.png)
Більшість людей протягом життя стикаються з синдромом самозванця. При цьому їхні думки можуть бути такими: «Я не готовий/ва до цього», «Я маю недостатньо досвіду/знань, щоб це зробити», «Мені треба заслужити цю посаду/проєкт» тощо. Якщо такі думки стимулюють тебе на подальший розвиток та самовдосконалення, то можна не хвилюватися. А коли ти постійно говориш собі: «Я невдаха» — це вже проблема, яку варто обговорити з фахівцем-психологом.
Невпевненість у собі при працевлаштуванні — це результат невірного ставлення до пошуку робота та певних помилок.
Розглянемо п’ять типових помилок, які призводять до невпевненості у власних силах:
Після навчання люди часто малюють в уяві якусь роботу своєї мрії, яка врешті не збігається з реальністю. І це нормально. Тому краще сприймати ситуацію з першим працевлаштуванням так: ти приїхав до нового міста, вийшов на вокзалі, а далі вже озираєшся та вирішуєш, куди тобі далі рухатися в цьому новому місті. Перша робота це, так би мовити, можливість «зачепитися» у галузі, зрозуміти, що до чого, і як воно все влаштовано на практиці.
Перш ніж йти в якусь нову галузь, варто розібратися, що там зараз відбувається: який географічний розподіл при працевлаштуванні, людей з яким бекграундом частіше беруть тощо. Тобто не варто вірити тому, що пишуть у різноманітних пабліках, натомість краще поспілкуватися з людьми, які в цій галузі працюють і працюють давно.
Уявімо ситуацію: ти надсилаєш безліч резюме у різні компанії, і от тебе запрошують на співбесіду, а ти насправді майже нічого не знаєш про цю компанію. І ти приходиш, а тебе запитують: «Чим ви можете бути корисні нашій компанії?» А ти не в курсі: ні як довго ця компанія на ринку, ні про те, чи робили вони ребрендинг, чи які продукти вони випускали. Звичайно, за таких умов і відповісти тобі буде нічого. Тому й шанси на працевлаштування у цій компанії будуть мізерні. Саме тому важливо дізнаватися більше про потенційного працедавця. Можна скласти особистий список компаній, куди б ти хотів потрапити на роботу, які підходять тобі за напрямком діяльності, за цінностями тощо, і ретельно зібрати максимум інформації про кожну з них. Тоді на співбесіді не доведеться червоніти.
Часте питання на співбесіді: «Ким ви себе бачити в нашій компанії через N років?». Не всі можуть однозначно відповісти на нього. Однак, ця відповідь показує, до чого прагне людина, і чи взагалі вона до чогось прагне. Інша ситуація, це коли, наприклад, ти проходиш навчання на рекрутера, але ти мрієш стати HR-ром. І ти приходиш на співбесіду і кажеш, що за два роки бачиш себе HR-менеджером. Але в цій компанії вже є такий фахівець або фахівці, і збільшувати кількість таких позицій не планується. До того ж корисний та цікавий досвід можна отримати й працюючи рекрутером.
Коли ти створюєш своє CV, варто чітко розуміти, в чому ти маєш переваги, і які в тебе слабкі сторони. Останні треба або підсилити, наприклад, пройти якесь додаткове навчання, або зовсім їх не згадувати у резюме. Про такий аудит своїх сильних/слабких сторін поговоримо далі.
Якщо ти будеш уникати цих помилок, то в тебе буде менше відмов у працевлаштуванні й, відповідно, не буде страждати твоя самооцінка.
Коли ми виходимо на ринок праці, то фактично починаємо продавати свій «товар» — знання, навички, досвід тощо. Тому варто критично проаналізувати цей товар, його якість, його родзинку та обгортку. А коли товар не продається, то подумати над тим, чи він виглядає непривабливо, чи ми прийшли його пропонувати не в тому місці?
Подивись на себе, як на бізнес-проєкт, а на процес найму, як на комерційну пропозиції про співпрацю.
Роботодавці не дуже прихильно ставляться до людини, яка приходить і починає буквально випрошувати роботу: «Ну дайте хоч щось, хоч десь, бо життя загнало у кут, потрібні гроші…». Це не та людина, яку хочеться взяти у команду, навіть якщо це фахівець високого рівня.
Вважай своє резюме комерційною пропозицію до співпраці, а працедавця як майбутнього ділового партнера. Звертай увагу, як з тобою спілкуються, що пропонують. Працевлаштування це фактично, коли ви продаєте набір навичок, а вам продають посаду. І у вас відбуваються перемовини. Якщо в результаті таких перемовин ти отримуєш відмову, обов’язково дізнайся, у чому справа, щоб пропрацювати ці моменти та покращити свою пропозицію.
Загалом рівень самооцінки впливає на впевненість у собі й, відтак, може обумовлювати синдром самозванця. Якщо рівень самооцінки в інших людей ми не бачимо, то впевненість чи невпевненість у собі вже має зовнішні прояви у поведінці.
