Quality Assurance, або скорочено QA, перекладається з англійської як «контроль/забезпечення якості» і є частиною процесу розробки програмного забезпечення.
Статистика каже, що людина щодня користується 10-30 додатками. Кожна програма, вебсайт і мобільний застосунок — це результатом роботи певних фахівців, а саме QA-інженерів та розробників, які створюють програмне забезпечення.
Розробники пишуть код, а інженери з контролю якості займаються тестуванням. Їх залучають, щоб забезпечити повну підтримку процесу розробки та спробувати подивитися на продукт очима користувача. Контроль якості — це гарантія того, що користувач буде задоволений застосунком чи сайтом, і у нього не будуть виникати якісь складнощі.
Багато людей вважають, що тестування обмежується лише пошуком помилок. Але це не зовсім так.
Уявімо, що ми хочемо розробити фітнес-програму з якимись вправами та щоденним дієтичним меню. Кожен проєкт будь-якої програми починається з ідеї. Тож ми повинні зрозуміти, які потреби мають наші користувачі та як люди взагалі використовуватимуть таку програму. На цьому етапі до команди приєднуються QA-інженери. Такі спеціалісти допомагають проаналізувати вимоги користувачів та визначити вектор розвитку проєкту.
Після цього розробники приступають до роботи. Водночас інженери з контролю якості готують додаткову документацію та намагаються уявити, як будуть використовувати ту чи іншу функцію застосунку, та які саме сценарії необхідно охопити. Отже, власне етап тестування починається паралельно з розробкою.
Найбільш захоплива фаза — реліз продукту. Під час релізу QA-інженери також забезпечують велику підтримку. Іноді вони навіть можуть спілкуватися з кінцевими користувачами, щоб отримати зворотний зв'язок або внести якісь покращення на основі відгуків.
Інженери з контролю якості спілкуються як з командою розробників, так і з споживачами. Вони намагаються зрозуміти обидві сторони й зробити продукт якомога кращим. QA-інженери завжди докладають максимум зусиль, щоб додатки були стабільними та захищеними.
Якість — відповідальність кожного члена команди. Але інженери з контролю якості виступають останньою ланкою перед реальним користувачем.
Чим займаються QA-інженери або тестери:
Забезпечення якості втілюється не лише в створенні відповідного продукту, але й у всіх процесах розробки, а також визначає комфортну співпрацю всіх підрозділів команди розробників.
Робота QA-інженера підійде тобі, якщо у тебе є наступні якості:
Soft skills, необхідні для інженерів з контролю якості:
Існує два шляхи розвитку, які можна обрати:
Якщо ти будеш QA-інженером та почнеш розвиватися в цій сфері, удосконалюючи навички та вивчаючи нові інструменти, то зможеш вирости до технічного експерта з певною спеціалізацією. Насправді багато компаній шукають таких спеціалістів, які здатні побудувати для них певні процеси під час розробки програмних продуктів.
Інші шляхи розвитку стосуються зміни професії. З одного боку, вони базуються на професійних навичках і технічній підготовці. Якщо тобі цікаво вивчати мови програмування, ти можеш працювати в QA і паралельно знайомитися з мовами. А якщо ти відчуєш, що програмування — це твоє, то можеш змінити професію і продовжити працювати вже як розробник. Багато компаній надають можливість такої перекваліфікації, оскільки вони зацікавлені у зростанні власних працівників.
Ще один шлях розвитку — заглиблення в аналіз вимог користувачів та бізнес-аналіз. Фахівці з бізнес-аналітики багато спілкуються з клієнтами та з командами розробників. Тож якщо ти почуваєшся впевнено в цій сфері та маєш гарні аналітичні здібності, варто подумати й про цей шлях. QA-аналітики такі ж затребувані, як і бізнес-аналітики. Вони займають проміжну позицію між власне тестувальниками й фахівцями з бізнес-аналізу, тож ти можеш стати аналітиком з контролю якості.
Одне з найпоширеніших питань: як почати кар'єру QA-інженера і де отримати досвід тестування, якщо без досвіду на роботу не беруть? Це важко, але можливо. Наприклад, деякі школи допомагають своїм випускникам з працевлаштуванням, діляться вакансіями від компаній-партнерів.
Якщо хтось з твоїх друзів має власний бізнес, запропонуй їм свої послуги тестувальника. Крім того, ти можеш вивчити теорію QA, потім відкрити додатки, якими часто користуєшся, та спробувати протестувати їх.
