Black Friday
16–27 листопада · −25% на повну оплату, −40% на перший платіж при помісячній оплаті
Logo Icon Beetroot Academy

Early Bird умови для нових знань

Забронюйте місце зараз — ціна фіксується на момент реєстрації.
до 25 Жовтня

-25%

до 1 Листопада

-15%

до 8 Листопада

–10%

Не знаєте, що обрати?

Ми поговоримо про різні можливості в ІТ й визначимо, як разом досягти ваших цілей
Ми зв'яжемося з вами якомога швидше в будні дні

Отримали вашу заявку!

Дякуємо, що цікавитесь навчанням в Beetroot Academy
Очікуйте дзвінок, ми зв'яжемося з вами протягом одного робочого дня і відповімо на усі запитання.
Вибачте, це технічна помилка. Спробуйте ще раз!
Або ви можете написати нам в Telegram
Якщо вам так зручніше, напишіть нам, відповімо якнайшвидше в робочі години

Ваш перший крок!

Залиште свої контакти, і ми зв'яжемось із вами, щоб розповісти більше про курс і допомогти стартувати.

Отримали вашу заявку!

На вашій пошті вже чекає наступний крок, тому не забудьте перевірити вхідні і розділ "спам".
‍
До зустрічі!
Вибачте, це технічна помилка. Спробуйте ще раз!

Зачини за мною двері, я йду: з корпорації в стартап

No items found.
Читати:
minutes
хв
28 травня, 2019
Діана Алісова
авторка блогу Beetroot Academy
Поділитися в соцмережах
Зачини за мною двері, я йду: з корпорації в стартап
Твої знайомі кидають насиджені роками місця у великих компаніях та йдуть працювати в стартапи. Чому? Ми вже писали, що основна причина звільнення – бажання розвитку, нові цікаві завдання та можливості. Один з варіантів, де це шукати – стартап.

Твої знайомі кидають насиджені роками місця у великих компаніях та йдуть працювати в стартапи. Чому? Ми вже писали, що основна причина звільнення – бажання розвитку, нові цікаві завдання та можливості. Один з варіантів, де це шукати – стартап.

Новий проект можна вважати стартапом, якщо він:

  • перебуває в пошуку продукту й бізнес-моделі;
  • використовує венчурний капітал;
  • орієнтований на швидке масштабоване зростання;
  • приймає й зображає культуру стартапу.

Що може дати стартап?

У стартапі ти здобудеш навички й навчишся нести відповідальність. Працюватимеш із людьми, які захоплюються процесом, познайомишся особисто з усіма членами команди.

Проблеми та можливості стартапу постійно змінюються. Рутини тут мінімум. Зарплата може бути нижчою, ніж в корпорації, але в деяких стартапів ти можеш придбати акції – це величезний потенціал, якщо компанія досягне успіху. Тут більше шансів, що твою думку почують, а робота вплине на бізнес.

Ми запитали людей, які працювали в великих компаніях, а тепер перейшли до стартапів. Вони порівняли досвід і поділилися найважливішим – розповіли, де краще для них, зважили плюси та мінуси й описали типовий робочий день.

Назар Максимів, працює в креативній агенції easy, до цього був інженером з якості (QA) в Eleks, працював в соціальній платформі "Тепле місто" і фрілансив

В "Тепле місто" основними замовниками були локальний бізнес та адміністрація міста. Мало діджитал-проектів, більше – фестивалів, конференцій, урбаністичних і спортивних проектів. Я працював там проектним менеджером 2 роки. Команда з 20 чоловік і гнучкий робочий день. Ти сам – менеджер свого часу, сам будуєш дорожню карту свого проекту.

В ієрархії ТМ була наглядова рада – це 12 експертів, які визначають стратегію платформи на кілька років. Вони бачать тренди й допомагають адаптувати проекти під потреби суспільства або бізнесу. Це дуже сильна частина платформи.

Потім я набрався сміливості й пірнув у власну справу. Зараз я проектний менеджер в креативній агенції еasy. Створюємо айдентику, логотипи та креативні рішення для бізнесу. У команді 4 людини. Ми рухаємося як стартап у сфері дизайну, але плануємо вирости до міжнародної компанії.

undefined
Назар Максимів, працює в креативній агенції Easy

Співпраця й довіра – основні цінності, які я виніс з роботи в різних компаніях і на різних проектах. Для мене це основа, від якої можна рухатися до політик, процедур та рамок – без них не буде системності. А нескінченний хаос швидко спалює мотивацію та ентузіазм в роботі.

