку. Тобто вона чомусь навчається, професійно зростає, опановує нові напрямки. Коли людина в собі сумнівається, вона починає пропрацьовувати свої слабкі сторони, покращувати сильні, щоб більше не сумніватися, і так вона професійно зростає.
Синдром самозванця – це насправді добрий маркер того, що ти не самозванець, і що ти рухаєшся в напрямку розвитку. Але часом емоції, пов’язані з цією невпевненістю у власній компетентності, дуже виснажливі. На цей випадок можна використовувати наступні техніки.
Розподілити навички на групи:
Такий аудит допоможе тобі перевірити якість власного «товару», зрозуміти, що в тебе є, а чого не вистачає. До того ж така таблиця стане помічною, коли ти будеш складати резюме.
Друга група частіше за все виявляється найбільшою. У такому разі варто нарешті перевірити рівень навичок. Можна попросити дати оцінку твоїм навичкам когось з колег, чи тих, хто тебе добре знає. Зворотний зв'язок у професійному розвитку має дуже велике значення.
Щобільше, існує думка, що синдром самозванця може виникати, коли у нас немає зворотного зв'язку з приводу нашої роботи. Тобто коли ти працюєш, працюєш, працюєш, а тобі ніхто не каже, чи добре ти працюєш, чи ні. А сам ти не можеш зрозуміти це.
Третя група також задає напрямок розвитку. Якщо тобі, наприклад, запропонують роботу, пов'язану з тим, що ти знаєш, але ще не пробував робити, то ти зрозумієш, що тепер зможеш розвити ці навички. Або ж на співбесіді ви взагалі не торкаєтесь подібних навичок. Отже, це один зі способів зрозуміти, які навички ти хочеш розвивати, а які тобі зараз не потрібні, і ти не будеш поки що приділяти їм увагу та витрачати час на їх розвиток.
Ось кілька моментів, на які варто звернути увагу:
Як приклад можна використати таку метафору. Ти все життя ходиш до магазину однією стежкою, а зараз ти приймаєш рішення змінити маршрут. Новий шлях для тебе незнайомий, але він сповнений нового та може виявитися цікавішим.
Реконструкція власних переконань, які обмежують, та врахування особистого досвіду допоможуть тобі покращити самооцінку. Аудит навичок стане основою для формування бізнес-моделі себе як фахівця та допоможе створити резюме, яке зацікавить роботодавця. Уникай типових помилок при пошуку роботи й синдром самозванця, якщо й виникне, то буде лише на користь.
Детальніше дивись у відео на нашому каналі.
У Beetroot Academy ми добре розуміємо цю реальність і не очікуємо від студентів «ідеальної присутності» в умовах, які вони не контролюють. Ми підлаштовуємо навчальний процес, даємо гнучкість і підтримку, щоб рухатися вперед навіть у складні періоди. Цей гайд — про практичні кроки, які допоможуть тобі організувати навчання під час блекаутів, і про те, як саме Академія залишається поруч.
Попри непередбачуваність блекаутів, можна зробити кілька кроків, які допоможуть тобі залишатися в ритмі навчання навіть тоді, коли світло зникає.
Важливо підготувати всю техніку до планового відключення. Ось детальні поради, як це зробити.
Найважливіше в блекаут — це стабільне джерело інтернету. Добра новина: у більшості випадків інтернет можна зберегти навіть без світла, якщо правильно підготуватися.
Оптоволоконний інтернет — найстабільніший варіант під час відключень світла. Такі мережі часто залишаються активними навіть коли мікрорайон знеструмлений, адже оптика не залежить від локальних електромереж.
Але для того, щоб інтернет працював у тебе вдома, твій роутер і ONU-модем все одно мають отримувати живлення (про це — в наступних пунктах).
Якщо ти поки що користуєшся мідним кабелем або іншим типом підключення, перехід на оптику — найкраще, що можна зробити перед сезонними блекаутами.