Дитина не народжується з невпевненістю собі, вона в неї формується. І от що треба розуміти, щоб запобігти формуванню цієї невпевненості:
Варто зазначити, що референтні люди закладають нам у дитинстві певний набір тверджень про нас, які переростають у переконання. І згодом ми навіть не пам’ятаємо, чому саме так, а не інакше, ми ставимося до чогось чи поводимо себе в певних ситуаціях.
Переконання — це аксіома, яка не потребує доказів. Ці переконання частіше за все не усвідомлюються.
Наші переконання можуть бути як тими, що підтримують, так і тими, що обмежують. Якісь з них нам допомагають йти далі й досягати наших цілей, а якісь навпаки заважають рухатись вперед. Цей набір переконань стає певним фільтром, за допомогою якого ми оцінюємо результати своїх дій — констатуємо успіх чи невдачу.
Саме тому за інших рівних умов одна людина буде собі казати: «Я отримав крутий досвід. Який же я молодець!», а інша побиватиметься: «Я невдаха, не варто було й братися».
Переконання, які обмежують:
Переконання стосовно себе тісно пов’язане з питанням грошей. Якщо ти задаєш собі питання: «Чому я не можу заробляти більше? Чому я впираюсь в якусь стелю?», подумай, чи це не твоє переконання, яке каже, що заробляти більше – небезпечно, мати вищу посаду також небезпечне, бо будеш «боляче падати»?
Тут виникає питання: а хто має нам говорити всі ці слова? Добре, якщо говорять батьки й оточення, а якщо нікому це сказати? У такому разі, дуже важливо навчитися говорити це самому собі.
Більшість людей вважає що синдром самозванця – це щось дуже погане. Насправді це прояв невпевненості в собі, і не варто вважати, що це патологічне явище, з яким треба боротися. Взагалі це психологічний феномен, при якому особа потерпає від невпевненості у власних здібностях, досягненнях і нездатна прийняти свої особисті успіхи.
Зустрічаються такі види синдрому самозванця:
Синдром самозванця можна вважати нормальним психологічним механізмом, який хоч раз виявляє себе у житті будь-якої людини. Але якщо синдром самозванця не полишає довго, він може призвести й до тривожних чи депресивних станів.
В нормі синдром самозванця може траплятися у будь-якої людини, яка робить нові кроки в професійному напрямку. Тобто вона чомусь навчається, професійно зростає, опановує нові напрямки. Коли людина в собі сумнівається, вона починає пропрацьовувати свої слабкі сторони, покращувати сильні, щоб більше не сумніватися, і так вона професійно зростає.
Синдром самозванця – це насправді добрий маркер того, що ти не самозванець, і що ти рухаєшся в напрямку розвитку. Але часом емоції, пов’язані з цією невпевненістю у власній компетентності, дуже виснажливі. На цей випадок можна використовувати наступні техніки.
Розподілити навички на групи:
Такий аудит допоможе тобі перевірити якість власного «товару», зрозуміти, що в тебе є, а чого не вистачає. До того ж така таблиця стане помічною, коли ти будеш складати резюме.
Друга група частіше за все виявляється найбільшою. У такому разі варто нарешті перевірити рівень навичок. Можна попросити дати оцінку твоїм навичкам когось з колег, чи тих, хто тебе добре знає. Зворотний зв'язок у професійному розвитку має дуже велике значення.
Щобільше, існує думка, що синдром самозванця може виникати, коли у нас немає зворотного зв'язку з приводу нашої роботи. Тобто коли ти працюєш, працюєш, працюєш, а тобі ніхто не каже, чи добре ти працюєш, чи ні. А сам ти не можеш зрозуміти це.
Третя група також задає напрямок розвитку. Якщо тобі, наприклад, запропонують роботу, пов'язану з тим, що ти знаєш, але ще не пробував робити, то ти зрозумієш, що тепер зможеш розвити ці навички. Або ж на співбесіді ви взагалі не торкаєтесь подібних навичок. Отже, це один зі способів зрозуміти, які навички ти хочеш розвивати, а які тобі зараз не потрібні, і ти не будеш поки що приділяти їм увагу та витрачати час на їх розвиток.
Ось кілька моментів, на які варто звернути увагу:
Як приклад можна використати таку метафору. Ти все життя ходиш до магазину однією стежкою, а зараз ти приймаєш рішення змінити маршрут. Новий шлях для тебе незнайомий, але він сповнений нового та може виявитися цікавішим.
Реконструкція власних переконань, які обмежують, та врахування особистого досвіду допоможуть тобі покращити самооцінку. Аудит навичок стане основою для формування бізнес-моделі себе як фахівця та допоможе створити резюме, яке зацікавить роботодавця. Уникай типових помилок при пошуку роботи й синдром самозванця, якщо й виникне, то буде лише на користь.
Детальніше дивись у відео на нашому каналі.
.jpg)