Мені складно розділити людей на тих, хто створений для стартапів і тих, хто великих компаній, багато хто прокачує свій стиль мислення й навички, щоб легко адаптуватися під будь-який формат компанії. Якщо ти готовий ризикнути – тобі підійде стартап. У великій компанії більше гарантій і безпеки.

Якщо повернутися до Eleks, то в Івано-Франківському офісі тоді працювало більш ніж 55 людей. Графік кожен обирав сам. Приємно, що в ІТ-середовищі ти вчишся керувати своїм часом самостійно. Ми працювали в налагоджених процесах за Аgile: в нас були статус-наради та інші церемонії, які використовує цей метод.

Кількість людей в команді та ієрархія залежала від проекту. Були маленькі команди: проектний менеджер, розробник, інженер з якості. У великих найчастіше додавався ще й дизайнер, team lead і розробники. Іноді навіть бізнес-аналітик. Тоді над проектом можуть працювати більш ніж 100 людей. У стартапі таке малоймовірно.

Кирило, працює в стартапі у сфері environmental services, до цього 2 роки був фінансовим менеджером в міжнародній FMCG компанії.

Більшу частину часу працював з людьми з продажів і маркетингу. Відповідав за аналітичну підтримку: запуски нових і виведення з ринку старих брендів, запуски національних промо-кампаній. Відповідав за контроль над комерційними бюджетами. Всі внутрішні процеси в фінансах були збудовані лінійно з процесами в офісах інших країн. Типовий робочий день тривав 10-12 годин, кожен день майже не відрізнявся від попереднього.

Пішов, тому що швидко втратив інтерес – душа вимагає нових завдань і викликів. Втомився розповідати у двадцятий раз фіндиректору про причини відхилення від плану. Крім того, хотів відповідати за щось більше, ніж окремі проекти. Темпи кар'єрного зростання у великій компанії дуже повільні.

У стартапі займаюся стратегією й розвитком нових напрямків бізнесу. Підпорядковуюсь директору по стратегії. Типового робочого дня не існує – іноді витрачаю 12 годин на галузеві звіти й бази даних, іноді просто шукаю контакти й ходжу на конференції. Все визначається завданням, яке потрібно вирішити в цей день. У корпорації я знав, чим буду займатися за тиждень о 16:00. У стартапі таке планування неможливе.

Якщо порівнювати корпорацію і стартап, я за те, що буде актуальнішим для саморозвитку й кар'єри. Працювати можна в обох типах компаній. Важливо відповісти собі, навіщо ти йдеш працювати. Я переключився за 3-4 тижні, нічого складного. Єдине, до чого не звик – відкритість CEO і загальна політика відкритих дверей. У корпорації неможливо просто зайти до кабінету найбільшого боса й вирішити питання. Мені подобається відсутність чітких рамок. Але потрібно розуміти, що у корпоративних політик і процедур є свої “за” і “проти”: з одного боку – це інструмент структурування і контролю, а з іншого – вони знижують швидкість прийняття рішень.

У стартапі ти швидше втілиш ідеї в життя, у тебе ширша межа особистої відповідальності. Але при будь-якому масштабуванні бізнесу така гнучкість зазвичай вбивається.

Єлизавета Корольова, маркетологиня в стартапі StudyDive, раніше працювала аналітикинею в Сiklum

Робочий день у великій компанії зазвичай починався зі швидкої наради й списку завдань на день для кожного члена команди. Ієрархія суттєва: у співробітника може бути до 5-6 рівнів підпорядкування.

В Ciklum мені подобались зрозумілі процеси, конкретний план виконання завдань і компетентні фахівці, які допомагали розбиратися у складних питаннях. Пощастило з гнучким графіком – я поєднувала роботу з навчанням. Ця робота навчила мене структурувати інформацію, щоб її зрозуміли навіть ті, хто вперше зіткнувся з таким завданням.

З недоліків я б відзначила довгий процес впровадження ідей та ефект "зіпсованого телефону", як і в багатьох великих компаніях. Часто трапляється різниця в пріоритетах між співробітниками. Для когось важливі зарплата, ім’я компанії або стабільність. Лиш потім – цінності, сенс у роботі та проекті. Вирішила піти, тому що після трьох років роботи захотіла рухатися далі, досліджувати інші сфери й додати більше творчості у свою роботу.

У стартапі є співзасновники та лідери окремих напрямків, які допомагають команді працювати у потрібному напрямку. На щастя, ми не популяризуємо ієрархію.