Багато компаній готові брати на роботу людей без досвіду, а лише з теоретичною базою. Тому що це ідеальний варіант, щоб виростити спеціаліста, який їм потрібен для розробки власного продукту.
Ще одне поширене питання стосується того, як QA-інженеру підготувати портфоліо, щоб продемонструвати свої навички чи досвід?
Створити портфоліо для QA складно, оскільки, здається, що роботодавцю і показати нічого — немає наочних даних, програмного коду тощо. Але QA-інженер має певні завдання, що стосуються тестування. Тож ти можеш написати тестовий приклад і підготувати звіт про помилки. Можна попрактикуватися на якомусь сайті, яким ти часто користуєшся — скласти список тестових випадків та додати баг-репорт. Так ти зможеш поділитися цими прикладами як доказами своїх знань.
Якщо тебе зацікавила спеціальність QA-інженера, тоді починай свій шлях у Beetroot Academy — дізнайся більше на курсі з QA.
Оригінальне відео дивись тут.
У другому кварталі 2026 року оборонні компанії опублікували на DOU 3518 вакансій, на 17,1% більше, ніж кварталом раніше. Deftech зайняв 17% усього ринку вакансій в українському IT і став одним з найбільших сегментів ринку праці серед технічних напрямів.
За перше півріччя 2026 року в оборонному секторі опублікували 6523 нові вакансії — більше, ніж за весь 2025 рік, коли їх було 5915. Найпродуктивнішим місяцем став червень: 1285 нових позицій за 30 днів.
Дані по кварталах показують стабільне зростання протягом усього року, без різких провалів.
Разом із кількістю вакансій зросла і кількість відгуків: у травні 2026 їх було 9303, тоді як роком раніше — лише 3534. Ринок і росте, і одночасно привертає більше уваги кандидатів.
Найбільше зростання у II кварталі показав напрям Hardware — 646 вакансій, майже стільки ж, скільки за все друге півріччя 2025 року. Поруч тримаються QA, Embedded і Project Manager: ці чотири категорії стабільно очолюють список найпопулярніших спеціалізацій.
Серед розробницьких стеків найбільш затребувані C++ та Python — саме ці мови зазвичай вимагають у вакансіях embedded-інженерів і фахівців з firmware для БПЛА.
Конкуренція за вакансії Hardware та Embedded найнижча серед усіх технічних категорій у deftech, і саме тут роботодавці найчастіше скаржаться на брак кандидатів. Кількість відгуків на embedded-вакансію практично не змінилася за квартал (−0,2), тоді як у Project Manager чи QA вона зростає.
Для порівняння: в категорії QA в deftech у середньому 25 відгуків на вакансію, а в IT загалом — 77. Різниця в три рази пояснюється просто: код фронтенду вміють писати тисячі людей, а працювати з UART, I2C, SPI, читати документацію на STM32 чи налаштовувати PID-регулятор у Betaflight чи ArduPilot — набагато менше.
Найбільшу кількість відгуків традиційно отримують вакансії Project Manager — у середньому 31,6 відгуків. QA на другому місці з 24,9, а DevOps показав найбільший приріст конкуренції за квартал (+10,5).
Водночас середня кількість відгуків на deftech-вакансію загалом — 10,2. Це помітно менше, ніж на аналогічні позиції у звичайному IT, де конкуренція за той самий досвід і той самий стек часто вища в кілька разів.
Серед нетехнічних вакансій найбільша конкуренція у II кварталі була на позиції Copywriter (18,8 відгуків на вакансію) і Sales (16,4), а найменша — на Support: кандидатів на ці вакансії відгукується мало навіть на тлі загального зростання інтересу до сектору. З-поміж усіх нетехнічних напрямів найчастіше шукають людей у категоріях HR, Support, Sales і Marketing — саме тут відкривається найбільше позицій для тих, хто йде в defence не через інженерію, а через свою наявну експертизу.
Роботодавці дедалі частіше шукають фахівців із досвідом, а не новачків. У II кварталі найбільше вакансій відкрили для кандидатів з 1–3 роками досвіду — 1210 позицій. Попит на спеціалістів із 3–5 роками зріс на 138 вакансій за квартал, а на фахівців з 5+ роками — на 67.