Схема проста:
Це одноразова послуга, яка надалі суттєво підвищить стабільність інтернету в блекаути.
Ці прості питання допоможуть зрозуміти, на скільки годин інтернет у тебе гарантовано буде доступний, навіть якщо світла немає.
Це маленька коробочка, яка живить твій роутер і оптичний модем (ONU) кілька годин, навіть коли в будинку немає світла.
Перевага: стабільно, просто, без складних налаштувань.
1. Дістань UPS з коробки та увімкни його в розетку, щоб повністю зарядити (перший заряд може тривати 4–6 годин).
2. Знайди на UPS виходи для живлення
Більшість моделей мають:
Для роутерів і ONU найчастіше використовуються 12V або 9V.
3. Візьми кабель, який входить у комплект UPS або використай кабель, що підходить до твого роутера. Зазвичай це штекер 5.5×2.1 мм — найпоширеніший стандарт.
4. Під’єднай UPS до свого ONU (оптичного модема)
Модем має загорітися та працювати, навіть якщо світла немає.
5. Так само під’єднай роутер
Якщо в UPS є два виходи, підключайте обидва пристрої.
Якщо один — використай розгалужувач (його часто додають у комплект).
6. Переконайся, що індикатори на UPS світяться
Це означає, що UPS працює та живить пристрої.
7. Від’єднай UPS від розетки та перевір, чи інтернет працює під час «симуляції блекауту».
Це важливий тест: якщо все працює — ти готовий до реального відключення.
Найбюджетніший і дуже ефективний спосіб.
Як це працює:
Переваги:
⚠️ Важливо: перед покупкою павербанка дізнайся, який вольтаж потрібен твоєму роутеру та модему (частіше 9В або 12В).
Гарна опція як резерв, але не варто розраховувати на стабільність: під час блекаутів мережі перевантажуються, і швидкість падає.
Під час тривалих відключень світла найважливіше — зберігати пристрої «живими» якомога довше і мати альтернативні джерела живлення.
Телефон — це і зв’язок, і навчання, і точка доступу, і спосіб зайти в LMS.
Що зробити:
У блекаут смартфон — це твоя основна «перша допомога» для навчання.
Планшет споживає більше, ніж телефон, але значно менше, ніж ноутбук.
Ідеально підходить для перегляду записів, читання матеріалів, виконання частини домашніх завдань.
Поради:
Щоби ноут працював довше:
Зарядні станції для автономного живлення ноутбука:
Світло — це не лише комфорт, а й безпека та можливість продовжувати навчання. Добре мати кілька незалежних джерел, які не потребують електромережі.
Світильники та ліхтарі на акумуляторах:
Нагадуємо також про нашу реферальну програму: усі студенти та випускники Академії отримують сертифікат у Rozetka у 2000 грн за рекомендацію наших курсів. Ти можеш витратити їх зокрема на придбання важливої техніки. А той, хто прийде навчатися за рекомендацією, отримує бонусом знижку на курс.
Аварійні відключення трапляються раптово, і це може вибивати з ритму. Але для нас це звична реальність, і ми не очікуємо, що студент зможе контролювати такі ситуації. Якщо світло зникло прямо під час уроку — це не проблема.
Ось що варто зробити:
Немає потреби писати в ту ж секунду. Коли зʼявиться зв’язок, достатньо короткого повідомлення в чаті:
«У нас аварійне відключення, не вийшло продовжити заняття, я перегляну запис та підготую питання на наступну зустріч».
Блекаути — це не твоя відповідальність. Ми це розуміємо, враховуємо і не очікуємо «стабільності», коли її об’єктивно неможливо забезпечити.
Викладачі готові відповісти на питання у чаті або коротко пояснити важливі моменти, які ти пропустиш через відключення. Головне — не соромся просити про допомогу.
Ми розуміємо, що навчатися під час блекаутів — це додатковий стрес. Тому будуємо освітній процес так, щоб він залишався гнучким і доступним навіть тоді, коли зовнішні обставини постійно змінюються. Наша мета — не просто передати знання, а підтримати вас у вашому темпі та ваших реальних умовах.