Тут є повноцінне відчуття причетності до створення продукту/послуги – ти не маленький гвинтик, а цілий механізм, який впливає на багато речей. Свобода втілення й тестування ідей, можливість постійно вчитися новому, мобільність графіка та робочого місця. Але потрібно бути "людиною-восьминогом", оскільки співробітників небагато. Комусь це здасться мінусом, але мені навпаки – подобається. Я маркетологиня, але можу створювати дизайн банерів, презентацій, писати технічні вимоги до продукту або спілкуватися з клієнтом. Це допомагає перемикнутися, дізнатися про продукт з різних сторін, тренувати кращі сторони – я не вірю, що у людей вона тільки одна.
‍

З недоліків – хаотичність і час, витрачений на тестування ідей, від яких потім відмовляєшся. Не завжди виходить діяти за планом, який склали навіть тиждень тому. Іноді потрібно змінити фокус і починати все з початку. Я бачу в цьому можливості для постійного розвитку.

Якщо вибирати серед великої компанії та стартапу – багато чого залежить від посади, обов'язків, команди й цінностей. У майбутньому хотілося б взяти найкраще з досвіду і створити щось своє. Зрештою, успішні стартапи в більшості випадків стають великими компаніями. Та й цінності стартапів потрібно приносити до великих компаній, а не навпаки.

Стартаперський формат мислення може бути у людей, які працюють у великих компаніях. Це, від початку, бажання змінювати щось на краще, створювати нове, динамічно розвиватися. Потреба з'являється в один момент і ти починаєш несвідомо шукати однодумців. Я шукала компанію близьку мені за духом та цінностями та швидко долучилася до процесу. Річ не в тім, що є різниця між стартапом і великою компанією, а в людях, які тебе оточують.

Я думаю, тим, кому важлива стабільність та ясність в робочому процесі, варто розглядати великі компанії. Якщо тебе приваблює популярність імені на ринку – теж. У стартап варто йти не заради просто роботи, а заради справи, яка стане частиною життя. Тим, які готові бути гнучкими, будувати процеси з нуля, хто нормально ставиться до ситуації: "Не знаю, як це робити, але зараз розберуся і завтра буде зроблено". Для тих, хто навіть під час знайомства в барі в іншій країні здатен запитати: "А як вам така ідея?".‍

Більше останніх новин

Читати:
minutes
хв
17 листопада 2026
YOLO: як навчити детектор об'єктів на власних даних

Щоб навчити YOLO на своїх даних, потрібні чотири речі: кілька сотень розмічених зображень, файл конфігурації датасету, готова модель як стартова точка і кілька рядків коду на Python. Ultralytics зводить саме тренування до однієї команди. Решта роботи, і вона важливіша, полягає в даних і в аналізі помилок.

Нижче повний цикл на прикладі детектора дефектів на деталях: від розмітки до експорту моделі в ONNX.

Що таке YOLO і чому з нього починають

YOLO (You Only Look Once) є сімейством детекторів, які за один прохід по зображенню знаходять усі об'єкти й видають рамку, клас і впевненість для кожного. Модель швидка, має готові ваги для старту і бібліотеку, де тренування, валідація й експорт викликаються однаково.

Актуальна версія від Ultralytics називається YOLO26 і офіційно випущена 14 січня 2026 року. За даними Ultralytics, модель видає фінальні передбачення без окремого кроку NMS, у неї прибрали DFL для простішого експорту, а версія nano працює на CPU до 43% швидше за YOLO11. Підтримуються класифікація, детекція, сегментація, оцінка пози, повернуті рамки й трекінг.

Про ліцензію. Ultralytics поширює модель під AGPL-3.0 для навчання й open-source проєктів. Для використання в комерційному продукті потрібна Enterprise-ліцензія. Перевір це до того, як закладати YOLO в архітектуру продукту.

Крок 1. Збери й розміть датасет

Для першої ітерації вистачить 300–500 зображень на клас, якщо об'єкти помітні й умови зйомки схожі на реальні. Важливіше за кількість різноманіття: різне освітлення, ракурси, фон, частково перекриті об'єкти.

Розмічати зручно в Roboflow або CVAT. Обидва вміють експортувати у формат YOLO, де кожному зображенню відповідає текстовий файл із рядком на кожен об'єкт:

0 0.512 0.430 0.120 0.085

Перше число означає клас, далі йдуть координати центру рамки, її ширина й висота. Усі значення нормалізовані від 0 до 1 відносно розміру зображення.

Структура папок:

datasets/defects/  
  images/train/   images/val/  
  labels/train/   labels/val/

Крок 2. Опиши датасет у data.yaml

path: datasets/defects
train: images/train
val: images/val
names:  
 0: scratch  
 1: chip

Валідаційна вибірка має бути незалежною від тренувальної. Якщо ти нарізав кадри з одного відео, не клади сусідні кадри в різні вибірки: вони майже ідентичні, і метрики вийдуть завищеними. Діли за відео або за днями зйомки.

