img

Олена Алчанова, Content Master

14 квітня 2020

У часи кризи не можна сидіти й сумно дивитися, як все руйнується. Треба долучитися та робити щось хороше

Beetroot Academy працює 6 років — з 2014 ми запустили 15 курсів, з нами навчалися й вчаться близько 3000 студентів. Останні декілька років всі наші курси працювали в режимі “перевернутого класу” й змішаного навчання. Ми давали всю теорію в LMS-системі, студенти могли вчитися в будь-який час до початку уроку, потім — приходили до класу й займалися з викладачем. Ми витрачали 70% робочого часу на офлайн — це була одна з основних цінностей. З початком карантину в Україні ми змушені були швидко переформатувати навчання. Тепер віддалено вчимо групи, які починали в офлайні, плануємо запускати курси в онлайн-форматі. Крім того, стартує новий проєкт — навчання з постоплатою.

img

Beetroot Academy працює 6 років — з 2014 ми запустили 15 курсів, з нами навчалися й вчаться близько 3000 студентів. Останні декілька років всі наші курси працювали в режимі “перевернутого класу” й змішаного навчання. Ми давали всю теорію в LMS-системі, студенти могли вчитися в будь-який час до початку уроку, потім — приходили до класу й займалися з викладачем. Ми витрачали 70% робочого часу на офлайн — це була одна з основних цінностей. З початком карантину в Україні ми змушені були швидко переформатувати навчання. Тепер віддалено вчимо групи, які починали в офлайні, плануємо запускати курси в онлайн-форматі. Крім того, стартує новий проєкт — навчання з постоплатою.

СЕО Beetroot Academy та Beetroot Андреас Флодстром, як і багато хто з власників бізнесу, ухвалює непрості рішення. Поговорили з Андреасом і запитали, як зміниться концепція роботи академії, що отримають нові студенти й що буде з курсами загалом.

Коли ти зрозумів, що перехід до онлайну неминучий?

Насправді, ми давно працюємо як онлайн, так і офлайн. У нас змішаний формат навчання — в системі LMS є відео, записані авторами курсів, студенти можуть переглядати їх в будь-який час. Тож, протягом останніх двох років ми готувалися до того, щоб деякі з наших курсів стали доступні онлайн.

Навчання онлайн у нас було пасивне (відеоматеріали, тести). Тепер ми перейшли також на активне онлайн-навчання — близько 400 студентів вже вчаться в такому форматі. Це схоже на те, що відбувається в класі.

Якщо говорити про довготривалі плани, без обставин коронавірусу й карантину, ми б, раніше чи пізніше, перевели більшу частину навчання в онлайн. Ми використовуємо досвід, який мали при особистому спілкуванні й навчанні в класі. Ми були готові, карантин просто каталізував процес.

Ти не вважаєш, що робота в класі була нашою фішкою? Ця внутрішня атмосфера, яка була в усіх локаціях академії? Як її тепер донести?

З одного боку — так, я так вважаю. З іншого — вважаю, цю “фішку” ми транслюємо в онлайн-формат. Це складніше, але це можна зробити.

Наприклад, що я бачу зараз в Beetroot — нам важливо бути в офісі, пити каву, котиків там гладити (в київському офісі Beetroot живуть коти), і таке інше. Важливо побудувати таке ставлення. Але до команди вже прийшли нові люди, в них перший робочий день — онлайн, віддалено. Я бачу, що вони все одно відчувають нашу культуру. Ми обідаємо по відео, проводимо вебінари, наприклад. Так, потрібно докласти трохи більше зусиль, але це можливо.

Я був одним з категоричних прихильників офлайну, як однієї з частин нашої освітньої концепції. Але, думаю, ми посядемо своє місце в галузі онлайн-навчання, серед світових платформ і різних навчальних моделей.

Як думаєш, нам пощастило з галуззю? Адже ми відносно легко можемо адаптувати продукт. Важче тим, хто мав ресторани, салони краси. А ми вже мали продукт.

Так, ми працюємо в ІТ — це вже онлайн-формат. Але, якщо порівнювати Beetroot Academy з більшістю ІТ-шкіл, які працюють майже повністю офлайн, я б сказав, що ми на 80% були готові. Ще 10% ми зробили протягом двох тижнів разом з командою, і ще 10% ми досягнемо протягом декількох місяців. Наша галузь легше адаптується, але ми вже мали позицію в цій галузі, підлаштовану під онлайн.