Ось як ми допомагаємо студентам залишатися в навчанні, навіть коли світло зникає.
Якщо ти пропустив урок або не зміг повернутися після відключення, ти завжди можеш переглянути запис у зручний час у ЛМС. Жоден важливий фрагмент матеріалу не губиться, та й записи лишаються з тобою навіть після завершення навчання.
Під час масових або тривалих відключень викладачі подовжують дедлайни та підлаштовуємо графік за попередньої домовленості. Від тебе не вимагається здати завдання в умовах, коли це фізично неможливо — просто проговори цей момент із групою.
Викладачі можуть відкрити групі доступ до матеріалів в ЛМС наперед, щоби їх можна було опрацювати у своєму темпі, коли є світло та інтернет. Також радимо їх завантажити, щоби відкрити навіть без світла.
Наші викладачі відкриті до питань у чаті й завжди допоможуть розібратися у складних темах, навіть якщо ти пропустив частину заняття. За потреби вони можуть дати додаткові пояснення або коротку консультацію.
Менеджери підтримують тебе протягом всього курсу, роз’яснюють організаційні моменти та допомагають підлаштувати навчання під твою ситуацію під час блекаутів. Ти не залишаєшся наодинці з труднощами.
Наші студенти часто діляться своїми лайфхаками, надихають одне одного, разом шукають рішення і підтримують у моменти, коли важко. Ми пишаємося цією атмосферою взаємної опори — вона не менш важлива, ніж контент курсу.
Як бачиш, наша головна ідея — ми з усім допоможемо, головне не соромитися попросити про допомогу. Пам'ятай, що ти не один із відключеннями, ми всі розуміємо ситуацію і готові адаптуватися разом з тобою.
Блекаути не повинні зупиняти твій розвиток — але й не повинні ставати додатковим тягарем. Ми в Beetroot Academy розуміємо, наскільки складно інколи поєднувати навчання з реаліями воєнного часу, і робимо все, щоб підтримати тебе на кожному етапі. Ти можеш вчитися тоді, коли це можливо, у форматі, який тобі підходить, і в темпі, що відповідає твоїм обставинам.
Ми поруч, щоб допомогти тобі пройти цей шлях навіть у нестабільні періоди. Ти не один. Твоє прагнення рухатися вперед — це вже великий крок. А ми будемо поруч, щоб зробити цей шлях легшим і стабільнішим, наскільки це можливо.
Beetroot Academy у співпраці з Google та за підтримки Міністерства освіти і науки України запускає другий потік навчальної програми «Академія ШІ для освітян від Google». Наша мета — допомогти освітянам оптимізувати щоденні процеси, заощаджувати час і розвиватися професійно завдяки використанню ШІ.
Програма буде корисною для освітян закладів дошкільної освіти, вчителів закладів середньої освіти, викладачів закладів вищої та фахової передвищої освіти, студентів педагогічних закладів вищої освіти, а також усіх охочих освітян.
Комплексна програма триватиме 5 тижнів та допоможе учасникам дізнатись, як:
У межах курсу освітяни також мають нагоду:
Початок програми — 29 жовтня о 18:00.
Ознайомитися з деталями курсу, сертифікації, датами вебінарів, а також пройти реєстрацію можна на сайті за посиланням.
Після реєстрації кожен учасник отримає електронного листа з повною інформацією про подальші кроки.
Долучайтесь, аби покращити свої ШІ-навички та стати ще більш ефективним у своїй освітній діяльності!
Вчителі — це серце того, що ми називаємо освітою. Вчитель, який уміє працювати зі штучним інтелектом, — це вчитель, який менше втомлюється, має більше часу на творчість і може краще підтримати кожного учня. А отже — і щасливіші діти, які отримують індивідуалізований, цікавий і ефективний навчальний процес. Саме так школа стає простором справжнього розвитку для кожного.