Крок 3. Навчи модель

from ultralytics import YOLO

model = YOLO("yolo26n.pt")          # стартові ваги, версія nano
model.train(data="data.yaml", epochs=100, imgsz=640)
metrics = model.val()

Те саме з термінала:

pip install ultralytics
yolo detect train data=data.yaml model=yolo26n.pt epochs=100 imgsz=640

Тренувати можна в Google Colab на безкоштовному GPU. Невеликий датасет на кілька сотень зображень навчається за десятки хвилин.

Який розмір моделі обрати. YOLO26 має версії nano, small, medium, large та extra large. Починай з nano або small: вони швидко тренуються і показують, чи є в даних сигнал. Більша модель має сенс, коли ти вже вичерпав можливості даних, а пристрій, на якому працюватиме детектор, витримає навантаження.

Крок 4. Розберися з метриками: mAP, precision, recall

Метрики якості моделей детекції об'єктів: що означає кожна і коли на неї дивитися уважніше
Метрика Що означає Коли дивитися уважніше
Precision яка частка знайдених об'єктів справжні хибні спрацювання дорого коштують
Recall яку частку справжніх об'єктів модель знайшла пропуск об'єкта дорожчий за хибну тривогу
mAP50 середня точність при перекритті рамок від 50% загальна оцінка «чи знаходить»
mAP50-95 те саме, усереднене за жорсткішими порогами наскільки точно стоять рамки

Одна цифра нічого не каже без контексту задачі. Детектору дефектів на лінії важливіший recall: пропущений брак коштує дорожче, ніж зайва перевірка. Системі сповіщень у застосунку важливіша precision, бо хибні тривоги користувач швидко вимкне.

Після тренування Ultralytics зберігає графіки й confusion matrix у папці runs. Подивись, які класи модель плутає, і відкрий самі зображення з помилками. Цифри покажуть, що щось не так, а картинки покажуть, що саме.

Крок 5. Друга ітерація: працюй із даними

Найчастіші причини слабких результатів:

  • Дисбаланс класів. Подряпин 2000, відколів 80. Модель просто ігнорує рідкісний клас. Дозбирай приклади або зменш перевагу частого класу.
  • Неконсистентна розмітка. Двоє людей розмічали по-різному: одна обводила дефект щільно, інша із запасом. Узгодь правила й перевір вибірку.
  • Малі об'єкти. Дефект займає 10×10 пікселів на кадрі 4000×3000, а після стиснення до 640 пікселів зникає. Збільш imgsz або нарізай зображення на фрагменти (tiling, бібліотека SAHI).
  • Інший домен. Модель вчилася на фото з телефона, а працює на промисловій камері з іншою оптикою. Додай кадри з цільової камери.

Ітерація виглядає так: знайти помилки, зрозуміти причину, змінити дані, перетренувати, порівняти метрики. Дві-три таких ітерації зазвичай дають більше, ніж перехід на більшу модель.

Крок 6. Експортуй модель в ONNX

model.export(format="onnx")

ONNX є універсальним форматом, який запускається через onnxruntime на CPU, а також конвертується в TensorRT для Jetson чи в інші формати для прискорювачів. YOLO26 офіційно експортується в ONNX, TensorRT, CoreML та OpenVINO.

Де навчитися системно

У освітній програмі Computer Vision fine-tuning YOLO26 на власному датасеті займає центральну частину курсу: розмітка в Roboflow, тренування, аналіз помилок, друга ітерація й експорт в ONNX. Базові поняття комп'ютерного зору зібрані в окремому гайді.

Читати:
minutes
хв
17 листопада 2026
Механік дронів вчився розуміти пристрої зсередини: історія Павла Терехова

Хто такий Павло Терехов

Павло Терехов служить у війську механіком дронів. До мобілізації він розробляв високонавантажені системи, трохи волонтерив і почав розбиратися в дронах, коли це ще не було масовою темою. Тепер він випускник освітньої програми Embedded Development у Beetroot Academy.

На програму Павло прийшов уже з досвідом у дронах, але хотів зрозуміти, як працюють розумні пристрої й додаткові плати, які на дрони встановлюють. Вчитись було важко, каже він, але вчителі завжди йшли назустріч.

З чим Павло прийшов на програму Embedded Development

У війську Павло працює за профілем, з дронами, тож досвід у нього був. Бракувало іншого: треба було розбиратися не лише в самих дронах, а й в «аксесуарах», тобто додаткових платах і модулях, і розуміти, як «подружити» різні пристрої між собою.