Водночас кількість вакансій для junior-рівня скоротилася з 287 до 227. Вхід у сектор лишається відкритим: вакансій без вимог до досвіду стало навіть більше, 54 проти 26 кварталом раніше. Просто шлях частіше лежить через базову технічну підготовку, ніж через співбесіду з чистого аркуша.
Київ традиційно лідирує і продовжує зростати — 2922 вакансії у II кварталі, майже на 500 більше, ніж у попередньому. Але цікавіша динаміка в інших містах: в Одесі кількість вакансій зросла з 24 до 83 за пів року, у Дніпрі — з майже нуля наприкінці 2024 року до 46 у II кварталі 2026-го. Віддалених вакансій — 273, і цей показник тримається стабільно після різкого стрибка на початку року.
Медіанна зарплата фахівців у deftech у червні 2026 року становить $2500, в IT загалом $2700. Розробникам платять більше: їхня медіана в deftech зросла за пів року на $350 і дійшла до $3200. dou
Цифри залежать від ролі. Ось медіани з зарплатного опитування DOU:
Найвищі медіани в deftech мають DevOps, Hardware-інженери та продакт-менеджери, а зарплати інженерів БпЛА одні з найнижчих. Тому для embedded-інженера цікаво дивитися не лише на власну роль, а й на суміжний hardware-напрям, де медіана вища. dou
Найбільша різниця з IT видна на краях шкали:
Початківцям deftech платить більше, ніж ринок IT загалом, а на сеньйорських рівнях виплати поки нижчі. Розрив із IT на рівні Senior скорочується: пів року тому сеньйори в deftech заробляли $3800. Це добре поєднується з даними про вакансії: порогом входу є базова hardware-підготовка, а не стаж. dou
Це медіани з опитування, а не вилки з вакансій. Вибірка в DOU невелика: 542 відповіді з deftech, з них 127 від розробників. DOU попереджає, що за окремими спеціалізаціями анкет небагато, тому результати можуть відчутно коливатися. Для Hardware-інженерів вибірка найменша, тож $4000 варто сприймати як орієнтир. dou
Джерело: DOU, «Зарплати фахівців у DefTech — літо 2026», опитування червня 2026.
Цифри показують закономірність: ринку потрібні фахівці з конкретною hardware-базою (embedded, firmware, hardware-дизайн), а не універсальні джуніори. Тому попит на курси з оборонних технологій і освітні програми з embedded зростає швидше, ніж встигає з'являтися пропозиція готових кадрів.
Освітня програма Embedded Development на Beetroot Academy розрахована саме на цей перехід: 5 місяців, тричі на тиждень, від основ електроніки та мікроконтролерів STM32 і ESP32 до протоколів UART, I2C, SPI, PCB-дизайну в KiCad і багатозадачних систем на FreeRTOS. Практика — на реальному залізі зі стартовим набором з 45 компонентів.
Для тих, хто вже має embedded-базу і хоче спеціалізуватися вужче, є курс Drones Firmware — 2 місяці, робота з Betaflight, ArduPilot, PX4 та MAVLink, фінальний проєкт у SITL-симуляторі.
Ринок deftech у 2026 році росте швидше, ніж встигає готувати кадри, і саме тому технічна база в embedded і hardware зараз цінується більше, ніж диплом чи вхідний рівень англійської.
Дані галузевих оглядів, липень 2026 (DOU, аналітика ринку праці в оборонці).
Project management у defence tech виглядає як звичайний PM в ІТ, поки не доходить до першого hardware-релізу. Тоді з'ясовується: спринт не рятує, коли партія плат застрягла на кордоні, а Jira-борд нічого не каже про те, що зміна ревізії плати зсуває весь дедлайн на два місяці.
За останні два роки кількість PM-вакансій у секторі зросла у 20 разів. Медіанна зарплата — $2 500 на місяць, вище, ніж у класичному ІТ. А PM, який розуміє embedded, FPGA чи hardware-цикли, отримує на $500–1 000 більше за колегу без цього досвіду. Ринок росте швидше, ніж встигає готувати людей. Розберімось, у чому саме різниця.
Класичний ІТ PM веде продукт від беклогу до релізу, і релізів у нього десятки на рік. У defence tech проєкт рухається по іншому маршруту: вимоги → R&D → testing → production → deployment. Кожен з цих етапів має свою логіку, свої gate'и і свою команду.