Євгеній Козолуп, викладач курсу для напрямку закладів середньої ланки освіти
У співпраці з Google та Міністерством освіти і науки України, Beetroot Academy розробила сучасну навчальну програму для українських освітян — від закладів дошкільної та середньої освіти до фахової передвищої й вищої.
Програма тривала шість тижнів і охоплювала повний цикл навчання — від ідеї до реалізації. Команда Beetroot Academy займалась створенням навчальних матеріалів для 16 освітніх заходів, серед яких були онлайн-івенти, практичні сесії та Q&A. Ми зосередились на тематиці курсу, сценаріях, презентаціях та теоретичних довідниках для учасників. Окрему увагу приділили підбору спікерів — це практики, які щодня працюють в українській системі освіти та знають її зсередини. Усі наші навчальні сесії проводились з турботою про якість, доступність і практичну користь для кожного учасника. Ми доклали усіх зусиль, щоб зробити програму не просто актуальною, а й максимально прикладною — такою, що легко інтегрується в реальні викладацькі практики.
Програма починалась із простого: учасники знайомились із базовими принципами роботи зі штучним інтелектом і вчилися формулювати перші запити у Gemini. Крок за кроком ми будували розуміння того, як саме ШІ може підтримати викладача — не як заміна, а як інструмент.
На наступних етапах освітяни опанували понад 10 цифрових інструментів і навчилися створювати повноцінні навчальні матеріали — від конспектів до візуального контенту: графіки, відео, презентації, інтерактивні тести. Особливу увагу приділили питанням етичного, безпечного та відповідального використання AI в освітньому середовищі.
У результаті тисячі українських викладачів уже застосовують отримані навички у своїй щоденній роботі — незалежно від того, працюють вони у школі, коледжі чи університеті. А частина з них приєдналась до української спільноти Google Educators Group, де продовжує розвиватися, ділитися досвідом і підтримувати одне одного на шляху цифрової трансформації освіти.
Насамперед мене приємно вразило, що всі учасники були відкриті до нових знань і з самого початку готові змінювати свою парадигму роботи з учнями в еру ШІ. Водночас було помітно, що для частини з них штучний інтелект — це щось нове: вони лише чули про нього, але ним не користувалися. Чи стало це перепоною? Зовсім ні! Наші заняття проходили в максимально продуктивній атмосфері: учасники в реальному часі виконували завдання, вчилися формулювати власні промпти, працювати з різними ШІ-інструментами. А далі — усе пішло “як по маслу”. Учасники мають великий досвід роботи з учнями, тож наприкінці програми вже самі пропонували ідеї, як інтегрувати ШІ у свої навчальні практики.
Євгеній Козолуп, викладач курсу для напрямку закладів середньої ланки освіти
На мою думку, найпомітнішим зрушенням протягом курсу стала зміна перспективи щодо використання штучного інтелекту. Якщо на початку програми в чаті учасників з’являлися запитання з певною насторогою, то з кожною наступною лекцією дедалі більше людей починали експериментувати з інструментами самостійно, ділитися своїми відкриттями та першими успіхами. Одним із найулюбленіших відкриттів для учасників став NotebookLM від Google — інструмент, який значно спрощує роботу з навчальними матеріалами. Особливо це оцінили ті, хто має справу з великою кількістю нових нормативних документів в освіті — з ним опрацьовувати тексти стало набагато швидше й зручніше.
Артем Артюхов, викладач курсу для напрямку закладів передфахової вищої та вищої ланки освіти
Ми ретельно підходили до вибору спікерів — усі вони мають не лише технологічну обізнаність, а й глибоку залученість в український освітній контекст. Ми залучили експертів, що мають нагороди від Global Teacher Prize Ukraine — пані Анна Величко, співавторів державних рекомендацій щодо впровадження ШІ в середній та вищій освіті — пані Оксану Пасічний та пана Артема Артюхова, а також освітніх спеціалістів, що щоденно впроваджують та навчають штучному інтелекту учнів.