Ще, якщо казати про плюси формату — більшість наших випускників все одно працюватимуть онлайн. Після такого курсу студенти будуть краще готові до роботи. Важливіше побудувати відчуття ком’юніті, групи. І це можна зробити.

Ще один плюс — в такому вигляді ми зможемо пропонувати курси в будь-яке місто України та до інших країн. Наприклад — як ми могли раніше пропонувати щось в Конотопі, Білій Церкві, Сєвєродонецьку? Ніяк. А тепер ми можемо.

Давай поговоримо про новий проєкт. Всі курси ми зараз переводимо в онлайн. Крім того, в подальшому продовжимо набір і на офлайн-навчання. Ще ми отримуємо третю модель — коли ти вчишся, а сплачуєш лише після працевлаштування. Чому саме така концепція?

Це рішення прийшло не прямо зараз. Ми й раніше хотіли запускати такі групи. Думали про це ще 4 роки тому, але тоді не вистачало сміливості це зробити. Тепер з’явився поштовх зробити це більш масштабно. Ми переводимо курси на онлайн-формат в цілому, а тут ще й шанс запустити новий проєкт. Чому саме зараз? По-перше — це хороший розподіл сил, які, все ж таки, обмежені. По-друге — зараз складний період для всіх. А ми дамо більшій кількості людей освіту в ІТ — це і є наша місія.

Ми впевнені в якості наших курсів, знаємо, що люди знайдуть роботу, почнуть заробляти. Ми завжди робили акцент на працевлаштування, а тепер наша мотивація ще більше співпадає з мотивацією студентів.

Цей проєкт складніший в плані ліквідності. Так ми отримуємо гроші наперед і вчимо, а так — повертаємо собі кошти протягом двох років. Це довго, але ми готові до такої концепції роботи. Ми проводимо жорсткий відбір студентів, а крім того — ділимося з ними нашими внутрішніми цінностями. Думаю, ми навчимося регулювати ризики.

Чим цей курс відрізняється від звичайного курсу онлайн?

Тут ми запускаємо лише курси з Front-End розробки та UI/UX дизайну. Програма в них не змінюється, залишається та сама технічна цінність й наповнення. Крім того, курс більш масштабний. Тут, крім викладача, студенти матимуть ментора, ейчара, які консультуватимуть, проводитимуть дзвінки 1-на-1, дзвінки в групі. Графік буде щільнішим, підтримки — більше. Але й відбір сильніший — студенти мають написати мотиваційний лист, пройти інтерв’ю, а крім стандартного тестування, зробити завдання за фахом.

Які команди працювали над створенням цього концепту?

Працювала майже вся команда підтримки: продуктова, команда маркетингу, технічна команда. Але, можна сказати, що вся сапорт-команда розробляла продукт.

Ми швидко зібрали людей, обговорили декілька варіантів під нову реальність, розглянули шляхи подальшого руху. Звісно, коли проводиш офлайн-курси, а потім раптом не можеш цього робити — це тяжко. Але ми вирішили не сидіти й рюмсати, а щось робити. Якщо цей проєкт спрацює добре, ми вийдемо з кризи сильними та з новими можливостями для людей в різних локаціях.

Чи можливий такий концепт курсів в міжнародному форматі? Робитимемо це?

Так, це можливо, але все залежить від локації — концепт вимагає юридичної адаптації в кожній країні окремо. Ми розглядаємо його в Швеції зараз, наприклад. А ось онлайн-курси з передоплатою, якщо зробимо англійською, зможемо продавати в будь-яку локацію світу.

А чи готова Україна до такої моделі?

Так, в Україні це вже робиться, в невеликих масштабах. Ми віримо в людей і довіряємо їм. Ми неодноразово чули, що те, що роблять Beetroot і академія в Україні — неможливо. Що неможливо працювати на довірі, що потрібен мікроменеджмент, що кожен має відчувати тиск від керівництва тощо. І, в той самий час, ми доводимо, що це можливо й працює навіть краще класичних підходів.

Чому ні? Що відрізняє українця від європейця, наприклад? Такі моделі навчання є в США, є в Європі. Я не бачу жодної причини, чому б це не працювало. Я часто чую це від українців, але, мені здається, іноді самі українці себе недооцінюють.