Софт можна відкотити патчем. Партію друкованих плат — ні. Якщо помилку в вимогах знайшли після того, як пішла серія, це не баг-репорт, це — втрачені гроші, час і часто компоненти, яких більше нема на складі. PM, який веде такий проєкт, відповідає не за спринт, а за весь ланцюжок: від першого начерку ТЗ до техпідтримки в полі.
Розрив між ІТ-логікою і defence-реальністю виглядає не абстрактно, а дуже предметно:
Після переходу картина інша: PM веде повний цикл – від вимог і R&D до testing, production readiness і deployment, планує R&D через WBS, milestones, dependency map і critical path, і бачить integration між hardware, firmware, software і production, а не лише свою частину процесу.
В ІТ-проєкті якість — це code review і QA-цикл. У defence tech додається ще один шар: ISO, AQAP, MIL-STD, ДСТУ. PM не мусить бути інженером-стандартизатором, але має розуміти, які readiness gates існують і хто ухвалює рішення «go» чи «no-go» на кожному з них.
Це governance іншого рівня. Пропущений gate — це ризик, що продукт не пройде приймання чи не отримає потрібний сертифікат уже після того, як у нього вкладені місяці роботи.
«FPGA не встигне до SOP» — фраза, яку класичний PM просто не розшифрує. У defence tech PM має розуміти архітектуру продукту на рівні hardware, embedded, firmware і software настільки, щоб читати технічну документацію, розбиратись у BOM і бачити, де саме виникає integration risk.
Йдеться про здатність розмовляти з інженерами їхньою мовою і самостійно оцінювати стан проєкту без «перекладача», який пояснює технічний фідбек звичайними словами.
Agile-мислення класичного PM ламається на перших же R&D-ітераціях. У hardware-проєкті частину задач неможливо оцінити наперед і чистий Scrum тут не працює.
Замість спринтів — WBS, milestones, dependency map і critical path. Замість point estimation — three-point estimation, яка враховує невизначеність. Замість фіксованого плану на квартал — rolling-wave planning, що уточнюється в міру надходження даних. Це ближче до Waterfall і Stage-Gate, ніж до звичного Agile, і саме тому підхід комерційного ІТ тут не масштабується напряму.
Компонент, який завтра має прийти зі складу, може виявитись під санкціями або з lead time у пів року. Project manager у miltech працює з long-lead items, будує dual-sourcing стратегії і тримає в голові логістику як постійний фактор ризику, а не форс-мажор.
Класичний ІТ PM рідко стикається з ситуацією, коли рішення про постачальника ухвалюється на місяці наперед і впливає на весь виробничий план. Тут це щоденна робота.
Jira і MS Project нікуди не діваються, але додається RAID-лог, decision log та ескалація до рівня, якого класичний ІТ-проєкт зазвичай не потребує. RACI прописується детальніше, бо команда multidisciplinary: інженери, виробництво, testing, логістика.
Переговори теж інші за складом учасників. Defence project manager веде діалог не тільки з розробниками і продактом, а й з leadership та military чи government-стейкхолдерами. Це люди, які ухвалюють рішення за іншою логікою і з іншими пріоритетами, ніж продуктова команда. Рішення тут часто доводиться приймати за неповних даних, зважуючи trade-offs і ризик-апетит, а не чекаючи, поки з'явиться повна картина.
Failed test у полі, зміна вимоги в останній момент, incident після deployment — усе це нормальний хід проєкту, а не аварійна ситуація. PM у defence веде діагностику, ескалацію, rebaseline і кризову комунікацію так само системно, як звичайний PM веде ретро після спринту.
Різниця в тому, що ціна помилки тут вища. І в тому, що after-action review не формальність для галочки, а джерело даних для наступного циклу.
Найчастіше PM або технічний менеджер з класичного ІТ, який хоче вести проєкт повністю, а не тільки координувати спринти. Інколи інженер, що виріс в управлінську роль, уже розуміє hardware, але потребує системи для вимог, ризиків і звітності.
В обох випадках бракує одного й того самого: структурованого мосту між менеджерськими навичками і технічною глибиною. ІТ-бекграунд дає процеси. Інженерний — розуміння заліза. Але без обох одразу PM губиться саме там, де класичний ІТ-досвід закінчується — на межі hardware, firmware і production.
Ми проаналізували 61 реальну вакансію Project / Technical / R&D-менеджменту в українському Defence Tech і побудували на цьому програму Project Management у Defence Tech: 22 заняття, 11 тижнів, наскрізний фінальний проєкт — Defence Project Execution Pack, який захищається під живою кризовою ввідною.