Чесно? Найбільше мене вразило, як швидко учасники навчалися й досліджували нові інструменти. Особливо ті, хто спочатку говорив: “Я нічого не знаю про ШІ”. Уже за 40 хвилин ці ж викладачі створювали власні промпти, генерували заняття для дітей і навіть дискутували на тему етичних аспектів використання технологій. Це було не просто навчання — це був справжній злам у мисленні.
Анна Величко, викладачка курсу для напрямку закладів дошкільної ланки освіти
Мене найбільше вразила своєрідна “математика” курсу. Спочатку навіть наша онлайн-платформа не була готова до такої кількості учасників-вчителів. Доєдналися не лише викладачі інформатики чи математики, що було очікувано, а й фахівці з літератури, музичного мистецтва, фізичної культури. Така широта інтересу і глибоке усвідомлення необхідності змін в еру ШІ ще раз підтвердили: українські вчителі — неймовірні. Вони готові вчитися, змінюватися і вести за собою інших.
Євгеній Козолуп, викладач курсу для напрямку закладів середньої ланки освіти
Результат? Тисячі освітян по всій Україні отримали практичні інструменти, щоб зробити навчання сучаснішим, цікавішим і ефективнішим. І ми раді бути частиною команди, яка допомагала зробити цей шлях можливим.
Учасники програми стали частиною української спільноти Google Educators Group — місця, де викладачі обмінюються досвідом, підтримують одне одного, діляться ідеями та інструментами, і продовжують розвиватися вже поза межами курсу.
Ми віримо, що технології повинні працювати на користь людей. І освіта — це саме той простір, де інструменти на кшталт штучного інтелекту можуть дати справді відчутний результат: зекономлений час, кращу взаємодію з учнями, нові формати подачі матеріалу.
Зі свого досвіду можу впевнено сказати: навички, які освітяни отримали під час курсу, допоможуть їм звільнити час для глибшої та більш персоналізованої взаємодії зі своїми учнями. Навчальний процес стане значно інтерактивнішим, а створення та адаптація матеріалів — швидшим і гнучкішим: те, на що раніше йшли дні або навіть тижні, тепер можна зробити за кілька годин. Викладач, який уміє працювати з ШІ, — це як Тоні Старк у своєму костюмі з всесвіту Marvel: потужний, ефективний і технологічно озброєний. І я запрошую кожного приміряти цей “костюм” і використовувати його для позитивних змін на своїй освітянській або науковій ниві.
Артем Артюхов, викладач курсу для напрямку закладів передфахової вищої та вищої ланки освіти
Опанування інструментів штучного інтелекту дає педагогам не лише нові можливості, а й впевненість у своїх силах. Вони перестають бути просто користувачами готових рішень — вони стають творцями контенту, ідей, навчальних планів. Це суттєво зменшує рутинне навантаження, економить час і, що найважливіше, відкриває двері до інновацій. Якщо таких фахівців стане більше — українська освіта зміниться: вона стане сучаснішою, гнучкішою та більш живою. І саме це потрібно нашій системі освіти сьогодні.
Анна Величко, викладачка курсу для напрямку закладів дошкільної ланки освіти
Ця програма стала можливою завдяки співпраці команди Beetroot Academy (Богдан Москаленко, Анастасія Шуплат) з командою Google (Анастасія Барна, Ірен Бішко, Орест Бавда) та командою CFC Big Ideas (Єлизавета Луцька, Михайло Кац, Поліна Дяченко, Софія Кохут)
Команда Beetroot Academy продовжує працювати над проєктами, які допомагають людям опановувати найсучасніші цифрові навички — незалежно від віку, професії чи рівня підготовки. Ми вдячні за можливість бути частиною такого значущого проєкту разом з Google і вже готуємо нові ініціативи.
Слідкуйте за нашими новинами, долучайтеся до спільноти, і давайте разом будувати освіту, яка надихає і змінює.