Головною метою Павло називає саме це: розібратись на просунутішому рівні, як працюють розумні пристрої та додаткові плати на дронах.

Чому Павло обрав Beetroot Academy

Павлу сподобався підхід програми, і найбільше практичні речі: час, кількість занять і матеріали.

Навчання далося нелегко, і Павло цього не приховує. Підтримку він теж памʼятає: «Вчитись було важко, але вчителі завжди йшли назустріч і допомагали».

Що Павло застосував на практиці і що змінилось у роботі

Домашні завдання програми він переробляв під «дронове» застосування.

Після програми Павло краще розуміє, як працює пристрій. Через це інакше проходять розмови з постачальниками: він говорить предметніше й пояснює, що саме потрібно від обладнання.

У планах зробити корисні пристрої для роботи.

Над чим Павло працює у вільний час

У вільний час Павло збирає власні пристрої. Один із них називається AlertInUA: автономний настільний індикатор повітряних тривог України. Він працює цілодобово, сам підлаштовує яскравість, а код проєкту відкритий. Основа: плата LilyGO T-Display на ESP32, прошивка на FreeRTOS.

На екрані карта областей з поточними тривогами. Налаштовується пристрій через власну точку доступу Wi-Fi. На макетній платі поруч з дисплеєм є світлодіоди та зумер.

Паралельно він працює над ще одним проєктом: зробив Telegram-бота підтримки, додав його на лендінг і в застосунок, виправив дрібні баги й прибрав тестові дані.

Читати:
minutes
хв
13 листопада 2026
Навчати чи наймати: як український Defence Tech закриває дефіцит інженерів

У третьому кварталі 2026 року оборонні компанії опублікували на DOU 3942 вакансії. Це близько 20% усіх пропозицій на платформі і рекорд за всі роки. Для hardware-фахівців показник теж рекордний: 704 вакансії за квартал, а на одну вакансію embedded-розробника в середньому припадає 4,6 відгуку (DOU, III квартал 2026). Компанії, які шукають «готового» інженера методами класичного IT, витрачають на це місяці. У статті зібрані дані ринку, цифри з нашого вебінару «Навчати чи наймати» з Мартою Хрип'як, HR Director Lira Engineering, і критерії, за якими варто вирішувати: шукати людину на ринку чи виростити її.

Скільки інженерів бракує Defence Tech у 2026 році

Попит на інженерів в оборонці росте швидше, ніж ринок встигає готувати людей. У 2025 році deftech-вакансій було в 2,6 раза більше, ніж у 2024-му. За перше півріччя 2026 року їх опублікували більше, ніж за весь 2025 рік. Кількість вакансій для hardware-фахівців з 2024 року зросла більш ніж ушестеро.

Наймати далі планують усі. У дослідженні Української ради зброярів і CORE Team усі 27 опитаних виробників збираються шукати людей найближчі 6–12 місяців, а майже половина називає найдефіцитнішими інженерів-конструкторів та інженерів з електроніки (AIN). Конструкторів шукають 67% виробників.

Найважче закрити ролі на стику заліза і коду:

  • Embedded
  • Firmware
  • FPGA
  • RF/EW
  • конструктори
  • інженери з електроніки

Частка embedded-вакансій в оборонці в 6–7 разів вища, ніж в IT (DOU). При цьому бракує не лише стеку. Як підкреслювала на вебінарі Марта Хрип'як-Стеценко, компаніям не вистачає інженерного мислення: уміння ухвалювати рішення в умовах невизначеності й відповідати за продукт.

Скільки триває пошук інженера в defence tech

Звичайну технічну роль в оборонці закривають за 1–2 місяці, критичну інженерну за 3–6 місяців і довше. Такі терміни Марта Хрип'як-Стеценко навела на вебінарі «Навчати чи наймати»:

Скільки в середньому триває пошук спеціаліста залежно від типу ролі
Тип ролі Скільки триває пошук
Виробничі ролі 2–4 тижні
Звичайна технічна роль 1–2 місяці; близько 30% таких вакансій тягнуться понад 3 місяці
Критична інженерна роль 3–6+ місяців

Кілька цифр, які пояснюють, чому все так довго:

  • 200–400 контактів потрібно, щоб зібрати якісний шорт-лист на інженерну роль. Це у 2–3 рази більше, ніж на інших позиціях.
  • На 31% довше закриваються вакансії в мілтеху порівняно з IT, а шлях від першого контакту до згоди на офер довший на 42%.
  • 7 з 10 вакансій закривають кандидатом, якого знайшли в перші 10 днів пошуку.