Якщо хочеш зрозуміти, чи підійде тобі формат — залиш заявку на сторінці програми, і ми розкажемо деталі.
Одна з перших речей, яка дивує людину при переході в український Defence Tech, – це не складність технологій і не темп роботи. Це вимога зникнути з інтернету. У цій сфері таку практику називають OPSEC (операційна безпека) і для багатьох ролей це базове правило роботи, а не забаганка інтроверта чи корпоративна параноя.
Спеціаліст, який ще у 2023 році давав інтерв'ю Forbes і мав відкритий профіль у соцмережах, після переходу в закритий оборонний проєкт повністю зник з інфопростору. Нуль фотографій, нуль статей, почищений кеш у пошукових системах. По його імені сьогодні не знайти навіть уривка старого тексту.
Розберемо, навіщо це роблять, як це виглядає на практиці і чому не всім у defence взагалі потрібно ховатися.
OPSEC (operational security, операційна безпека) – це набір практик, які зменшують кількість інформації про людину й компанію, доступної ворогові. У класичному IT про це майже не думають: розробник відкрито вказує стек у LinkedIn, ділиться пет-проєктами, дає інтерв'ю профільним медіа.
У Defence Tech логіка інша. Тут цифровий слід спеціаліста – це вразливість не лише для нього, а й для всього виробництва. Тому процесом очищення часто керує служба безпеки компанії, а не сам працівник.
Для людини з цивільного сектору це різкий контраст. Ще вчора публічність працювала на кар'єру. Тепер вона стає ризиком і це одна з головних культурних відмінностей defence tech в Україні від звичайного IT.
Люди, які розробляють дрони, системи РЕБ (радіоелектронної боротьби) або пишуть софт для військових, – пріоритетні цілі для ворожих спецслужб. Розкриття особи може обернутися фізичною загрозою і для самого інженера, і для виробництва, на якому він працює.
Ворог діє підступно. Якщо дістати самого розробника складно, мішенню для шантажу, погроз або ІПСО (інформаційно-психологічних операцій) стають його родичі. Коли в мережі немає даних про сімейні зв'язки, цей важіль тиску зникає.
Щоб зламати систему компанії, найпростіше зламати її співробітника. Старі пости, список друзів, інформація про хобі чи улюблені заклади – готовий матеріал для точкового фішингу (spear-phishing). Немає цифрового сліду – немає за що зачепитися.
Якщо ворожа розвідка знає, хто відповідає за закупівлі у стартапі з виробництва дронів, вона може відстежити, у яких іноземних компаній ця людина замовляє мікросхеми чи двигуни – і спробувати заблокувати поставки на міжнародному рівні. Анонімність менеджера захищає весь supply chain.
Очищення цифрового сліду зазвичай проходить у кілька рівнів.
Тут є важливий нюанс, який знімає частину тривоги. Рівень секретності залежить від ролі.
Якщо ви інженер-конструктор або керівник R&D на закритому заводі – вас справді не повинно існувати в публічному просторі. Саме такі технічні ролі — наприклад, у embedded-розробці для оборонних систем — найчастіше підпадають під найсуворіший OPSEC. Але якщо ваша робота – залучати донати у благодійний фонд на кшталт «Повернись живим» чи презентувати українські технології іноземним інвесторам на виставках, то публічність стає вашим головним робочим інструментом. Це один із нетехнічних напрямів у Defence Tech, де відкритість — навпаки, перевага.
Тобто питання не в тому, «ховатися чи ні». Питання в тому, яку роль ви займаєте і які правила діють саме для неї.
Культура безпеки – лише одна з відмінностей Defence Tech від звичайного IT. Поряд із нею йдуть висока ціна помилки, ненормований темп і робота під NDA в оборонних компаніях, коли неможливо відкрито ділитися успіхами навіть з друзями. Саме ці умови роботи в оборонній компанії варто розуміти ще до того, як ви шукаєте, як потрапити в miltech.
Це не привід відмовлятися від переходу. Це привід заходити в сферу з реалістичними очікуваннями. Люди, які розуміють ці правила заздалегідь, адаптуються швидше й спокійніше – бо для них закритість не стає несподіванкою.