Гарний вигляд каверів привертає увагу одразу. Вони мають одразу передавати ваш стиль і рівень майстерності. Використовуйте динамічний візуальний елемент або навіть легку анімацію. Але не менш важливо, щоби за красивою картинкою стояв зміст. Додавайте кейс-стаді, розповідайте про свою логіку рішень – роботодавцям цікаво не просто те, що ви вмієте малювати, а як ви мислите.
Так, можна зробити кілька варіантів портфоліо. Наприклад, якщо компанія шукає продуктового дизайнера, варто робити акцент на аналітиці, дизайн-системах та робочих процесах. А якщо у вакансії наголос на UX-дослідженнях, логічно більше уваги приділити цьому аспекту.
Якщо ви вже маєте чітке позиціювання – можна залишати портфоліо в одному стилі. Але реальність така, що гнучкість відкриває більше можливостей. Важливо знайти баланс між вашими цінностями та коригуваннями під конкретну компанію або індустрію. Загалом, показуйте процес мислення, щоб воно говорило за вас.
Щоби позбутися страху чистої сторінки перед початком оформлення портфоліо, я рекомендую пошукати референси на таких платформах, як Behance та Dribbble. Під час збору референсів звертайте увагу не тільки на візуал, а й на структуру: які секції містить кейс-стаді, як подається інформація, який баланс між текстом та візуалами.
Зазвичай багато тексту ніхто не читає, тому в кейс-стаді важливо включати лише найголовніше. Наприклад, у своєму портфоліо я додавала ключові фрагменти CJM та User Flow, щоби показати логіку та етапи прийняття рішень. А для тих, хто хоче заглибитись у деталі, залишала лінку на файл Miro з повними артефактами. Це дозволяє не перевантажувати кейс інформацією, але при цьому дає можливість переглянути весь процес роботи.
Я вважаю, що для роботодавця важливо побачити не лише фінальний результат, але й процес, який ви проходили під час роботи над проєктом: дослідження, тестування та покращення. Це продемонструє вашу здатність вирішувати проблеми. Якщо ви маєте досвід роботи в різних напрямках (мобільні додатки, вебдизайн, UI/UX для SaaS, e-commerce тощо), включайте проєкти, що демонструють цей досвід. Потенційним роботодавцям важливо побачити, що ви вмієте вирішувати різні задачі.
Бажано регулярно оновлювати портфоліо, оскільки ринок постійно змінюється. З'являються нові технології та тренди, які важливо враховувати. Наприклад, кілька років тому мало хто звертав увагу на AI, а сьогодні майже кожен продукт має AI фічу. Тому важливо оновлювати портфоліо, щоби показувати актуальні навички та знання, які відповідають вимогам сучасного ринку.
Оптимальна кількість – 3-5 кейсів, які демонструють ваші навички та підхід в дизайні. Краще менше, але якісніше. Немає сенсу додавати посередні роботи лише для кількості – кожна робота повинна бути продумана, з чітким поясненням ваших рішень і процесу роботи.
Ви можете створювати портфоліо на будь-якій платформі, яка зручна для вас, головне — це якісно презентувати свою роботу. Однак найбільш популярні платформи для дизайнерів це:
Для додаткового ефекту «вау» можна також створити власний сайт, якщо є така можливість. Це дозволить краще розкрити себе як спеціаліста, без обмежень, які накладають платформи. Власний сайт дасть більше свободи в оформленні та представлення робіт.
Обирайте тему, яка вас дійсно цікавить, чи своє хобі (авто, медицина, освіта, спорт) та створіть проєкт на цю тематику – так буде легше почати й ви зможете підійти до процесу з більшим натхненням. Крім цього, ви будете глибше знати продукт та краще розуміти потреби користувача, оскільки самі є на його місці.
Слідкуйте за трендами і обирайте актуальні теми, наприклад, зараз це: фінтех, AI-додатки, екологічні сервіси або інклюзивний дизайн. Так ви зможете знайти багато цікавих референсів із найактуальнішими дизайн-рішеннями для того, щоб створити свій кейс з ефектом "вау", а також продемонструєте, що слідкуєте за трендами. Проте уникайте надто заїжджених напрямків.