Остання цифра найпрактичніша. Якщо за два тижні у воронці немає жодного близького кандидата, проблема, найімовірніше, у профілі вакансії. Продовжувати пошук з тими самими вимогами означає втрачати ще місяці.

Навіть коли кандидата знайдено, найм часто зривається на фініші. Серед типових причин: контрофер, безпекові перевірки, невизначеність із бронюванням, формат роботи, знижена ставка на випробувальний термін, зміна обов'язків або етапів у процесі і повільне рішення самої компанії.

Пошук «єдинорога»: чому ідеальний кандидат існує в одиницях

Більшість вакансій, які не закриваються місяцями, вимагають від однієї людини поєднання кількох рідкісних навичок. Кожну з них окремо на ринку знайти можна. Разом майже ніколи.

«Окремо знайти Senior Embedded — в принципі реально. Окремо знайти людину з досвідом у БПЛА — реально. Окремо знайти людину, яка знає англійську на рівні B2-C1 — реально. Але знайти сеньйора з досвідом БПЛА, з сильним системним дизайном, з англійською мовою і, наприклад, з готовністю працювати в мілтеху... це вже одиниці на всю країну».

Марта Хрип'як-Стеценко, HR Director, Lira Engineering

Перетин вимог лише одна з причин. Спікерка вебінару виділила ще кілька:

  1. Малий і невидимий пул. Частина сильних інженерів «старої школи» працювала на промислових підприємствах, у НДІ, у радіоелектроніці. Профілю в LinkedIn у них часто немає, резюме на job-сайтах вони роками не оновлюють, тож сорсинг під IT їх просто не бачить.
  2. Частина людей служить або перебуває за кордоном.
  3. Пасивний ринок. Ті, хто вже працює в оборонці, рідко відповідають на вакансії самі.
  4. Конкуренція з IT, телекомом і automotive за тих самих інженерів.
  5. Бронювання більше не вирізняє. Його пропонують 74% компаній, тож для кандидата це вже стандарт.

Пул IT-фахівців цю проблему не закриває. У класичному IT окремі напрями збирають понад 80 відгуків на вакансію, тоді як у deftech середній показник за перше півріччя 2026 року становив 10,2 (RazomUA за даними DOU). І більшість цих відгуків іде на Project Manager, QA та DevOps.

Що змінилося на ринку найму за рік

Кандидатів стало ще менше, а підняття зарплат ситуацію не врятувало. Ось як Марта Хрип'як-Стеценко описала зміни на вебінарі:

  • Відгуків на вакансію наприкінці 2023 року було приблизно 15, наприкінці 2025-го близько 7. У 2026 році 0–4.
  • 89% компаній переглянули зарплати на 10–20%, але легше не стало нікому.
  • Вимоги до кандидатів ростуть, вакансій для початківців меншає.
  • Мотивація кандидатів зсунулась від місії до бронювання і фінансових умов.

Висновок спікерки прямий: головна проблема в браку людей і конкуренції за той самий пул. Ставки тут вторинні.

Справжня ціна пошуку: чотири шари

Бюджет на рекрутера чи агенцію видно одразу. Решту витрат зазвичай не рахують, хоча вони більші:

  1. Прямі витрати: рекрутер, агенція, платформи.
  2. Час команди. Інтерв'ю забирають час наймаючих менеджерів і керівників, до 30% їхнього робочого часу йде на рекрутинг.
  3. Ціна порожнього місця. Продукт або модифікація стоїть місяцями.
  4. Ціна помилки: повторний цикл пошуку й онбордингу, якщо людина не підійшла.

Що роблять компанії, коли позиція не закривається

Оборонні компанії зазвичай пробують шість підходів. Лише один із них збільшує кількість інженерів у галузі.

Що роблять, коли пошук інженера затягується, і що це дає
Що роблять Що це дає
Розбивають роль Замість «єдинорога» двоє людей з вужчим профілем
Переманюють у конкурентів Той самий інженер, інший офіс
Розширюють формат і географію Більший пул, але ті самі обмеження
Перезапускають пошук, наймають агенцію Ще кілька місяців і бюджет
Піднімають ставку Ціна росте для всіх, пул лишається тим самим; підняття має сенс лише з реалістичним профілем
Беруть джуна чи міддла і виділяють наставника Плюс один сильний інженер для галузі

Марта Хрип'як-Стеценко назвала це канібалізацією талантів. Коли компанія B переманює інженера в компанії A, у галузі як було вісім інженерів, так і лишилося вісім. Чийсь продукт зупинився, а ринкові зарплати піднялися для всіх. Вирощений інженер додає галузі ще одного фахівця. Збільшити пул може тільки навчання.