Саме розуміння того, як влаштована індустрія зсередини – її ролі, культура, вимоги, – ми даємо в освітніх програмах Defence Tech напряму Beetroot Academy. Спокійно, без романтизації й пафосу, з фокусом на те, як тут реально працюють.
Найчастіший блокер для нетехнічного спеціаліста в defence tech — це власне уявлення про них. Людина відкриває опис ролі Program Manager, бачить «розуміння життєвого циклу продукту» і «взаємодія з R&D», уявляє співбесіду, де її питатимуть про протоколи й компонентну базу, і не подає резюме. Хоча роль нетехнічна, а очікуваний поріг входу значно нижчий.
Страх термінології працює і у зворотний бік. Кандидати, які все ж доходять до співбесіди, починають говорити мовою, якої не розуміють до кінця, і це помітно з перших уточнювальних питань.
Публічної відповіді на питання «скільки технічних знань треба насправді» майже немає. Описи вакансій рідко пояснюють, який рівень розуміння продукту очікується від PM, рекрутерки чи закупівельника. Тому ми поставили це питання Оксані Горбуновій, CEO BazaIT Defense, яка щодня працює з наймом в оборонних компаніях. Нижче — її відповіді про мінімальний поріг входу, різницю між ролями й те, що видно з боку роботодавця.
Технічна база для нетехнічної ролі — це розуміння продукту, а не вміння читати код.
«Треба розуміти, що саме створює компанія, для кого, як це працює на базовому рівні та який шлях проходить продукт від ідеї до кінцевого користувача», — формулює Оксана.
У перші місяці набір конкретний: базова термінологія, ключові компоненти продукту, основні етапи розробки, тестування та виробництва, ролі різних команд.
«Це допомагає говорити з інженерами однією мовою, правильно оцінювати строки, розуміти обмеження і не ставити нереалістичних очікувань».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Останній пункт на практиці виявляється найважливішим — саме на ньому найчастіше ламається комунікація всередині команди.
Вимоги відрізняються залежно від того, наскільки часто роль перетинається з інженерами.
Найглибше занурення потрібне PM, BA, маркетингу та procurement: ці люди постійно працюють на стику з продуктом і розробкою. Для HR, legal і фінансів достатньо добре розуміти продукт і специфіку домену без деталізації до рівня компонентів.
Різниця не в кількості прочитаних матеріалів, а в тому, наскільки часто вам доведеться ухвалювати рішення, що впливають на інженерний цикл.
Тут відповідь оптимістичніша, ніж очікує більшість кандидатів.
За перші 2–4 тижні людина вже орієнтується в базових термінах і продукті своєї компанії. Глибше розуміння галузі приходить протягом наступних місяців, і це нормальний темп, на який компанії розраховують.
Тобто вимога прийти вже з доменною експертизою здебільшого не є реальною. Вимога прийти з готовністю швидко її набрати — є.
Головна помилка нетехнічних спеціалістів у defence — вважати, що технічні наслідки стосуються лише інженерів.
«Кандидати часто думають, що зміна однієї деталі або функції — це питання кількох днів. Насправді вона може вплинути на тестування, сумісність з іншими компонентами, виробничий цикл, документацію та строки постачання. Так само недооцінюють залежність від компонентної бази, сертифікації, імпортних поставок або необхідності польових випробувань».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Друге, що випадає з поля зору, — специфіка кінцевого користувача. У defence рішення ухвалюються з огляду на надійність, безпеку й поведінку виробу в польових умовах, а не лише на бізнес-логіку. Це змінює пріоритети всередині кожної ролі: від того, які ризики закладає юрист, до того, які обіцянки дає sales.
Звідси і практичний висновок: базову технічну термінологію, життєвий цикл продукту і вміння ставити інженерам правильні запитання варто освоїти швидко. Навіть якщо у вашій вакансії немає жодного рядка про технології.
«Частіше не на технічних знаннях, а на нереалістичних очікуваннях від роботи в defence. Наприклад, кандидат не готовий до onsite-формату, швидкої зміни пріоритетів, неповних процесів або обмежень через конфіденційність. Термінологію можна довчити, а от готовність працювати в такому середовищі видно вже на співбесіді».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Окремий блок питань — безпековий. Про готовність до background check, поліграфа, NDA та обмежень на розголошення можуть запитати прямо. Насторожує роботодавця легковажне ставлення до конфіденційності або бажання показувати внутрішні матеріали в портфоліо. Детальніше про те, як влаштована перевірка на поліграфі та як до неї підготуватися, ми розбирали в окремому матеріалі.