Я, наприклад, чую: “Ось те-то й те-то неможливо в Україні, тому що люди інші”. Але люди не такі вже й різні, насправді. Ми живемо в глобальному світі, в онлайн-світі. В нашому поколінні, людей від 20 до 35 років, мені здається, більше різниця між містом і селом в одній країні, ніж між Києвом і Стокгольмом, наприклад. В деяких випадках я бачу в українській культурі більше довіри. Може, це простий приклад, але ось — людина передає гроші в маршрутці й чекає на решту. І вона завжди чітко отримує цю решту. Я такого в інших країнах не бачив.

Значить, якщо ми довіряємо один одному як команда, то й студентів відбиратимемо таких, яким зможемо довіряти й вірити, що вони нам заплатять.

Так. Так, в нас буде жорсткий відбір. Ми працюватимемо над відносинами “дорослий-дорослий” — коли немає контролю, тебе не змушують щось робити, ти сам відповідаєш за завдання. Але працюватимемо й над довірою. Ми разом всі, в одному човні.

Як думаєш, якими будуть випускники цього проєкту? Чи відрізнятимуться вони від випускників, які в нас вже були?

Успішні студенти цього курсу й інших курсів не надто вже й відрізнятимуться. Всі наші випускники — мотивовані, їм близькі наші цінності, 70% з них знаходять роботу за фахом. Але, думаю, збільшиться відсоток успішних студентів. Більш жорсткий відбір, масштабніша програма, тощо.

Якою ти бачиш академію після цих усіх подій? І внутрішніх наших змін, і карантину, і кризи, і всього, що відбувається. Як думаєш, щось зміниться у нас в компанії? І, може, вже щось змінилося, або тобі хочеться змінити це?

В короткостроковій перспективі буде трохи складно, але я бачу позитивні моменти. Ми мали б розібратися з деякими речима вже давно, а криза дає поштовх до цього. Я впевнений — ми вийдемо з цієї ситуації сильнішими, ніж були.

Тепер ми спрямовуємо ресурси в новий напрям, але матимемо можливість повернутися до нашого формату (офлайн), паралельно розвиваючи нові моделі.

Мені здається, ця криза, як і будь-яка інша, оголює всі проблеми — як особистості, так і компанії, так і країни. Стає зрозуміло, над чим потрібно працювати.

Так, і ще я хочу сказати про наш досвід. Ми (Beetroot) вже пережили дві кризи. Перша — в 2014 році. Майдан і війна на Сході України стимулювали нас відкрити академію. Друга криза для Beetroot сталася за рік — ми втратили половину команди. Це був складний період, але ми перерозподілили навантаження, звільнили ресурси та за 5 місяців вийшли з ситуації. Команда стала сильнішою, з’явилися нові можливості. У часи кризи не можна сидіти й сумно дивитися, як все руйнується. Треба долучитися й робити щось хороше. Будь-яка криза — це можливість.

І ще, глобально зараз на ринках відбувається падіння. Але, раніше чи пізніше, буде bottom line, а потім почнеться підйом. Люди почали працювати онлайн і віддалено. Те, що ми робимо — цифрова трансформація, навчання в ІТ, воно після цієї bottom line буде ще потрібніше, ніж раніше. Світові все ще не вистачатиме мільйонів розробників, а ми все ще будемо причетні до вирішення цієї проблеми, навчаючи мільйони людей.

Я знаю, що ти багато їздив, багато зустрічався з людьми. Як тобі зараз працюється — з людьми, над задачами?

Двояко — бачу і мінуси, і плюси. Я відмінив 5 поїздок, багато всього хотілося б робити, а тепер немає можливості. З іншого боку — багато часу звільнилось. Наприклад, сьогодні (31.03), я був би в Стокгольмі, готувався б до відкриття академії, яке мало б бути післязавтра.

З того часу, як я приїхав до України (8 років), я жодного разу не сидів на одному місці довше ніж тиждень. Це дивно, трохи складно, але ось, наприклад, я став набагато більше займатися спортом. Я згадав, як готувати їжу — 7 років цього не робив, хіба пельмені міг зварити.

Можливо, деякі речі переоцінені. Можливо, люди перестануть літати по 2 години заради однієї зустрічі. Думаю, це важко для всіх, але світ не пропаде через це.

З Андреасом розмовляла Content Master Beetroot Academy Олена Алчанова