Знайти чи виростити: критерії рішення

Шукати на ринку варто, коли людина потрібна за тижні або йдеться про унікальну lead-роль. Вирощувати всередині, коли до потреби є 3–6 місяців, у кандидата є суміжна база, а в команді є ментор. Рішення залежить від трьох критеріїв:

  • Глибина експертизи: наскільки вузький профіль потрібен.
  • Наставник: чи є в команді людина, у якої буде на це час.
  • Терміновість: скільки часу лишається до моменту, коли роль має запрацювати.

Внутрішня підготовка працює, якщо в компанії є наставники з виділеним часом, документація, онбординг і прозора структура росту. Найчастіше бракує часу сеньйорів, плану розвитку ролі, відповідального за L&D і віри керівництва в окупність.

Частину цих прогалин закриває зовнішній освітній партнер. Він бере на себе базову програму, викладачів і практику на залізі, а специфіку продукту людина отримує вже всередині компанії. Кандидатів для такого навчання найкраще шукати серед розробників на C/C++, випускників електроніки, радіотехніки, мехатроніки і у власній команді.

Де шукати embedded- і hardware-інженерів поза job-сайтами

Офлайн-події та профільні медіа дають доступ до кандидатів, яких немає в онлайн-воронці:

Канали пошуку інженерів для оборонних компаній: формат і що це дає роботодавцю
Канал Формат Що дає роботодавцю
«Арсенал талантів» (DOU і Lobby X) Щорічний ярмарок вакансій у Києві Живий контакт із кандидатами; навесні 2026 року подія зібрала понад 4000 учасників
«Країна інженерів» (Lobby X) Серія miltech-хакатонів у регіонах, у 2025 році сім міст Інженери й студенти технічних спеціальностей поза Києвом
IT Arena Технологічна конференція у Львові, з 2025 року має окрему Defense-сцену Стенд із прототипами привертає IT-інженерів, які ще не розглядали оборонку
Defender Media Медіа про бізнес defence tech Календар галузевих подій і розділ вакансій
DOU DefTech Спільнота і розділ вакансій Квартальна аналітика ринку, найбільша база deftech-вакансій

Ці канали розширюють охоплення, але кількість інженерів на ринку вони не збільшують.

Навчання інженерних команд з Beetroot Academy

Beetroot Academy готує інженерів для defence і dual-use. Ключова освітня програма Embedded Development триває п'ять місяців і поєднує заняття з викладачами-практиками з роботою на реальному залізі; команди можна навчати окремими місцями або виділеною групою.

Повний запис вебінару «Навчати чи наймати: як Defence-компанії закривають дефіцит інженерів» і умови для команд є на сторінці для Defence-компаній.

Читати:
minutes
хв
12 листопада 2026
Як embedded- або backend-розробнику перейти в computer vision

Розробник з embedded чи backend уже має половину того, що потрібно CV-інженеру: впевнений код, Git, розуміння продуктивності й обмежень системи. Добрати доведеться роботу з даними, основи нейромереж і звичку оцінювати модель метриками замість відчуття «наче працює». У зимовому опитуванні DOU частка Computer Vision Engineer серед дата-фахівців за пів року зросла з 2% до 4% (DOU).

Розберемо, що з твого бекграунду переноситься, чого бракує і як виглядає реалістичний маршрут переходу.

Що вже є в embedded-розробника

Embedded-інженер мислить буферами, тактами й кілобайтами. Для комп'ютерного зору це сильна позиція, бо зображення в пам'яті і є буфером: висота × ширина × канали, тип даних uint8.

Що переноситься напряму:

  • C/C++ і звичка рахувати, скільки пам'яті та часу займає кожна операція
  • розуміння latency і реального часу: кадр має бути оброблений до приходу наступного
  • робота з периферією та камерами на рівні інтерфейсів
  • Linux на одноплатних комп'ютерах

Саме цього бракує багатьом ML-спеціалістам. У вакансіях CV Engineer у defence-компаніях окремим пунктом стоїть оптимізація моделей під Jetson та інші embedded-платформи, а C++ значиться бажаною навичкою поруч із Python.

Чого бракує: Python як робочого інструменту для експериментів, PyTorch, розуміння того, як модель вчиться і чому помиляється.

Що вже є в backend-розробника

Backend-розробник приносить інженерну дисципліну навколо коду: тести, Docker, CI, API, версіонування. У CV цього часто не вистачає: модель натренували в ноутбуці, а як вона житиме в продакшені, ніхто не продумав.