Ще одна річ, яку видно швидко, — спроба здаватися технічнішим, ніж є.
«Коли людина оперує термінами, але не може пояснити логіку продукту або простий сценарій його використання, це швидко руйнує довіру. Для нетехнічної ролі значно сильніше виглядають чесність і здатність швидко розібратися, ніж спроба „зіграти інженера”».
Оксана Горбунова, CEO BazaIT Defense
Самостійність і здатність працювати з неповним контекстом. Готовність до швидкого темпу, до відсутності чіткого ТЗ, до процесів, які ще формуються або виглядають нетипово.
У багатьох defence-компаніях не буде кількох місяців структурного онбордингу. Треба швидко знаходити потрібних людей, ставити питання і рухати задачу далі.
Наявність власного нетворку в галузі Оксана називає окремою перевагою. Це збігається з тим, що ми чуємо від кандидатів: у defence вхід часто відбувається через рекомендації.
За два тижні цілком реально зібрати робочу базу. Мінімальний набір виглядає так:
→ що саме створює компанія і хто її кінцевий користувач
→ сценарій застосування продукту
→ основні конкуренти
Оксана радить дивитись далі за сайт компанії: досліджуйте інтерв’ю засновників, демо продукту, профільні медіа та матеріали самих defence-компаній. Це швидше дає живий контекст, ніж вивчення термінів окремо від продукту.
І кілька питань, які варто поставити самому, адже вони показують розуміння сфери краще за будь-яку термінологію:
Оксана наводить три реальні приклади переходу без технічного бекграунду.
Project Manager → Program Manager. П’ять років проєктного менеджменту в ІТ-компанії, управління командами розробки та запусками продуктів. Без військового чи технічного бекграунду — перехід в проєктний менеджмент до defence-виробника. Перші місяці пішли на специфіку продукту, виробничі процеси і взаємодію з військовими користувачами. Через пів року — координація кількох продуктових напрямів і взаємодії між R&D, виробництвом та замовником.
Supply Chain → Procurement Manager. Закупівлі й логістика у великій виробничій компанії, далі — напрям закупівель компонентів у defence. Найбільшим викликом стало не освоєння професії, а нові вимоги до якості, швидкості постачання і пошуку альтернативних постачальників.
Business Development → Partnerships Manager. Міжнародний бізнес-розвиток у технологічній компанії, далі — робота з міжнародними виробниками, інтеграторами та державними замовниками. Спрацювали навички ведення переговорів і побудови партнерств, а специфіку напряму людина опанувала вже в процесі.
Спільне у всіх трьох: перенесена функціональна база плюс кілька місяців на домен.
За практикою BazaIT Defense медіанний термін повного закриття вакансії — 44 дні. Від першого контакту з кандидатом до найму проходить у середньому 24 дні.
Різниця між цими цифрами показує головне: значна частина часу йде на пошук потрібної людини, а не на співбесіди й оформлення. Це узгоджується із ширшою картиною ринку — за перший квартал 2026 року оборонні роботодавці опублікували 3005 вакансій на DOU, а середня кількість відгуків на позицію впала до 7–9 (детальний розбір ринку праці в defence tech). Для кандидата це означає, що видимість на ринку і власний нетворк впливають на результат не менше, ніж підготовка до інтерв’ю.
Технічна база для нетехнічної ролі в defence — це розуміння продукту, його користувача й того, як одне рішення відгукується в тестуванні, виробництві й документації. Термінологію можна довчити за кілька тижнів. Готовність працювати в середовищі з високою ціною помилки, неповними процесами й обмеженнями через конфіденційність довчити складніше — і саме її перевіряють першою.
Оксана Горбунова — COO & Co-Founder BazaIT, CEO BazaIT Defense та Founder & CEO Defense Core. Працює з командами та бізнесами в defence tech — допомагає знаходити сильних фахівців, будувати стратегічні партнерства, залучати інвестиції, виходити на нові ринки та запускати спільні виробництва.
Beetroot Academy розвиває напрям Defence & Dual-use з 2025 року: Embedded Development, Drones Firmware, Computer Vision і програма для нетехнічних спеціалістів. Програма для нетехнічних будується навколо доменного контексту: як влаштована галузь, які ролі в ній є і що очікують від людини в перші місяці роботи.
.png)