Обирайте реальну задачу: знайдіть сайт або додаток з поганим UI/UX і покращте його. Ідеально для цього підходять маленькі локальні компанії, наприклад, кав'ярня поряд. Уникайте великих брендів — новачку складно буде зробити кращим те, над чим вже попрацювала команда досвідчених спеціалістів.
Порівняння з досвідченими дизайнерами — це природний процес, але важливо пам'ятати, що кожен має свій шлях і темп розвитку. Замість того, щоб засмучуватись, сприймайте це як мотивацію для вдосконалення: дивіться на чужі роботи, як на натхнення та можливість чомусь навчитись, а не на змагання. Зафіксуйте свої досягнення і маленькі перемоги, бо вони є важливими етапами на твоєму шляху. Зосередьтесь на процесі навчання, а не на результатах інших. Вчіться у старших колег, але не забувайте про свої унікальні ідеї та підхід. Крок за кроком ви будете бачити власний прогрес, і це стане вашою основною мотивацією. Крім цього, пам'ятайте, що досвідчені дизайнери теж починали з нуля, і саме регулярна практика веде до успіху.
Використай проєкти з курсів. Обов’язково додай проєкти, зроблені в рамках навчання. Це пришвидшить наповнення портфоліо та послугує демонстрацією твоїх початкових навичок.
Створюй практичні проєкти. Можна створити вигадані проєкти або покращити наявні сайти/додатки як частину практики та демонстрацію твоїх навичок. Для спрощення задачі можеш використовувати генератори завдань або долучатися до дизайн-челенджів.
Бери участь у пет-проєктах (проєкти, які айтівці створюють у вільний від роботи час). На додачу до кейсу у твоє портфоліо, це дозволить покращити навички як в UI/UX дизайні, так і в командній роботі. Також це дуже добре повторює атмосферу роботи над реальним проєктом, де ти не створюєш дизайн заради дизайну, а дійсно вирішуєш проблеми користувачів.
У тренді структуровані, мінімалістичні та інтерактивні портфоліо. Мінімалізм залишається актуальним, оскільки допомагає сфокусувати увагу на самих проєктах, а не на оформленні. А мікровзаємодії та відеопрезентації дозволяють краще передати процес роботи.
Важливо підкреслювати свій аналітичний процес: пояснювати, чому приймались ті чи інші рішення і обґрунтовувати це реальними проблемами та прикладами.
Для демонстрації дослідницьких навичок опиши, як ти провів дослідження, які саме і, найголовніше, підкресли підсумки досліджень і їхній вплив на фінальний дизайн. Можна посилатись на результати досліджень під час аргументації дизайн рішень. Для демонстрації UX-процесу можна додати вайрфрейми, юзер флоу (якщо вони цікаві), інформаційну архітектуру, юзабіліті-тестування. UI навички демонструє сам кейс і фінальний дизайн.
У цьому блоці поради експертів зібрані у конкретні кроки – щоби полегшити процес планування та підготовки до створення портфоліо. Його також можна використати, аби перевірити вже створену добірку робіт і за потреби покращити її.
Для кожного проєкту підготуйте:
Пам'ятайте: фокусуйтесь на сторітелінгу та логічному поясненні ваших рішень, а не просто демонстрації візуальних матеріалів.
А для того, щоби створення портфоліо було ще простішим, команда Uitop підготувала для вас бонус – детальне кейс-стаді на прикладі реального проєкту, який ілюструє все те, про що ми говорили у статті. Щоби отримати його, перейдіть за цим посиланням та та напишіть слово “Кейс” у коментарях.
Тепер у вас є все, аби оформити найкрутіше портфоліо на ринку. Слідуй порадам, проаналізуй кейс-стаді та сідай за драфт – все обовʼязково вийде. Щасти вам!
.png)