Що переноситься:

  • Python, якщо ти пишеш на ньому, або будь-яка мова з досвідом від року
  • Docker, Linux, Git
  • проєктування сервісів, черги, обробка потоку запитів
  • логування й моніторинг, які в CV перетворюються на моніторинг якості моделі

Чого бракує: відчуття заліза. Модель, яка видає 30 кадрів на секунду на серверній відеокарті, на пристрої може видати три. Бекендеру доводиться вчитися мислити обмеженнями пам'яті, енергії та нагріву.

Яка математика потрібна для computer vision

Менше, ніж здається. Щоб працювати з детекторами на практиці, вистачить:

  • масиви й матриці: форма, індексація, множення
  • згортка: що робить фільтр 3×3, проходячи по зображенню
  • градієнтний спуск на рівні ідеї: модель потроху змінює ваги, щоб зменшити помилку
  • базова статистика: середнє, розподіл, precision і recall

Лінійна алгебра й теорія ймовірностей на університетському рівні знадобляться, якщо підеш у дослідження або розробку нових архітектур. Для прикладних задач детекції, трекінгу й оптимізації більшість інженерів обходиться розумінням на рівні інтуїції і добирає глибину, коли конкретна задача цього вимагає.

Маршрут переходу: від пікселя до детектора на пристрої

  1. Зображення як дані. NumPy, колірні простори, гістограми. Для embedded-розробника це день роботи, для бекендера тиждень.
  2. Класичний CV в OpenCV. Фільтри, Canny, морфологія, контури. Розв'яжи одну задачу без нейромереж, наприклад підрахунок однакових деталей на фото.
  3. Нейромережі й transfer learning. Візьми готову модель, донавчи на кількох сотнях власних фото, подивись на криві train і validation.
  4. Детекція з YOLO. Спочатку готова модель, потім навчання на власних даних з розміткою і метриками.
  5. Друга ітерація. Знайди, де модель помиляється, дозбери дані, перетренуй. Саме тут видно, хто розуміє модель, а хто запускав туторіал.
  6. Запуск на пристрої. Експорт в ONNX, квантизація, вимір швидкості на Raspberry Pi або Jetson.

Для embedded-розробника крок 6 буде найпростішим, а кроки 3–5 найновішими. У бекендера навпаки.

Перший проєкт для портфоліо

Роботодавець хоче побачити, як ти розв'язуєш задачу від початку до кінця. Висока точність на чужому датасеті цього не показує. Добрий проєкт має чотири складники: власний датасет, дві ітерації тренування з поясненням, що змінилося, таблицю метрик і запуск на реальному пристрої чи хоча б замір швидкості на CPU.

Ідеї, які можна зробити за кілька тижнів:

Проєкти для портфоліо та що кожен із них покаже роботодавцю
Проєкт Що покаже роботодавцю
Детектор дефектів на деталях (подряпини, відколи) роботу з малими об'єктами й незбалансованими класами
Підрахунок людей на вході через лінію детекцію плюс трекінг
Розпізнавання хвороб рослин за фото листя збір і розмітку власних даних
Читання показників лічильника поєднання детекції й OCR
Будь-яка модель на Raspberry Pi з виміром FPS розуміння edge-обмежень

Опиши проєкт у README так, як описав би технічне рішення колезі: задача, дані, що не спрацювало, що змінив, які цифри отримав.

Що просять у вакансіях Computer Vision Engineer

У вакансіях українських defence-компаній за 2026 рік повторюється приблизно однаковий набір:

  • Python впевнено, C++ як перевага
  • PyTorch і OpenCV
  • детекція, трекінг, сегментація
  • оптимізація під Jetson, ONNX, TensorRT
  • розуміння latency, FPS і пам'яті
  • Linux, Git, Docker

Наприклад, у вакансії Frontline Robotics, опублікованій у липні 2026 року, просили від трьох років досвіду в CV або ML. Це типово для ринку: вакансій для новачків у computer vision мало. Тому найреалістичніший шлях лежить через внутрішній перехід: ти лишаєшся розробником у своїй команді, береш CV-задачі, а за рік маєш комерційний досвід саме в цьому напрямі.

З чого почати

Освітня програма Computer Vision розрахована саме на розробників без ML-досвіду: від року програмування будь-якою мовою, 12 практичних занять, власний детектор і запуск на edge. Якщо ти з software і хочеш спершу розібратися із залізом, почни з Embedded Development.

Перейти в блог

Популярні питання та відповіді